Постанова № 20198313, 03.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 р. Справа №2а-12178/11/0170/3 (15:56) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа"

до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.11 р. про накладення арешту на майно у вигляді автотранспорта: АЗЛК 21412 АК 4027ВМ, ГАЗ АК4028ВМ, ПП 2-8 АК2327ХХ, ЛУАЗ 969 АК0158ВО, ГАЗ 5312 АК4029ВМ та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.10.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог законодавства України в частині звернення стягнення на майно підприємства, яке є комунальною власністю та знаходиться в оперативному управлінні.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справ, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради (ЄДРПОУ 22245512) зареєстровано 11.02.2002 р. Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим за адресою: 98404, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Грузинова, буд. 65, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 794000 (а.с.5) та підтверджується довідкою статистики серії АБ № 407303 станом на 11.01.2011 р. (а.с. 6).

Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради отримало відповідну назву згідно рішення 36-ї сесії 5 скликання від 25.02.2010 р. № 699-в "Про внесення змін в рішення 32-ї сесії 5 скликання Бахчисарайської міської ради № 615 від 27.08.09 р." шляхом зміни назви Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа" (а.с. 10).

23.09.11 р. посадовою особою ВДВС Бахчисарайського РУЮ винесена постанова про накладення арешту на майно боржника - Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" (ЄДРПОУ 22245512), а саме у вигляді автотранспорту: АЗЛК 21412 АК 4027ВМ, ГАЗ АК4028ВМ, ПП 2-8 АК2327ХХ, ЛУАЗ 969 АК0158ВО, ГАЗ 5312 АК4029ВМ та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 р. в редакції на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення позивача до суду, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року№ 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець, здійснюючи свої повноваження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірки, огляди приміщень і сховищ, накладати арешт на майно боржника, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом та інше.

Предметом спору є оскарження постанови відповідача про накладення арешту на майно позивача від 23.09.11 р. та заборони на його відчуження.

Господарським-процесуальним кодексом України передбачено можливість оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби; оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів належить до юрисдикції адміністративних судів, про що зазначено у п. 5 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13.12.2010 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на час виникнення спірних правовідносин виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" № 202 від 24.03.1998 р. державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством України про виконавче провадження, вони повинні бути законними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України № 606 у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

З матеріалів справи вбачається, що майно, на яке накладено арешт та заборона на його відчуження, знаходиться у комунальній власності Бахчисарайської міської ради, яка згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" представляє інтереси відповідної територіальної громади, та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

З матеріалів справи вбачається, що майно позивача, на яке накладено арешт та заборону щодо відчуження, є предметом податкової застави, про що є відповідний запис у Державному реєстрі обтяжень за № 1182-906 від 17.06.2002 р., строк застави був подовжений до 11.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" № 2654 від 02.10.1992 р. предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" № 2163 від 04.03.1992 р. приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Перелік останніх затверджений Законом України "Про приватизацію державного майна" № 2163 від 04.03.1992 р.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України № 2163 перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Вказаний перелік затверджений Законом України від 07.07.1999 р. № 847 "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до п. 7, 8 Наказу Фонду державного майна України "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майного комплексу державного підприємства" № 1954 від 29.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 р. за № 109/18847, орган, уповноважений управляти державним майном, затверджує окремо перелік майна, що включається, та перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, на підставі матеріалів інвентаризації.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 224 11-ї сесії 6-го скликання від 13.10.2011 р. Бахчисарайська міська рада затвердила перелік майна, віднесеного до такого, що включається у склад цілісного майнового комплексу підприємств, майно яких не підлягає приватизації. Згідно п. 1 вказаного рішення майно БКУП "Міськтепломережа" Бахчисарайської районної ради, у тому числі - майно, на яке накладено арешт та заборону на його відчуження постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ від 23.09.11 р., включено до переліку майна Бахчисарайської районної ради, віднесеного до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу підприємств, майно яких не підлягає приватизації (а.с.22).

Так, з додатку до рішення Бахчисарайської міської ради № 224 від 13.10.11 р. вбачається, що до переліку майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не підлягає приватизації, віднесені у тому числі: автомашини АЗЛКА, ГАЗ-53-А, ГАЗ 53, ЛУАЗ, автопричеп ПП-2,8.

Зазначене майно позивача відповідно до чинного законодавства України не входить до переліку об'єктів комунального майна, що підлягають приватизації, а відтак - не може бути відчужено на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону України № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 Закону України № 606 реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Тобто комунальне майно, яке віднесено у встановленому законом порядку до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, не може бути предметом стягнення під час перебігу виконавчого провадження, в тому числі - шляхом накладення арешту на майно та заборони на його відчуження.

Таким чином, оскаржувана постанова ВДВС Бахчисарайського РУЮ від 23.09.11 р. про накладення арешту на майно Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської районної ради у вигляді автотранспорта: АЗЛК 21412 АК 4027ВМ, ГАЗ АК4028ВМ, ПП 2-8 АК2327ХХ, ЛУАЗ 969 АК0158ВО, ГАЗ 5312 АК4029ВМ та оголошення заборони на його відчуження - не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні 03.11.11 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 07.11.11 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції від 23.09.11 р. про арешт майна боржника та накладення заборони на його відчуження.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства "Міськтепломережа" Бахчисарайської міської ради (ЄДРПОУ 22245512) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Шкляр Т.О.