Постанова № 20221763, 12.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року 2а-4535/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,

представника позивача: не зявився,

представника відповідача-1: Поліщук О.О.,

представника відповідача-2: не зявився,

представника третьої особи: Кожемяко М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБілоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, Білоцерківського Управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України у Київській області, третя особа: проДержавна податкова служба України стягнення з Державного бюджету України заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Білоцерківське виробниче підприємство "Весна" Українського товариства глухих (надалі позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі відповідач -1 або податковий орган), Білоцерківського Управління державного казначейства Головного управління Державного казначейства України в Київській області (надалі-відповідач-2 або казначейство) про стягнення з Державного бюджету України заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 256 381,00 грн.

Під час судового розгляду справи судом залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідачів Державну податкову службу України (надалі третя особа).

У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного бюджету України заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Білоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих у вересні та жовтні 2010 року, згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. За результатами виїзних позапланових перевірок з питань достовірності заявлених бюджетних відшкодувань податковим органом складені Довідка від 14.12.2010 №4/03972637/262 та Акт від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12, якими підтверджено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Проте, податковий орган не подав казначейству висновків із зазначенням сум, що пілягали відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача, що призвело до несплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу. Таким чином, важав, що заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 256 381,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зазначені у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, не підтверджені довідками документальних невиїзних перевірок постачальників товарів, робіт, послуг контрагентів позивача. Інформація щодо правильності сплати контрагентами позивача до бюджету податку на додану вартість з переданих позивачу товарів, робіт, послуг є необхідною умовою надання податковим органом казначейству висновків із зазначенням сум, що пілягають відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача. Оскільки матеріали зустрічних звірок по ланцюгу постачання податковим органом ще не отримано, у відповідача-1 відсутні відомості щодо факту сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача. Тому, підстави для стягнення в судовому порядку на користь позивача заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 256 381,00 грн. відсутні.

У судовому засіданні представники відповідача-1 проти позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 позову не визнав та зазначив, що відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України (у редакції від 21.05.01 №200/86) (чинним на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Платіжним дорученням від 22.08.2011 №710/пдв позивачу була погашена частина бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2010 року на суму 27865,00 грн. Оскільки податковий орган не надав казначейству відповідні висновки, правових підстав для виплати бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого позивачем, у казначейства не має.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав, що суми бюджетного відшкодування позивача за вересень 2010 року у розмірі 143355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн. підлягають доопрацюванню, в звязку з цим, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Білоцерківське виробниче підприємство "Весна" Українського товариства глухих є юридичною особою, що зареєстрована 02.11.2000 за № Ю0011140 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 10.11.2000 за №193. Позивач, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.11.2000 №14162949, виданого Білоцерівською ОДПІ Київської області, є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво робочого одягу, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля одягом, виробництво верхнього одягу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено, що у жовтні 2010 року позивачем подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість (вхідний №9004428623 від 19.10.2010) (а.с. 8-15), згідно якої сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становила 143355,00 грн. (рядок 25 та розрахунок суми бюджетного відшкодування).

З 22.11.2010 по 10.12.2010 відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку Білоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

За результатами перевірки податковим органом складено Довідку від 14.12.2010 №4/03972637/262 (а.с. 16-21), якою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн., яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, яке декларувалось у період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

У листопаді 2010 року позивачем подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (вхідний № 9005306532 від 22.11.2010) (а.с. 8-15), згідно якої сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становила 256381,00 грн. (рядок 25 та розрахунок суми бюджетного відшкодування).

З 28.12.2010 по 14.01.2011 відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку Білоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01.09.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки позивача податковим органом складено Акт від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12 (а.с. 31-36), у якому підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 256 381,00 грн., яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, яке декларувалось у період з 01.09.2010 по 30.10.2010.

Частина заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за жовтень 2010 року частково сплачена позивачу у розмірі 27865,00 грн., що було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами. З урахуванням зазначеного, предметом даного спору є невідшкодована сума ПДВ за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн.

Вважаючи, що оскільки відповідачами, всупереч вимогам чинного законодавства, позивачу вчасно не виплачено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн., позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між стороними, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у пункті 7.7 сттті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(що застосовувався до спірних правовідносин до 01.01.2011) та статті 200 Податкового кодексу України (що застосовувався до спірних правовідносин після 01.01.2011).

Відповідно до підпунту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Як свідчать обставини справи, разом з податковими деклараціями за вересень та жовтень 2010 року позивачем було подано до податкового органу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання вказаної норми податковий орган провів позапланові виїзні перевірки Білоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень та жовтень 2010 року, що підтверджується копіями Довідки від 14.12.2010 №4/03972637/262 та Акту від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12, які містяться в матеріалах справи.

Як убачається з Довідки від 14.12.2010 №4/03972637/262 та Акту від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12, податковим органом у частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року порушень не встановлено.

Зорема, перевіряючими у абзаці пятому пункту 3.3 Довідки від 14.12.2010 №4/03972637/262 зазначено, що перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року порушень не встановлено. А у пункті 4 даної довідки податковий орган дійшов висновку, що перевіркою підтверджено, відображене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, бюджетне відшкодування у сумі 143355,00 грн.

В абзацах другому та пятому пункту 3.3 Акту від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12 перевіряючі вказали, що проведеною перевірою підтверджено правомірність виникнення відємного значення у в періодах його виникнення, перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року порушень не встановлено. З висновків податкового органу, викладених у пункті 4 даного Акту, убачається, що перевіркою підтверджено, відображене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, бюджетне відшкодування у сумі 256381,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, (який регулював спірні правовідносини з 01.01.2011) встановлено аналогічні вимоги.

Перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2010 року, на підставі якої відповідачем-1 складена Довідка від 14.12.2010 №4/03972637/262, тривала з 24.11.2010 по 10.12.2010. Тобто, висновок стосовно суми бюжетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн., податковий орган повинен був надати казначейству у пятиденний термін після закінчення даної перевірки до 16.12.2010.

Перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2010 року, на підставі якої відповідачем-1 складений Акт від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12, тривала з 28.12.2010 по 14.01.2011. Тобто, висновок стосовно суми бюжетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації за жовтень 2010 року у розмірі 256 381,00 грн., податковий орган повинен був надати казначейству у пятиденний термін після закінчення даної перевірки до 20.01.2011.

Відповідні висновки казначейству, всупереч нормам підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону та пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, податковим органом не надано.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону).

Крім того, пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, (який регулював спірні правовідносини з 01.01.2011) встановлено аналогічні вимоги.

У звязку з відсутністю відповідних висновків податкового органу, відповідач-2 не виплатив бюджетне відшкодування податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 №209/72, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за № 263/2067 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 №200/86) - підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду (пункт 4.3 Порядку).

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги, що висновок податкового органу із зазначенням сум бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Податковий орган у порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, маючи висновки про підтвердження перевірками відображення позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, викладені у Довідці від 14.12.2010 №4/03972637/262 та Акті від 17.01.2011 №88/23-4/03972637/12, не надав відповідні висновки відповідачу-2, що у подальшому призвело до невиплати позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень 2010 року у розмірі 143 355,00 грн. та за жовтень 2010 року у розмірі 228516,00 грн.

Таким чином, безпідставна невиплата позивачу бюджетного відшкодування є порушенням його прав як платника податку.

Доводи податкового органу про те, що частина сум бюджетного відшкодування підлягає доопрацюванню не можуть бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон України «Про державну податкову службу в Україні») на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків; функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків (статті 10,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

За змістом зазначених норм, проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок. Тому порушення строків проведення зазначених перевірок органами ДПС не може подовжувати встановлені Законом строки бюджетного відшкодування.

При цьому, додаткові вимоги щодо правил проведення зустрічних перевірок, встановлені внутрішніми документами органів ДПС, не можуть братися до уваги під час визначення достовірності сум бюджетного відшкодування.

Посилання податкового органу на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 № 350, в яких містяться певні правила щодо надання довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування після проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування не можуть бути правовою підставою для відмови в задоволенні позову. Вказані рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України і не є нормативними актами, їх положення не впливають на строк і порядок виникнення у платника податків права на бюджетне відшкодування.

Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок контрагентів та факту сплати податку на додану вартість контрагентами. Питання від'ємного значення ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, коли такий платник виконав увесь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру податкового кредиту.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Cтягнути з Державного бюджету України на користь Білоцерківського виробничого підприємства "Весна" Українського товариства глухих бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 143 355 (сто сорок три тисячі триста пятдесят п'ять) грн. 00 коп. та за жовтень 2010 року у розмірі 228 516 (двісті двадцять вісім гривень п'ятсот шістадцять) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16 грудня 2011 року.