Ухвала суду № 20205539, 26.12.2011, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

№ 6 - 219/11

УХВАЛА

26.12.2011 року Суддя Замега О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про повернення помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, мотивуючи тим, що ним були помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, хоча він до суду з позовом не звертався.

Розглянувши заяву ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Як вбачається із заяви, останнім 19.07.2011 року було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Згідно довідки Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.12.2011 року ОСОБА_1 станом на 12.12.2011 року з позовом до суду не звертався.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України у редакції, що діяла станом на 19.07.2011 року, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно ст. 83 ЦПК України у редакції, що діяла станом на 17.07.2011 року, сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі: внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; закриття провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 1 статті 205 цього Кодексу; залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1, 2 і 8 статті 207 цього Кодексу. Даний перелік не є вичерпним.

У зв’язку із набранням чинності з 01.11.2011 року Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, у Цивільний процесуальний кодекс України було внесено зміни, а саме, п. 1 ч. 3 ст. 79 та ст. 83 виключено.

Відповідно до п. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Аналізуючи викладене, застосовуючи аналогію права, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про повернення судових витрат підлягає задоволенню.

Крім того, згідно роз’яснення Державного казначейства України від 17 червня 2009 року № 18-06/3862-9876, яким вказано, що повернення помилково сплачених коштів, внесених для оплати витрат з інформаційно-технічного розгляду справ у судах, державного мита (судового збору) у випадку неподання позовної заяви здійснюється за умови надання до органів державного казначейства оригіналів платіжних документів.

Враховуючи викладене, керуючись п. 8 ст. 8, 210, 293 ЦПК України, –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про повернення судових витрат задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 сплачену ним згідно квитанції № 202 від 19.07.2011 року суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. на реквізити: одержувач: УДК у м.Бердичеві; код 22062831, банк одержувача: ГУДК України в Житомирській області, МФО 811039, рахунок № 31218259700005.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Замега