Постанова № 20221987, 06.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 року 918/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Савранчук А.В.,

представник позивача Бакун Р.А.,

представник відповідача Варшавець Я.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»

до

проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2010 р. № 0000052301/0 (далі повідомлення-рішення № 0000052301/0), від 20 вересня 2010 р. № 0000052301/1 (далі повідомлення-рішення № 0000052301/1) та від 1 грудня 2010 р. № 0000052301/2 (далі повідомлення-рішення № 0000052301/2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних за датую їх надходження до позивача.

Представник позивача на адресу суду подав заяву про уточнення позовних вимог, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 грудня 2010 р. № 0000052301/2 (т. 1 а.с. 71).

Представник відповідача у судовому позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, оскільки вважає, що суми, зазначені у податкових накладних, було включено до валових витрат та податкового кредиту не за датою їх видачі, а пізніше.

Крім того, у судовому засіданні пояснив, що позивачем було занижено податок на додану вартість у квітні 2010 р., шляхом завищення задекларованого податкового кредиту у березні 2010 р. в сумі 17627 грн 00 коп.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, встановив таке.

На підставі направлення від 16 червня 2010 р. № 383 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача «з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 р. у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в березні 2010 року», за результатами якої було складено акт перевірки від 30 червня 2010 р. № 331/23-3/20072763 (далі акт перевірки) (т. 1 а.с. 11-52).

У розділі «Висновки»акта перевірки зазначалося, що позивачем допущено порушення вимог:

- п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), а саме, на 17627 грн 00 коп. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних періодів, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувались в березні 2010 року;

- п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, а саме, завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року на 17627 грн 38 коп. внаслідок чого на 17 627 грн 38 коп. завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту за березень 2010 року, а також завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 8397 грн 84 коп. внаслідок чого на 8397 грн 84 коп. завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту за квітень 2010 року

На підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0, № 0000052301/1 та № 0000052301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 17 627 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 69-71).

Дані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку (т. 1 а.с. 63-66), проте, рішенням про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а.с. 67-68).

У зв'язку з наведеним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який діяв на дату виникнення спірних правовідносин та листом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2006 р. № 15155/7/16-1517-10 (далі ? лист № 15155/7/16-1517-10).

Згідно з п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зокрема, відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Як убачається з п.п. 7.2.6 ст. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1. п .7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

При вирішенні справи судом взято до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновку акту перевірки, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4, 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року (т. 1 а.с. 51).

При вирішенні питання правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку, зазначених у податкових накладних, за датою фактичного отримання цих накладних позивачем від контрагента, судом враховано наявність листа № 15155/7/16-1517-10, згідно з яким суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Крім того, сторонами у судовому засіданні було визнано той факт, що податкові накладні були виписані в одному періоді, а включені до податкового кредиту в іншому.

Дата отримання податкових накладних підтверджується поданими позивачем копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 156-193).

Наведене свідчить, що до валових витрат та податкового кредиту суми, зазначені у податкових накладних, позивачем було включено саме в тому звітному періоді, коли зазначені податкові накладні надійшли до позивача.

Крім того, судом враховано, що згідно з вимогами п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР єдиною підставою для включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, до субєкта господарювання в обовязковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відсутність у Законі № 168/97-ВР прямого припису щодо заборони включати до складу валового кредиту суми, зазначені у податкових накладних, які суб`єктом господарської діяльності було отримано пізніше, не давало підстав відповідачу визнавати завищення податкового кредиту позивача.

Крім того, цей Закон не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі відповідачем цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростовували доводи позивача, представником відповідача суду надано не було.

Наведене свідчить, що позивачем не було допущено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, як це зазначено в оскаржуваному повідомленні - рішенні, а, отже, воно винесено неправомірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 грудня 2010 р. № 0000052301/2.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів в порядку, встановленому ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 11 травня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова