Постанова № 20200109, 06.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2011 р. 12:36 Справа №2а-6958/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М..В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЧКРИМ"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №б/н від 20.05.11р.;

відповідача ОСОБА_2, довіреність №2882/9/10-0 від 05.09.11р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екочкрим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.11р. №0000792302 про донарахування податку на прибуток у сумі 13139,93грн. та №0000802302 про донарахування податку на додану вартість у сумі 10511,25грн., мотивуючи свої вимоги тим, що зазначенні рішення прийняті із порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.06.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях від 25.07.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екочкрим» 27.09.06р. зареєстроване Сімферопольською районною адміністрацією АР Крим як юридична особа (а.с. 9).

У період з 06.05.11р. по 11.05.11р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Екочкрим» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість, податку на прибуток за період січень-лютий 2011 року. За результатами перевірки було складено акт №816/23-02/34582624 від 18.05.11р. Перевіркою було встановлено порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що виразилось у відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, а отже мало місце укладення фіктивних угод, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податку на прибуток у сумі 10511,94грн. та п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 8409,00грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 6511,00грн. та за лютий 2011 року в сумі 1898,00грн. (а.с. 16-27).

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.06.11р. №0000792302 про донарахування податку на прибуток у сумі 13139,93грн. (а.с. 30) та №0000802302 про донарахування податку на додану вартість у сумі 10511,25грн (а.с. 31).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (Пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідач перевіряв період січень-лютий 2011 року.

Як вказано в акті перевірки за даними позивача сума скоригованого валового доходу за вказана у складі суми скоригованого валового доходу у декларації з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011 від 10.05.2011 вх. № 24565, в тому числі за січень- лютий 2011 складала 9641,00 грн., нарахована сума податку за 1-й квартал 2011 2410,00 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідач зробив висновок про завищення сум валових витрат в розмірі 161551,75 грн. та валових доходів в сумі 119505,00 грн. , у зв'язку з чим занижена об'єкт оподаткування на суму 42046,75 грн., та відповідно занижено податок на прибуток на суму 10511,94 грн.

Крім того, за даними позивача відповідно до податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2011 року (від 21.02.2011 вх.№ 3680, від 18.03.2011 № вх..10609, та уточнюючий розрахунок від 19.04.2011вх. № 22190) сума податкового зобов'язання з ПДВ складала січень 2011 856,00 грн., лютий 2011 1976,00 грн., загальна сума 2832,00 грн.

Відповідачем було зроблено висновок про заниження податкового кредиту з ПДВ на суму 32310,00 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ на суму 23901,00 грн., у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 8409,00 грн.

Нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідачем зроблено відповідно до аналізу господарських взаємовідносини між позивачем та БВП «Строитель-Плюс» та ТОВ «Південна Мануфактура «Пролив».

Відповідач посилається на проведену перевірку БВП «Строитель-Плюс» по взаємовідносинах з ПП «Юлдуз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Бренд Строй», ПП «ОСОБА_3», ПП «ЕЧКІ», ВАТ «Кримзалізобетон», ТОВ «АВ Метал Груп» та ТОВ «Континент Нафто Трейд», було встановлено фіктивність правочинів між БВП «Строитель-Плюс» та контрагентами, відсутність у БВП «Строитель-Плюс» обєктів оподаткування ПДВ та відсутність права на формування валових витрат.

У звязку з чим відповідач вважає, що БВП «Строитель-Плюс» не підтвердив наявність поставки та отримання товарів підприємцями-покупцями, що призвело до визнання вказаних правочинів недійсними.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на привласнення ТОВ «Екочкрим» статусу «транзитера» у межрегульованих списках платників податків. Також вказується на наявність фінансово-господарських відносин позивача по ланцюгу придбання із субєктами господарювання юридичними особами із станами, відмінними від «0».

Згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом вказується на наявність по ланцюгу постачання (купівлі-продажу) платників податків (ПП «Юлдуз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», ПП «ОСОБА_3»), які або мають стан «не знаходяться за адресою» або наявність процедури банкротства», або не звітують за податкові періоди.

Податковим органом вказується, що контрагенти-постачальники (які є 3, 4 в ланцюгу постачання) не мають трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо, що економічно необхідно для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, в звязку з чим, ТОВ «Екочкрим» є вигодонабувачем, та сформований ним податковий кредит не відповідає приписам чинного законодавства.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Екочкрим» завищені валові витрати, що були сформовані за рахунок контрагента БВП «Стритель-Плюс» за період з 01.01.11р. по 28.02.11р. у сумі 161551,грн., втому числі: за січень 2011 року в сумі 72391,75грн. та за лютий 2011 року в сумі 89160,00грн.

Крім того, як супутнє порушення відповідач зафіксував завищення податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Екочкрим», що був сформований за рахунок контрагента БВП «Строитель-Плюс», з ПДВ у сумі 32310,00грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 14478,00грн. та за лютий 2011 року в сумі 17832,00грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Враховуючи, що господарські відносини між позивачем та контрагентом відбулись в січні та лютому 2011 відповідно до приписів пункту 2 підрозділу 2 розділу XIX. «Прикінцеві положення» Податкового Кодексу при визначені валових витрат та обєкту оподаткування податком на прибуток підприємств необхідно керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 4, ст. 28 із наступними змінами).

Як зазначив відповідач, на його думку позивачем порушено п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Судом встановлено, що між позивачем та БВП «Строітель-ПЛЮС» укладено договір купівлі-продажу № 10 від 11.01.2011 (а.с.78), предметом якого є купівля позивачем пічного палива. Відповідно до п.3.1. договору оплата товару здійснюється позивачем після відвантаження товару.

На підставі укладеного договору в підтвердження його виконання позивачем надано до суду видаткові накладні від 03.02.2011(а.с.80), від 24.01.2011 (а.с.84), від 17.01.20119 а.с.86), докази оплати отриманого товару (а.с.103-117), та податкові накладні (а.с.79,83,85) на загальну суму 177663,00 грн. ( в тому числі ПДВ 29610,51,00 грн.).

Крім того, позивачем від контрагента було отримано транспортні послуги на загальну суму 16200,00 грн.(в тому числі ПДВ в сумі 2700,00 грн.)

Суд зазначає, що відповідно до Довідки з ЄДРПОУ АА №012085 (а.с.10) одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля паливом. Отже купівля пічного палива відноситься до господарської діяльності позивача.

Придбання товару на зазначену суму підтверджується відповідачем в додатку 2.1. до Акта перевірки (а.с.71).

При цьому суд зазначає, що загальна сума витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням у контрагента товару складає, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями 163000,00 грн., а відповідач зробив висновок про завищення валових витрат, понесених позивачем за рахунок операцій з БВП «Строітель-Плюс» на суму 161551,00 грн.(зв.бік а.с.21) .

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності за 1-й квартал 2011 валові витрати за рахунок господарських операцій з БВП «Строітель плюс» на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у період з 01.01.11р. по 28.02.11р. на суму 161551,грн.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ та валових витрат включені за фактом отримання від постачальника БВП «Строитель-Плюс», податкових накладних на загальну суму 193863,00грн., у тому числі ПДВ 32310,00грн., які є належним чином оформленими (а.с. 79, 81, 83, 85).

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Строитель Плюс», платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні, які свідчать про відвантаження товару контрагентом позивачу (а.с. 78-98, 103-117).

Податковий кодексу України , а саме п. 198.6 ст. 198, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної контрагент позивача є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від БВП «Строитель-Плюс» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 79, 81, 83, 85), сплатив вартість товару, втому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученнями (а.с.103-117), та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності, шляхом його продажу ТОВ «Пролив» та ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», про що свідчать договір купівлі-продажу №9 від 01.01.11р., податкові та видаткові накладні (а.с. 87-98).

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи БВП «Строитель-Плюс» контрагента позивача та осіб, які мали стосунки з ним «по ланцюжку» - ПП «Юлдуз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй», ПП «ОСОБА_3».

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства субєктами господарювання, в звязку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентом. Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що договори позивача з БВП «Строітель-Плюс» ТОВ «Пролів», ТОВ «Південна мануфактура «Пролів» у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсними.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Посилання відповідача в акті перевірки на автоматизовані дані, відповідно до яких податкова звітність має статус як «невизнана податкова звітність», а також дані, що вказують про невстановлення місцезнаходження цих осіб, не можуть свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки ним не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що підтверджені податковими накладними, з підстав наявності у автоматизованих базах контролюючого органу відомостей про невизнання податкової звітності інших осіб, які не є контрагентами такого платника податку та відомостей про невстановлення місцезнаходження цих осіб.

Діючим законодавством на платника податку не покладений обовязок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання податковими органами податкової звітності контрагентів «по ланцюжку», а також контролю за фактичним їх місцезнаходженням.

Крім того, суд зазначає, що відповідач, в акті перевірки, за результатами якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, посилається на перевірку ТОВ «Бренд-Строй», з яким позивач не мав господарських відносин.

Таким чином, відповідач помилково дійшов висновку про недійсність господарських операцій позивача з купівлі-продажу товарів, більш того, невірно встановив фактичні обставини щодо господарської діяльності позивача з БВП «Стритель-Плюс», ТОВ «Південна Мануфактура «Пролив» та ТОВ «Пролив».

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в сумі 32310,00 грн. не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

На підставі висновків щодо визнання господарських операцій між позивачем та БВП «Строітель-плюс» та угод фіктивними, відповідачем акті перевірки також було зроблено висновок про завищення позивачем валових доходів, що були сформовані за рахунок контрагента БВП «Стритель-Плюс» щодо подальшої реалізації пічного палива ТОВ «Південна мануфактура «Пролів»у сумі 119505,00грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 39835,00грн. та за лютий 2011 року у сумі 79670,00грн., а також податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 23901,00 грн. в тому числі : за січень 2011 в сумі 7967,00 грн. та за лютий у сумі 15934,00 грн.

Перевіряючи висновки відповідача щодо завищення позивачем валового доходу та податкового зобов'язання з ПДВ суд зазначає наступне.

Статтею 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу та дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття валового доходу, а саме, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Вказаною статтею також передбачені доходи, які не включаються до складу валового доходу, та зазначено, що такі випадки можуть бути встановлені лише Законом.

Обєктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу є, в тому числі постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зазначає, що позивач реалізував придбане у БВП «Строітель-Плюс» пічне паливо ТОВ «Пролів» та ТОВ «Південна мануфактура «Пролів», що підтверджується матеріалами справи (видатковими накладними, платіжними документами , податковими накладними, довіреностями на отримання товару(а.с.89-98,134-142)), фактично отримав дохід в сумі 119505,00грн.(в тому числі ПДВ - 23901,00 грн.) та включив отриманий дохід в суму валового доходу в податковій декларації за 1-й квартал 2011, та суму податкового зобов'язання з ПДВ в податковій декларації з ПДВ за січень та лютий 2011 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що під час перевірки, відповідачем було віднесено суму оборотів у розмірі 143406,00грн. тільки до відносин позивача з ТОВ «Південна Мануфатура «Пролив», тоді як зазначена сума обороту відноситься до відносин позивача із ТОВ «Південна Мануфактура «Пролів» та із ТОВ «Пролів», в звязку з чим, відповідачем були зроблені помилкові висновки щодо відносин позивача із контрагентами.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яку було порушено позивачем при формуванні валового доходу та податкового зобов'язання з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ «Пролів», та ТОВ «Південна мануфактура «Пролів».

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.5.2. вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

-у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

-у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

При цьому, суд зазначає, що у Акті перевірки № 816/23-02/34582624 не було зазначено конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Суд також зазначає, що первинні документи було надано позивачем відповідачу, що підтверджується листом від 27.04.2011 (а.с.32), враховуючи, що перевірку було проведено з 06.05.2011, до ії початку.

Судом встановлено, що порушення п.6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у висновку акта (довідки) документальної перевірки відсутнє посилання на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок порушення яких відбулось завищення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибутку підприємств.

Крім того, а ні нормами Податкового Кодексу України, ані Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено таких обставин, як викладені в акті перевірки, за які б звільняли платника податку від обовязку включати до сум отриманого доходу до валового доходу та відповідно до податкового зобов'язання з ПДВ.

На підставі вищевикладеного та вивчивши первинні бухгалтерські документи позивача, суд вважає протиправними висновки відповідача про завищення з позивачем валового доходу за січень-лютий 2011 року на суму 119505,00грн. та податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 23901,00 грн.

Враховуючи висновок суду про неправомірність донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 8409,00 грн., суд вважає, необґрунтованим донарахування позивачу сум штрафних(фінансових) санкцій

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.06.11р. №0000792302 про донарахування податку на прибуток у сумі 13139,93грн. та №0000802302 про донарахування податку на додану вартість у сумі 10511,25грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 06.10.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.10.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 03.06.11р. №0000792302 про донарахування податку на прибуток у сумі 13139,93грн. та №0000802302 про донарахування податку на додану вартість у сумі 10511,25грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екочкрим» (97578, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. 70 років Жовтня, 5, ЄДРПОУ 34582624) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.