Рішення № 20154063, 15.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р. Справа № 8/135-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ», ідентифікаційний код: 31959223, юридичне місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 3-а, кв. 51, фактичне місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, кор. 11,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 12.05.2010 року за №67-Д;

від відповідача: ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 01.10.2011 року за № 1406, та ОСОБА_3., який діє на підставі довіреності від 01.10.2011 року за №1404, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 05.01.2009 року за № 419/9 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору купівлі продажу від 05.01.2009 року за № 419/9 не здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.), з якої основний борг у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.), пеня у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року порушено провадження у справі №8/135-11 та призначено останню до розгляду на 04.10.2011 року.

04.10.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання Відповідач не зявився та вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 04.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.

25.10.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 16.09.2011 року та від 04.10.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. В судовому засіданні 25.10.2011 року представникам сторін повідомлено про оголошення перерви до 15.11.2011 року.

15.11.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.11.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

05.01.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір купівлі-продажу від 05.01.2009 року за № 419/9 (далі по тексту: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець (Позивач) продає, а Покупець (Відповідач) купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості (далі за текстом: товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невідємною частиною цього Договору. Ціна товару зазначається у гривнях.

Відповідно до вимог п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Покупця (Відповідача).

Договір у п.п. 2.6., 2.7. передбачає, що відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Датою передачі товару вважається дата поставки товару на склад Покупця (Відповідача): Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3.

Згідно із вимогами п.п. 5.1., 5.2. Договору, Покупець здійснює оплату за товар не пізніше шестидесяти днів з дати прийому-передачі товару. Оплата за товар здійснюється Покупцем (Відповідачем) у національній валюті України шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Продавця (Позивача).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 17.02.2010 року по 19.10.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 82576,92 грн. (вісімдесят дві тисячі пятсот сімдесят шість гривень 92 коп.), що підтверджено накладною від 17.02.2010 року за №00184, довіреністю на отримання товару від 22.02.2010 року за №8995, накладною від 07.04.2010 року за №00381, довіреністю на отримання товару від 12.04.2010 року за № 10390, накладною від 09.06.2010 року за № 00625, накладною від 26.07.2010 року за № 00754, довіреністю на отримання товару від 27.07.2010 року за № 13079, накладною від 27.09.2010 року за № 01003, довіреністю на отримання товару від 27.09.2010 року за №14442, накладною від 15.10.2010 року за № 01089, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.п.1.1., 2.1., 2.6., 2.7. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості проданих Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих товарно-транспортних накладних і довіреностях на отримання товару, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом проданих Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

Матеріалами справи та поясненнями Позивача і Відповідача, які вони дали в судовому засіданні 15.11.2010 року, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 1.1., 5.1., 5.2. Договору частково оплатив продані Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 15.11.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 15.11.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору купівлі-продажу товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 15.11.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 15.11.2011 року складає 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором купівлі-продажу суду не надано.

Станом на 15.11.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.7.1. Договору, за порушення строків оплати товару, Покупець (Відповідач) сплачує Продавцеві (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач в порядку досудового врегулювання спору з дотриманням вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України направляв Відповідачу претензію від 20.06.2011 року за № 148-ю з вимогою погасити заборгованість за Договором на загальну суму 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.), з якої основний борг у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.) та пеня у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.), на яку Відповідач не відреагував, відповіді не надав і заборгованість не погасив.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 15.11.2011 року у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи не сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.7.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, зокрема Договору купівлі-продажу від 05.01.2009 року за № 419/9, претензії від 20.06.2011 року за № 148-ю, накладної від 17.02.2010 року за №00184, довіреності на отримання товару від 22.02.2010 року за №8995, накладної від 07.04.2010 року за №00381, довіреності на отримання товару від 12.04.2010 року за № 10390, накладної від 09.06.2010 року за № 00625, накладної від 26.07.2010 року за № 00754, довіреності на отримання товару від 27.07.2010 року за № 13079, накладної від 27.09.2010 року за № 01003, довіреності на отримання товару від 27.09.2010 року за №14442, накладної від 15.10.2010 року за № 01089, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором купівлі-продажу від 05.01.2009 року за № 419/9 станом на 15.11.2011 року складає 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором купівлі-продажу товарів у сумі 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.), з якої основний борг у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.), пеня у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 53679,43 грн. (пятдесят три тисячі шістсот сімдесят девять гривень 43 коп.), з якої станом на 15.11.2011 року основний борг у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.), пеня у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 536,79 грн. (пятсот тридцять шість гривень 79 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 536,79 грн. (пятсот тридцять шість гривень 79 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ» до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ», ідентифікаційний код: 31959223, юридичне місцезнаходження: 49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 3-а, кв. 51, фактичне місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, кор. 11, заборгованість за договором купівлі-продажу від 05.01.2009 року за № 419/9 у вигляді основного боргу у сумі 48744,12 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні 12 коп.) та пені у сумі 4935,31 грн. (чотири тисячі девятсот тридцять пять гривень 31 коп.), державне мито у сумі 536,79 грн. (пятсот тридцять шість гривень 79 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 15.11.2011 року