Рішення № 20152572, 06.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5/105-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛиСа”, м. Вишневе

до Державного підприємства “Науково-дослідний виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 5962,72 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 03.08.2011р.

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛиСа” (далі Позивач) до Державного підприємства “Науково-дослідний виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” (далі Відповідач) про стягнення 5962,72 грн., з яких 3158,48 грн. основний борг та 2804,24 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару від 22.12.2008р. № 322 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобовязується систематично постачати і передавати у власність відповідачу покупцю певний товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невідємною частиною договору.

Згідно п. 5.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невідємною частиною договору.

Ціни у видаткових накладних зазначені з урахуванням ПДВ (п. 5.2 договору).

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку протягом 14 днів з моменту оформлення видаткових накладних.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє на протязі одного року. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк зазначений у п. 10.1 даного договору (п. 10.1, 10.2 договору).

На виконання умов договору позивач в липні 2011р. по видатковим накладним від 08.07.2011р. № ЛС-049710 на суму 940,08 грн., від 15.07.2011р. № ЛС-050089 на суму 1248,48 грн. та від 29.07.2011р. № ЛС-051062 на суму 969,92 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 3158,48 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 3158,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 3158,48 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 3158,48 грн. заборгованості.

Також позивач на підставі п. 11.2 договору просить суд за затримку проведення розрахунків за поставлений товар більш ніж на 30 днів стягнути з відповідача пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за період з 23.07.2011р. по 28.10.2011р. складає 2804,24 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на прострочені платежі за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Оскільки розмір пені, визначений сторонами в договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то належна до стягнення сума пені нарахована на прострочені платежі з дня початку строку прострочення, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та періоду нарахування пені заявленого позивачем, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, складає 119,09 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3158,48 грн. основного боргу та 119,09 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” (08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд 63, ідентифікаційний код 00849296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛиСа” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5б, ідентифікаційний код 32683728) 3158 (три тисячі сто пятдесят вісім) грн. 48 коп. заборгованості, 119 (сто девятнадцять) грн. 09 коп. пені, 56 (пятдесят шість) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 129 (сто двадцять девять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.