Постанова № 20202343, 06.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2895/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Порплиці В.З., Німого Т.Є.,

представника відповідача Костюка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Волиньвугілля" до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Волиньвугілля"(далі - ДП «Волиньвугілля») звернулося з позовами до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції (далі Нововолинська ОДПІ) про визнання дій щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року неправомірними та зобовязання вчинити дії, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501 (а.с.3-4, том 1; а.с.3-7, том 4).

Ухвалою суду від 02 грудня 2011 року позови були обєднані в одне провадження (а.с.81, том 4).

У заяві про уточнення позовних вимог від 02 грудня 2011 року ДП «Волиньвугілля» просить визнати протиправними дії Нововолинської ОДПІ щодо призначення та проведення зазначеної вище перевірки (а.с.83, том 4); інші позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2011 року підтримує у тому ж обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірки ДП «Волиньвугілля» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету за період з 01 січня 2008 року по 31 січня 2010 року. За результатами перевірки Нововолинською ОДПІ було складено акт № 805/308/1601/32365965 від 23 вересня 2011 року.

Разом з тим, перевірка проведена незаконно, з порушенням статті 19 Конституції України, яка зобовязує відповідача як субєкта владних повноважень діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Так в порушення статті 79 Податкового кодексу України відповідач наказ керівника про здійснення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки до початку перевірки ДП «Волиньвугілля» у встановленому порядку не надав.

В самому акті перевірки від 23 вересня 2011 року відсутнє посилання на наказ про її призначення, так само як і підстави для проведення, конкретний перелік яких визначено підпунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Результати, здобуті незаконною перевіркою, не можуть бути використані в подальшому щодо платника податків.

Водночас, за наслідками такої перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення підприємством підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, встановлено несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, що виникли у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

У ході проведення перевірки відповідач необґрунтовано не взяв до уваги, що позивачем частково здійснювалась сплата поточних зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибутку за платіжними дорученнями. Однак суми сплати за платіжними дорученнями відповідач неправомірно зараховував у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, які не вказані в призначенні платежу розрахункового документа. Зазначені в акті перевірки дати та суми сплати обох податків абсолютно не відповідають реквізитам платіжних документів. Тобто, відповідач самостійно здійснив зміну цільового призначення платежів підприємства, що суперечить підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач в запереченні проти адміністративного позову позовні вимоги не визнав (а.с.3-4, том 3; а.с.61-62, том 4). В обґрунтування заперечень вказав, що Нововолинська ОДПІ є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Повноваження на проведення перевірок платників податків визначено підпунктом 20.1.4 підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України на підставі наказу начальника Нововолинської ОДПІ від 21 вересня 2011 року № 679 проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Волиньвугілля» з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Копію наказу вручено головному бухгалтеру позивача, яка відмовилася від підписання розписки, про що складено відповідний акт.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної плати позивачем узгоджених податкових зобовязань. Надаючи оцінку таким обставинам, Нововолинська ОДПІ керувалася Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаним цільовими фондами». Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості. Зазначений порядок закріплений і у пункті 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

У звязку із встановленням факту порушення строків сплати податкових зобовязань позивачу нараховані штрафні санкції відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України - розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведених підстав відповідач вважає, що діяв правомірно та його податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року про визначення ДП «Волиньвугілля» штрафних санкцій є законними, а тому в позові просить відмовити повністю.

У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позов підтримують та просять визнати дії щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року неправомірними, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501 з підстав, викладених у позовній заяві. Суду додатково пояснюють, що рішення судів, надані відповідачем, свідчать лише про наявність у підприємства податкового боргу, однак не встановлюють дату та суму погашення та, крім того, не дають підставу податковому органу змінювати цільове призначення платежу, визначене платником у платіжному дорученні. Примусове виконання рішень судів здійснюється у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку органами державної виконавчої служби, а відповідач сам здійснив зарахування коштів позивача на погашення сум боргу, визнаних судом, що також не відповідає чинному законодавству (а.с.104-106, том 3).

У судовому засіданні представник відповідач позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. Додатково суду пояснює, що приводом для призначення і проведення перевірки є обставини, встановлені підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме: ДП «Волиньвугілля» несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток підприємств за третій квартал 2010 року. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП «Волиньвугілля» 21 березня 2003 року зареєстроване виконавчим комітетом Нововолинської міської ради як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 198605/27 9 (а.с.138, том 1) та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 514371 (а.с.155, том 1).

Судом встановлено, що з 21 по 23 вересня 2011 року Нововолинською ОДПІ на підставі наказу від 21 вересня 2011 року №679 (а.с.63, том 4) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ДП «Волиньвугілля» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 805/308/1601/32365965 від 23 вересня 2011 року (а.с.8-21, том 1; далі акт перевірки).

Актом перевірки було зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, встановлено несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

При розгляді заперечення ДП «Волиньвугілля» від 04 жовтня 2011 року № 1674/8.1/10-13 (а.с.22, том 1) на акт перевірки від 23 вересня 2011 року Нововолинською ОДПІ повідомлено, що згідно з картками особових рахунків з податку на додану вартість та податку на прибуток у підприємства протягом 20082010 років існував податковий борг, який фактично і був погашений попередньо погашенню податкових зобовязань; в задоволенні вимог заперечення на акт перевірки ДП «Волиньвугілля» було відмовлено (а.с.23, том 1).

На підставі висновків акта перевірки Нововолинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до ДП «Волиньвугілля» штрафних санкцій від 10 жовтня 2011 року: № 0000941601 (а.с.24, том 1) у сумі 685875,24 грн., № 0000951601 (а.с.24, том 1), у сумі 3429089,89 грн., № 292174501 (а.с.25, том 1), у сумі 4583,30 грн., № 2921751501 (а.с.25, том 1), у сумі 308579,27 грн.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

На думку суду, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо призначення і проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу від 21 вересня 2011 року №679 належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки призначення та проведення перевірки тягне за собою певні правові наслідки, зокрема, впливає на реалізацію встановлених податковим законодавством прав платника податків (в тому числі встановлених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач у даній справі не довів законність дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Волиньвугілля» та правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці нормативні акти не лише уповноважують органи влади на вчинення певних дій, а також закріплюють певні принципи і процедури, які визначають порядок здійснення наданих повноважень.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, і повноваження Нововолинської ОДПІ на проведення перевірок ДП «Волиньвугідлля» як платника податків не оспорюється позивачем.

Згідно з пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом з пояснень представника відповідача, копії наказу від 21 вересня 2011 року № 679 та акту перевірки від 23 вересня 2011 року встановлено, що Нововолинською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Волиньвугілля».

Порядок проведення документальної невиїзної перевірки регламентований статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, закон чітко встановлює, що така перевірка проводиться на підставі керівника податкового органу (у даному випадку наявний наказ начальника Нововолинської ОДПІ від 21 вересня 2011 року № 679 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП «Волиньвугілля»). Разом з тим, наказом не визначено період, який підлягає перевірці. Проведеною перевіркою охоплено період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Закон повязує можливість проведення невиїзної документальної перевірки з наявністю обставин, визначених у статях 77 та 78 Податкового кодексу України (що залежить, в свою чергу, від того, чи перевірка планова чи позапланова). Як слідує з акта перевірки, проведена перевірка ДП «Волиньвугілля» є позаплановою. Відтак для її проведення необхідно наявність хоча б однієї обставини, визначеної статтею 78 Податкового кодексу України. Разом з тим, наказ на проведення перевірки не містить інформації про наявність зазначених у цьому переліку обставин. Посилання на такі обставини відсутні і в акті перевірки, і в доповідній записці, що слугувала підставою для прийняття наказу про призначення перевірки (а.с.65).

Разом з тим, відповідно до пунктів 1.3, 1.4 додатку 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N 355» визначено, що обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення документальної позапланової або фактичної перевірки оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника структурного підрозділу, який відповідно до функціональних обов'язків має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде проводити (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію та координацію дій залучених працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів. Підрозділ органу ДПС, який очолює документальну перевірку згідно з планом-графіком або здійснює (очолює) документальну позапланову перевірку або фактичну перевірку, забезпечує проведення доперевірочного аналізу діяльності платника податків. Доперевірочний аналіз є невід'ємною частиною процесу підготовки до проведення документальних перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та фактичних перевірок і здійснюється на підставі інформації, отриманої від відповідних структурних підрозділів, а також іншої наявної в органі ДПС інформації щодо платника податків, отриманої як з внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

Як вбачається зі змісту наказу від 21 вересня 2011 року № 679, проведення перевірки призначено з 21 по 23 вересня 2011 року, тобто, перевірка розпочинається у день видання наказу про її проведення, що виключає можливість проведення доперевірочного аналізу, обєктивного та всебічного дослідження предмету перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що перевірка проведена у звязку із наявністю факту несвоєчасного подання декларації з податку на прибуток підприємств за третій квартал 2010 року, що дає право податковому органу організувати перевірку (підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України). Разом з тим, суд звертає увагу, що перевірка призначена на підставі доповідної записки начальника відділу оподаткування юридичних осіб Нововолинської ОДПІ про нарахування підприємству по позаособовому рахунку з податку на додану вартість та податку на прибуток штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань. Ніякі інші документи податкового органу наказ на перевірку, акт перевірки не повязують її проведення з фактом несвоєчасного подання податкових декларацій за певний період. Відтак суд дійшов висновку, що призначення перевірки здійснено з порушенням підпункту 79.1 статті 79, статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, закон зобовязує податковий орган доводити до відома платника податків про проведення перевірки. Такий порядок спрямований на можливість реалізації платником податків встановлених податковим законодавством прав, в тому числі бути присутнім під час перевірки, давати пояснення та документи на їх підтвердження. При цьому суд вважає, що надані Нововолинською ОДПІ докази акт відмови головного бухгалтера ДП «Волиньвугілля» від підписання розписки про отримання наказу про проведення перевірки і письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не є належними докази, оскільки пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що перевірка розпочинається виключно за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (закон не дозволяє проводити перевірку, якщо такі дії вчинені не були та відсутні відповідні документи, що свідчать про доведення до платника податків зазначених документів про перевірку). При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Податкового кодексу України представником платника податків є особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Відповідно до Статуту підприємства його законним представником є керівник підприємства (а.с.149, том 1), якому зазначені документи про проведення перевірки не вручалися. Нововолинською ОДПІ не надано відомостей про наявність на підприємстві інших законних чи уповноважених представників та доказів про вручення цим особам документів про проведення перевірки. Отже, суд дійшов висновку, що Нововолинською ОДПІ порушено порядок призначення і проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Дії відповідача не відповідають статті 79 Податкового кодексу України та встановленому частиною 2 статті 19 Конституції України принципу діяти на підставі, у межах та у спосіб, передбачених законами України.

Судом також встановлено, що проведеною Нововолинською ОДПІ перевіркою виявлено порушення ДП «Волиньвугілля» строків сплати узгоджених податкових зобовязань. Такі висновки сформовані на підставі інформації автоматизованих систем «Бест Звіт», «Облік податків та платежів», податкових декларацій, уточнюючих розрахунків, актів перевірок за січень 2008 року по грудень 2010 року. Документи про сплату податкових зобовязань не досліджувалися (платіжні доручення, банківську виписки тощо).

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій (а.с.15-21, том 1) вбачається, що за виявлене порушення до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 126.2 статті 126 Податкового кодексу України, якою установлено: «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу».

З аналізу зазначеної норми слідує, що застосування штрафної санкції може мати місце лише у разі сплати узгодженого податкового зобовязання після закінчення граничного строку для його сплати, визначеного податковим законодавством. Розмір штрафної санкції прямо залежить від дати сплати зобовязання та суми такої сплати.

Отже, для застосування штрафних санкцій податковий орган повинен встановити: чи є зобовязання узгодженим, граничний строк сплати зобовязання, суму сплати, дату сплати.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП «Волиньвугілля» у 2008-2010 роках подано до Нововолинської ОДПІ декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, а також уточнюючі розрахунки до декларацій (а.с.15-69, 134-137, том 3; 184-188, 190-201, 205-212, том 4). Крім того, з розрахунку штрафних санкцій слідує, що позивачу визначалися податкові зобовязання також і на підставі податкових повідомлень-рішень (а.с.123-126, том 4). За правилами пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ, у редакції чинній, на час виникнення правовідносин) визначені податковими деклараціями (розрахунками) зобовязання є самостійно узгодженими платником податків з дня їх подання та відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону він зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, зведених таблиць до податкових повідомлень-рішень, пояснень представника відповідача, визначення податкових зобовязань при проведенні перевірки здійснювалося за наступними документами: деклараціями, судовими рішеннями, повідомленнями-рішеннями, а сплата зобовязань визначалася відповідно до відомостей банків за платіжними дорученнями, уточнюючих розрахунків до податкових декларацій (а.с.180-183,189, 202-204, том 4).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, уточнюючий розрахунок не є документом, що підтверджує сплату зобовязання, а лише уточнює визначену раніше платником суму зобовязання. Тому нарахування відповідачем штрафних санкцій за датою подання та сумою уточнюючого розрахунку до попередніх декларацій суперечить змісту зазначених норм Податкового кодексу України. Разом з тим, Нововолинською ОДПІ зменшення значення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет по уточнюючому розрахунку № 23633 за третій квартал 2009 року у сумі « 5868916,00 грн.» (а.с.211, том 4) зараховано на погашення зобовязання, визначеного у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2009 року на суму 16368,00 грн. та за другий квартал 2009 року на суму 2903 113,00 грн. (а.с.205-212). Аналогічно діяв відповідач, визначаючи за уточнюючим розрахунком за другий квартал 2009 року та за 2010 рік на суму «-2902826,00 грн.» та «-191350,00 грн.» відповідно (а.с.190-201, том 4) дату та суму сплати податкового зобовязання за декларацією з податку на прибуток підприємств за перший, другий та третій квартали 2010 року на суму 302,00 грн., 2903113,00 грн. та 11842175,00 грн. (розрахунок на а.с.189, том 4).

Згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Позивач платіжними дорученнями (а.с.3-153, том 2; а.с.84-122, 148-179, том 4) сплачував поточні податкові зобовязання за конкретні податкові періоди як частково, так і повністю, податковий борг, податкові зобовязання та штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями, про що чітко вказував у рядку «Призначення платежу». При цьому сплата здійснювалася як в межах граничного строку, визначеного пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ (наприклад, платіжні доручення від 28 листопада 2008 року № 11, № 38 про сплату зобовязання за жовтень 2008 року з граничним строком сплати до 30 жовтня 2008 року; платіжні доручення від 25 грудня 2008 року № 80, від 30 грудня 2008 року № 116 про сплату податку за листопад 2008 року з граничним строком сплати до 30 грудня 2008 року а.с.4-8, том 2, та інші а.с.10-14; 17-19; 23-26, том 2, тощо), так і з порушенням такого строку (наприклад, платіжні доручення від 31 березня 2009 року № 1925, № 1946, № 1951 про сплату податку на додану вартість за лютий 2009 року з граничним строком сплати до 30 березня 2009 року а.с.28, том 2; та інші а.с.57, 63, 84, 85-86, том 2, тощо). Разом з тим, у деяких платіжних дорученнях податкові періоди, за який здійснюється оплата, не зазначалися платником податків або зазначалося «заборгованість з податку на додану вартість» (а.с.128-150, том 2).

Проте, як слідує з додаткових пояснень Нововолинської ОДПІ, сплачені позивачем суми згідно з вищевказаними платіжними дорученнями у 2008-2011 роках були спрямовані податковим органом виключно на погашення податкового боргу позивача та пені за попередні податкові періоди у календарній черговості його виникнення (нарахування). Так, зокрема, позивач 30 січня 2008 року подав уточнюючі розрахунки від № 407 та № 421 за червень 2007 року та вересень 2006 року (а.с.134-137, том 3). Нововолинською ОДПІ зараховано на погашення зазначених у цих розрахунках податкових зобовязань кошти, перераховані платіжними дорученнями від 28 листопада 2008 року № 11, від 05 грудня 2008 року № 707 та № 708, від 08 грудня 2008 року № 708, від 09 грудня 2008 року № 712, № 737 від 10 грудня 2008 року № 744, від 11 грудня 2008 року №745, від 12 грудня 2008 року № 789, від 16 грудня 2008 року № 790, № 830, від 17 грудня 2008 року №845, від 18 грудня 2008 року № 846, № 63, від 19 грудня 2008 року № 850 та інші (а.с.202-203, том 4). Водночас, зі змісту зазначених платіжних доручень вбачається, що ДП «Волиньвугілля» вказано призначення платежу «податок на додану вартість за жовтень 2008 року», «податок на додану вартість за листопад 2008 року». Тобто, відповідач самостійно змінив призначення платежу платника.

У платіжних дорученнях від 14 серпня 2009 року № 2640, № 2641 (а.с.83, том 2) платник вказав «податок на додану вартість згідно з повідомленням-рішенням від 03 серпня 2009 року № 0000722301/0-554», «штрафна санкція по ПДВ згідно з повідомленням від 03 серпня 2009 року № 0000722301/0-554» та перерахував 1771,00 грн. та 700,00 грн. відповідно, однак Нововолинською ОДПІ, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, на погашення цього зобовязання зараховано відємне значення уточнюючого розрахунку до декларації за травень 2011 року, поданого 30 червня 2011 року (а.с.182). Сплату податку на прибуток за перший квартал 2009 року у сумі 302,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 25 червня 2009 року № 2469 (а.с.84, том 2) взагалі невідомо, куди зарахував відповідач (такі відомості в його розрахунках відсутні).

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак вказана стаття Закону не визначає права чи обов'язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Право зараховувати кошти на погашення податкового боргу, не дивлячись на призначення платежу у платіжному документі, відповідач отримав з 01 січня 2011 року з дня набрання чинності Податковим кодексом України, пунктом 87.9 статті 87 якого встановлено: «У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Надані відповідачем копії судових рішень про примусове стягнення з ДП «Волиньвугілля» податкового боргу, постанов про відкриття виконавчого провадження за судовими рішеннями (а.с.70-99, том 3) не дають відповіді на основні питання, які необхідно встановити під час нарахування штрафних санкцій, а саме, про дату сплати та суму сплати податку. При цьому суд вважає, що оскільки позивач у платіжних дорученнях у 2008-2010 роках не зазначав про спрямування коштів на погашення податкового боргу за судовими рішеннями, то зміна цільового призначення відповідачем також безпідставна. У разі, коли позивач сплачував податковий борг на підставі виконавчого листа згідно з рішенням суду, то таке призначення платежу ним самостійно визначалося у платіжному дорученні (а.с.108, том 4 платіжне доручення від 09 лютого 2011 року № 25). Разом з тим, суд зауважує, що відповідач нарахував штрафні санкції у сумі 24233,00 грн. за несвоєчасну сплату зобовязання з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 06 липня 2007 року № 0000412301, посилаючись на те, що зобовязання стало узгодженим на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2008 року у звязку із апеляційним оскарженням постанови господарського суду Волинської області від 04 лютого 2008 року, копію яких надає (а.с.138-141, том 3). Але при дослідженні зазначених рішень суду встановлено, що вони стосуються оскарження податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість, а не податку на прибуток. Тому зазначені обставини свідчать про неповне зясування Нововолинською ОДПІ обставин при проведенні перевірки та помилкове застосування штрафних санкцій.

Прийняті відповідачем за наслідками проведеної з порушенням закону перевірки податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року про застосування до ДП “Волиньвугілля” штрафних санкцій є такими, що суперечать статті 7 Закону № 2181-ІІІ, оскільки у 2008-2010 роках Нововолинською ОДПІ безпідставно змінено призначення платежу при сплаті ДП «Волиньвугілля» у межах граничних строків поточних податкових зобовязань. Протиправні рішення відповідача як субєкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Хоч судом також було встановлено факти порушення з боку ДП «Волиньвугілля» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, що має наслідком застосування до позивача штрафних санкцій, однак податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ слід скасувати у цілому, оскільки суд не вправі розраховувати та визначати розмір та суму штрафних санкцій. Такі повноваження покладаються на контролюючі органи, яким по відношенню до позивача відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України є Нововолинська ОДПІ. Відповідач не позбавлений права на проведення перевірки на предмет своєчасності сплати ДП «Волиньвугілля» податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період січень 2008-грудень 2010 років, проте ці дії податкового органу повинні відповідати принципу законності, закріпленому статтею 19 Конституції України.

З урахуванням наведеного вище та на підставі аналізу норм чинного законодавства і встановлених судом обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань податників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Державного підприємства «Волиньвугілля» з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 09 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяЖ.В. Каленюк