Постанова № 20205114, 17.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/9840/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі           Закутько О.В

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк», м. Красноармійськ

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 – за дов. від 11.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов., ОСОБА_3 – за дов. від 17.06.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Красноармійський завод «Маяк» заявлено позов до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 та № 0000452340/3, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2 та № 0000452340/2, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1 та № 0000452340/1, від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0 та № 0000452340/0 за податковими зобов’язаннями з податку на прибуток в сумі 423766 грн. та з податку на додану вартість в сумі 241373 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод «Маяк» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 02969550, знаходиться на податковому обліку в Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06455979.

З 16 серпня по 13 вересня 2010 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 16 вересня 2010 року № 1018/23-2/02969550 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин:

від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2, від 25 березня 2011 року № 0000502340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 423766 грн., в тому числі за основним платежем 318458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105308 грн.;

від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 241373 грн., в тому числі за основним платежем 160915 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80458 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішенням наведені норми пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом з розрахунків зобов'язань та штрафних санкцій, пояснень представників сторін, відповідачем було встановлено три порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини.

Стосовно першого порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 позивачем завищено валові витрати в сумі 122525 грн. 42 коп. за 4 квартал 2008 року та завищено податковий кредит на суму 24505 грн. 08 коп. у зв'язку із віднесенням до їх складу вартості відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, що передбачає нарахування відсотків.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» як постачальником був укладений договір від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 5000000 грн. Відповідно до пункту 5.3 даного договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на протязі 120 календарних днів з моменту передачі товару. Відповідно до додаткових угод до даного договору від 1 грудня 2008 року, від 2 грудня 2008 року, від 4 грудня 2008 року постачальник у грудні 2008 року зобов’язується передати у власність покупця товар за переліком, вказаним у додаткових угодах, на загальну суму 196040 грн. 61 коп. Позивачем до перевірки відповідачу були надані наступні видаткові накладні, що посвідчують отримання товару, від 1 грудня 2008 року № 6 на суму 5034 грн. 78 коп., у тому числі податок на додану вартість 839 грн. 13 коп., від 1 грудня 2008 року № 7 на суму 138051 грн. 66 коп., в том числі податок на додану вартість 23008 грн. 61 коп., від 2 грудня 2008 року № 73 на суму 49502 грн. 38 коп., у тому числі податок на додану вартість 8250 грн. 40 коп., від 4 грудня 2008 року на суму 3451 грн. 79 коп., у тому числі податок на додану вартість 575 грн. 30 коп. В графі видаткових накладних – умови постачання зазначена угода від 1 квітня 2008 року № 03/04-08.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення суми відсотків за користування товарним кредитом до складу валових витрат та податкового кредиту наданий договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 26 листопада 2008 року № 02/11-08, укладеного між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» як постачальником. Відповідно до пункту 2.2 даного договору загальна сума товару, що поставляється складає 196040 грн. 61 коп., у тому числі податок на додану вартість 32673 грн. 44 коп. Згідно з пунктом 2.3 даного договору постачання здійснюється на умовах відстрочення платежу на 150 календарних днів з дати постачання товару, при цьому з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 0,5% від суми поставки товару за кожен день. Відповідач в акті перевірки зазначає, що під час перевірки фактично товар позивачем за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту не отримував. Отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» відбувалося на умовах договору постачання від 1 квітня 2008 року, який не передбачає нарахування відсотків за відстрочення платежу. Інших документів, які б свідчили про отримання товару за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту позивачем до перевірки не надано.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов’язкову наявність змісту господарської операції. Як було встановлено під час перевірки та не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи, у видаткових накладних дійсно зазначено, що вони видані відповідно до угоди від 1 квітня 2008 року № 03/04-08. Судом також встановлено, що ці дані відображені позивачем і в бухгалтерському обліку. Суд не приймає посилання позивача на пояснення головного бухгалтера позивача на наявність помилок у видаткових накладних, допущених постачальником, з огляду на те, що у позивача у такому випадку не було правових підстав для прийняття до бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, що містять недостовірні дані. Суд зазначає, що норми діючого законодавства не передбачають права підприємства на прийняття до бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, що містять недостовірні дані. Документів, які б свідчили про отримання позивачем товару за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в сумі 30631 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 10129 грн., а також податок на додану вартість в сумі 24505 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 12253 грн., внаслідок чого в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Стосовно другого порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 завищені валові витрат на суму 134975 грн. за 4 квартал 2008 року та завищений податковий кредит в сумі 26995 грн. у зв'язку із продажем товару за ціною нижчою ціни придбання.

З акту перевірки, пояснень представників сторін судом встановлено, що між позивачем як комітентом та Відкритим акціонерним товариством «Красноармійський завод технологічного обладнання» як комісіонером укладений договір комісії від 1 жовтня 2008 року № 01/10-08, відповідно до якого комісіонер зобов’язується укласти договори купівлі-продажу продукції, придбаної від Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант». ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» були передані на комісію товари згідно з актами приймання-передачі на загальну суму 1491084 грн. 14 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 1 на суму 309000 грн., від 23 жовтня 2008 року № 2 на суму 343360 грн. 29 коп., від 23 жовтня 2008 року № 3 на суму 339207 грн. 33 коп., від 4 листопада 2008 року № 5 на суму 285409 грн. 83 коп., від 10 листопада 2008 року № 7 на суму 106332 грн. 77 коп., від 18 листопада 2008 року № 8 на суму 107773 грн. 92 коп. Товар, який був переданий на комісію, був придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» за наступними видатковими накладними на загальну суму 1601109 грн. 10 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 2785 на суму 306009 грн., від 23 жовтня 2008 року № 2844 на суму 378292 грн. 30 коп., від 23 жовтня 2008 року № 2786 на суму 372452 грн. 80 коп., від 4 листопада 2008 року № 2832 на суму 306499 грн. 40 коп., від 10 листопада 2008 року № 2850 на суму 123580 грн. 40 коп., від 18 листопада 2008 року

№ 3492 на суму 115274 грн. 90 коп. Крім цього, відповідно до умов договору комісії позивач сплатив ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» за звітом комісіонера суму комісійної винагороди та компенсації вартості послуг по оформленню документів на загальну суму 24950 грн. 40 коп. Таким чином, фінансовий результат від проведеної операції купівлі-продажу товарів є збитковим. Загальні збитки від продажу складають 134975 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 26995 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334 визначає, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд зазначає, що господарські операції позивача мають досліджуватися з урахуванням взаємодії одна з одною та виходячи на головну мету суб'єкта господарювання – отримання доходу в цілому від господарської діяльності. Одночасно, як вбачається з вищенаведених обставин та письмових доказів, укладення договору комісії та відповідно продаж товару первісно за ціною, яка є нижчою ціни придбання, було економічно необґрунтовано та невигідно позивачу, та первісно було збитковою операцією та негативно впливало на фінансовий результат в цілому. Суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства, тобто діяльністю, що спрямована на отримання прибутку, що відсутнє у спірній господарській операції. Суду позивачем не наведено обґрунтованих підстав для суттєвого заниження ціни продажу порівняно із ціною придання, тим більше що обидві господарські операції відбулися в один день. Суд не приймає посилання позивача на отримання прибутку від курсової різниці при продажу товару з огляду на те, що це є окрема господарська операція, а також дана обставина не впливає на обставину продажу товару первісно за ціною, яка є нижчою ціни його придбання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в сумі 33744 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 11158 грн., а також податок на додану вартість в сумі 26995 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 13498 грн., внаслідок чого в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Стосовно третього порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 до складу валових витрат та податкового кредиту включено суму витрат на придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за нікчемними правочинами на загальну суму витрат 1016335 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн., та податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 грн., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн., за травень 2010 року в сумі 11937 грн., за червень 2010 року в сумі 59889 грн.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ «Авістапромторг» як продавцем був укладений договір постачання від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, а також між позивачем як покупцем та ТОВ «Вторснабгруп» як продавцем був укладений договір від 2 березня 2009 року № 01/03-09. Позивачем витрати по придбання товару від даних контрагентів на загальну суму 1016335 грн. були включені до складу валових, у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн., та податок на додану вартість був включений до складу податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 грн., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн., за травень 2010 року в сумі 11937 грн., за червень 2010 року в сумі 59889 грн. Між сторонами договорів були підписані акти звірки взаємних розрахунків.

З акту перевірки та з пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для здійснення податковим органом висновку про нікчемність вчинених правочинів між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Авістапромторг» та ТВ «Вторснабгруп», стали висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, викладені в актах про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вторснабгруп» та ТОВ «Авістапромторг» з питань взаємовідносин з ВАТ «Красноармійський завод «Маяк» (позивач) за періоди березень-вересень 2009 року, січень-червень 2010 року, з 1 квітня 2008 року по 31 липня 2010 року від 14 вересня 2010 року № 3528/23-3/35150984 та від 24 вересня 2010 року № 3658/23-3/34746873. З актів перевірок вбачається, що перевірки провести неможливо у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою ТОВ «Авістапромторг» та недопущенням до перевірки ТОВ «Вторснабгруп». Як вбачається з висновків даних актів, перевірками було встановлено, що у ТОВ «Авістапромторг» та ТОВ «Вторснабгруп» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого відповідно до частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди з цими підприємствами мають ознаки нікчемності. З актів також вбачається, що ТОВ «Вторснабгруп» зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100043428, остання звітність з податку на додану вартість надана за лютий 2010 року, декларації з податку на додану вартість за березень-червень 2010 року мають статус невизнаної податкової звітності, остання декларація з податку на прибуток подана за 1 квартал 2010 року; ТОВ «Авістапромторг» зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100043143, остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за липень 2010 року, прийнята до відома, остання декларація з податку на прибуток подана за півріччя 2010 року, також прийнята до відома.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемних угод між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» та ТОВ «Вторснабгруп» на акти Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, з огляду на те, що дані акти фактично не є перевіркою господарської діяльності зазначених підприємств по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Дані акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності підприємств по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Судом досліджені дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та встановлено, що між кредитом позивача та зобов’язаннями ТОВ «Вторснабгруп» відхилення відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Стосовно наявності відхилень між кредитом позивача та податковими зобов’язаннями ТОВ «Авістапромторг» суд зазначає, що якщо контрагент позивача якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов’язання по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено; здійснені спірні господарські операції відповідають основному виду діяльності як позивача, так і його контрагентів, які включені до ЄДРПОУ та мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Суд не приймає твердження відповідача про певні сумніви щодо реальних результатів спірних господарських операцій, пов’язаних із господарською діяльністю позивача, з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що правочини не спрямований на реальне настання наслідків. Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням. Відповідачем не було доведено суду, що позивач, укладаючи правочини, мав умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про наявність вищенаведеного третього порушення є необґрунтованими, внаслідок чого суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 338105 грн., в тому числі за основним платежем 254084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84021 грн., та в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 164123 грн., в тому числі за основним платежем 109415 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54708 грн.

Стосовно наявності в матеріалах справи всіх первинних документів, за якими позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит, суд зазначає, що всі первинні документи позивача були перевірені податковим органом під час проведення перевірки, всі фактичні обставини справи викладені в акті перевірки не заперечуються сторонами, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню згідно з частиною 3 статті 72 КАС України як обставини, які визнаються сторонами.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень частково недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 та № 0000452340/3, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2 та № 0000452340/2, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1 та № 0000452340/1, від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0 та № 0000452340/0 за податковими зобов’язаннями з податку на прибуток в сумі 423766 грн. та з податку на додану вартість в сумі 241373 грн. задовольнити частково.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2, від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 338105 грн., в тому числі за основним платежем 254084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84021 грн.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 164123 грн., в тому числі за основним платежем 109415 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54708 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк», м. Красноармійськ

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 – за дов. від 11.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов., ОСОБА_3 – за дов. від 17.06.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Красноармійський завод «Маяк» заявлено позов до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 та № 0000452340/3, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2 та № 0000452340/2, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1 та № 0000452340/1, від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0 та № 0000452340/0 за податковими зобов’язаннями з податку на прибуток в сумі 423766 грн. та з податку на додану вартість в сумі 241373 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод «Маяк» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 02969550, знаходиться на податковому обліку в Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06455979.

З 16 серпня по 13 вересня 2010 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 16 вересня 2010 року № 1018/23-2/02969550 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин:

від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2, від 25 березня 2011 року № 0000502340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 423766 грн., в тому числі за основним платежем 318458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105308 грн.;

від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 241373 грн., в тому числі за основним платежем 160915 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80458 грн.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішенням наведені норми пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом з розрахунків зобов'язань та штрафних санкцій, пояснень представників сторін, відповідачем було встановлено три порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини.

Стосовно першого порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 позивачем завищено валові витрати в сумі 122525 грн. 42 коп. за 4 квартал 2008 року та завищено податковий кредит на суму 24505 грн. 08 коп. у зв'язку із віднесенням до їх складу вартості відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, що передбачає нарахування відсотків.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» як постачальником був укладений договір від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 5000000 грн. Відповідно до пункту 5.3 даного договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на протязі 120 календарних днів з моменту передачі товару. Відповідно до додаткових угод до даного договору від 1 грудня 2008 року, від 2 грудня 2008 року, від 4 грудня 2008 року постачальник у грудні 2008 року зобов’язується передати у власність покупця товар за переліком, вказаним у додаткових угодах, на загальну суму 196040 грн. 61 коп. Позивачем до перевірки відповідачу були надані наступні видаткові накладні, що посвідчують отримання товару, від 1 грудня 2008 року № 6 на суму 5034 грн. 78 коп., у тому числі податок на додану вартість 839 грн. 13 коп., від 1 грудня 2008 року № 7 на суму 138051 грн. 66 коп., в том числі податок на додану вартість 23008 грн. 61 коп., від 2 грудня 2008 року № 73 на суму 49502 грн. 38 коп., у тому числі податок на додану вартість 8250 грн. 40 коп., від 4 грудня 2008 року на суму 3451 грн. 79 коп., у тому числі податок на додану вартість 575 грн. 30 коп. В графі видаткових накладних – умови постачання зазначена угода від 1 квітня 2008 року № 03/04-08.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення суми відсотків за користування товарним кредитом до складу валових витрат та податкового кредиту наданий договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 26 листопада 2008 року № 02/11-08, укладеного між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» як постачальником. Відповідно до пункту 2.2 даного договору загальна сума товару, що поставляється складає 196040 грн. 61 коп., у тому числі податок на додану вартість 32673 грн. 44 коп. Згідно з пунктом 2.3 даного договору постачання здійснюється на умовах відстрочення платежу на 150 календарних днів з дати постачання товару, при цьому з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 0,5% від суми поставки товару за кожен день. Відповідач в акті перевірки зазначає, що під час перевірки фактично товар позивачем за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту не отримував. Отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» відбувалося на умовах договору постачання від 1 квітня 2008 року, який не передбачає нарахування відсотків за відстрочення платежу. Інших документів, які б свідчили про отримання товару за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту позивачем до перевірки не надано.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов’язкову наявність змісту господарської операції. Як було встановлено під час перевірки та не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи, у видаткових накладних дійсно зазначено, що вони видані відповідно до угоди від 1 квітня 2008 року № 03/04-08. Судом також встановлено, що ці дані відображені позивачем і в бухгалтерському обліку. Суд не приймає посилання позивача на пояснення головного бухгалтера позивача на наявність помилок у видаткових накладних, допущених постачальником, з огляду на те, що у позивача у такому випадку не було правових підстав для прийняття до бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, що містять недостовірні дані. Суд зазначає, що норми діючого законодавства не передбачають права підприємства на прийняття до бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, що містять недостовірні дані. Документів, які б свідчили про отримання позивачем товару за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в сумі 30631 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 10129 грн., а також податок на додану вартість в сумі 24505 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 12253 грн., внаслідок чого в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Стосовно другого порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 завищені валові витрат на суму 134975 грн. за 4 квартал 2008 року та завищений податковий кредит в сумі 26995 грн. у зв'язку із продажем товару за ціною нижчою ціни придбання.

З акту перевірки, пояснень представників сторін судом встановлено, що між позивачем як комітентом та Відкритим акціонерним товариством «Красноармійський завод технологічного обладнання» як комісіонером укладений договір комісії від 1 жовтня 2008 року № 01/10-08, відповідно до якого комісіонер зобов’язується укласти договори купівлі-продажу продукції, придбаної від Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант». ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» були передані на комісію товари згідно з актами приймання-передачі на загальну суму 1491084 грн. 14 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 1 на суму 309000 грн., від 23 жовтня 2008 року № 2 на суму 343360 грн. 29 коп., від 23 жовтня 2008 року № 3 на суму 339207 грн. 33 коп., від 4 листопада 2008 року № 5 на суму 285409 грн. 83 коп., від 10 листопада 2008 року № 7 на суму 106332 грн. 77 коп., від 18 листопада 2008 року № 8 на суму 107773 грн. 92 коп. Товар, який був переданий на комісію, був придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» за наступними видатковими накладними на загальну суму 1601109 грн. 10 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 2785 на суму 306009 грн., від 23 жовтня 2008 року № 2844 на суму 378292 грн. 30 коп., від 23 жовтня 2008 року № 2786 на суму 372452 грн. 80 коп., від 4 листопада 2008 року № 2832 на суму 306499 грн. 40 коп., від 10 листопада 2008 року № 2850 на суму 123580 грн. 40 коп., від 18 листопада 2008 року

№ 3492 на суму 115274 грн. 90 коп. Крім цього, відповідно до умов договору комісії позивач сплатив ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» за звітом комісіонера суму комісійної винагороди та компенсації вартості послуг по оформленню документів на загальну суму 24950 грн. 40 коп. Таким чином, фінансовий результат від проведеної операції купівлі-продажу товарів є збитковим. Загальні збитки від продажу складають 134975 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 26995 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334 визначає, що господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд зазначає, що господарські операції позивача мають досліджуватися з урахуванням взаємодії одна з одною та виходячи на головну мету суб'єкта господарювання – отримання доходу в цілому від господарської діяльності. Одночасно, як вбачається з вищенаведених обставин та письмових доказів, укладення договору комісії та відповідно продаж товару первісно за ціною, яка є нижчою ціни придбання, було економічно необґрунтовано та невигідно позивачу, та первісно було збитковою операцією та негативно впливало на фінансовий результат в цілому. Суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства, тобто діяльністю, що спрямована на отримання прибутку, що відсутнє у спірній господарській операції. Суду позивачем не наведено обґрунтованих підстав для суттєвого заниження ціни продажу порівняно із ціною придання, тим більше що обидві господарські операції відбулися в один день. Суд не приймає посилання позивача на отримання прибутку від курсової різниці при продажу товару з огляду на те, що це є окрема господарська операція, а також дана обставина не впливає на обставину продажу товару первісно за ціною, яка є нижчою ціни його придбання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в сумі 33744 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 11158 грн., а також податок на додану вартість в сумі 26995 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 13498 грн., внаслідок чого в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Стосовно третього порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 до складу валових витрат та податкового кредиту включено суму витрат на придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за нікчемними правочинами на загальну суму витрат 1016335 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн., та податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 грн., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн., за травень 2010 року в сумі 11937 грн., за червень 2010 року в сумі 59889 грн.

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ «Авістапромторг» як продавцем був укладений договір постачання від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, а також між позивачем як покупцем та ТОВ «Вторснабгруп» як продавцем був укладений договір від 2 березня 2009 року № 01/03-09. Позивачем витрати по придбання товару від даних контрагентів на загальну суму 1016335 грн. були включені до складу валових, у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн., та податок на додану вартість був включений до складу податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 грн., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн., за травень 2010 року в сумі 11937 грн., за червень 2010 року в сумі 59889 грн. Між сторонами договорів були підписані акти звірки взаємних розрахунків.

З акту перевірки та з пояснень представників відповідача під час судового розгляду справи судом встановлено, що підставою для здійснення податковим органом висновку про нікчемність вчинених правочинів між позивачем та його контрагентами – ТОВ «Авістапромторг» та ТВ «Вторснабгруп», стали висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, викладені в актах про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вторснабгруп» та ТОВ «Авістапромторг» з питань взаємовідносин з ВАТ «Красноармійський завод «Маяк» (позивач) за періоди березень-вересень 2009 року, січень-червень 2010 року, з 1 квітня 2008 року по 31 липня 2010 року від 14 вересня 2010 року № 3528/23-3/35150984 та від 24 вересня 2010 року № 3658/23-3/34746873. З актів перевірок вбачається, що перевірки провести неможливо у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою ТОВ «Авістапромторг» та недопущенням до перевірки ТОВ «Вторснабгруп». Як вбачається з висновків даних актів, перевірками було встановлено, що у ТОВ «Авістапромторг» та ТОВ «Вторснабгруп» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого відповідно до частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди з цими підприємствами мають ознаки нікчемності. З актів також вбачається, що ТОВ «Вторснабгруп» зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100043428, остання звітність з податку на додану вартість надана за лютий 2010 року, декларації з податку на додану вартість за березень-червень 2010 року мають статус невизнаної податкової звітності, остання декларація з податку на прибуток подана за 1 квартал 2010 року; ТОВ «Авістапромторг» зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100043143, остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за липень 2010 року, прийнята до відома, остання декларація з податку на прибуток подана за півріччя 2010 року, також прийнята до відома.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Суд не приймає посилання відповідача як на доказ вчинення нікчемних угод між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» та ТОВ «Вторснабгруп» на акти Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, з огляду на те, що дані акти фактично не є перевіркою господарської діяльності зазначених підприємств по взаємовідносинам, в тому числі й з позивачем. Дані акти складені на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності підприємств по взаємовідносинам з позивачем чи з іншими контрагентами податковим органом не досліджувались. Судом досліджені дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та встановлено, що між кредитом позивача та зобов’язаннями ТОВ «Вторснабгруп» відхилення відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Стосовно наявності відхилень між кредитом позивача та податковими зобов’язаннями ТОВ «Авістапромторг» суд зазначає, що якщо контрагент позивача якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов’язання по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено; здійснені спірні господарські операції відповідають основному виду діяльності як позивача, так і його контрагентів, які включені до ЄДРПОУ та мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Суд не приймає твердження відповідача про певні сумніви щодо реальних результатів спірних господарських операцій, пов’язаних із господарською діяльністю позивача, з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що правочини не спрямований на реальне настання наслідків. Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням. Відповідачем не було доведено суду, що позивач, укладаючи правочини, мав умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про наявність вищенаведеного третього порушення є необґрунтованими, внаслідок чого суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 338105 грн., в тому числі за основним платежем 254084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84021 грн., та в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 164123 грн., в тому числі за основним платежем 109415 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54708 грн.

Стосовно наявності в матеріалах справи всіх первинних документів, за якими позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит, суд зазначає, що всі первинні документи позивача були перевірені податковим органом під час проведення перевірки, всі фактичні обставини справи викладені в акті перевірки не заперечуються сторонами, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню згідно з частиною 3 статті 72 КАС України як обставини, які визнаються сторонами.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень частково недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 та № 0000452340/3, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2 та № 0000452340/2, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1 та № 0000452340/1, від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0 та № 0000452340/0 за податковими зобов’язаннями з податку на прибуток в сумі 423766 грн. та з податку на додану вартість в сумі 241373 грн. задовольнити частково.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2, від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 338105 грн., в тому числі за основним платежем 254084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84021 грн.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 164123 грн., в тому числі за основним платежем 109415 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54708 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Смагар С.В.