Постанова № 20221651, 05.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року 2а-3817/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Дяконова О.М.,

від відповідача: Бурдакова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

доКиївської регіональної митниці

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2011 № 176, за якими позивачу донараховано податкове зобовязання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 464390, 70 грн. (309593, 80 грн. за основним платежем та 154796, 90 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірне визначення відповідачем податкових зобовязань з тих підстав, що код товару та розмір мита під час митного оформлення товарів визначає митниця; митне оформлення товарів завершено, розмір податкових зобовязань є узгодженим. На думку позивача, митниця не мала права визначати розмір податкового зобовязання після завершення процедури митного оформлення.

На підтвердження правильності визначення коду під час митного оформлення позивач посилався на реєстраційні посвідчення на лікарський засіб, видані Міністерством охорони здоровя України, експертні висновки Київської торгово-промислової палати щодо визначення коду товару, а також рішення Відділу номенклатури Київської регіональної митниці щодо визначення коду цього ж товару, але що розмитнювався у наступних періодах. Таким чином, позивач вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2011 позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що право митних органів здійснювати перевірки платників податків та обовязок визначати податкові зобовязання не обмежуються моментом закінчення митного оформлення та випуску товарів і випливають з положень Митного та Податкового кодексів України. На думку представника відповідача, податкові повідомлення-рішення прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 05.12.2011 представник відповідача заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приватне акціонерне товариство “Альба Україна” є юридичною особою, що зареєстровано 29.03.1995 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області.

Позивач здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами, інших видів оптової торгівлі, виробництва електронних носіїв даних, посередництва торгівлі товарами широкого асортименту, складського господарства.

У травні 2011 року посадовими особами Київської регіональної митниці Державної митної служби України проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання ПАТ «Альба Україна»законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів:

-лікарський засіб «Бодимарин»та лікарський засіб «Гінсомін»за кодом 3004501000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі УКТ ЗЕД) за вантажними митними деклараціями: № 100000026/2010/840701 від 16.06.2010, № 100000029/2010/840238 від 16.03.2010, № 100000029/2010/840258 від 19.03.2010, № 100000029/2010/840299 від 26.03.2010, № 100000029/2010/840486 від 07.05.2010, № 100000029/2010/840407 від 21.04.2010, № 100000026/2010/841534 від 22.10.2010, № 100000024/2008/546210 від 06.03.2008, № 100000024/2008/546411 від 22.04.2008, № 1000000029/2010/840473 від 30.04.2010, № 100000024/2008/546544 від 29.05.2008, № 100000024/2008/546689 від 07.07.2008;

-лікарський засіб «Магнефар В6»за кодом 3004901900 згідно УКТ ЗЕД за вантажними митними деклараціями: № 100000024/2008/546424 від 23.04.2008, № 100000024/2008/546526 від 22.05.2008, № 100000024/2008/546617 від 12.06.2008, № 100000024/2009/345076 від 18.02.2009, № 100000024/2009/345142 від 18.03.2009, № 100000024/2009/345336 від 08.05.2009, № 100000024/2009/345558 від 24.06.2009, № 100000024/2009/345605 від 03.07.2009, № 100000029/2010/840133 від 19.02.2010, № 100000024/2009/345790 від 18.08.2009, № 100000024/2009/346060 від 20.10.2009, № 100000024/2009/346300 від 04.12.2009, № 100000024/2009/346414 від 25.12.2009, № 100000029/2010/840027 від 20.01.2010, № 100000029/2010/840097 від 11.02.2010, № 100000029/2010/840555 від 21.05.2010, № 100000029/2010/840218 від 11.03.2010, № 100000029/2010/840279 від 24.03.2010, № 100000029/2010/840352 від 06.04.2010, № 100000029/2010/840480 від 05.05.2010, № 100000029/2010/840591 від 28.05.2010, № 100000026/2010/840642 від 08.06.2010, № 100000026/2010/840742 від 22.06.2010;

-ліки для людей «Ідеос»за кодом 3004501000 згідно УКТ ЗЕД за вантажними митними деклараціями: № 100000024/2008/546384 від 16.04.2008, № 100000024/2008/546561 від 02.06.2008, № 100000024/2008/547128 від 17.10.2008, № 100000024/2008/547311 від 12.12.2008, № 100000024/2008/547315 від 12.12.2008, № 100000024/2009/345014 від 23.01.2009, № 100000024/2009/345338 від 08.05.2009, № 100000024/2009/345609 від 06.07.2009, № 100000024/2009/346103 від 06.07.2009, № 100000024/2009/345914 від 22.09.2009;

-лікарський засіб «Вітрум Кардіо Омега - 3» за кодом 3004501000 згідно УКТ ЗЕД за вантажними митними деклараціями: № 100000011/2008/494899 від 08.04.2008, № 100000024/2008/546442 від 29.04.2008, № 100000024/2008/546593 від 09.06.2008, № 100000024/2008/546815 від 06.08.2008, № 100000024/2008/546924 від 03.09.2008, № 100000024/2008/547022 від 24.09.2008, № 100000024/2008/547243 від 24.11.2008, № 100000024/2008/547251 від 26.11.2008, № 100000024/2009/345027 від 29.01.2009, № 100000024/2009/345192 від 31.03.2009, № 100000024/2009/345331 від 08.05.2009, № 100000024/2009/345846 від 07.09.2009, № 100000024/2009/345873 від 10.09.2009, № 100000024/2009/346005 від 08.10.2009, № 100000024/2009/346062 від 20.10.2009, № 100000024/2009/346136 від 03.11.2009, № 100000024/2009/346232 від 23.11.2009, № 100000024/2009/346344 від 16.12.2009, № 100000024/2009/346394 від 24.12.2009, № 100000024/2009/346398 від 24.12.2009;

-лікарський засіб «Рибячий жир»за кодом 3004501000 згідно УКТ ЗЕД за вантажними митними деклараціями: № 100000024/2008/546729 від 11.07.2008, № 100000024/2008/547182 від 05.11.2008, № 100000024/2008/547332 від 19.12.2008;

-спеціальний харчовий продукт біологічно-активна добавка до раціону «Окювайт Лютеїн Форте»за вантажною митною декларацією № 100130001/2011/380376 від 11.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Альба Україна»законодавства України з питань митної справі від 12.05.2011 № н/18/11/100000000/22946976 (надалі акт перевірки) (а.с.21-40).

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі зазначених вище вантажних митних декларацій, у період з 2008 по 2011 роки, здійснено оформлення товарів - лікарських засобів для людей, розфасованих для роздрібної торгівлі, що містять вітаміни, терапевтичні та профілактичні, а саме: «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Вітрум Кардіо Омега - 3» та «Рибячий жир»за кодом 3004501000 згідно з УКТ ЗЕД, а також «Магнефар В6»за кодом 3004901900 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до заявлених кодів УКТЗЕД, згідно з положеннями Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», застосовується ставка мита - 0%.

Під час судового розгляду встановлено, що митне оформлення товару на підставі зазначених вантажних митних декларацій завершено, що підтверджується штампом митного органу на вантажних митних деклараціях, товар випущено в обіг.

Однак, за результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку, що при митному оформленні код товару визначено невірно. Ввезений позивачем товар, зокрема, «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Магнефар В6»та «Вітрум Кардіо Омега - 3», враховуючи їх фармакологічні характеристики, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності повинні класифікуватися у товарній підкатегорії 2106909200 «харчові продукти, в іншому місці не зазначені: - інші: -- інші: --- без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5 мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю».

Згідно положень Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», відповідно до визначеного посадовими особами митниці коду ввезеного товару за УКТ ЗЕД, ввезення цього товару має обкладатися митом за ставкою - 8%.

Водночас, посадові особи митного органу зазначили, що ввезений позивачем товар -«Рибячий жир», враховуючи його фармакологічні характеристики, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності повинен класифікуватися у товарній підкатегорії 1517909999 «маргарин; харчові суміші або продукти з тваринних і рослинних жирів, масел та олій або їх фракцій, крім харчових жирів, масел чи олій та їх фракцій товарної позиції 1516: - інші».

Згідно положень Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», відповідно до визначеного посадовими особами митниці коду ввезеного товару за УКТ ЗЕД, ввезення цього товару має обкладатися митом за ставкою - 15%.

Таким чином, невірне заповнення декларантом позивача графи “33” вантажних митних декларацій призвело до заниження податкових зобовязань, зокрема, за ввізним митом у сумі 438409, 90 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення до акту перевірки від 19.05.2011 № 867, за результатом розгляду яких висновки, наведені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 09.06.2011 № 40/1-14/7029.

За результатами перевірки Київською регіональною митницею на підставі статті 69 Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2011 №2371-ІІІ «Про митний тариф», пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 №129, згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»у розмірі 548012, 38 грн. (438409, 90 грн. за основним платежем та 109602, 48 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної митної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна митна служба України прийняла рішення від 25.07.2011 №11.1/2-15.1/10820, за яким скаргу позивача задоволено частково.

З урахуванням граничних строків нарахування контролюючими органами податкових зобовязань, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, Державна митна служба України встановила, що нарахована позивачу сума грошових зобовязань підлягає зменшенню на суму нарахованих грошових зобовязань.

Крім того, у рішенні від 25.07.2011 №11.1/2-15.1/10820, прийнятому за результатами розгляду скарги, Державна митна служба України встановила, що у 2011 році митними органами позивачу вже було визначено грошові зобовязання на підставі акту невиїзної документальної перевірки від 12.04.2011 №Н21/11/125000000/22946976, у звязку з чим, розмір штрафу, що застосовується до нього, згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, має становити не 25% від суми нарахованого податкового зобовязання, як це визначила Київська обласна митниця, а 50% від суми нарахованого податкового зобовязання.

Таким чином, Державна митна служба України вказала на те, що Київська обласна митниця повинна збільшити грошові зобовязання позивача на відповідну суму штрафних санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, адже податкове зобовязання визначено позивачу контролюючим органом повторно впродовж 1095 днів.

Відповідно до рішення Державної митної служби України від 25.07.2011 11.1/2-15.1/10820 Київська регіональна митниця прийняла податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 №176, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»у розмірі 464390, 70 грн. (309593, 80 грн. за основним платежем та 154796, 90 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №/6952/01/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 17.08.2007 №483, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Гінсомін»перереєстровано в Україні, як лікарський засіб терміном на 5 років (а.с.74-76 Том І)

Відповідно до експертного висновку від 19.10.2007 №К-4015, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Гінсомін», згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004501000 (а.с.11 Том ІІІ).

Згідно рішення Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 15.12.2009 № КТ-100-2927-09 товар «Гінсомін» має класифікуватися за кодом 3004501000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.110-111 Том І).

Згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №4912/01/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 11.08.2006 №554, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Бодимарин» зареєстровано в Україні, як лікарський засіб терміном на 5 років (а.с.77-79 Том І).

Відповідно до експертного висновку від 19.12.2006 №К-5223, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Бодимарин», згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004501000 (а.с.105 Том І).

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 15.10.2010 № КТ-100-2968-10, визначено, що товар «Бодимарин»має класифікуватися за кодом 3004501000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.106 Том І).

Згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №Р.02.03/05906, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 18.03.2006 №139, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Ідеос» перереєстровано в Україні, як лікарський засіб, терміном на 5 років (а.с.80-82 Том І).

Відповідно до експертного висновку від 15.07.2003 №К-3554/2, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Ідеос», згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004501000 (а.с.107 Том І).

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 09.04.2009 № КТ-100-0640-09, визначено, що товар «Ідеос»має класифікуватися за кодом 2106909200 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.109 Том І).

Про те, вже рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 30.04.2009 № КТ-100-0640-09, визначено, що товар «Ідеос»має класифікуватися за кодом 3004501000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.108 Том І).

Згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №/2789/01/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 14.03.2005 №106 та реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №/2789/01/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 02.03.2010 №181, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Магнефар В6» зареєстровано в Україні, як лікарський засіб терміном на 5 років, та в подальшому на 2 роки (а.с.83-89 Том І).

Відповідно до експертного висновку від 06.12.2005 №К-5459/1, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Магнефар В6», згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004901900 (а.с.97-98 Том І).

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 16.04.2008 № КТ-100-1035-08, визначено, що товар «Магнефар В6», має класифікуватися за кодом 3004901900 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.100).

Про те, рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 18.08.2010 № КТ-100-2131-10, визначено, що товар «Магнефар В6», має класифікуватися за кодом 2106 90 92 00 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.99 Том І).

Згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №/4642/01/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 27.06.2006 №411, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Вітрум Кардіо Омега-3» зареєстровано в Україні, як лікарський засіб, терміном на 5 років (а.с.90-93 Том І).

Відповідно до експертного висновку від 04.09.2006 №К-3610, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Вітрум Кардіо Омега-3», згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004501000 (а.с.101Том І).

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 04.02.2009 № КТ-100-0140-09, визначено, що товар «Вітрум Кардіо Омега-3», має класифікуватися за кодом 3004501000 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.103-104 Том І).

Про те, рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 03.03.2010 № КТ-100-0621-10, визначено, що товар «Вітрум Кардіо Омега-3»має класифікуватися за кодом 2106 90 92 00 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.102 Том І).

Згідно реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №/6681/001/01, виданого Державним фармакологічним центром на підставі наказу Міністерства охорони здоровя України від 11.07.2007 №392, додатків до реєстраційного посвідчення інформації про лікарський засіб та висновку про якісний та кількісний склад лікарського засобу, препарат «Рибячий жир» перереєстровано в Україні, як лікарський засіб, терміном на 5 років (а.с.94-96 Том І).

Відповідно до експертного висновку від 25.02.2002 №К-1051, виданого Київською торгово-промисловою палатою, лікарський засіб «Рибячий жир»згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає коду 3004501000 (а.с.14-15 Том ІІІ).

Рішенням Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці від 07.04.2009 № КТ-100-0654-09, визначено, що товар «Рибячий жир»має класифікуватися за кодом 1517 90 99 99 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (а.с.5-7 Том ІІІ).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно статті 42 Митного кодексу України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення вказаних товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 №80. До таких документів належать, зокрема, митна декларація, документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до статті 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України зобовязані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

У графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно пункту 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314, під час прийнятття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, за допомогою програмного забезпечення перевірка правильності заповнення декларантом ВМД. При здійснення митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Судом встановлено, що у період з 2008-2011 роки перевірка правильності класифікації товарів «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Вітрум Кардіо Омега - 3», «Рибячий жир»та «Магнефар В6»проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будь яких зауважень щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення не здійснювалось; документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД у митного органу сумнівів не викликали.

За поясненнями представника відповідача, наданими у ході судового розгляду справи, при прийнятті оскаржуваного рішення при визначенні кодів товарів, Київська регіональна митниця керувалась листами Державної митної служби України за № 11/2-10.16/3915-ЕП від 09.03.2011 та № 19/2-11/3403-ЕП від 14.03.2011.

Так, у листах зазначено, що встановлено факти невірної класифікації митницями вітамінно-мінеральних препаратів «Гінсомін»та «Бодимарин»у товарній підкатегорії 3004501000 (ставка мита 0%), тоді як вказані препарати можливо розглядати у товарній підкатегорії 2106909200 (ставка мита 8%).

Суд звертає увагу, що посилання митного органу на вказані листи є безпідставним, оскільки лист не є нормативно-правовим актом, не містить обовязкових для виконання правил і носить суто інформаційний характер.

Правильність застосування позивачем кодів товарів: «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Вітрум Кардіо Омега - 3», «Рибячий жир»та «Магнефар В6»за УКТ ЗЕД, підтверджується реєстраційними посвідченнями, виданим Державним фармакологічним центром на підставі наказів Міністерства охорони здоровя, додатками до реєстраційних посвідчень інформації про лікарські засоби та висновків про якісний та кількісний склад лікарських засобів, експертними висновками виданими Київською торгово-промисловою палатою, якими визначено, що «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Вітрум Кардіо Омега - 3», «Рибячий жир»та «Магнефар В6» є лікарськими засобами.

Окрім того, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що у період здійснення митного оформлення зазначених лікарських засобів, код товару згідно УКТ ЗЕД позивачем визначався у відповідності до рішень Відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці.

Відповідачем у ході розгляду судової справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують невірне визначення позивачем коду товарів лікарських засобів, з урахуванням їх характеристики та якісного складу.

Таким чином, наявні у матеріалах справи документи свідчить про те, що імпортовані товари є лікарськими засобами.

Відповідно до статей 6, 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (стаття 3 Митного кодексу України).

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

В силу приписів статті 314 Митного кодексу України, з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТ ЗЕД митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян зразки товарів та техніко-технологічну документацію на такі товари для проведення експертизи.

Згідно статті 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація, згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Однак, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України, митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Таким чином, митна декларація жодних податкових зобовязань не визначає, а є лише підставою для подальшого визначення податкових зобовязань відповідно до закону.

Це означає, що положення пункту 46.1 статті 46, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не узгоджуються з положеннями Митного кодексу України щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, суперечать передбаченим іншими законами з питань оподаткування порядку і способам визначення митними органами податкових зобовязань під час здійснення митних процедур.

Згідно підпункту 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.

Статтями 4, 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 №2097-XII передбачено, що товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 №2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті.

Таким чином, в силу підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 №2097-XII, митний орган є відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (діяв на момент здійснення митного оформлення товару), пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо податкове зобовязання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобовязаний його погасити.

Аналогічні положення щодо узгодження податкових зобовязань були передбачені Законом України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент здійснення митного оформлення товару.

Як вже зазначалось, згідно статті 78 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму, тобто завершення операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (пункт 19 статті 1 Митного кодексу України).

Судом встановлено, що митний орган здійснив розмитнення товарів «Бодимарин», «Гінсомін», «Ідеос», «Вітрум Кардіо Омега - 3» та «Рибячий жир»за кодом 3004501000 згідно з УКТ ЗЕД, а також «Магнефар В6»за кодом 3004901900 згідно з УКТ ЗЕД та визначив відповідно до Закону України «Про митний тариф»від 05.04.2011 №2371-ІІІ ставку мита - 0%.

Суд наголошує, що відповідно до статті 313 Митного кодексу України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, а їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для платників податків.

Жодних скарг з приводу визначення коду товару чи ставки податку з боку платника податків як у порядку адміністративного оскарження, так і в судовому порядку не подавалось.

Таким чином, податкове зобовязання з ввізного мита за ставкою 0% під час митного оформлення товару на підставі вантажних митних декларацій вважається узгодженим в силу закону.

Суд не приймає до уваги посилання митного органу на правомірність перевірки позивача та визначення податкового зобовязання на підставі 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд ще раз наголошує на тому, що у митних деклараціях податкові зобовязання платником податків не визначаються, а особою, обовязок щодо визначення податкових зобовязань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається митний орган.

Повторного визначення податкових зобовязань контролюючим органом закон не допускає.

Це означає, що податкові повідомлення-рішення, прийняті Київською обласною митницею про визначення позивачу податкового зобовязання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за те, що Київська обласна митниця незаконно визначила позивачу вказане податкове зобовязання після завершення митного оформлення товару, є протиправними і підлягають скасуванню.

В силу частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм податкового та митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 01.08.2011 № 176, за якими приватному акціонерному товариству «Альба Україна» донараховано податкове зобовязання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 464390, 70 грн. (309593, 80 грн. за основним платежем та 154796, 90 грн. за штрафними санкціями).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09 грудня 2011 року.