Постанова № 20202850, 12.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3144/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

з участю представника позивача Собковського С.М.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 31.10.2011 року №0000332301,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі ТзОВ «ТД Міжрегіональні ресурси», позивач) звернулось з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ківерцівськка МДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 31.10. 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 30.09.2011 року по 06.10.2011 року Ківерцівською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку "ТД Міжрегіональні ресурси", за результатами якої 13.10.2011 року складено акт №641/2301/35184264 “Про результати позапланової виїзної перевірки "ТД Міжрегіональні ресурси" з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0000332301, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 174157,50 грн., з яких за основним платежем 116105 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58052,50 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного із ТзОВ «Лайкс» помилковими, оскільки сторони договору про надання послуг в повному обсязі виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В звязку з цим, зазначає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому має бути визнано нечинним.

В судовому засіданні представник позивача Собковський С.М. адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що ТзОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" для отримання податкового кредиту виконано всі передбачені Податковим кодексом України умови. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт отримання послуг та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача Гордійчук О.К., Вілігурська Л.В. в судовому засіданні та в поданих запереченнях позов не визнали та пояснили, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "ТД Міжрегіональні ресурси"при придбанні послуг. Послуги по вказаному правочину не було передано в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, правомірно встановлено порушення п. 14.1.181 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 116105 грн. за липень 2011 року.

Вказують на те, що перевіркою ТзОВ «Лайкс» (акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року) встановлено, що директор даного підприємства фінансово-господарською діяльністю не займався, звітів до ДПІ не подавав та не підписував, за винагороду підписав невідомі документи, не читаючи та не розуміючи їх змісту. Крім того, встановлено, що загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Лайкс» згідно бази даних у Дніпровському районі м. Києва становить 1 особа.

В результаті вказаної перевірки встановлено відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір про надання послуг № 29/04/2011 від 24.04.2011 року, укладений між позивачем та ТзОВ «Лайкс» є нікчемним та немає підстав вважати, що послуги є фактично отримані від контрагента. Тому, виписану ТзОВ «Лайкс» податкову накладну слід вважати недійсною.

Вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його нечинним немає. Просять в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що в період з 30.09.2011 року по 06.10.2011 року Ківерцівською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "ТД Міжрегіональні ресурси", за результатами якої 13.10.2011 року складено акт №641/2301/35184264 “Про результати позапланової виїзної перевірки "ТД Міжрегіональні ресурси" з питань достовірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених "ТД Міжрегіональні ресурси"при придбанні послуг. Послуги по вказаному правочину не було передано в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. Також встановлено порушення пункту 14.1.181 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 116105 грн. за липень 2011 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0000332301 в звязку з чим позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 174157,50 грн., з яких за основним платежем 116105 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58052,50 грн.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Суд вважає податкове повідомлення-рішення податкового органу протиправним з наступних підстав.

На виконання умов договору про надання послуг №29/04/2011 від 24.04.2011 року, укладеного між ТзОВ «ТД «Міжрегіональні ресурси» та ТзОВ «Лайкс» (а.с.39-41) позивачем придбано у вказаного контрагента послуги з промоутерства, мерчандайзингу та розміщенню інформації продукції ТМ NEMIROFF на загальну суму 696631,98 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємством в сумі 500000 грн. згідно платіжних доручень № 2339 від 24.06.2011 року та № 2481 від 29.08.2011 року

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ТзОВ «Лайкс» виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем ТзОВ «Лайкс» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копією податкової накладної (а.с. 48), акт здачі-прийняття послуг (а.с.47), реєстром платіжних документів (а.с.53-54).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Лайкс» (договір, податкова накладна, акт здачі-прийняття послуг) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Ківерцівською МДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 14.1.181. статті 181 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивач виконав в повному обсязі.

З огляду на те, що податкова накладна, виписана ТзОВ «Лайкс» відповідає усім умовам, передбаченим статтею201 ПК України, а на момент її виписування контрагент був зареєстрованим платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100120377 (а.с.115) податковий кредит, сформований позивачем на підставі господарських операцій з ТзОВ «Лайкс», є підтвердженим. Крім того, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку її видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку ТзОВ «Лайкс» з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року. Працівниками ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва було опитано директора даного підприємства який пояснив, що фінансово-господарською діяльністю не займався, звітів до ДПІ не подавав та не підписував, за винагороду підписав невідомі документи, не читаючи та не розуміючи їх змісту. Крім того, встановлено, що загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Лайкс» згідно бази даних у Дніпровському районі м. Києва становить 1 особа.

В результаті вказаної перевірки встановлено відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

При цьому, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, що відносно посадової особи ТзОВ «Лайкс» уповноваженими органами вирішувалось питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про можливі порушення ТзОВ «Лайкс» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Ківерцівської МДПІ про вчинення позивачем нікчемного правочину безпідставні.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 116105 грн. податку на додану вартість, сплаченого в ціні послуг, отриманих від ТзОВ «Лайкс».

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів. І лише у такого постачальника товарів який у складі вартості проданого товару отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, неподання звітності, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку Товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТзОВ «ТД «Міжрегіональні ресурси» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт придбання послуг та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту. Для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість законодавство України не передбачає норм, які б вказували, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця та суму податкового кредиту. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на його формування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкове повідомлення-рішення №0000332301 від 31 жовтня 2011 року, прийняте відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 31 жовтня 2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 31 жовтня 2011 року.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 31.10.2011 року №0000332301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський