Постанова № 20217848, 12.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року (о 16 год. 35 хв.) Справа № 2а-0870/10537/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Тєтєрєвої К.О.

за участю представника позивача Сардак З.Д.

представників відповідача Сахно О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртекстиль»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укртекстиль» (далі ПАТ «Укртекстиль», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.07.2011 №0002131501.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Зокрема, вказує, що оскільки подання розрахунку з єдиного податку на момент подання розрахунку з цього збору у 2009 році регулювалось Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, то позивач не міг порушити норми Податкового кодексу України. Зазначає, що за порушення строків сплати і розмірів авансових внесків з єдиного податку за перший та другий місяці звітного кварталу, установлених ст.3 Указу №727/98, жодної відповідальності не настає, що повязано зі статусом таких платежів, що є авансовими внесками до подання самого Розрахунку, який узгоджує зобовязання з єдиного податку. А оскільки узгодження таких податкових зобовязань ще не відбулося, не може йтися і про застосування до ПАТ «Укртекстиль» штрафних санкцій та пені за будь-які порушення щодо їх сплати. Крім того, вказує, що починаючи з 03.02.2009 по 15.01.2010 до відділення №1 Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» підприємством було надано платіжні доручення про перерахування коштів на сплату єдиного податку до державного бюджету, загальна сума яких складає 98016,57грн. Банківською установою данні платіжні доручення були прийняті на виконання, про що свідчать відповідні відмітки на платіжних дорученнях. Вважає, що з дати реєстрації банком платіжного доручення на сплату податку, відповідальність за порушення порядку своєчасності та повного перерахування податку до бюджету перекладається на такий банк, при цьому платник податків звільняється від обовязку щодо перерахування податку та збору до бюджету. Таким чином, не зарахування грошових коштів зі сплати єдиного податку відбулося з вини ТОВ «Укрпромбанк», а позивачем виконані всі залежні від підприємства заходи щодо сплати податкового зобовязання, вважає підприємство не несе жодної відповідальності за ненадходження грошових коштів до бюджету, а вся відповідальність за його несвоєчасне перерахування лежить на ТОВ «Укрпромбанк». З урахуванням викладених обставин, просить позов задовольнити та скасувати спірне рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні від 28.11.2011 (вх. від 28.11.2011 №47099). Зокрема, вказує, що 05.07.2011 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати ПАТ «Укртекстиль» єдиного податку, за підсумками якої складено акт від 05.07.2011 №278/1501/01552210. Пояснює, що перевіркою встановлено, що позивачем до податкового органу подані розрахунки про сплату єдиного податку за І IV квартали 2009 року, якими самостійно визначило зобовязання з єдиного податку у сумі 98047,00 грн. з урахуванням наявної на момент виникнення боргу переплати у розмірі 30,43 грн., сума зобовязань складає 98016,57 грн.) Відповідно до вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 №0002131501, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 19603,31 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. Вказує, що незважаючи на те, що копія платіжного доручення була покладена позивачем в банк, до бюджету сума не надійшла та залишалась непогашеною до 15.06.2011. Крім того, зазначає, що не погоджується з позицією позивача, що з моменту набрання сили Податковим кодексом України розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообовязкове державне соціальне страхування та/або Пенсійного фонду України Державним казначейством не здійснюється, а отже на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення заборгованість перед Пенсійним фондом була відсутня, оскільки перерахування підприємством коштів до Пенсійного фонду відбулося 05.02.2010, тобто ще до набрання ПК України законної сили. З урахуванням зазначеного, просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

Платіжним дорученням від 15.06.2011 №709 на суму 121230,00 грн. позивачем перераховано кошти із зазначенням призначення платежу «сплата єдиного податку за 2009рік та пені, нарахованій на заборгованість».

Постановою суду від 16.06.2011 у справі №2а-1403/10/0870 позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Укртекстиль» податкову заборгованість по єдиному податку у розмірі 56849,95 грн. Указане рішення набрало законної сили 29.08.2011.

Із змісту вказаного рішення випливає, що позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя розрахунки сплати єдиного податку, в яких визначено податкові зобов'язання до сплати за І квартал 2009 року 27180,00 грн., за II квартал 2009 року 23835,00 грн., за III квартал 2009 року 22561,00 грн., за IV квартал 2009 року 24471,00грн., всього на суму 98047 грн.00 коп., яка зменшилася за рахунок переплати що рахувалась на обліковій картці платника податку. Позивачем самостійно сплачено до Пенсійного фонду України задекларований єдиний податок з доходів юридичних осіб в розмірі 42% від загальної суми єдиного податку, який підлягає сплати, а 58% від заявленої суми було стягнуто за рішенням суду.

05.07.2011 відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати єдиного податку.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя складений відповідний акт від 05.07.2011 №278/1501/01552210 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено єдиний податок на загальну суму 98016,57 грн., у тому числі:

звіт за Іквартал 2009 року від 13.04.2009 №21719 на суму 27180,00 грн., граничний термін сплати 21.04.2009, фактично сплачено платіжним дорученням від 15.06.2011 №709, кількість днів затримки 785 днів;

звіт за ІІквартал 2009 року від 16.07.2009 №51673 на суму 23835,00 грн., граничний термін сплати 20.07.2009, фактично сплачено платіжним дорученням від 15.06.2011 №709, кількість днів затримки 695 днів;

звіт за ІІІквартал 2009 року від 20.10.2009 №73914 на суму 22561,00 грн., граничний термін сплати 20.10.2009, фактично сплачено платіжним дорученням від 15.06.2011 №709, кількість днів затримки 603 днів;

звіт за ІVквартал 2009 року від 15.01.2010 №96841 на суму 24471,00 грн., граничний термін сплати 20.01.2010, фактично сплачено платіжним дорученням від 15.06.2011 №709, кількість днів затримки 511 днів1

На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 №0002131501, яким позивачу визначено суму штрафу із єдиного податку з юридичних осіб, нарахований до 1 січня 2011року у розмірі 19603,31грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області (скарга від 22.07.2011 №132).

Рішенням від 21.09.2011 №4219/10/25020 ДПА в Запорізькій області залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 №0002131501, а скаргу ПАТ «Укртекстиль» - без задоволення.

Позивач направив скаргу від 04.10.2011 №141 на рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області, проте рішенням від 25.10.2011 №4254/6/10-2215 зазначена скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Указ №727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

За приписами п.2 Указу №727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно визначив суми податкового зобовязання по єдиному податку з юридичних осіб за І - IV квартали 2009 року з урахуванням існуючої переплати всього на суму 98016,57 грн., які у повному обсязі не сплатив лише 15.06.2011 (платіжне доручення від 15.06.2011 №709 на суму 121230,00 грн. із зазначенням призначення платежу «сплата єдиного податку за 2009 рік та пені, нарахованій на заборгованість»).

Наявність у позивача податкового боргу по єдиному податку станом на 16.06.2011 підтверджується також постановою суду від 16.06.2011 у справі №2а-1403/10/0870, яка набрала законної сили 29.08.2011.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч.2 ст.255 КАС України).

Відповідно згідно ст.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (далі ПК України) податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п.5 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Починаючи з 1 січня 2011 року платники податків за порушення податкового законодавства несуть відповідальність, передбачену нормами ПК України.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник попадав зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 цього Кодексу.

Підпунктом126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства відповідачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку на загальну суму 98016,57 грн.

Щодо твердження позивача, що із набранням законної сили Податковим кодексом України сума боргу, що підлягала погашенню визначається у розмірі 56849,95 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із п.2 Указу №727/98 відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Так, в пунктах 1, 3 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПК України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ № 727 та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей:

- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу №727 (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Проте, слід врахувати, що ПАТ «Укртекстиль» задекларовано податкові зобовязання ще до набрання законної сили ПК України, який відповідно до п.1 Прикінцевих положень набрав чинності з 1 січня 2011року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) І.В. Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 16.12.2011.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В. Батрак