Рішення № 20152777, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 7/146-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомВишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська область, м. Вишгород,

доКомунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, Київська область, м. Вишгород,

простягнення 94391,85грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №1369/06 від 25.10.2011року;

ОСОБА_2 представник за довіреністю №1215/06 від 19.09.2011року;

від відповідача: не зявились

секретар судового засідання: Мельничук Л.М.

Обставини справи:

31.10.2011року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 28.10.2011року (вх. №4596 від 31.10.2011року) до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (далі відповідач) про стягнення 94391,85грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором на споживання теплової енергії №21504 від 01.11.2007року (з врахуванням його переукладення шляхом підписання 20.09.2010року договору №21504 на постачання теплової енергії у гарячій воді), а саме щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з теплопостачання за період листопада 2009року по жовтень 2011року, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 79885,15грн. основного боргу, 5650,83грн. пені, 5859,40грн. інфляційних втрат та 2996,47грн. 3% річних, а всього 94391,85грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011року було порушено провадження у справі № 7/146-11 та призначено її розгляд на 24.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 24.11.2011року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 13.12.2011року.

У судовому засіданні 13.12.2011року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.12.2011року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повторно не зявився, відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надав.

До початку судового засідання через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання вих. №844 від 09.12.2011року (вх. №17154 від 12.12.2011року) про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. Розглянувши подане клопотання, господарський суд вирішив відхилити його, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку незявлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №7/146-11. Однак, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні. Також, суд звертає увагу, що відповідачем не були надані докази, що підтверджували б доводи викладені в поданому клопотанні, не було зазначено про можливість надання додаткових доказів на підтвердження обставин, які мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.12.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

01 листопада 2007 року між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»(виробник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №21504 на споживання теплової енергії (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) виробник зобовязується надавати споживачеві послуги, а споживач зобовязується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування цими послугами на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору, предметом надання є наступні послуги: централізоване опалення; централізоване гаряче водопостачання.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатку 1 та при виконанні вимог п.п. 4.2.1, 4.2.2. цього договору.

Споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором (пункт 4.2.2 договору).

Як визначено п. 6.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»КТМ 204, 244-94 України.

Сторонами (п. п. 7.1, 7.3., 7.4. договору) погоджено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів. Додаток № 1 договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць згідно п. 6 даного договору. Споживач не пізніше 20 числа поточного місяця складає виробнику письмовий звіт по факту використаної теплової енергії, оплачує виробнику на протязі 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 листопада 2008 року (пункт 11.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (пункт 11.4 договору).

Водночас, між сторонами 20.09.2010року зазначений договір було переукладено шляхом підписання договору №21504 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач у справі), який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобовязується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобовязується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором.

Умови щодо порядку розрахунків за теплову енергію, відповідальності за невиконання сторонами взятих на себе зобовязань за договором залишись незмінними і такими ж, що були визначені в договорі від 01.11.2007року.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач своєчасно та в повному обсязі здійснював теплопостачання обєкту Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, а саме адмін. приміщення, за адресою м. Вишгород, вул. Кургузова, 9а (що вказаний у додатку №3 до договору). Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило.

В період з листопада 2009року по жовтень 2011року позивач надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 154692,33грн., про що свідчать виставлені відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0001954 від 26.11.2009року на суму 13303,06грн., №СФ-0002254 від 23.12.2009року на суму 14027,00грн., №СФ-0000095 від 21.01.2010року на суму 17084,00грн., №СФ-0000374 від 19.02.2010року на суму 19247,13грн., №СФ-0000794 від 24.03.2010року на суму 11866,46грн., №СФ-0001096 від 21.04.2010року на суму 4203,16грн., №СФ-0001866 від 30.10.2010року на суму 4609,78грн., №СФ-0001977 від 26.11.2010року на суму 7312,18грн., №СФ-0002490 від 28.12.2010року на суму 14090,29грн., №СФ-0000036 від 25.01.2011року на суму 14761,34грн., №СФ-0000336 від 23.02.2011року на суму 14693,71грн., №СФ-0000863 від 30.03.2011року на суму 13851,00грн. та №СФ-0001204 від 27.04.2011року на суму 5643,22грн.

Копії рахунків наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Господарський суд зазначає, що суми, визначені до оплати та які вказані у виставлених на адресу відповідача рахунках, обчислені позивачем з розрахунку показника опалення - кількість Гкал помножений на тариф (згідно рішення районної ради), де показник опалення - кількість Гкал був вказаний позивачем на підставі наданих споживачем - Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради звітів про споживання теплової енергії підприємством у відповідний місяць (копії звітів наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій реєстрів отриманих споживачами рахунків, всі вищенаведені рахунки були отримані представником відповідача, що підтверджується підписом відповідної особи отримавача.

Беручи до уваги наведене та положення договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманої теплової енергії на протязі 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень та банківських виписок з особового рахунку позивача, наданих останнім у судовому засіданні 24.11.2011року вбачається, що відповідач лише частково оплатив послуги з теплопостачання, а саме у сумі 74807,18грн.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про оплату в повному обсязі отриманих у заявлений період послуг з постачання теплової енергії відповідачем не надано.

Відтак, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги теплопостачання за період з листопада 2009року по жовтень 2011року становить 79885,15грн. (154692,33грн., загальна вартість наданих послуг, - 74807,18грн., сплачені кошти). Вказаний розмір заборгованості підтверджений і самими сторонами у підписаному та скріпленому печатками юридичних осіб акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2011року.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обовязком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, станом на момент розгляду справи у суді, позивачем доведено існування у відповідача суми боргу у розмірі 79885,15грн. за отриману теплову енергію, і зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 79885,15грн. підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2. договору визначено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у визначені договором строки споживач сплачує на користь виробника пеню та штрафи відповідно до законодавства України.

На цій підставі позивачем нараховано з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ пеню в розмірі 5650,83грн.

Перевіривши наданий позивач розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5650,83грн.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2996,47грн. та інфляційних втрат у сумі 5859,40грн.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат на суму боргу, з врахуванням сплачених відповідачем грошових коштів та за період, який визначений позивачем, господарський суд дійшов висновку, що вірний розмір інфляційний втрат становить 5689,52грн.

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 5689,52грн., тому господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5859,40грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 5689,52грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 169,88грн. інфляційних втрат (5689,52грн. 5689,52грн.), суд відмовляє.

Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу, господарський суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2959,20грн. 3% річних. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 37,27грн. 3% річних (2996,47грн. 2959,20грн.), суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, однак у звязку з невірним арифметичним підрахунком інфляційних втрат та 3% річних, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 94184,70грн., з яких 79885,15грн. основний борг, 5650,83грн. пеня, 5689,52грн. інфляційні втрати та 2959,20грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 169,88грн. інфляційних втрат та 37,27грн. 3% річних, суд відмовляє.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська область, Вишородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд.9А, код ЄДРПОУ 33007799) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3В, код ЄДРПОУ 13713569) 79 885 (сімдесят девять тисяч вісімсот вісімдесят пять)грн. 15 коп. основного боргу, 5 650 (пять тисяч шістсот пятдесят)грн. 83 коп. пені, 5 689 (пять тисяч шістсот вісімдесят девять) грн. 52коп. інфляційних втрат, 2 959 (дві тисячі девятсот пятдесят девять) грн. 20коп. 3% річних та судові витрати: 944 (девятсот сорок чотири) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 16.12.2011року