Постанова № 20208600, 19.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/17214/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Логойди Т. В.

при секретарі          Чегринець А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,

в с т а н о в и в :

У вересні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не сплачені страхові внески за 2010 рік в загальній сумі 859,34 грн.

Після направлення вимоги про сплату боргу вказану суму сплачено не було.

У зв’язку з наведеним просило стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам в сумі 859,34 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

В останнє судове засідання представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування і як платник страхових внесків перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області.

За друге півріччя 2010 року вона повинна була сплатити мінімальний страховий внесок у розмірах, встановлених для відповідних місяців: для липня - вересня 2010 року – по 294,82 грн. щомісяця, для жовтня - листопада 2010 року – по 301,12 грн. щомісяця, для грудня 2010 року - 306,10 грн.

Однак протягом вказаного періоду зазначені суми сплачено частково, внаслідок чого несплаченими залишилися 859,34 грн.

Суми, які підлягали сплаті та які фактично сплачені, відповідач також відобразила в поданому до органу Пенсійного фонду України звіті за 2010 рік.

На суму заборгованості на підставі даних особового рахунку страхувальника сформовано вимогу від 26 квітня 2011 року №Ф-252, яку направлено на адресу відповідача та отримано нею 06 травня 2011 року, однак заборгованість сплачено не було.

Загальна сума заборгованості становила 859,34 грн. і станом на день розгляду справи не сплачена.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пп. 8.1. Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, не сплачених до Пенсійного фонду України за період до 1 січня 2011 року.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:

«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року – дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року – 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.

До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Відповідач як фізична особа-підприємець за 2010 рік страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.

Між тим, з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.

Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.

У зв’язку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складені вимоги про сплату боргу.

Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до наведених вимог законодавства органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника на всю суму боргу правомірно сформовано вимогу.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Оскільки відповідач протягом встановленого законом строку суми страхових внесків своєчасно та в повному обсязі не сплатив, тому виходячи з вимог законодавства несплачені суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області (розрахунковий рахунок 256063012012 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 21955080) заборгованість по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       Логойда Т. В.