Рішення № 20140126, 05.12.2011, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 2-1316/1277/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарі-Пожарському О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та встановлення порядку користування таким,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист права власності, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та земельними ділянками та визнання права власності. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є її колишнім чоловіком. Шлюб між ними розірваний 26 грудня 1986 року. Ще задовго до розірвання шлюбу вони фактично стали чужими один для одного людьми, спільного господарства не вели хоча проживали і проживають в одному помешканні за адресою АДРЕСА_2. Цей будинок вони будували разом під час подружнього життя з 1977 по 1982 рік. Відповідач приватизував даний будинок після розлучення у 1986 на своє ім”я без її відома і дозволу, про що вона дізналась тільки зараз. Після розірвання шлюбу вона придбала за свої особисті кошти будинок і земельні ділянки, а саме 0,1029 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_3 (державний акт серії ЯГ №053360 виданий 06.02.2006 р.); 0,2501 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_2 (державний акт серії ЯД №477250 виданий 22.06.2007 р.); 0,0730 га. для ведення особистого селянського господарства в с.Наварія (державний акт серії ЯД №477249 виданий 22.06.2007р.); житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.

Вважає, що відповідач своїми незаконними, неправомірними діями порушує ст.317, 319 п.1-3 ЦК України, чинить їй перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні її власністю.

В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги і просить визнати за нею право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_2 та встановити порядок користування таким, закріпивши за нею приміщення, які розташовані на другому поверсі, а саме три житлові кімнати, кухню, коридор, ванну, туалет.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним та просять позов задовольнити повністю. Від поданих клопотань про відвід судді відмовились та просять розглядати справу у наявному складі суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що рішенням Пустомитівської селищної Ради народних депутатів №10 від 11 травня 1977 року ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва житлового будинку. З 12.01.1973 р. по 26.12.1985 р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 здійснив будівництво житлового будинку, який 11.02.1988 року рішенням №22 виконавчого комітету Пустомитівської селищної ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області на підставі акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 03.02.1988 року прийнятий в експлуатацію, про що 02.06.1988 року було видано реєстраційне посвідчення. 08.10.2009 року ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” було видано витяг про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне будинковолодіння як дублікат вказаного реєстраційного посвідчення. Відповідачка після розірвання шлюбу була прописана в квартирі АДРЕСА_1, де у 1995 році, разом з донькою стали членами приватизації державного житлового фонду, про що 19.06.1995 року було видано свідоцтво про право власності. 12.03.1996 року квартира по АДРЕСА_1 була продана позивачкою і лише після цього вона повернулась тимчасово проживати в будинок АДРЕСА_2. Виключно з дозволу відповідача ОСОБА_2 вона зареєструвалась в спірний будинок, тобто з 1996 року їй відомо, що спірний будинок належить відповідачу. Одночасно, представник відповідача наголошує, що фактично шлюбні та сімейні відносини між сторонами припинено ще до реєстрації розірвання шлюбу, спільного господарства сторони не вели, а тому вважає, що заявлений позов є безпідставним, не ґрунтується на законі, просить відмовити в задоволенні такого повністю.

В подальшому представник відповідача подала заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що проживають по сусідству з сім”єю ОСОБА_2 і їм відомо проживання ОСОБА_2 на першому поверсі, а ОСОБА_1 на другому поверсі будинку АДРЕСА_2. Обставини їх розірвання шлюбу та ведення спільного господарства їм невідомі.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, оглянувши матеріали інвентарної справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтями 60, 61 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.6 ст.57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв”язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Одночасно ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України встановлено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Судом встановлено, що з 12.01.1973 р. по 26.12.1985 р. сторони перебували в зареєстровано шлюбі. Сторонами стверджується, що шлюбні стосунки були припинені між ними та спільне господарство вони перестали вести ще до розірвання шлюбу. Таким чином, спірний будинок був збудований відповідачем під час фактичного припинення між сторонами шлюбу.

Після розірвання шлюбу, як ствердила в судовому засіданні позивачка, вона була приписана і фактично проживала в квартирі АДРЕСА_1, яку спільно з донькою набула у власність 19.06.1995 р. шляхом приватизації та в подальшому відчужила у 1996 році. Після цього позивачка поселилась у спірний будинок з дозволу відповідача та була зареєстрована в такому. Таким чином позивачка була обізнана з фактом оформлення будинку за відповідачем, проте питання про визнання за нею права власності на такий, як на майно подружжя за період з 1996 року по 21.08.2009 р. не ставилось, поважність причин пропуску строків звернення до суду позивачка не навела і поновити такий не просить.

Крім того, з оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи на будинок АДРЕСА_2 вбачається, що рішенням Пустомитівської селищної Ради народних депутатів №10 від 11 травня 1977 року ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 800 м.кв. для будівництва житлового будинку. Рішенням №22 від 11.02.1988 року виконавчого комітету Пустомитівської селищної ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області на підставі акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 03.02.1988 року прийнятий в експлуатацію. Площа житлового будинку становила 134,5 м.кв.

08.10.2009 року ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” було видано витяг про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне будинковолодіння як дублікат вказаного реєстраційного посвідчення.

Рішенням №02-03/13 від 27.01.2011 року виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області ОСОБА_2 було надано дозвіл на експлуатацію самовільно збудованої надбудови другого поверху житлового будинку АДРЕСА_2.

Після реконструкції площа спірного будинку становить 356,2 м.кв.

Рішенням №02-03/61 від 24.02.2011 року виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Львівської області оформлено за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, на підставі якого 16.03.2011 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” 18.03.2011 року за №33145417.

Вказані документи позивачкою не оспорюються.

В силу ст.355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав не заборонених законом. Позивачкою не надано суду доказів спільної участі у створенні майна, договір про створення не укладався, а отже відсутні правові підстави для визнання спірного будинку спільним майном подружжя.

Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 114, 158, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 57 ч. 6, 60, 61, 72 ч. 2 СК України, ст. 355 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_2 та встановлення порядку користування таким - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяВ. Є. Мусієвський