Постанова № 20207360, 20.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12027/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 березня 2011 року

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон ЛТД», м. Донецьк

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 за дов. від 01.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4 за дов. від 04.01.2011р.

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 березня 2011 року № 0000201701/0/7573/10/17-113.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у позивача були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелон ЛТД», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелон ЛТД», ґрунтуючи свої висновки на довідці перевірки контрагента позивача, складеного Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька, а також на відсутності документів по транспортуванню товару, та на наявності розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, і податковими зобовязаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 8 червня 2001 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № НОМЕР_1 від 9 квітня 2004 року.

Відповідачем була здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 9 грудня 2010 року № 2687/17-1-277941779 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2011 року № 0000201701/0/7573/10/17-113, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 115876 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 92701 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23175 грн. 25 коп., згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення на суму 92701 грн., а саме квітень2010 року на суму 85171 грн., липень 2010 року на суму 7530 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 92701 грн., а саме квітень 2010 року на суму 85171 грн., липень 2010 року на суму 7530 грн.

Як вбачається з висновків акту перевірки, порушення вищезазначених норм було встановлено відповідачем у зв'язку із визначенням податковим органом укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелон ЛТД» правочину угоди від 9 квітня 2010 року, як нікчемного правочину відповідно до частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, яке не спричинило реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, вчиненого з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено, що 9 квітня 2010 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелон ЛТД» як продавцем був укладений договір, відповідно до якого продавець зобовязаний поставити товар, найменування якого, кількість та ціна вказуються у специфікаціях до договору, що є невідємними частинами договору. До даного договору між сторонами були підписані специфікації від 9 квітня 2010 року. На виконання даного договору ТОВ «Мелон ЛТД» були видані позивачу рахунок, видаткова та податкова накладні від 19 квітня 2010 року на загальну суму 82024 грн., в тому числі податок на додану вартість 13670 грн. 67 коп., рахунок, видаткова та податкова накладні від 14 квітня 2010 року на загальну суму 137600 грн., в тому числі податок на додану вартість 22933 грн. 33 коп., рахунок, видаткова та податкова накладні від 9 квітня 2010 року на загальну суму 291400 грн., в тому числі податок на додану вартість 48566 грн. 67 коп., рахунок, видаткова та податкова накладні від 9 липня 2010 року на загальну суму 45180 грн., в тому числі податок на додану вартість 7530 грн. Оплата отриманого товару позивачем здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Мелон ЛТД», зокрема, стала довідка Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 15 липня 2010 року № 5793/15-312/36511571. З даної довідки вбачається, що видом діяльності ТОВ «Мелон ЛТД» є посередництво в торгівлі товаром широкого асортименту, на підприємстві триває процедура припинення за ініціативою підприємства, підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість 20 травня 2009 року, свідоцтво № 100227129, чисельність працівників за 2 квартал 2010 року складала 7 осіб, згідно з базою даних податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року мають статус не визнаних як податкова звітність у зв'язку із порушенням порядку їх заповнення. За висновком даної довідки у ТОВ «Мелон ЛТД» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, внаслідок чого відповідно до частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, здійснені угоди по продажу товарів мають ознаки нікчемності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Стосовно посилання відповідача на наявність розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобовязаннями контрагента позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемного правочину між позивачем та ТОВ «Мелон ЛТД» на довідку Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, з огляду на те, що даний документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Мелон ЛТД» по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Зазначена довідка складена на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності ТОВ «Мелон ЛТД» по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались, внаслідок чого є необґрунтованим висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами. Суд зазначає, що інформація, яка викладена у даній довідці, не має відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій квітень, липень 2010 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Суд також зазначає, що позивачем надані суду докази (рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, банківські виписки, долучені до матеріалів справи), які підтверджують використання придбаного у вищенаведених контрагента товару у господарській діяльності позивачем, а саме подальша реалізація придбаного товару. Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента. Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що дані документи можуть посвідчувати тільки факт перевезення товару, а не його поставки, та їх наявність чи відсутність ніяким чином не повязана із формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Закону № 168, а також не є ознакою нікчемності правочину.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 березня 2011 року № 0000201701/0/7573/10/17-113 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 4 березня 2011 року № 0000201701/0/7573/10/17-113, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 115876 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 92701 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23175 грн. 25 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 вересня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.