Постанова № 20203550, 15.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10193/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-05 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Богатиря О.В.,

представника відповідача Козерука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, третя особа Селидівська виправна колонія № 82, про скасування постанови від 17.05.2011р., зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне Товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про скасування постанови від 17.05.2011р., зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акцептованої платіжної вимоги № 09/Д-290 та відповіді про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. відповідачем здійснювалося виконавче провадження по стягненню суми 264489, 57 грн. з Селидівської виправної колонії № 82. Вказані виконавчі документи поверталися позивачу постановою державного виконавця по виконавчому провадженню №7884028 від 27 серпня 2010 року, яка була скасована постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 р. по справі № 2а-25696/10/0570, через що позивач повторно направив вказані виконавчі документи відповідачу із заявою про відновлення виконавчого провадження. 01.06.2011р. позивачем отримана постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.05.2011р., яку позивач вважає такою, що суперечить вимогам Закону України “Про виконавче провадження”. Просив вказану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження скасувати, зобовязати відповідача поновити виконавче провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2011р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучена Селидівська виправна колонія № 82.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, пояснив, що згідно листа Міністерства юстиції України від 25.11.2002 року №27-32/1258 - щодо прийняття на виконання та виконання державними виконавцями відповідей про визнання претензій, пункт 4 - виконання відповіді про визнання визнаної претензії здійснюється виключно шляхом стягнення коштів з рахунку, вказаного у відповіді про визнання претензії. Звернення стягнення на інші рахунки або майно боржника не допускається. Відповідь на визнану претензію підлягає поверненню стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, статтею 18-1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено перелік виконавчих документів, до якого не входить відповідь про визнання претензії. Визнання боржником претензії є досудовим врегулюванням спору. З урахування змін у законодавстві претензія також не є документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою. Постанову державного виконавця вважає законною, а позовні вимоги необґрунтованими, через що просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи до судового засідання не зявився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що предметом оскарження по цій справі є постанова державного виконавця від 17.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV в діючий редакції (надалі за текстом Закон № 606-XIV) постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач зазначив, що постанова від 17.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження отримана ним 01.06.2011р. Вказана дата міститься на відмітці позивача на супровідному листі з копією зазначеної постанови (а.с.8). Зазначені обставини представник відповідача на заперечив. До суду позивач звернувся 08.06.2011р., згідно поштовому штемпелю на конверті з позовною заявою. З наведених обставин суд дійшов висновку про те, що встановлений частиною 4 ст.26 Закону № 606-XIV та статтею 181 КАС України десятиденний строк для звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не пропущений.

При розгляді Донецьким окружним адміністративним судом справи № 2а-25696/10/0570 постановою від 28 грудня 2010 р. були встановлені наступні факти стосовно правовідносин між сторонами.

20 червня 2001 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області було відкрито виконавче провадження по стягненню боргу у сумі 264 482,57 грн. з Селидівської виправної колонії № 82 на користь ВАТ «ММК ім. Ілліча».

У звязку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби відділ ДВС Селидівського міського управління юстиції Донецької області було ліквідовано та державних виконавців звільнено. Новостворена державна виконавча служба Донецької області та територіальні державні виконавчі служби, в тому числі обєднаний відділ ДВС у м. Селидове та м. Новогродівка не є правонаступниками відповідно ліквідованого відділу ДВС Донецького обласного управління юстиції та територіальних відділів обласних, районних, районних у містах, міських управлінь юстиції Донецької області відповідно до повідомлення №С-6/4791 від 22 квітня 2008 року відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції. Згідно актів прийому-передачі завершених та незавершених виконавчих проваджень по господарським судам переданих відділом ДВС в м. Селидове та м. Новогродівка, претензії та платіжні вимоги про стягнення з Селидівської ВК №82 на користь ВАТ «ММК ім. Ілліча» боргу на загальну суму 3 916 490,97 грн. до відділу ДВС Селидівського міського управління юстиції передані не були. Згідно вхідної кореспонденції станом на 22 квітня 2008 року претензії та платіжні вимоги про стягнення з Селидівської ВК №82 на користь ВАТ «ММК ім. Ілліча» боргу на загальну суму 3 916 490,97 грн. не надходили.

5 червня 2008 року постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області ВП №7884028 на підставі відповіді Селидівської виправної колонії № 82 від 14 червня 2000 року № 17/3051 на претензію позивача про стягнення з неї коштів в розмірі 264489,57 грн. відкрито виконавче провадження. Стягувачем в постанові відповідача зазначено ВАТ “ММК ім. Ілліча”, боржником - Селидівську виправну колонію №82. Судом також встановлено, що відбулася зміна найменування юридичної особи ВАТ “ММК ім. Ілліча” на ПАТ “ММК ім. Ілліча”, про що 02 липня 2010 року замінено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Постановою відповідача від 27 серпня 2010 року зазначений виконавчий документ, на підставі ст. 38, п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, повернуто стягувачеві. В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що згідно листа Міністерства юстиції України від 25.11.2002 року № 27-32/1258 - виконання відповіді про визнання визнаної претензії здійснюється виключно шляхом стягнення коштів з рахунку, вказаного у відповіді про визнання претензії. Згідно зі змінами до Закону України “Про виконавче провадження” від 2006 року ст. 18-1 (визначено перелік виконавчих документів) виключена.

Проте, за наслідками розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи № 2а-25696/10/0570 постановою від 28 грудня 2010 р. суд не встановив законних підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві, через що постанова старшого державного виконавця ВДВС Селидівського міського управління юстиції Козерук О.П. по виконавчому провадженню №7884028 від 27 серпня 2010 року була скасована.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на надані сторонами докази судом по цій справі також встановлено, що після скасування Донецьким окружним адміністративним судом постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, постановою державного виконавця від 07.02.2011р. (а.с.65) виконавче провадження за відповіддю про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. було відновлено, тобто були відновлені порушені права позивача відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-25696/10/0570.

Проте, постановою начальника ВДВС Селидівського МУЮ від 16.05.2011р. про проведення перевірки законності виконавчого провадження (а.с.61) постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2008р. та постанови про відновлення виконавчого провадження від 07.02.2011р. були скасовані, державний виконавець був зобовязаний винести постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Внаслідок цього постановами державного виконавця про скасування процесуального документу від 16.05.2011р. ВП № 7884028 (а.с.63-64) скасовані постанови щодо виконавчого провадження з виконання відповіді про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р., а саме: постанова про відкриття ВП від 05.08.2008р., постанова про повернення виконавчого документу від 27.08.2010р., постанова про поновлення ВП від 07.02.2011р., постанова про відновлення ВП від 07.02.2011р.

Крім того, спірною постановою державного виконавця від 17.05.2011р. у відкритті виконавчого провадження за відповіддю про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. відмовлено.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому суд враховує, що єдиною підставою для скасування відповідачем процесуальних документів у виконавчому провадженні ВП № 7884028 з виконання відповіді про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. та підставою відмови у відкритті виконавчого провадження відповідач зазначає те, що предявлена позивачем для виконання відповідь на претензію не є виконавчим документом згідно вимогам діючого законодавства.

Проте, такий висновок не знайшов підтвердження при розгляді Донецьким окружним адміністративним судом справи № 2а-25696/10/0570, що не потребує повторного доказування.

На час прийняття відповідачем постанови про відновлення ВП від 07.02.2011р. діяла редакція ч. 1 ст. 41 Закону №606-XIV, за якою, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Аналогічні приписи містяться у ч. 1 ст. 51 Закону №606-XIV в редакції, що діє на час розгляду цієї справи. Отже, постанова відповідача про відновлення ВП від 07.02.2011р. повністю відповідала постанові Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-25696/10/0570 та приписам закону, підстави для її скасування відповідачем не доведені.

Крім того, суд враховує, що на час відкриття виконавчого провадження 20 червня 2001 року за відповіддю боржника про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. та платіжною вимогою № 09/Д-290 діяла ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу України, що містила наступну норму якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20 днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії.

Водночас, редакція Закону №606-XIV, яка діяла станом на 20 червня 2001 року, у п.9 ст. 3 встановлювала, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню, в тому числі, не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником.

По справі встановлено і не заперечується сторонами, що разом з відповіддю про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. для виконання відповідачу направлялася акцептована платником платіжна вимога № 09/Д-290 на суму 264 489,57 грн. (а.с.14).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що на час предявлення для примусового виконання до органу державної виконавчої служби акцептованої платіжної вимоги № 09/Д-290 та відповіді про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р., вказані документи відповідали ознакам виконавчого документу за приписами Закону №606-XIV у відповідній редакції і не можуть втрачати таких ознак внаслідок змін у законодавстві, оскільки законодавець не надав таким змінам зворотної дії у часі, а повторне відкриття виконавчого провадження відбулося з незалежних від позивача обставин.

Таким чином, прийняття відповідачем рішень, які унеможливлюють здійснення виконавчого провадження за документом, який мав силу виконавчого документу на час його предявлення для примусового виконання, суперечить вимогам закону, а відповідні рішення відповідача підлягають скасуванню.

Стаття 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі заявленого позову шляхом скасування як спірної постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.05.2011р., так і інших постанов за виконавчим провадженням ВП №7884028, які порушують права позивача, що необхідно для повного захисту його прав та інтересів.

Крім того, суд враховує, що після відновлення виконавчого провадження відповідно до вимог постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-25696/10/0570, відповідачем знову порушені права позивача шляхом скасування постанови про відновлення виконавчого провадження. За таких умов, вимоги про зобовязання відповідача відновити виконавче провадження заявлені з інших підстав, ніж у справі №2а-25696/10/0570, і за встановленими обставинами підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст.51 Закону №606-XIV в діючий редакції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Враховуючи встановлені неодноразові порушення прав позивача протягом здійснення виконавчого провадження за вищезазначеними документами, суд вважає за необхідне зобовязати Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів після набрання постановою суду законної сили.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, третя особа Селидівська виправна колонія № 82, про скасування постанови від 17.05.2011р., зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 16.05.2011р. про проведення перевірки законності виконавчого провадження в частині стосовно виконавчого провадження ВП №7884028 за відповіддю про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції ВП № 7884028 від 16.05.2011р. про скасування процесуального документу “Постанова про відкриття ВП від 05.06.2008”.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції ВП № 7884028 від 16.05.2011р. про скасування процесуального документу “Постанова про поновлення ВП від 07.02.2011”.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції ВП № 7884028 від 16.05.2011р. про скасування процесуального документу “Постанова про відновлення ВП від 07.02.2011”.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції ВП №7884028 від 17.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за відповіддю про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції відновити виконавче провадження ВП №7884028 з примусового виконання відповіді про визнання претензії вих.№17/3051 від 14.06.2000р. та платіжної вимоги №09/Д-290 про стягнення з Селидівської виправної колонії № 82 суми 264 489,57 грн.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів після набрання постановою суду законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного Акціонерного Товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 00191129) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 20 липня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.