Постанова № 20199085, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2011 р. о 12:01 Справа №2а-14736/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін: від позивача - Летанина Н.О., від відповідача - Володькін С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення№0003992301 від 04.11.2011 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість про здійсненні господарських операцій з контрагентом (ТОВ "Будгарантсервіс"), стосовно якого встановлено відсутність посадових осіб за зареєстрованим місцезнаходженням, ненадання документів податкової звітності. Позивач зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом супроводжувались оформленням усіх необхідних документів бухгалтерського і податкового обліку, здійснювались реально, тому за результатами таких операцій позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у ціні товарів, отриманих від ТОВ «Будгарантсервіс» у травні 2011 року. Вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, що підтверджено актом, складеним посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська 20.07.2011 року, документів податкової звітності з податку на прибуток за І і ІІ квартали підприємство не надає, що свідчить про відсутність у нього необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності. Із посиланням на положення статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України представник відповідача зазначив про нікчемність укладених із ТОВ «Будгарантсервіс» правочинів, і, як наслідок, про неможливість створення за такими угодами правових наслідків, у тому числі щодо віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 35956823, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим.

Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року позивач задекларував суму податкового зобов'язання до сплати в бюджет у розмірі 70848,00 грн.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, за її наслідками складено акт від 21.10.2011 року №3006/23-4/35956823/58, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Будгарантсервіс", що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2011 року на 36200,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року №0003992301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36200,00 грн. за основним платежем і на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено твердження про нікчемність правочину із ТОВ "Будгарантсервіс". Вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, що підтверджено актом, складеним посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська 20.07.2011 року, документів податкової звітності з податку на прибуток за І і ІІ квартали підприємство не надає, що свідчить про відсутність у нього необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем і вказаним контрагентом не мали реального товарного характеру, були спрямовані на отримання позивачем неправомірної податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту.

Досліджуючи обґрунтованість вказаних висновків суд встановив наступне.

Позивачем із ТОВ "Будгарантсервіс" укладено договір від 16.03.2011 року №16/03, за яким ТОВ "Будгарантсервіс" зобов'язалось передати у власність позивача обладнання (контролер, світлодіодна планка, блок живлення, акустичні системи) та виконати роботи з розробки проекту. Загальні вартість обладнання та проектних робіт за умовами специфікації до договору склала 217197,84 грн., у тому числі ПДВ 36199,64 грн.

На підтвердження факту надання послуг з розробки проекту сторони склали акт виконаних робіт від 20.05.2011 року, згідно із яким вказані роботи, вартістю 71563,44 грн. (у тому числі ПДВ 11927,24 грн.) виконані повністю. Господарську операцію з передачі позивачеві товарів за договором від 16.03.2011 року №16/03 вартістю 145634,40 грн. (у тому числі ПДВ 24272,40 грн.) сторони оформили видатковою накладною від 20.05.2011 року №80.

ТОВ "Будгарантсервіс" видало позивачеві податкові накладні від 13.05.2011 року №45 на суму ПДВ 19532,97 грн. та від 20.05.2011 року №98 на суму ПДВ 16666,67 грн. Вказані суми податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту, задекларованого у травні 2011 року.

На підтвердження факту подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності позивача, останній надав копію договору підряду із ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" від 14.11.2008 року №6С, згідно із умовами якого позивач зобов'язався виконати і здати у встановлений строк будівельні роботи на об'єкті "комплекс об'єктів профілакторій ЗАТ "ФК Динами Київ" в смт. Сімеїз і районі санаторію ім. Баранова", за адресою: АР Крим, смт. Сімеїз, вул. Баранова, 2", до складу яких входить облаштування аквапарку.

Суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо відсутності у ТОВ "Будгарантсервіс" необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ "Будгарантсервіс" здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, на підставі ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зі строком дії з 05 листопада 2010 рок по 05 листопада 2013 року.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року N 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 року за N 226/16242.

Вказаними умовами передбачено комплекс кваліфікаційних, організаційних, технологічних та спеціальних вимог для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Контроль за додержанням цих вимог здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, у тому числі під час ліцензування будівельної діяльності, відповідно до Порядкуліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року №1396.

Таким чином, наявність у ТОВ "Будгарантсервіс" не анульованої ліцензії свідчить про достатність умов для здійснення відповідного виду господарської діяльності.

Доводи відповідача щодо відсутності контрагенту за своїм місцезнаходженням також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідний акт, складено посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська 20.07.2011 року, тобто через два місяці після виконання ТОВ "Будгарантсервіс" своїх зобов'язань за договором із позивачем.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Будгарантсервіс", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Що ж стосується виявленої перевіркою розбіжності за даними автоматизованого співставлення сум податкового кредиту і податкового зобов'язання у розрізі контрагентів (невідображення ТОВ "Бедгарантсервіс" суми податкового зобов'язання за операціями із позивачем), суд зазначає, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 16.12.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 04.11.2011 року №0003992301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" (ідентифікаційний код 35956823) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36200,00 грн. за основним платежем і на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.