Рішення № 20158680, 17.10.2011, Радехівський районний суд Львівської області

Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 2-20/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2011 м.Радехів Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого(ої)-судді: Мулявка Олег Васильович

при секретарі судового засідання Леуш Х.І.

з участю представника позивача Радика Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Радехів справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7 приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу та орган опіки і піклування Радехівської районної державної адміністрації про звернення стягнення і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитної угоди та договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд із вимогою звернення стягнення на майно ОСОБА_2, що зазначене в договорі застави, шляхом його безпосереднього продажу конкретному покупцю, з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Окрім цього, просить звернути стягнення на квартиру відповідача, а самого ОСОБА_2 виселити, стягнувши із нього судові витрати.

В обґрунтування вимог посилається на те, що згідно умов кредитного договору від 20.03.2008р. ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 25000дол.США. У порушення умов договору, відповідач, отримавши суму кредиту, несвоєчасно проводив його сплату та сплату відсотків, від так Банком нараховані штрафні санкції. Що в загальній сумі склали заборгованість в розмірі 21319,21дол.США.

Уточнивши позовні вимоги, просить в рахунок погашення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором в сумі 17128,80дол.США передати в заклад Банку заставлене майно, що зазначене в договорі застави від 20.03.2008р., звернути на нього стягнення та звернути стягнення на квартиру, належну відповідачу надавши Банку всі повноваження, необхідні для здійснення її продажу. Окрім цього, просить виселити осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 та стягнути із відповідача судові витрати (а.с.168).

ОСОБА_2 подав зустрічний позов, з підстав і мотивів, викладених в такому, просить кредитний договір від 20.03.2008р. та договір іпотеки від 20.03.2008р. визнати недійсними та у задоволенні позову відмовити (а.с.42-49). Зокрема підставами для визнання договорів недійсними вважає: передбачення виконання грошового зобовязання за кредитним договором у іноземній валюті, не надання йому в письмовій формі інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, порушення умов кредитного договору, відсутність у кредитному договорі детального опису сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх його фінансових зобовязань, не попередження під час укладення договору про покладення на нього валютних ризиків та обмеження його відповідальності. Вважає, що кредитний договір та договір іпотеки укладені в супереч вимогам чинного законодавства та Конституції України, відтак є недійсними.

Представник позивача позовні вимоги із врахуванням їх уточнення підтримав в повній мірі та дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Окрім цього, у судовому засіданні пояснив, що відповідно до умов кредитного договору від 20.03.2008р. ОСОБА_2 кошти у валюті, визначені договором, отримав в повній мірі та з умовами кредитування погодився добровільно. Порядок нарахування штрафу, який заперечується відповідачем, визначений у п.6.6 Кредитної угоди №E/V3658 від 20.03.2008р. (а.с.11) і угода в цілому підписана позичальником та на отримання кредиту дана згода дружини ОСОБА_2. Також зазначив, що в порушення умов Іпотечного договору від 20.03.2008р. відповідач без погодження із Банком зареєстрував у спірній квартирі інших осіб та малолітніх дітей зокрема. Позов просить задоволити. Щодо зустрічних позовних вимог заперечив та просить відмовити у їх задоволенні із-за безпідставності.

Відповідач позовні вимоги не визнав та в обґрунтування заперечень послався на підстави, викладені у зустрічній позовній заяві. Окрім цього пояснив, що всі договори, повязані із отриманням кредиту ним підписувалися добровільно, однак їх він не читав. Не погоджується також і з розміром штрафу, оскільки вважає, що із його сторони не було прострочено фінансових зобовязань більше аніж на 120 днів. Вимоги за зустрічним позовом просить задоволити, а у задоволенні позовних вимог Банку відмовити.

Співвідповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися. Про причини неявки у судове засідання, суд не повідомили.

Третя особа ОСОБА_7 - приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу у судове засідання не зявилася, надавши письмове клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.134).

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Радехівської районної державної адміністрації, заявивши клопотання у судовому засіданні, просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Вислухавши пояснення представника позивача та заперечення відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов із врахуванням уточнених позовних вимог слід задоволити частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Так, із Кредитної угоди №E\V3658 від 20 березня 2008 року вбачається, що Радехівське відділення «Західного головного регіонального управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» зобовязується надати ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті у сумі 25тис.дол.США, а останній зобовязується прийняти вказані кошти та повернути їх із виплатою нарахованих відсотків (а.с.9-11). Зобовязання Банку виконані в повній мірі, а зобовязання ОСОБА_2 останнім виконані частково (а.с.6-7).

У відповідності до Іпотечного договору від 20.03.2008р., в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, ним надано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Із розрахунку заборгованості за договором №E\V3658 від 20 березня 2008 року визначаються суми заборгованості за кредитом і в тому числі розмір штрафу, розмір і порядок нарахування якого зазначені у розділі шостому вказаної угоди (а.с.6-7).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання, не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, в тому числі і визначений кредитною угодою штраф.

Таким чином, узагальнюючи вищевказане, суд вважає доведеними Банком обставини несвоєчасної сплати кредиту відповідачем, а від так нарахування ним штрафних санкцій, зазначених угодою №E\V3658 від 20 березня 2008 року.

Оскільки, з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за Кредитною угодою, між ним та Банком 20.03.2008р. укладено договір застави майна, відповідно до якого визначено перелік та узгоджено вартість заставленого майна (а.с.15-16), приймаючи до уваги, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (ст.590 УК України), суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на заставлене майно такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із вимогами ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05.06.2003р. (із подальшими змінами) одночасно із рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Також, відповідно до ч.1 ст.40 Закону №898-IV та ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, оскільки наявність осіб, зареєстрованих у будинку (приміщенні), на який звертається стягнення, перешкоджає реалізації предмета іпотеки.

Поряд з цим, судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 на момент розгляду справи у суді, в супереч вимогам п.20 Іпотечного договору від 20.03.2008р. (а.с.18), за вказаною адресою зареєстрованими значаться інші особи, в тому числі малолітні діти ОСОБА_2 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66).

У відповідності до ст.7 Конституції України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» №2623-IV від 02.06.2005р. (із подальшими змінами) та ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 24.02.2001р. (із подальшими змінами) неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Із витягу з протоколу №12 від 02.11.2010р. засідання комісії з питань захисту прав дитини Радехівської райдержадміністрації щодо виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 вбачається, що комісія дійшла висновку про те, що виселення дітей із зазначеного жилого приміщення, правом користування яким вони мають, суперечить чинному законодавству та обмежує їх права і інтереси (а.с.108).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, вимоги щодо обовязку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст.180 СК України), вік малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд приходить до висновку про неможливість виселення як самих дітей, так і їх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із займаної ними квартири у АДРЕСА_1 оскільки в силу ст.14 Сімейного Кодексу України реалізацію прав дитини здійснюють їх батьки, виселення яких позбавить дітей не лише права на проживання у сімї, а і інших моральних, духовних та матеріальних прав визначених чинним законодавством.

Слід також зазначити, що відповідно до довідки Павлівської сільської ради №497 від 14.10.2011р., жилі приміщення з фонду житла для тимчасового проживання у сільській раді відсутні.

Відтак, прийшовши до висновку про неможливість виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із підстав наведених вище, суд вважає вимоги позивача щодо звернення стягнення на квартиру у АДРЕСА_1 такими, що до задоволення не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договорів недійсними (зустрічний позов), то суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплати проценти. При цьому, відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07.12.2000р. (із змінами та доповненнями) кошти це гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону №2121-ІІІ визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Зокрема, слід вказати, що і у рекомендаціях, викладених у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України; Декрет КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Приймаючи до уваги пояснення в судовому засіданні ОСОБА_2, який зазначив добровільність своїх намірів та дій щодо отримання кредиту, аналізуючи подані сторонами документи, зокрема копію матеріалів нотаріального переведення стосовно оформлення Іпотечного договору від 20.03.2008р., суд приходить до висновку, що Кредитна угода №E\V3658 від 20 березня 2008 року укладена в письмовій формі та не порушує вимог ст.1055 ЦК України. Крім цього, Іпотечний договір від 20.03.2008р. також не суперечить вимогам ст.577 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» і обидві оспорювані угоди підписані особою позичальником (іпотекодавцем).

Відтак, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічний позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.526,527, 530,590,1050,1054 ЦК України, ст.ст.39,40 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05.06.2003р., ст.ст.19,20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992р. №2654-ХІІ та ст.109 ЖК України, суд .

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7 приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу та орган опіки і піклування Радехівської районної державної адміністрації про звернення стягнення, задоволити частково.

Шляхом вилучення заставленого майна, належного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 і, яке зазначене в п.6 договору застави №б/н від 20.03.2008р., передати його в заклад Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

На майно, належне ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 і, яке зазначене в п.6 договору застави №б/н від 20.03.2008р., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №Е/V3658 від 20.03.2008р., звернути стягнення шляхом його безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_2.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 із квартири у АДРЕСА_1 із зняттям його з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ14360570, МФО305299, р/р64993919400001) понесені ним у справі судові витрати в сумі 1828,50грн..

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитної угоди та договору іпотеки, відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_2 120грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийО. В. Мулявка