Постанова № 20198294, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2011 р. 11:29 Справа №2а-9458/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бром»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.03.11р.;

відповідача ОСОБА_2, довіреність №8691/10/10-0 від 29.08.10р.;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Бром» звернулось до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим з адміністративним позовом про Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162304 від 19.05.11р. про зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість в сумі 668,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року; №0000152304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 94519,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року; №0000142304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 606303,00грн. за лютий 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ були неправомірно прийняті рішення про зменшення суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.06.11р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ухвали від 01.08.11р. справу №2а-6392/11/0170/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162304 від 19.05.11р. про зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість в сумі 668,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року; №0000152304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 94519,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року; №0000142304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 606303,00грн. за лютий 2011 року, розєднано на:

- адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162304 від 19.05.11р. про зменшення розміру відємного значення податку на додану вартість в сумі 668,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року; №0000142304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 94519,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00грн. за січень 2011 року, залишивши справі номер №2а-6392/11/0170/12;

- адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000152304 від 19.05.11р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 606303,00грн. за лютий 2011 року, привласнивши справі номер №2а-9458/11/0170/12.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченні на позов від 11.07.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІЇ «Про державну податкову службу в Україні»).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що ПАТ «Бром» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.1996р., за адресою АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, про що видано свідоцтво (а.с. 75).

Посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Красноперекопського ВАТ «Бром», правонаступником якого є позивач, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2011 року за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось у липні 2008 року, серпні 2008 року, липні 2009 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, за результатами якої 06.05.11р. склав акт № 506/23-04/05444552 (а.с. 31-39).

У зазначеному акті зафіксовано, що в порушення Податкового кодексу України (далі ПК України) позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за лютий 2011року на 606303,00грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.05.11р. прийняте податкове повідомлення - рішення №00000152304, згідно з яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 606303,00грн. (а.с. 17).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п. 200.4 ст. 200 ПК України визначеного якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б)залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому, в разі наявності у платника податків відємного значення за результатами господарських операцій в попередніх до звітного періодах, податковий кредит враховує наявність виданої суми.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено, що згідно наданої декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року, у позивача, різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має позитивне значення, а враховуючи те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, має відємне значення, ПАТ «Бром» не має право на включення 606303,00грн.

В звязку з чим, був зроблений висновок про те, що в порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума ПДВ у розмірі 606303,00грн. не може бути включено до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у лютому 2011 року, а право на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок наступає у періоді, в якому утвориться відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи висновки відповідача в акті перевірки, суд зазначає, що сума позитивного значення, відповідно до рядку 18.1 декларації з ПДВ за лютий 2011 року, дійсно становить 100672,00грн. (а.с. 169).

Проте, висновок Красноперекопської ОДПІ в АР Крим про позитивне значення різниці між податковим зобовязанням та податковим кредитом за лютий 2011 року зроблений без врахування наявності у позивача відємного значенням попереднього податкового періоду в сумі 957884,00грн., за рахунок яких було сформовано суму бюджетного відшкодування.

В звязку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача позитивного значення у різниці між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, відповідно до податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2011 року та наявність права на бюджетне відшкодування.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Аксіома», по яких виписано податкові накладні №0612005 від 06.12.10р. на суму 47221,70грн. (а.с. 133) та №2212002 від 22.12.10р. на 166666,67грн. (а.с. 137). (разом 213888,37 грн.), суд зазначає наступне.

Відповідач зробив висновок про зменшення суми бюджетного відшкодування лютого 2011 року на частину податкового кредиту грудня 2010 року 18055,00грн., сформованого за рахунок господарської операції з ТОВ «Аксіома», у звязку з відсутністю останнього за місцем знаходження.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Аксіома» зареєстровано платником ПДВ 30.09.1997р., реєстрація не була анульовувана, є дійсною (а.с. 138).

При цьому відповідач також не заперечує проти настання в грудні 2010 року перших подій виконання (оплата або постачання) та отримання позивачем податкових накладних на 213888,37грн., а також повного двостороннього виконання зобовязань (і оплата, і постачання товару) на суму 18055,00грн., саме які включені позивачем до бюджетного відшкодування, використання товару в господарській діяльності.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює, що якщо відомості були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ «Крим опт торг юг резерв» контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства субєктами господарювання, в звязку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Крім того, судом досліджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Аксіома» на підтвердження чого до матеріалів справи залучено податковій накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, надання робіт та послуг, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарської діяльності позивача (а.с. 132-137).

Таким чином, висновок відповідача про зменшення суми відємного значення за лютий 2011 року не відповідає чинному законодавству, отже є протиправними.

Щодо висновку відповідача про завищення позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування внаслідок завищення суми відємного значення більш ранніх податкових періодів, а саме, за липень 2008 року в сумі 9450,00грн., внаслідок використання зазначених сум при розрахунку бюджетного відшкодування в інших періодах, суд зазначає наступне.

Позивач подав декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, яка містить додаток 2 з деталізацією суми бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення по періодам виникнення. Під час перевірки відповідач, залишивши незмінним в цілому розмір частини залишку від'ємного значення, сплаченого постачальникам, змінивши деталізацію по місяцям відносно суми 327883,00грн., в тому числі і по липню 2008 року (акт перевірки від 18.06.2010 № 655/23-4/05444552/72 (а.с.157-162). На підставі викладеного відповідач здійснив перерозподіл сум відємного значення по податковим періодам, залишивши незмінними підсумкові показники.

На вимогу відповідача провів вказане коригування, надаючи в подальших податкових періодах додаток 2 до декларації з його врахуванням.

В додатку 2 до декларації за лютий 2011 р. залишок від'ємного значення розподілений по періодам, частина яких співпадає з періодами вищевикладеного коригування відповідача. Зокрема, визначений відповідачем залишок за липень 2008 року 9450,00грн. залишився взагалі незмінним. (а.с. 170).

Таким чином, позивач в декларації за лютий 2011 року розподіл залишку від'ємного значення здійснив у відповідності з вимогами позицією відповідача в акті перевірки №655/23-4/0544552/72.

При цьому суд, враховує, що відповідачем по суті не ставиться під сумнів правомірність формування податкового кредиту позивача за липень 2008 року.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року в розмірі 606303,00грн. суперечать висновкам самого ж відповідача, викладеним підчас перевірки минулих періодів.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 506/23-04/05444552 від 06.05.11р. про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, шляхом завищення показників від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.05.11р. № 0000152304.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.11.11р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 18.11.11р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 19.05.11р. №0000152304.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Бром» (м. Красноперекопськ, вул. Північна 1) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.