Рішення № 20143716, 08.08.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-739/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Альошиної Н.М.

при секретарі - Сахненко Н.Ю.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення грошової суми за порушення грошового зобовязання, .

встановив;

Позивач ОСОБА_2 звернувся з відповідним позовом до Миргородського міськрайонного суду в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 31714,97 грн. суми індексації грошового боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 8262,68 грн. в рахунок процентів за весь період прострочення грошового зобовязання та документально підтверджені судові витрати 519,77грн.

На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 14.05.2008 року у Миргородській філії ПАТ Райффайзен Банк Аваль ним було укладено два договори на вклад «Універсальний»строком на 12 місяців, відповідно до яких він вніс до цієї філії банку валютні та грошові кошти і розраховував отримати відсотки по ним. Проте, відповідач своїх зобовязань за цими договорами щодо своєчасного повернення суми вкладів та відсотків по ним по закінченню дії договору, тобто до 15 травня 2009 року не виконав, що спонукало його звернутися в суд з відповідним позовом за правилами підсудності, встановленими ч.7 ст. 119 ЦПК України.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.09.2010 року частково задоволено його позов до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та стягнуто в рахунок повернення депозитних вкладів за договорами: загальна сума 13938,25 доларів США та 29555 гривень.

Вказане рішення суду набрало законної сили, оскільки ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2010 року залишене без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі судового рішення, яке набрало законної сили, ним було одержано виконавчий лист, оскільки відповідач в добровільному порядку не побажав виконати це рішення суду, як те передбачено ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України.

Згідно виконавчого листа, поданого ним до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження та вчинено відповідні дії по примусовому виконанню рішення суду згідно з ЗУ «Про виконавче провадження».

Тільки 04.05.2011 року, після перерахування коштів з рахунків відповідача на його рахунок в примусовому порядку, він одержав в установі банку 29555 гривень та 13938,25 доларів США, що за курсом Національного банку України (7,97) на цю дату становило 111087,85 гривень. Таким чином тільки 04.05.2011 року йому повернуто за грошовим зобовязанням загальну суму 140.642,85 гривень.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалення судом рішення про стягнення грошової заборгованості не припиняє кредитних правовідносин, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а тому в разі невиконання боржником грошового зобовязання й після ухвалення рішення про повернення боргу правомірним є вимоги кредитора про стягнення з боржника відсотків за користування кредитом з застосуванням до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, грошове зобовязання, незважаючи на відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 ЦК України такої правової підстави припинення зобовязань не передбачено.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексації грошового боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції відносно заявленого ним позову наступний:

Загальна сума боргу 140642,85 гривен..

Період прострочення з 15 травня 2009 року по 04 травня 2011 року .

Сума індексації грошового боргу за 2009 рік становить: 140642,85 гривень х (112,3% - 100%) : 100% = 17299,07 гривень.

Сума індексації грошового боргу за 2010 рік становить : 140642,85 гривень х (109,1% - 100%) : 100% = 12798,50 гривень.

Сума індексації грошового боргу за січень квітень 2011 року становить: 140642,85 гривень х (101,5%(середній індекс інфляції за січень-квітень) - 100%) : 100% = 1617,49 гривень.

Загальна сума інфляції грошового боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення складає 31714,97 гривень.

Три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення становитимуть:

Загальна сума боргу 140642,85 гривен..

Період прострочення з 15 травня 2009 року по 04 травня 2011 року .

Сума до стягнення : 140642,85 гривень х 3% : 100 = 4219,28 гривень (за один рік).

-за один місяць: 4219,28 : 12 = 351,60 гривень.

Період прострочення з 16 травня 2010 року по 01 травня 2011 року

становить 11,5 місяців.

Сума до стягнення за 11.5 місяців: 11,5 місяців х 351,60 гривень = 4043,40 гривень.

Загальна сума трьох відсотків річних за весь період прострочення становитиме: 4219,28 гривень = 4043,40 гривень = 8262,68 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_1 діюча відповідно довіреності позовні вимоги не визнала, просила суд в їх задоволенні відмовити за безпідставністю посилаючись на те, що спірні вкладні кошти на рахунках Банку були відсутні, тому Банк коштами позивача користуватися не міг. За рішеннями судів, які Банк виконав добровільно були перераховані кошти 13.938,25 доларів США, 29.555,20 грн. та 30грн. на користь позивача 29.04.2011року, а не 04.05.2011р. як зазначає позивач. Поскільки ці суми за договором вкладу мають разовий характер, вони не підлягають індексації.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 30.09.2010р. по справі № 2-20/10 яке відповідно до Ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 23.12.2010р. залишено в силі (а.с.8-11) встановлено, що 14 травня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»було укладено два договори на вклад Універсальний строком на 12 місяців. Сума вкладу в доларах США становила 13938,25 дол. США,та 29555грн.та задоволено вимоги позивача, стягнуто з відповідача зазначені суми.

За період часу, що пройшов від укладення позивачем договорів АППБ «Аваль»змінив найменування на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а потім на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмові від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.6,7) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 30 вересня 2010 року, суд вважає, що зобовязання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем згідно наданої копій платіжного доручення № 22 та меморіального ордеру № 2 29 квітня 2011 року, отже по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу: по договорах на вклад Універсальний № 20/02-02/9 від 14.05.2008р. (без пролонгації) 15.000грн., № 20/02 02/8 від 14.05.2008р. - 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 16 травня 2010року по 29 квітня 2011р. ,що становить 140.642,85грн. х3% :100= 4219,28грн., за один місяць 4219,28 грн. : 12=351,60грн.х 11міс.=3867,60грн.

Щодо розрахунку інфляції грошового боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за доларовим вкладом № 20/02-02/8 від 14.05.2008р. в сумі 11700дол.США судом встановлено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Поскільки визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті, тобто при вирішенні питання про повернення боргу позивачеві ОСОБА_2 не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня,поскільки індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які в Україні встановлюються у національній валюті, тому вказана норма ЦК України може бути застосована лише у випадку до невиконання грошового зобовязання у гривні.

За період прострочення з 15.05.2009року по 29.04.2011р.

Сума індексації грошового боргу в гривнях за 2009рік становить; 29555грн.х(112,3% - 100%):100%=3635,26 грн.

За 2010р.29555грн.х(109,1% -100%):100% = 2689,50грн.

За січень квітень 2011р.29555грн.х(101,15% - 100% :100%= 339,88грн., а всього 6664,64грн.

Всього до стягнення з відповідача підлягає 8086,88грн.+ 6664,64 грн. = 14751,52грн.

В решті позовних вимог необхідно відмовити як безпідставні, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України в звязку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеній сумі 147,52 грн. судовий збір (а.с.2), 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1).

Керуючись ст. 599,ч.2ст. 625 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 6664,64 грн.( шість тисяч шістсот шістдесят чотири грн.64коп) індексу інфляції за весь час прострочення грошового боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 8086,88грн.(вісім тисяч вісімдесят шість грн.88коп.) 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення грошового боргу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_2 267,52 грн. (двісті шістдесят сім гривень 52 коп.) у відшкодування понесених витрат на сплату судового збору та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:Н. М. Альошина