Постанова № 20198298, 24.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2011 р. 16:03 Справа №2а-7553/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 22.06.2011р., представника відповідача ОСОБА_2 дов. 18/10-0 від 19.01.2010р, посвідчення УКР № 081616, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутон»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бутон» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006362301 від 15.06.2011р. про донарахування податкових зобовязань у сумі 109482,50 грн., у тому числі 87586,00 грн. за основним платежем по податку на прибуток та 21896,50 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки від 19.05.2011р. є необґрунтованими та безпідставними, ґрунтуються на власних висновках відповідача про нібито порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно зроблені висновки про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 350344,00 грн., у звязку з чим, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи представником позивача були надані додаткові письмові пояснення від 11.10.2011р. в обґрунтування своєї позиції.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 19.05.2011р. встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 87586,00 грн., у звязку з чим донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 18.04.2011р. по 04.05.2011р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 19.05.2011р. складений Акт № 6231/23-7/32234322 (т. 1 а.с.193-251), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме, занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87586,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2010р. у сумі 12565,00 грн., за 4 квартал 2010р. у сумі 75021,00 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0006362301 від 15.06.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 109482,50 грн., у тому числі 87586,00 грн. за основним платежем та 21896,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.7).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що перевірявся.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час проведення перевірки) було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування (п. 10.1.ст. 10 Закону).

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. позивачем задекларовано валові витрати у сумі 17108354,00 грн.

Але, суть спору полягає у тому, що відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. у сумі 350344,00 грн., у тому числі у 3 кварталі 2010р. у сумі 50260,00 грн., у 4 кварталі 2010р. у сумі 300084,00 грн. В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем у перевіряємому періоді були укладені договори про надання консалтингових, маркетингових послуг із субєктами господарювання: ПП «Ротонда Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд», але крім актів здачі-приймання виконаних послуг не були надані інші документи письмовий звіт про надання послуг, що могли б підтвердити фактичне виконання зазначених послуг та використання цих послуг в господарській діяльності позивача, а саме, акти виконаних послуг не містять даних про зміст та обсяг господарської операції, про зв'язок з господарською діяльністю.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що на останньому аркуші акту представником позивача за результатами перевірки зазначено, що в акті не відображено наявності у позивача додатків до договорів з ПП «Ротонда Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд» та до актів виконаних робіт (послуг), в яких відображені конкретні види та вартість послуг, також не відображено наявність платіжних документів по оплаті по зазначеним договорам маркетингу послуг. Оцінка цим документам в акті перевірки не надана. (т.1 а.с.164).

Згідно п. 2.3 Статуту позивача товариство здійснює діяльність зокрема у напрямку: всі види транспортних послуг (автотранспортні, морські, річні, авіаційні); міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; транспортно-експедиційні послуги (т.1 а.с. 157).

У періоді, що охоплений перевіркою позивачем були укладені договори про надання маркетингових та консалтингових послуг із ПП «Ротонда Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Комманд».

Згідно Договору № 173 від 17.09.2010р. укладеного між позивачем та ПП «Ротонда Торг» (т.2 а.с.6-8) про надання консалтингових послуг (маркетинговому дослідженню) ринку автотранспортних вантажоперевозок із кінцевою метою виявлення потенційних замовників послуг позивача як вантажеперевізника, позивачем була проведена оплата за надані послуги в сумі 60312,00 грн. Оплата підтверджується розрахунковими документами касовими чеками від 20.10.2010р., 19.10.2010р., 22.10.2010р., 21.10.2010р., 25.10.2010р., 26.10.2010р., 27.10.2010р. на загальну суму 60312,00 грн. (т. 1 а.с.182-183), звітами про використання коштів від 29.10.2010р. на загальну суму 60312,00 грн. (т. 1 а.с.184-185), актом виконаних робіт по зазначеному договору № 2853 від 17.10.2010р., згідно якому позивачу надані консалтингові послуги на суму 60312,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 10052,00 грн. (т. 2 а.с.21).

Згідно Договору № 194 від 01.11.2010р. укладеного між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» (т.2 а.с.12-14) про надання маркетингових послуг (маркетингового дослідження) ринку автотранспортних вантажоперевозок із кінцевою метою виявлення потенційних замовників послуг позивача як вантажеперевізника, позивачем була проведена оплата за надані послуги в сумі 195776,00 грн. Оплата підтверджується розрахунковими документами касовими чеками від 10.12.2010р., 03.12.2010р., 02.12.2010р., 07.12.2010р., 06.12.2010р., 13.12.2010р., 09.12.2010р., 08.12.2010р., від 15.12.2010р., 14.12.2010р., 17.12.2010р., 16.12.2010р., 21.12.2010р., 20.12.2010р., 23.12.2010р., 22.12.2010р., 27.12.2010р., 24.12.2010р., 29.12.2010р., 28.12.2010р. на загальну суму 195776,00 грн. (т.1 а.с.170, 173, 175), звітами про використання коштів від 31.12.2010р. на загальну суму 195776,00 грн. (т. 1 а.с. 168, 172, 174), актом виконаних робіт по зазначеному договору № 2137 від 30.11.2010р., згідно якому позивачу надані маркетингові послуги на суму 195776,00 грн., у т.ч. ПДВ 32629,33 грн. (т.2 а.с.23).

Згідно Договору № 323 від 01.11.2010р. укладеного між позивачем та ПП «Комманд» (т.2 а.с.9-11) про надання консалтингових послуг (маркетингового дослідження) ринку автотранспортних вантажоперевозок із кінцевою метою виявлення потенційних замовників послуг позивача як вантажеперевізника, позивачем була проведена оплата за надані послуги в сумі 164325,00 грн. Оплата підтверджується розрахунковими документами касовими чеками від 10.12.2010р., 09.12.2010р., 14.12.2010р., 13.12.2010р., 15.12.2010р., 03.12.2010р., 02.12.2010р., 07.12.2010р., 08.12.2010р., 06.12.2010р., 16.12.2010р., 21.12.2010р., 20.12.2010р., 17.12.2010р., 24.12.2010р., 23.12.2010р., 22.12.2010р. на загальну суму 164325,00 грн. (т.1 а.с.171,179,181), звітами про використання коштів від 31.12.2010р. на загальну суму 164325,00 грн. (т. 1 а.с. 169,178,180), актом виконаних робіт по зазначеному договору № 1460 від 12.11.2010р., згідно якому позивачу надані консалтингові послуги на суму 164325,00 грн., у т.ч. ПДВ 27387,50 грн. (т.2 а.с.22).

Посилання відповідача на те що, що відсутній зв'язок з господарською діяльністю позивача є безпідставними, у звязку з тим, що останній замовляв консалтингові послуги (маркетингове дослідження) оскільки це безпосередньо повязано із його господарською діяльністю, та як вже було зазначено вище згідно статуту є одним із напрямків його господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положення вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених субєктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обовязковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також, суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат субєкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентами та положень вказаних вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Приймаючи до уваги той факт, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат у періоді, що був охоплений перевіркою.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати судувсі матеріали, які свідчать про його правомірнідії.

В порядку, встановленому ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів, що спростовують позицію позивача.

Таким чином, позивач у періоді, що був охоплений перевіркою правомірно включив суму 350344,00 грн., у тому числі у 3 кварталі 2010р. у сумі 50260,00 грн., у 4 кварталі 2010р. у сумі 300084,00 грн. до складу валових витрат, у звязку з чим відповідач помилково зроблений висновок щодо заниження податку на прибуток на суму 87586,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2010р. у сумі 12565,00 грн., за 4 квартал 2010р. у сумі 75021,00 грн. (350344,00х25%).

У звязку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 109482,50 грн., у тому числі 87586,00 грн. за основним платежем по податку на прибуток та 21896,50 грн. за штрафними санкціями та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006362301 від 15.06.2011р.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0006362301 від 15.06.2011р. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 24.10.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 31.10.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0006362301 від 15.06.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутон» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Євдокімова О.О.

<Текст >