Постанова № 20198536, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

10 листопада 2011 р. <Текст >Справа №2а-11824/11/0170/16 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 130/10-0 від 24.12.10 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.05.2011 року №0004962301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.09.2011 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивача із ПП "Севелітстрой" та по ланцюгу з ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", на підставі яких сформований податковий кредит ПП "Севелітстрой" за грудень 2010 року у сумі 13487 гривень. Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані послуги призначені для використання в подальшої господарській діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.11 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 20.05.2011 року №0004962301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Свіфт Трейс" з податку на додану вартість в розмірі 13487 грн. за основним платежем та 3371,75 грн. за штрафними санкціями.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, також зазначив, що сума податку на додану вартість, а також штрафні санкції були нараховані позивачу у звязку з виявленням під час перевірки нікчемністю правочинів між контрагентом позивача ПП "Севелітстрой" та ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ", та внаслідок допущених порушень податкового законодавства а саме п.п.7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було занижено суми ПДВ.

На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. №778 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АРКрим є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 309331104, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію АОО№ 438900, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво НБ № 190485, видане 19.05.2000р.), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу з 28.04.2011 року по 11.05.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Севелітстрой" за грудень 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 11.05.2011 року №5828/23-4. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 13487 грн.

Крім того, проведено розрахунок штрафних санкцій з податку на додану вартість який склав 3371,75 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0004962301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Свіфт Трейс" з податку на додану вартість на 13487,00 гривень за основним платежем 3371,75 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями. Прийняте рішення отримане позивачем.

Позивачем 02.06.2011 року було подано скаргу на прийняте податкове повідомлення рішення від 20.05.2011 року №0004962301. За результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення № 2338/10/25-023 від 20.06.11 року, відповідно до якого Державною податковою адміністрацією в АР Крим залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 20.05.11 року № 0004962301 прийнятого відповідно позивача.

Позивачем 29.06.2011 року подано повторну скаргу до ДПА України на прийняте податкове повідомлення рішення від 20.05.2011 року №0004962301. За результатами розгляду повторної скарги прийнято рішення №15676/6/25-0115 від 29.08.11 року, відповідно до якого Державною податковою адміністрацією України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 20.05.11 року №0004962301 та рішення ДПА в АР Крим від 20.06.11 року № 2338/10/25-023, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0004962301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Свіфт Трейс" з податку на додану вартість на 13487,00 гривень за основним платежем та застосовано 3371,75 гривень штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частин першої і третьої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок проведення позапланових документальних невиїзних перевірок визначено статтею 79 Податкового кодексу України, якою передбачається, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки керівником органу державної податкової служби, приймається рішення, яке оформлюється наказом. У даному випадку відповідний наказ був виданий начальником ДПІ в м. Сімферополі 28.04.11 року за № 1418/23-4.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача за грудень 2010 року, частково (на суму 13487,00 грн.) завищений тому, що сформований на підставі податкових накладних, виданих ПП "Севелітстрой".

В ході перевірки встановлено, що ПП "Севелітстрой" відобразило у своїй податковій звітності проведення господарських операцій з підприємствами ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", місцезнаходження яких не встановлено. Відповідач дійшов висновку, що податковий кредит за грудень 2010 року сформовано за рахунок постачальників зі станом, що відрізняється від "0", що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ПП "Севелітстрой" та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у грудні 2010 року. Крім того, відповідачем встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стани відмінні від "0" на рівні ПП "Севелітстрой" та його контрагентів. За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що податковий кредит ПП "Севелітстрой" за грудень 2010 року від постачальників ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", сформований на підставі нікчемних правочинів згідно п. 1.4 пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 п.4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, п. 7.2, пп 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підлягає зменшенню. А тому позивач - ТОВ "Свіфт Трейс", на думку відповідача, не міг отримувати товар (роботи, послуги) у зв'язку з тим, що: ПП "Севелітстрой" фактично не здійснювало операцій по купівлі товару та послуг від постачальників ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", а отже не могло мати таких обсягів товарної маси для подальшої реалізації, а також у ПП "Севелітстрой" відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що при формуванні податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Свіфт Трейс" з ПП "Севелітстрой" за грудень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин з вказаним підприємством у сумі 13487 грн.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача судом встановлено:

Позивачем із ПП "Севелітстрой" (індивідуальний податковий номер 35096833) 25.08.2010 року укладений договір підряду №805 на виконання робіт з монтажу, установці і налагодження шлюзів доступу з прокладкою кабелю. Договором обумовлено вартість проведених робіт у сумі 62920,00 гривень.

Факт виконання, передачі виконаних робіт та отримання послуг у грудні 2010 року підтверджується актом зданя-приймання робіт від 12.12.10 року, а також податковими накладними, виданими ПП "Севелітстрой" № 1917 та № 2178 від 12.12.10 року та 27.12.2010 року

Сплата позивачем вартості отриманих послуг за договором підряду №805 від 25.08.2010 року підтверджується копією банківської виписки за особовим рахунком позивача - ТОВ "Свіфт Трейс" про перерахування коштів на користь ПП "Севелітстрой" від 27.12.2010 року у сумі 62920,00 гривень.

Зазначену операцію з ПП "Севелітстрой", позивачем у грудні місяці було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту.

Судом досліджені податкові накладні які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Вартість отриманих послуг віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідний звітний податковий період.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у виконавця проведення робіт - ПП "Севелітстрой" за договором № 805 від 25.10.2010 року найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того відповідач не зазначає, а суд не може встановити, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеними договорами з ПП "Севелітстрой".

Використання ж позивачем придбаних послуг у подальшої господарській діяльності як вбачається з матеріалів справи полягало у намірі надання послуг "Інтернет" за договором № 3-003/2011/26 від 03.03.2011 року з Відділом освіти Нижньогірської районної державної адміністрації, за договором № 3-004/2011 від 12.01.11 року з Відділом освіти Красногвардійської районної державної адміністрації, та договором з ФОП ОСОБА_3 від 20.12.2004р. № 3-415/11 з додатковими угодами, за результатами чого отримати економічну вигоду від надання зазначеної послуги.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного до 01.01.2011 року) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР (чинного до 01.01.2011 року) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у пункту 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Згідно ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на податковий кредит виникає з дати наступної події: придбання товару, що підтверджується видатковими і податковими накладними. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Вона одночасно є звітним та розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В п. 10.1 ст. 10 Закону прямо зазначено, що особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є продавці.

В податковому кодексі України містяться аналогічні положення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ПП "Севелітстрой".

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більш того, жодних доказів невиконання обовязків по сплаті податку ПП "Севелітстрой" відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи. Зазначений суб'єкт господарювання є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100164137 виданого 05.02.2009 року, діючу ліцензію на будівельні роботи АВ № 458268. Суд також зазначає, що відповідно до акту перевірки свідоцтва платників ПДВ у ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" були анульовані 14.03.2011р. тобто після здійснення господарських операцій у грудні 2010року, на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем.

Відносно стверджень відповідача про відсутність ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" за юридичною адресою суд зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обовязковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" за їх місцезнаходженням, зокрема, у грудні 2010р., або навіть даних про внесення записів щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідачем також не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Севелітстрой", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Севелітстрой" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм підрядником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що посилаючись на відсутність у сторін господарського зобов'язання наміру створення правових наслідків, обумовлених правочинами між ПП "Севелітстрой" та його контрагентами ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ", податковий орган наводить ознаки фіктивного правочину, який є оспорюваним (частина третя статті 215, частина друга статті 234 ЦК України), тож застосування у даному випадку наслідків нікчемного правочину у будь-якому разі є помилковим.

Також суд зазначає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Так, у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом. Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Суд зазначає, що перелік податкової інформації та порядок ії отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу, серед якої відсутнє визначення як податкової інформації даніх програмного продукту - інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, про розходження в яких зазначено в Акті перевірки від 11.05.2011 року № 5828/23-4.

Програмні продукти, про які йдеться в зазначеному Акті створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій):

-система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

-система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

-система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0004962301 від 20.05.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Свіфт Трейс" з податку на додану вартість в розмірі 13487,00 грн. за основним платежем та 3371,75 гривень за штрафними санкціями підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд стягує на користь позивача судові витрати відповідно до статті 94 КАС України.

В судовому засіданні 10.11.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.11.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0004962301 від 20.05.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13487,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3371,75 гривень.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт Трейс" (код ЄДРПОУ 30933104, юридична адреса: 95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 133, к. 131) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Александров О.Ю.

<Текст >