Рішення № 20183288, 21.12.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-537/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді : Т.О. Величко

при секретарі: О.В. Колесниковій

М.І. Денисюк

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за основним позовом ПАТ «МЕГАБАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_7, Третя особа: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звернення стягнення на предмети іпотеки, зобов»язання вчинити дїі та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «МЕГАБАНК», Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі ПАТ «МЕГАБАНК», звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_7, позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, надання права позивачу на отримання витягу із реєстру прав власності, виселення відповідачів, зобов»язання зняти відповідачів з реєстраційного обліку, стягнення штрафу та судових витрат.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог (а.с.132-134) позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, надати права позивачу на отримання витягу із реєстру прав власності, визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_7,виселення відповідачів, зобов»язання зняти відповідачів з реєстраційного обліку, стягнення судових витрат.

Згідно ухвали суду від 09.08.2011 року (а.с.145) задоволено заяву позивача за основним позовом та в частині позовних вимог щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку провадження у справі закрито.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог за основним позовом (а.с.188-190) що і є предметом розгляду позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, а саме на квартиру, що складається із двох жилих кімнат, загальною площею 55,40 кв.м, житлова площа 29,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Договором дарування квартири від 14.01.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі №5-77, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна за №1030 від 21.01.2000 року для задоволення вимог ПАТ «МЕГАБАНК»( м. Київ вул. Артема,б.30 код ЄДРПОУ09804119), що виникли із Кредитного договору№90в-п\2007 від 19.06.2007 року та Іпотечного договору №90в-п\2007 від 19.06.2007 року , шляхом надання позивачу права продажу від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу за ціною на підставі оцінки майна, встановленого суб»єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, надати позивачу право на отримання в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна» витягу з реєстру прав власності на спірну квартиру АДРЕСА_2, виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_2 та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також повідомив суд, що виконавчий лист виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива»від 26.04.2010 року до виконання не пред»являвся, тим самим позивач намагався врегулювати спір з відповідачами у добровільному порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 основний позов не визнав, посилався на його необґрунтованість та посилався на існування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива»від 26.04.2010 року, згідно якого з відповідачів стягнуто кредитну заборгованість у зв»язку із невиконанням обов»язків, що виникли із Кредитного договору№90в-п\2007 від 19.06.2007 року та Іпотечного договору №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, а тому вказаний основний позов є фактично дублюванням рішення третейського суду, також зазначав, що відповідачі іншого житла не мають, і їх виселення призведе до порушення прав неповнолітнього ОСОБА_7.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «МЕГАБАНК», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (а.с.162-164), посилаючись на те, що Кредитний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року та Іпотечний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, є такими що не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними, посилаючись на те, що вказаний договір іпотеки не містить умов права заставодавцю заповідати заставлене майно, ти самим обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, а тому у порядку ч.3 ст.586 ЦК України договір є нікчемним, а тому просить суд зустрічний позов задовольнити.

Позивач за основним позовом проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що згідно укладеного Іпотечний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, сторони дійшли істотних умов договору, і вказаний Договір не передбачає надання або позбавлення права іпотекодавця на заборону заповідати, майно, яке перебуває в іпотеці, а тому вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлена про дату судового засідання проти основного позову заперечувала подала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.148).

Відповідач ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату судового засідання проти основного позову заперечував подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.151).

Третя особа за зустрічним позовом у судовому засіданні відсутня про свою участь у справі суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «МЕГАБАНК», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року та додаткові угоди до нього та Іпотечний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року та додаткові угоди до нього ( а.с.24-42).

Судом встановлено, що згідно рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива»від 26.04.2010 року,( а.с.135-136) з відповідачів стягнуто кредитну заборгованість у зв»язку із невиконанням обов»язків, що виникла із Кредитного договору№90в-п\2007 від 19.06.2007 року у розмірі 1080220,49 грн.

Судом із пояснень представника позивача за основним позовом встановлено, що не день розгляду справи відповідачами кредитну заборгованість у добровільному порядку не сплачено, а також позивач не пред»являв до виконання виконавчий лист виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива»від 26.04.2010 року.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «По іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов»язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об»єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об»єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Відповідно до ст. 34. Закону України «По іпотеку»після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

У відповідності до ст.41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, згідно Закону України “Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціальні організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби, а тому суд вважає, що в частні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та надання права Банку продажу від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу за ціною на підставі оцінки майна, встановленого суб»єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, задоволенню не підлягає, оскільки суд не уповноважений видавати доручення на здійснення юридичними особами господарської діяльності і реалізація заставленого мана на думку суду має відбуватися згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що згідно позовних вимог за основним позовом позивач просив суд надати позивачу право на отримання в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»витягу з реєстру прав власності на спірну квартиру АДРЕСА_2, виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_2, суд вважає, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений правом та не уповноважений видавати доручення та надавати право на здійснення юридичними особами господарської діяльності, у зв»язку із розглядом позовної вимоги про зверненням стягнення на предмет іпотеки, позивач не просив суд припинити право власності відповідача ОСОБА_2, на квартиру АДРЕСА_2 у порядку встановленому ст.346 ЦК України.

На час розгляду справи ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, право власності у порядку встановленому законодавством до інших осіб не перейшло, питання про його виселення та інших відповідачів є передчасним.

Судом встановлено, що згідно позовних вимог за зустрічним позовом позивач просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину посилаючись на те, що Кредитний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року та Іпотечний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, є такими що не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними, посилаючись на те, що вказаний договір іпотеки не містить умов щодо права заставодавцю заповідати заставлене майно, ти самим обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, а тому у порядку ч.3 ст.586 ЦК України договір є нікчемним.

Як вбачається із умов Іпотечний договір №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, сторони на час його укладення дійшли згоди, щодо його істотних умов, договір посвідчений нотаріально та є обов»язковим для виконання сторонами.

Судом також встановлено, що спірний Іпотечний договір не містить умов, щодо надання чи обмеження права іпотекодавця заповідати предмет іпотеки, а тому на думку суду зустрічний позов є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню, з відповідачів за основним позовом, що підтверджені квитанціями ( а.с.1,2) пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог з урахуванням їх уточнень.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6,11,14,15,16,525,526,610,611,629 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 208-210, 212-218 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Основний позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №90в-п\2007 від 19.06.2007 року, а саме на квартиру, що складається із двох жилих кімнат, загальною площею 55,40 кв.м, житлова площа 29,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Договором дарування квартири від 14.01.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі №5-77, зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна за №1030 від 21.01.2000 року для задоволення вимог ПАТ «МЕГАБАНК»( м. Київ вул. Артема,б.30 код ЄДРПОУ09804119), що виникли із Кредитного договору№90в-п\2007 від 19.06.2007 року та додаткових угод до нього та Іпотечного договору №90в-п\2007 від 19.06.2007 року та додаткових угод до нього, у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В решті позовних вимог за основним позовом відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, 20.10.1962 р.н, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце роботи не відоме, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер не відомий, місце роботи не відоме, солідарно, на користь ПАТ «МЕГАБАНК»(м. Київ вул. Артема,б.30 код ЄДРПОУ09804119),судові витрати пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 94 ( дев»яносто чотири) грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення цього суду.

Суддя: Т.О. Величко