Постанова № 20210595, 09.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/18025/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

до Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького», м. Донецьк

про стягнення коштів з рахунків Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» у банківських установах до Державного бюджету України на суму заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1773028,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 17 серпня 2011 року

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька заявлено позов до Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» про стягнення коштів з рахунків Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» у банківських установах до Державного бюджету України на суму заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1773028,00 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з банківських рахунків представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509- ХІІ, ст.ст. 14, 16, 20, 41, 57, 63 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заперечення проти позову, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначає, що ДП «Шахта імені Максима Горького» заповнює декларації з податку на прибуток у встановленому законом порядку. Однак, фактично, підприємство не має прибутку, є нерентабельним та збитковим. Видобуток вугілля на шахті не ведеться. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахта імені Максима Горького» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.01.2005, включене до ЄДРПОУ за кодом 33371807, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька з 01.02.2005р. (арк. справи 9 15, 26).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обовязок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобовязань встановлений також пунктом 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 152.9. ст. 152 Розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідачем до податкового органу були подані декларації з податку на прибуток: від 06.05.2011р. № 26059, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 831172,00 грн., від 09.08.2011р. № 35784, якою самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 941856,00 грн. (арк. справи 18 22).

Внаслідок несплати суми податкових зобовязань за наведеними податковими деклараціями утворилася заборгованість з податку на прибуток в сумі 1773028,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 38 48).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що фактично підприємство не має оподаткованого прибутку, оскільки жодними доказами це не підтверджено.

Разом з тим, суд враховує, те, що відповідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, під податковою декларацією, розрахунком (далі - податкова декларація) розуміється документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Такі декларації містяться в матеріалах справи.

Згідно із п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом була направлена перша від 25.10.2001р. № 1/47 та друга від 30.11.2001р. № 2/353 податкові вимоги, які отримані відповідачем, про що свідчать підписи посадової особи підприємства (арк. справи 23 25). Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимоги, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» про стягнення коштів з рахунків Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» у банківських установах до Державного бюджету України на суму заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1773028,00 грн. задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» у банківських установах до Державного бюджету України на суму заборгованості з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 1773028,00 грн. на р/р № 3111300270008, ОКПО 34687187, отримувач: Державний бюджет, управління Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька, банк отримувача - ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 11020100.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 листопада 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.