Постанова № 20211485, 30.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/13970/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Полякової К.В.

при секретаріКарлюк М.О.

За участю сторін від:

позивачаОСОБА_1 (дов. № 15/10 від 03.11.2011 р.),

відповідачаОСОБА_2 (дов. № 05-46/04-57 від 12.10.2011 р.)

розглянувши адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії та відшкодувати понесені витрати на виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області (далі по тексту відповідач) про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії та відшкодувати понесені витрати на виплату пенсії.

Ухвалою суду від 30 листопада 2011 року первинного позивача замінено на належного - управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області (а.с. 168).

З урахуванням уточнених позовних вимог, поданих до початку розгляду справи по суті, Управління Пенсійного фонду України в Шахтарському районі Донецької області просило суд стягнути з відповідача борг у сумі 271335,11 гривень (а.с. 133-134).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч.2 ст. 2 п.п. «г», «д» п.1 ст. 21, 24, 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ч.1 ст. 1, ст. 10, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2004 року № 5-4/3, постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та постанови КМУ № 198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» на адресу відповідача з боку Управління щомісячно направлялись акти звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня по жовтень 2011 року на загальну суму 271355,11 гривень, яка складалась з витрат на виплату пенсії по втраті годувальника у зазначений період у сумі 6380,43 гривень, поштового збору у сумі 454,91 грн., допомоги на поховання у сумі 1528 грн., адресної допомоги за період з березня по жовтень 2011 року у сумі 262991,77 грн. Проте, відповідач відмовився прийняти зазначені в актах звіряння витрати. Тому позивач просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області борг у сумі 271355,11 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, давши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просив позов задовольнити повністю. З приводу суми поштового збору, яка на думку позивача підлягає стягненню з відповідача, пояснив, що до її складу входять витрати з виплати і доставки пенсії (основного розміру) та адресної допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву (а.с. 58-59), просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області, зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області від 26.12.2000 року, є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 671068 (а.с. 83).

Згідно копії довідки № 02-17-187, відповідача включено до Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України, про що присвоєно код ЄДРПОУ № 25968429 (а.с. 82).

За змістом статей 8, 10, 23, 26, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХП (надалі Закон № 1788-ХП), пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати, в т.ч. пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного Фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Проте, з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (надалі Закон № 1105-ХІV), відповідно до ст. 21,28 якого у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я а саме: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язаних з цим ритуальним послуг відповідно до місцевих умов.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2004 року № 5-4/3 був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вказаним порядком визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Враховуючи вищенаведене відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі, і суми витрат Пенсійного фонду з виплати вищезазначених пенсій.

Відповідно до п.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2011 року № 2272-ІІІ, який набрав чинності з 01.04.2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та-професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (надалі Закон № 1105-ХІV) закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону № 1105-ХІV поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Згідно ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлене згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на, таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.

Відповідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника -Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від

нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст.ст.80,85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно ст. 18 Закону № 1105-ХІV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Пунктами 1.2. та п.1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Таким чином, органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов'язані відшкодовувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставок вказаних пенсій.

З огляду на викладене, оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про відшкодування (стягнення) суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року в адміністративній справі за № 2а-331/10/0570.

З аналізу ст. 21 Закону № 1105-ХІV вбачається, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

-суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; -щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; -допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; -суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно ст. 33 Закону № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема:

1)… діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2)жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що право на страхові виплати у разі смерті потерпілого мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

З матеріалів справи вбачається, що Управління за період з березня по жовтень (включно) 2011 року щомісячно виплачені страхові виплати, зокрема, суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії по наступним особам:

-ОСОБА_5 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1074,64 грн.; витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії у сумі 16,8 грн.;

-ОСОБА_6 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1044,75 грн.;

-ОСОБА_7 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1200 грн.; витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії у сумі 18,72 грн.;

-ОСОБА_3 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1200 грн.; витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії у сумі 18,72 грн.;

- ОСОБА_4 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 1200 грн.; витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії у сумі 18,72 грн.;

-ОСОБА_8 - основний розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 661,04 грн.; витрати Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаної пенсії у сумі 10,32 грн.

Загальна сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, яка виплачена Управлінням вищевказаним особам за період з березня по жовтень 2011 року складає 6380,43 грн. та витрати на її доставку у сумі 83,28 грн.

Також Управлінням за період з березня по жовтень 2011 року щомісячно виплачена допомога на поховання у усім 1528 грн. та державна адресна допомога у сумі 262991,77 грн. та витрати на її доставку у сумі 371,63 грн.

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат по:

-ОСОБА_7 ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 у зв`язку з ненаданням Фонду документів, які б підтверджували факт настання нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання, а також з огляду на те, що нещасні випадки з особами, утриманцям яких виплачено Управлінням суми, сталися до 01.04.2011 року, тобто до моменту створення Фонду та підприємства, на яких працювали загиблі, а також з тих підстав, що відділенні Фонду відсутні особові справи для продовження страхових виплат.

Відповідач також відмовився прийняти до відшкодування допомогу на поховання, виплачену ОСОБА_10 у сумі 1528 гривень, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутній акт про нещасний випадок, а також щомісячно виплачену державну адресну допомога у сумі 262991,77 грн. та поштовий збір у сумі 454,91 грн.

Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорюється, підтверджується актом звірки заборгованості, підписаного сторонами без зауважень та скріпленого печатками (а.с. 162).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

25 грудня 1973 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_11 на шахті «Донтоп», ш/у «Харцизьке» комбінат Шахтарськантрацит, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві № б/н Форми 1-Н (а.с.10).

Смерть настала в результаті механічної асфіксії від тиску грудної клітини та живота, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-НО № 387402 (а.с. 11 звор. бік).

Згідно копії довідки від 01.09.2009 року, виданої Золотарівською сільською радою шахтарського району Донецької області на ім`я ОСОБА_5, остання на час смерті мешкала разом з чоловіком ОСОБА_11, знаходилася на утримання останнього, пенсія з боку чоловіка була постійним і основним джерелом існування (а.с. 12).

12 листопада 1991 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_12 на підприємстві ш/у «Волинське» ДП «Торезантрацит», про що складено акт про нещасний випадок на виробництві № 108 (а.с.12 звор. бік, 13).

Згідно копії довідки від 21.04.2003 року, виданої Виконкомом Петропавлівського сільського району Донецької області на ім`я ОСОБА_4, остання на час смерті чоловіка ОСОБА_12, знаходилася на утримання останнього, його заробітна плата була основним джерелом існування (а.с. 14).

01 червня 1969 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_13 Мефодієвичем на шахті «Садово-Хрустальна» тресту Краснолучвугілля, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві № б/н Форми Н-1 (а.с.14 звор. бік, 15).

Смерть настала в результаті враження електрострумом, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія VІІІ ЧК № 592266 (а.с. 15 звор. бік).

Згідно копії довідки від 28.05.2009 року, виданої Грабовською сільською радою на ім`я ОСОБА_7, остання на час знаходилася на утримання чоловіка ОСОБА_13, заробітна плата з боку чоловіка була постійним і основним джерелом існування (а.с. 16).

В 1972 році стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_14 на шахті № 12 ДП «Орджонікідзевугілля», про що складено акт про нещасний випадок на виробництві № 38 Форми Н-1 (а.с.16 звор. бік, 17).

Смерть настала в результаті перелому основи черепа з ушибом мозку, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-НО № 366528 (а.с. 17 звор. бік).

Згідно копії довідки від 25.06.2001 року, виданої Малоорловською сільською радою на ім`я ОСОБА_6, остання на час смерті чоловіка знаходилася на його утримання, основним джерелом існування було допомога зі сторони чоловіка (а.с. 18).

10 серпня 1978 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_15 на шахті № 12 «Житомирська» ш/у Комсомольське виробничого об`єднання «Шахтарськантрацит», про що складено акт про нещасний випадок на виробництві № б/н Форми Н-1 (а.с.18 звор. бік, 19).

Смерть настала в результаті масивної травми мозку, грудної клітини та животу з руйнуванням головного мозку, органів грудної клітини та брючної полості, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-НО № 381163 (а.с. 19 звор. бік).

Згідно копії довідки від, виданої на ім`я ОСОБА_9, остання на час смерті чоловіка знаходилася на його утримання, основним джерелом існування було допомога зі сторони чоловіка (а.с. 20).

Згідно акту про нещасний випадок № б/н Форми Н-1 (а.с.20 звор. бік, 21) стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_16 на шахті «Волинська».

Смерть настала в результаті механічної асфіксії грудної клітини та живота, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія 1-НО № 325876 (а.с. 22).

Згідно копії довідки від 19.02.1010 року, виданої виконкомом Петропавліської сільської ради Шахтарського району Донецької області на ім`я ОСОБА_8, остання на час смерті чоловіка зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 Склад сім`ї ОСОБА_16 (померлого) складав: дружина ОСОБА_8 (а.с. 20).

Згідно довідки УПФУ в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області від 29.11.2011 року № 263, ОСОБА_8 знаходиться на обліку в Управлінні та отримує пенсію в разі втрати годувальника, померлого внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (а.с. 139).

Представником відповідача не заперечувався факт перебування вищевказаних осіб на утримання померлих та правомірності отримання ними пенсії по втраті годувальника.

Згідно ч.1 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991, № 1788-XII члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч.1 ст. 44 даного Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Згідно ч.2 ст. 85 Закону, виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Проаналізувавши вищезазначені вимоги законодавства та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 мають право на одержання щомісячних страхових виплат, оскільки перебували на утриманні померлих.

З огляду на викладене, позовні вимоги Управління щодо стягнення з відповідача сум витрат на виплату пенсії (основного розміру) ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві підлягають задоволенню за період з березня по жовтень 2011 року у загальній сумі 6380,43 грн.

Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки пенсій, пов`язаних з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 у сумі 83,28 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з Фонду виплаченої Управлінням витрат щомісячної державної адресної допомоги не відшкодованої Відділенням за період з березня по жовтень 2011 року, суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статті 21 Закону № 1105 та пункту 4 Порядку № 5-4/4, здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

В пункті 4 Постанови № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо відшкодування витрат щомісячної державної адресної допомоги у сумі 262991,77 грн. не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, з положень ст. 21 Закону № 1105-ХІУ вбачається, що Законом не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати на доставку державної адресної допомоги.

У пункті 4 Порядку, яким встановлений перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги та витрати на її доставку.

Заявлені, позивачем вимоги щодо обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати допомогу на поховання є безпідставними з наступних підстав.

Згідно ч. 8 ст. 34 Закону № 1105-XIV, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року N 826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" із змінами, внесеними від 25 серпня 2004 року N 1112, та постановою правління Фонду від 06.03.2006 року N 13 передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Тобто, в постановах

чітко зазначено, що допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.

Аналіз зазначених норм Закону дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності: трудове каліцтво, що вбачається з довідки МСЕК № 230853 (а.с. 145).

Згідно копії свідоцтва про смерть, серія І-НО № 566321 (а.с. 146), ОСОБА_10 помер 17.08.2011 року, причина смерті у вказаному свідоцтві не зазначена.

Докази на підтвердження наявності причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я Управлінням суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення допомоги на поховання не підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за N 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону N 1105-ХІV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Згідно ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку із наведеним суд приймає рішення щодо часткового задоволення позову управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії та відшкодувати понесені витрати на виплату пенсії задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Шахтарську Донецької області суми витрат основного розміру пенсії, виплаченої ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з березня по жовтень 2011 роки у сумі 6380 (шість тисяч вісімдесят) гривень 43 копійки, суми витрат з виплати і доставки пенсій (основного розміру), виплаченої ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ОСОБА_9 у сумі 83 (вісімдесят) гривень 28 копійок, що разом складає 6463 (шість тисяч чотириста шістдесят три) гривень 71 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини 30 листопада 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Полякова К.В.