Постанова № 2016169, 18.08.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2a-1513/08

ПОСТАНОВА Іменем України

18 серпня 2008 року

м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Спіріднова М.О.

Суддів : Перцової Т.С., П'яновоїЯ.В.

при секретарі - Свіргун О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства „Притекс" до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

   Позивач ЗАТ «Прітекс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в якому просив суд  визнати не чинним рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 1576 від 08.11.2007 року  та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

  В обґрунтування позову позивач вказав, що 04 жовтня 2007 року представником відповідача у Харківській області на адресу позивача було направлено повідомлення про проведення позапланової перевірки .

Представник позивача зазначив, що в період з 08.10.2007 року по 11.10.2007 року представниками відповідача було проведено перевірку діяльності позивача. За результатами перевірки було складено Акт № Хр/02/ПС/07 від 11.10.2007 року.

За матеріалами перевірки відповідачем було прийнято рішення №1576 від 08.11.2007 року «Про результати позапланової перевірки ЗАТ «Прітекс», м.Харків (HP№0067-п від 27.11.2002 року.

Представник позивача вказав, що вказаним рішенням: 1) Позивача було зобов'язано привести його діяльність до умов ліцензії HP№0067-п від 27.11.2002 року та чинного законодавства; 2) було призначено проведення до­даткової перевірки Позивача; 3) Позивачу було оголошено попередження за порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме:

- ч. 7 ст.27 (ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії);

- 4.8 ст. 28 (ліцензіат зобов'язаний дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення);

- п. а) ст. 59 (телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії); - ч. З ст. 42 (право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги);

- ч. 9 ст. 39 (провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм).

Представник позивача вказав, що позивач вважає, що відповідач при прийнятті рішення №1576 від 08.11.2007 року вийшов за законодавчо встановлені межі своєї компетенції, а саме рішення №1576 від 08.11.2007 року не   відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного:

Відповідач повинен у своїй діяльності керуватися Конституцією України, Законом України «Про телебачення і радіомовлення», Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», іншими законами України (ст.2 Закону України «Про Національ­ну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до 4.5 ст.72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Відповідач при­ймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих  документальних свідчень, актів перевірки чи подання органів державної влади.

Як вказав представник позивача в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на акт перевірки, як підставу для застосування санкцій, а отже на думку позивача рішення є таким, що прийнято без врахування фактичних обставин справи.

   Як зазначив представник позивача в оскаржуваному рішенні визнано порушення позивачем вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Позивач вважає, що норми цього Закону відповідачем було засто­совано невірно, а саме:

- частину 7 ст.27 (ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії). Вказана норма Закону регулює форму та порядок видачі ліцензії на мовлення. Позивач є провайдером програмної по­ слуги та мовлення не здійснює. Тому, положення ч.7 ст.27 Закону не може розповсюджуватися на позивача, її невиконання не може бути підставою для застосування санкції під час здійснення Позивачем діяльності з надання програмної послуги. - частину 8 ст.28 (ліцензіат зобов'язаний дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення). Вказана норма Закону встановлює вимоги до Програмної концепції мовлення телерадіоорганізації. Щодо провайдера програмної послуги, то вимоги до Загальної концепції добору програм регулюються ч.4 ст.40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Тому, ч.8 ст.28 Закону не може застосовуватись до Позивача, її невиконання не може бути підставою для застосування санкції під час здійснення діяльності з надання програмної послуги. - пункт а) ст.59 (телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії"). Вказана норма визначає обов'язки лише телерадіоорганізації. Провайдер програмної послуги не є телерадіоорганізацією у розумінні Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Тому, п. а) ч.1 ст. 59 Закону не може застосовуватись до позивача, її невиконання не може бути підставою для застосування санкції під час здійснення діяльності з надання програмної послуги. - частину 3 ст. 42 (право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги). Вказана норма лише визначає, що для здійснення діяльності з надання абонентам програмної послуги необхідно отримати ліцензію. Натомість, як в Акті перевірки, так і в оскаржуваному рішенні не визначено, в чому саме полягає порушення позивачем цієї норми. До позивача не може бути застосовано санкції за пору­шення норми закону за умови відсутності складу такого порушення. - частину 9 ст. 39 (провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм). На виконання вказаної норми позивачем було включено програми всіх телерадіоорганізацій, які здійснюють наземне ефірне мовлення на території м. Харкова, до свого пакету програм, який є доступним всім абонентам. Тому, до позивача не може бути застосовано санкції за порушення норми закону за умови відсутності складу такого порушення. 3.          Пунктом 3 оскаржуваного рішення визначено, що відповідно до пункту б) ст.59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», позивач зобов'язаний протягом місяця привести у відповідність до умов ліцензії HP№0067-п від 27.11.2002р. та умов чинного законодавства свою діяльність. Ліцензія Позивача HP№0067-п від 27.11.2002 є «ліцензією провайдера програмної послуги», а вказана норма розповсюджується на телерадіоорганізації, які здійснюють мовлення та отри­мують окрему ліцензію саме на цей вид діяльності. 4.          Пунктом 4 оскаржуваного рішення визначено, що відповідно до пункту б) ч.1 ст.74 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», буде проводиться повторна перевірку через місяць після прийняття спірного рішення. Однак, вказана ст.74 передбачає, що «за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а)      визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б)      проведення додаткової перевірки; в)      відсутність фактів порушення». Вказана стаття не надає права відповідачу приймати рішення одночасно по двом пунктам.  Натомість у спірному рішенні відповідач прийняв рішення одночасно про визнання порушення, застосування санкцій та проведення додаткової перевірки. Виходячи з вище викладеного позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання з'явився  та з позовом не погодився вказавши, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами (ч. 1 ст. 1 Закону України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення"). Крім того, згідно з ч. З ст. 7 Закону України „Про телебачення і радіомовлення", єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрграм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган. Як вказав представник відповідача до повноважень Національної ради (розділ IIIЗакону України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення") належать наглядові (ст. 13 Закону), регуляторні (ст. 14 Закону) та щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення (ст. 15 Закону). Представник відповідача вказав, що ЗАТ „Прітекс", м. Харків, діє на підставі ліцензії провайдера програмної послуги серії HP№ 0067-п від 27 листопада 2002 року. Рішенням № 1576 від 08.11.2007 року ЗАТ „Прітекс" було зобов'язано привести свою діяльність до умов ліцензії та чинного законодавства, призначено додаткову перевірку та було оголошено попередження за порушення вимог Закону України „Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до мотивувальної частини рішення № 1576 від 08.11.2007 року, Національна рада розглянувши матеріали позапланової перевірки, а матеріалами   перевірки   є  акт  моніторингу  програм у  багатоканальній телемережі, акт позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії і пояснення та зауваження до акту позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України    та   умов ліцензії,    заслухавши    пояснення    уповноваженого представника   компанії  та  керуючись   нормами   чинного   законодавства України прийняла оскаржуване рішення.

Таким чином, на думку відповідача твердження позивача щодо відсутності посилання на акт перевірки як підставу застосування санкції, не відповідають дійсності, оскільки, як зазначено вище, Національна рада прийняла рішення саме на підставі матеріалів позапланової перевірки.

Відповідно до ч.  7 ст. 27 Закону України „Про телебачення і радіомовлення",   ліцензіат   зобов'язаний   виконувати   умови   ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензії, а у разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.

Ліцензіат (власник ліцензії) - юридична або фізична особа, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала відповідну ліцензію ( п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення").

Законом України „Про телебачення і радіомовлення" передбачено два види ліцензій - ліцензія на мовлення та ліцензія провайдера програмної послуги, а отже положення ч. 7 ст. 27 цього Закону поширюються на власників зазначених ліцензій.

Таким чином, як вказав представник відповідача у випадку порушення провайдером програмної послуги ліцензійних умов, Національна рада застосує відповідну санкцію передбачену ст. 72 Закону України „Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до ч. 8 ст. 28 Закону України „Про телебачення і радіомовлення", ліцензіат зобов'язаний дотримуватись визначеної програмної концепції мовлення.

У зв'язку з тим, що ліцензіат - провайдер програмної послуги відповідно до особливостей своєї діяльності не є мовником, а отже не може мати програмну концепцію мовлення, але ч. 4 ст. 40 закону передбачає загальну концепцію добору програм для ретрансляції, то положення ч. 8 ст. 28 вищезазначеного Закону поширюються на провайдера програмної послуги в частині обов'язку дотримання загальної концепції добору програм для ретрансляції.

Порушення ч. З ст. 42 Закону України „Про телебачення і радіомовлення" передбачає відсутність у провайдера програмної послуги належно оформленого права на ретрансляцію телепрограм.

Актом моніторингу програм у багатоканальній телемережі було зафіксовано, що 4 (чотири) телепрограми транслюються без дозволу Національної ради („24 ТЕХНО", „Усадьба", „RUTV" „CNL").

В даному випадку ліцензіат ретранслював телепрограми, які не передбачені ліцензією Національної ради серії HP№ 0067-п від 27 листопада 2002 року, що є порушенням зазначеної вище норми.

Крім того представник відповідача вказав, що  позивач у поясненнях та зауваження до акту № Хр/02/ПС/07 від 11.10.07 позапланової перевірки, не заперечує факт ретрансляції 4 телепрограм („24 ТЕХНО", „Усадьба", „RUTV" „CNL"), які не передбачені ліцензією.

Твердження позивача щодо надання у повному обсязі універсальної програмної послуги абонентам не відповідає дійсності, оскільки ч. 7, 9 ст. 39 Законом України „Про телебачення і радіомовлення" чітко передбачено існування пакету універсальної програмної послуги відокремленого від інших пакетів програм.

Надання програмної послуги абоненту здійснюється на підставі угоди між абонентом і ліцензіатом, укладеної відповідно до чинного законодавства. Угода обов'язково визначає:

тип наданого пакета програм (пакет універсальної програмної послуги, стандартний пакет або індивідуальний пакет на замовлення); перелік телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов'язується надавати абоненту;

абонентну плату за пакет і/або плату за надання окремих телерадіопрограм та передач (ч. 7 ст. 39 Законом України „Про телебачення і радіомовлення").

Провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм.

Для розповсюдження програм універсальної   програмної   послуги провайдер   не   зобов'язаний      укладати       договори       з       відповідними телерадіоорганізаціями (ч. 9 ст. 39 Законом України „Про телебачення і і радіомовлення").

Частиною 9 ст. 39 Закону передбачено обов'язок провайдера щодо і забезпечення усіх абонентів можливістю отримання програм універсальної послуги, кількість таких програм затверджуються для кожної області та обласного центру окремим рішенням Національної ради, та обов'язок щодо включення таких програм до інших пакетів, право доступу до яких надає провайдер.

Рішенням Національної ради № 1444 від 24.10.2007 р. затверджено перелік програм для універсальної програмної послуги м. Харків.

Виходячи з вище викладеного представник відповідача зазначив, що  Законом України „Про телебачення і радіомовлення" передбачає існування пакету універсальної послуги та обов'язку провайдера щодо забезпечення усім абонентам можливості отримання цього пакету, а також обов'язок щодо включення програм, що входять до складу пакету універсальної послуги до інших пакетів.

Позивач стверджує, що Національна рада відповідно до ст. 74 Закону України „Про телебачення і радіомовлення" не мала права приймати рішення одночасно по двом пунктам.

Ці твердження є не обґрунтовані і такими що не відповідають дійсності, оскільки, ст. 74 Закону, передбачено повноваження Національної ради як наглядового, контрольного, регуляторного органу, а не обов'язок щодо прийняття окремого рішення по кожному пункту вищезазначеної статті.

Таким чином, під час прийняття рішення за результатами розгляду питань про порушення ліцензіатами законодавства або умов ліцензії Національна рада не обмежена у застосуванні лише одним пунктом ст. 74 Закону і може поєднувати одночасно декілька варіантів.

Виходячи з вище викладеного відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Судом встановлено, що ЗАТ „Прітекс", м. Харків, діє на підставі ліцензії провайдера програмної послуги серії HP№ 0067-п від 27 листопада 2002 року по 27 листопада 2012 року.

Суд зазначає, що ліцензія провайдера програмної послуги видана ЗАТ „Прітекс" з дотриманням вимог ст. 40 Закону України „Про телебачення і радіомовлення".

В період з 08.10.2007 року по 11.10.2007 року представниками Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення було проведено перевірку діяльності позивача.

За результатами перевірки було складено Акт № Хр/02/ПС/07 від 11.10.2007 року.

На підставі вище зазначено акту  Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення було прийнято рішення №1576 від 08.11.2007 року «Про результати позапланової перевірки ЗАТ «Прітекс», м.Харків (HP№0067-п від 27.11.2002 року).

Рішення №1576 від 08.11.2007 року ЗАТ «Притекс» було зобов’язано :

1) Позивача було зобов'язано привести його діяльність до умов ліцензії HP№0067-п від 27.11.2002 року та чинного законодавства;

2) було призначено проведення до­даткової перевірки  ЗАТ «Притекс»;

3) Позивачу було оголошено попередження за порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме:

- ч. 7 ст.27 (ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії);

- 4.8 ст. 28 (ліцензіат зобов'язаний дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення);

- п. а) ст. 59 (телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії); - ч. З ст. 42 (право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги);

- ч. 9 ст. 39 (провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм).

   Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на за­садах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено зако­нодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Що стосується порушення позивачам ч. 7 ст. 27 та ч.9 ст. 39  Закону України „Про телебачення та радіомовлення", якою передбачено, що ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії, суд зазначає, що підставою для визнання порушення умов ліцензії стали висновки, зроблені в акті перевірки, в якому зазначено, що фактично абонентам надається один пакет з 65 каналів, а пакет програм універсальної програмної послуги окремо не надається.

Суд зазначає, що у відповідності п. 9 ст. 39 Закону України „Про телебачення та радіомовлення" передбачено, що провайдер зобов'язаний забезпечити усім абонентам можливість отримання програм універсальної програмної послуги та включити такі програми до всіх пакетів програм.

Пунктом 10 ст. 39 вище зазначено  Закону визначено, що провайдер програмної послуги може розпочинати свою діяльність з моменту отримання ліцензії і затвердженого Національною радою складу пакета (пакетів) універсальної програмної послуги.

Статтею 1 цього Закону визначено, що універсальна програмна послуга - обов'язкове забезпечення абонентам можливості перегляду пакета програм у складі програм телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензії здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, за винятком випадків застосування абонентами індивідуальних приймальних приладів або систем.

Ст. 1 цього ж  Закону передбачено, що провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Пакет програм - перелік телерадіопрограм, які провайдер програмної послуги пропонує абонентам на договірних засадах як цілісну інформаційну послугу.

Пунктом 5 ст. 42 Закону також визначено, що провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ліцензія провайдера програмної послуги (серія HP№ 0067-п), яка була видана ЗАТ „Прітекс" Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, містить перелік програм універсальної програмної послуги (19 каналів), які включені до пакету з 65 програм, що надаються абонентам.

Суд зазначає, що у відповідності до ліцензії ЗАТ „Прітекс" є провайдером програмної послуги, а не телерадіоорганізацією.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не заперечувався факт, включення програм універсальної програмної послуги до пакету програм які надаються для перегляду абонентам.

Суд аналізуючи  положень Закону України  «Про телебачення та радіомовлення» приходить до висновку, що положення Закону не передбачають обов’язку провайдера  надавати окремим пакетом програми які включені до пакету універсальної програмної послуги, а містять лише обов’язок включення цих програм у склад програм телерадіоорганізації.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що  тому висновки відповідача в частині порушення ЗАТ «Притекс» ч. 7 ст. 27 та ч.9 ст. 39  Закону України „Про телебачення та радіомовлення" не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Щодо порушення позивачем ч. 8 ст. 28 Закону України „Про телебачення та радіомовлення", якою передбачено, що ліцензіат зобов'язаний дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення.

 Відповідно ст. 1 Закону України „Про телебачення та радіомовлення" програмна концепція мовлення - обов'язковий додаток до ліцензії на мовлення, яким визначаються основні змістові характеристики мовлення відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 7 ст. 28 цього Закону передбачено, що програмна концепція багатоканального мовлення визначає:

-    перелік програм, які надаються у фіксованому пакеті, у тому числі власні програми ліцензіата та програми інших телерадіоорганізацій; -умови розповсюдження кожної із програм - у відкритому або кодованому режимі;

-    програмні концепції мовлення по кожній з власних програм ліцензіата відповідно до вимог частин другої і третьої цієї статті. Пунктом 4 ст. 40 Закону визначено, що загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року.

Судом встановлено, що ліцензія провайдера програмної послуги (серія HP№ 0067-п), яка видана З AT,,Прітекс", містить пакет (перелік) програм універсальної програмної послуги (19 каналів), перелік телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги (46 каналів), умови розповсюдження (доступу) - відкритий або кодований, а також принципи, підстави добору програм для ретрансляції.

Згідно ст. 27 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 p.(далі Правил), оператор, провайдер має право скорочувати перелік або припиняти надання телекомунікаційних послуг відповідно до цих Правил.

Статтею 488 Правил передбачено, що про зміну переліку та умов надання послуг оператор, провайдер повинен повідомити абонента не менше ніж за сім днів у порядку, визначеному договором. Ця вимога не поширюється на випадки, коли зміни не залежать від оператора, провайдера і не можуть бути ним передбачені.

У відповідності до акту позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії від 11.10.2007 р. зазначено, що за результатами моніторингу від 08.10.2007 р. зафіксовано, що 4 канали („RUTV", „24 ТЕХНО", „Усадьба", „CNL" транслюються без дозволу Національної ради, а також зазначається кількість каналів, що передбачені ліцензією, але фактично не транслюються („Рамблер", „Благовест", „ExtrimSport", „DW").

У відповідності до поясненнях представника позивача, наданих в судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи, а також наданих відповідачу у запереченнях до акту моніторингу від 08.10.2007 p., які викладені в поясненнях та зауваженнях до акту № Хр/02/ПС/07 від 11.10.2007 p., вказувались причини зміни ретрансляції зазначених вище каналів, що не залежать від провайдера - ЗАТ „Прітекс". Про зміну ретрансляції каналів представнику Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Харківській області з боку ЗАТ „Прітекс" були надіслані відповідні повідомлення, вказаний факт представником відповідача не заперечувався.

Суд аналізуючи положення вище зазначених нормативно-правових актів приходить до висновку, що вони не містять заборони провайдеру змінювати перелік програм, які надаються у складі пакету програм, якщо ці зміни не залежать від оператора, провайдера і не можуть бути ним передбачені.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку висновки Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо порушення ЗАТ „Прітекс" вимог ч. 8 ст. 28 Закону України „Про телебачення та радіомовлення" є необґрунтованими та протирічащими вимогам чинного законодавства України,  а тому і порушення ч. 3 ст. 42 Закону України „Про телебачення і радіомовлення" з боку позивача відсутні.

Щодо порушення позивачем п. а) ст. 59 Закону України „Про телебачення та радіомовлення", а саме зобов'язання ЗАТ «Притекс»  протягом місяця привести у відповідність до умов ліцензії HP№0067-п від 27.11.2002р. та умов чинного законодавства свою діяльність.

Частина 1 п. а)  ст.  5 вище зазначеного Закону  визначає обов'язки телерадіоорганізації , а саме, що  телерадіоорганізація зобов'язана:

а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії;

Телерадіоорганізація у відповідності до ст. 1 вище зазначеного Закону є зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Суд аналізуючи положення вище зазначеної статті в контексті положень Закону України „Про телебачення та радіомовлення" приходить до висновку, що ліцензія позивача HP№0067-п від 27.11.2002 є «ліцензією провайдера програмної послуги», а вказана норма розповсюджується на телерадіоорганізації, які здійснюють мовлення та отри­мують окрему ліцензію саме на цей вид діяльності, а тому вона не може бути застосована до ЗАТ «Притекс» як провайдера програмної послуги.

Крім цього суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 74 Закону України „Про телебачення та радіомовлення" за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про:

а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій;

б) проведення додаткової перевірки;

в) відсутність фактів порушення.

Аналізуючи положення вище зазначеної статті суд приходить до висновку, що Національна рада має право прийняти одна з трьох рішень, оскільки термін «рішення» застосовано в однині.

На підставі викладеного, ст.. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71,  ч. 1ст. 158, ст.ст. 160, 161-163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства „Притекс" до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати не чинним Рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 1576 від 08.11.2007 року.

Стягнути з Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення на користь закритого акціонерного товариства „Притекс" (код ЄДРПОУ 21179960) суму сплаченого судовго збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.08.2008 року.

Головуючий                                                                             М.О. Спірідонов

Судді                                                                                       Т.С. Перцова

                                                                                                Я.В. П’янова