Постанова № 20199753, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2011 р. о 15:54 Справа №2а-13329/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Маслюк О.В., від відповідача - Калінчук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді+"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Леді+" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2011 року №0010902301; №0010892301. Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за актом перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість при здійсненні господарських операцій із ТОВ «Стелс-груп-2010», які податковий орган вважає безтоварними і спрямованими на неправомірне отримання позивачем податкової вигоди. Позивач зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом супроводжувались оформленням усіх необхідних документів бухгалтерського і податкового обліку, здійснювались реально, тому за результатами таких операцій позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість і валові витрати у відповідних податкових періодах.

Ухвалами суду від 28.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач отримав податкову вигоду шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій із ТОВ «Стелс-груп-2010».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 23892515, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу, відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПІ в м. Свердловськ Рябченко Д.В. від 24.06.2011 року «Про призначення позапланової виїзної документальної перевірки» була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма Леді+» з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету, при відображені в бухгалтерському обліку угод по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стелс-груп-2010» (ЄДРПОУ 36901885) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки був складений акт від 20.09.2011 року №13302/23-7/23892515, відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 14597,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний до 01.01.2011 року, далі Закон №168), пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 11948,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року 1236,00 грн., за травень 2011 року 10712,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем стосовно ТОВ «Фірма Леді+» прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2011 року №0010902301 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 18246,25 грн., з яких 14597,00 грн. за основним платежем та 3649,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та № 0010892301 про збільшення грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 12258,00 грн., з яких 11948 грн. за основним платежем та 310 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до частин першої і третьої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи справу суд встановив порушення відповідачем чинного законодавства щодо порядку проведення документальної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абзацу 3 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставиною, на підставі якої прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача №3261 від 07.09.2011 року, вказаний підпункт 78.1.11 пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, а саме - отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Отже підпункт 78.1.11 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.

При прийнятті постанови від 24.06.2011 року про призначення позапланової документальної перевірки позивача слідчий СВ ПМ ДПІ в м. Свердловськ Рябченко Д.В. керувався підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статтями 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Отже законодавством чітко встановлений перелік повноважень слідчого, що не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, слідчий має право вимагати в процесі формування доказової бази логічним та практичним шляхом проведення ревізій.

Ревізія за своєю сутністю є лише методом документального контролю стану фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема, в частині надходження та витрачання коштів та матеріальних цінностей, та в переважній більшості випадків проводиться одночасно зі здійсненням контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів із відповідними органами державної податкової служби шляхом координації дій. Проведення ревізій стосується компетенції органів контрольно-ревізійної служби, що не входить до структури органів державної податкової служби України та здійснюється за правилами контрольно-ревізійного законодавства.

Згідно із статтею 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

В порядку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 5, частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" органи податкової міліції можуть порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.

При цьому зазначений порядок у порушених кримінальних справах регламентується виключно кримінально-процесуальним законодавством та стосується випадків проведення дослідчих та слідчих дій органами досудового слідства, до яких, відповідно до частини першої статті 102 Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться державні податкові інспекції. Останні в процесі своєї діяльності повинні дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами згідно підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідна норма не містить повноважень слідчого доручати проведення позапланових перевірок органам державної податкової служби.

Сама норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не визначає компетенцію слідчого під час здійснення повноважень у порушених кримінальних справах, зокрема, його право призначати в порядку підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальну виїзну позапланову перевірку, оскільки відповідно до статті 1 Податкового кодексу України сферою дії Податкового кодексу України є відносини, що виникли у сфері справляння податків і зборів; його дія не поширюється на відносини, що виникли при порушенні кримінальної справи.

Таким чином, у податкового органу були відсутні визначені підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстави для проведення позапланової перевірки позивача.

Досліджуючи обставини, покладені в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд встановив наступне.

Перевіркою встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 15.11.2010 року ТОВ «Стелс-груп-2010» (постачальник) та ТОВ «Фірма Леді+» (покупець) здійснювало операції з постачання металевих труб, що підтверджується видатковою накладною №75 від 16.11.2010 року на суму 70063,94 грн., в тому числі ПДВ 11677,32 грн., податковою накладною №75 від 16.11.2010 року на суму 70063,94 грн., в тому числі ПДВ - 11677,32 грн.

На час проведення перевірки в проваджені слідчого СВ ПМ ДПІ в м. Свердловськ Рябченко Д.В. знаходиться кримінальна справа №17-2011-420, порушена за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення гр. ОСОБА_1 фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Стелс-груп-2010», печатка і статутні документи якого надалі використовувалися невстановленими особами в цілях прикриття незаконної діяльності у вигляді оформлення псевдо-угод, а також первинних бухгалтерських документів, для відображення в бухгалтерських обліках підприємств «користувачів» і подальшого зменшення об'єктів оподаткування, по ознаках злочину передбаченого частиною другою статті 205 КК України.

Досудовим слідством у даній кримінальній справі встановлено, що в травні 2010 року гр. ОСОБА_1., на прохання невстановлених осіб, за грошову винагороду, без мети ведення господарської діяльності, здійснюючи замах на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок оподаткування підприємств, за допомогою постановки на облік у відповідних державних установах, створила і зареєструвала фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Стелс-Груп-2010», після чого печатку і статутні документи підприємства залишили у володінні вказаних осіб.

У подальшому невстановлені особи використали печатку, статутні і реєстраційні документи вказаних підприємстві в супереч законодавству, а саме для оформлення псевдооперацій і переказу безготівкових грошових коштів від легальних підприємств «користувачів» в тіньові звороти економіки країни, що сприяло до спричинення крупного матеріального збитку державі.

Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 09.08.2011 року у кримінальній справі №1-593/11 гр. ОСОБА_1. визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн. (доказів набрання вказаним вироком законної сили відповідач не надав).

Одним з підприємств що використовувало у свої діяльності послуги фіктивного підприємства по документальному оформленню фінансово-господарських операцій було ТОВ «Фірма Леді+».

За даними акту перевірки ТОВ «Фірма Леді+» за рахунок вищевказаного підприємства формувало валові витрати, тим самим збільшуючи їх та будучи при цьому вигодонабувачем.

Як вказано в акті перевірки, невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на прибуток суб'єктів господарювання доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на прибуток суб'єктів господарювання при тому, що ТОВ «Фірма Леді+» за рахунок вищезазначених контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування «штучних» валових витрат.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фірма Леді+» та ТОВ «Стелс-груп-2010» дійсно укладений договір купівлі-продажу від 15.11.2010 року, на виконання якого ТОВ «Стелс-груп-2010» продало ТОВ «Фірма Леді+» товар в асортименті та кількості вказаному в видатковій накладній № 75 від 16.11.2010 року (рахунку-фактурі б/н від 15.11.2010 року) на загальну суму 70063,94 грн., в тому числі ПДВ - 11677,32 грн., а саме: труба ТУ 76 3,0 т; труба ТУ 57 4,38 т; труба ТУ 40 2,7 т; труба ТУ 32 2,0 т.

Також, продавцем ТОВ «Стелс-груп-2010» виписана податкова накладна № 75 від 16.11.2010 року ТОВ «Фірма Леді+» на вказану суму вартості товару, суми податку за вказаною податковою накладною віднесено позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

ТОВ «Фірма Леді+» оплатило вартість товару в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 659 від 17.11.2010 року в сумі 10063,94 грн. та № 652 від 15.11.2010 року в сумі 60000 грн., всього на суму 70063,94 грн., в тому числі ПДВ 11677,32 грн.

Поставка придбаного у ТОВ «Стелс-груп-2010» товару здійснювалась автотранспортом позивача, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 16.11.2010 року.

За результатами вказаних операцій сторонами складено відповідні первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 (тут і далі за текстом нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Придбані позивачем металеві труби використані у межах його господарської діяльності - реалізовані покупцям, що підтверджується актом перевірки (а.с. 24, 25) та дослідженими в судовому засіданні документами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Стелс-Груп-2010", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Стелс-Груп-2010" або не відображення отриманих у ціні послуг сум ПДВ у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 09.08.2011 року у кримінальній справі №1-593/11 або іншими доказами у справі не підтверджені факти, що діяльність ТОВ «Стелс-груп-2010» взагалі не здійснювалася, що зазначене підприємство не укладало договорів з позивачем, не здійснювало постачання товарів, не відображало операції в податковому обліку, не визначало податкові зобовязання та не сплачувало відповідні податки до бюджету.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві у праві на формування податкового кредиту.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про помилковість висновків про завищення позивачем сум валових витрат за 4 квартал 2010 року на 58487,00 грн. та відповідно заниження суми податкового зобов'язання на 14597,00 грн. та завищення суми податкового кредиту за листопад 2010 року на 11677,00 грн. та заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 1236,00 грн. (з урахуванням задекларованого підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у листопаді 2011 року у розмірі 10441,00 грн. за уточнюючим розрахунком, поданим 25.06.2011 року, вх. №9004403894 (а.с. 58)).

Щодо висновків за актом перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2011року в сумі 10700,00 грн. суд встановив таке.

27 травня 2011 року ТОВ «Фірма Леді+» поданий до ДПІ в м. Сімферополі уточнюючий розрахунок з ПДВ за листопад 2010 року, у звязку із самостійно виявленими помилками в частині завищення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 33470 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 22758 грн. та заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду на 10712 грн. (22758,00 грн. 33470,00 грн.).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із пунктами 200.1, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Оскільки помилка формування показників декларації з ПДВ за листопад 2010 року, виправлена позивачем у травні 2011 року, що мало наслідком корегування суми до сплати в бюджет та збільшення від'ємного значення, то позивачем 22.07.2011 року наданий уточнюючий розрахунок за травень 2011 року, яким зменшено суму до сплати в бюджет за рахунок суми від'ємного значення, що виникла в листопаді 2010 року (29602 10712 = 18890).

Правомірність включення до показників податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року суми від'ємного значення в розмірі 10712 грн., що виникла в листопаді 2010 року, підтверджується актом про результати камеральної перевірки позивача №3552 від 15.08.2011 року, в якому зазначено, що згідно із поданим у травні 2011 року уточнюючим розрахунком №9003731881 від 27.05.2011 року, в декларації за травень не була врахована повністю сума знятих зобовязань. Не врахована сума 10712,00 грн. має бути врахована в уточнюючому розрахунку вх. №9005271664 (уточнюючий розрахунок за травень 2011 року, поданий 22.07.2011 року) в рядку 24 з мінусом, а не в рядку 21.1 уточнюючого розрахунку. Але, ця помилка на розрахунки з бюджетом не вплинула.

Таким чином, заниження податкового кредиту з ПДВ в травні 2011 року в сумі 10712,00 грн. не підтверджується.

Водночас суд зазначає, що зі змісту акту перевірки від 20.09.2011 року №13302/23-7/23892515 не вбачається в наслідок чого встановлено завищення податкового кредиту за травень 2011 року на суму 10712,00 грн. та які норми податкового законодавства при цьому порушені позивачем, жодного доказу на підтвердження правомірності своїх висновків стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання у травні 2011 року на 10712,00 грн. позивачем не надано, доводів стосовно розрахунку суми заниження податкового зобов'язання відповідачем не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 23.12.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.10.2011 року №0010902301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Леді+» (ідентифікаційний код 23892515) грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 18246,25 грн., у тому числі 14597 грн. за основним платежем та 3649,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.10.2011 року № 0010892301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Леді+» (ідентифікаційний код 23892515) грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 12258 грн., у тому числі 11948,00 грн. за основним платежем та 310,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.