Рішення № 20136272, 07.12.2011, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-8/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" грудня 2011 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі:          головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Кафтан О.Ю.,

                    із участю:          представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася до місцевого суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права останньої на 1/12 частку в будинковолодінні за адресою в м. Самборі по вулиці Спадистій, 16 Львівської області. В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що вона є співвласником зазначеного домоволодіння та їй належить 11/12 часток, а власником решти незначної частки у зазначеному будинку є відповідач, котра там не проживає тривалий час і жодної участі у витратах по утриманню будинковолодіння не приймає. Значно раніше у 1975 році майно було спірним і розділене за рішенням суду між дідом і бабою позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_6; потім був збудований ще інший житловий будинок і рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради 19.11.98 року був прийнятий в експлуатацію та зареєстрований знову ж за ОСОБА_5 і ОСОБА_6, де останній задовго напередодні 06.11.1990 року помер, відтак, не приймав участі в його будівництві та не міг бути визнаний власником Ѕ всього будинковолодіння. На звернення ОСОБА_4 до Самбірського міськвиконкому 06.11.2007 року з приводу внесення зміни до рішення виконкому №572 від 19.11.1998р. щодо прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків по вулиці Спадистій, 16 у м. Самборі, вона отримала відповідь за №1/ф-1128 від 30.11.07р. із пропозицією вирішити питання про встановлення часток у судовому порядку. В свою чергу відповідач ОСОБА_3 формально є власником 1/12 частини лише одного будинку, однак через наведену вище плутанину в минулій документації претендує на більшу частку, а також на частку в літній кухні, де фактично може претендувати тільки на 1/12 частку частини першого поверху. Оскільки частка ОСОБА_3 у спільному майні є незначною і не може бути виділеною в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, тому позивач ОСОБА_4 просить суд прийняти рішення про припинення права на частку відповідача у спільному майні, що не завдасть шкоди її інтересам.

Підчас судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі та посилалася на обставини, викладені довірителькою у зверненні до суду, - просила постановити рішення про припинення права ОСОБА_3 на 1/12 частку у спільному майні з ОСОБА_4, котра володіє 11/12 частками будинковолодіння №16 в м. Самборі по вулиці Спадистій Львівської області на підставі договору дарування їй співвласниками ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 29.11.2003р., оскільки в тому числі позивачем попередньо внесено вартість цієї частки на депозитний рахунок суду; відтак, просила суд присудити виплатити відповідачу 25000(двадцять п’ять тисяч)грн. як грошову компенсацію за належну їй частку в спільному майні.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала по суті власних усних пояснень та останнього письмового звернення до суду в судовому засіданні 07.12.11р., заперечивши лише суму коштів, що підлягала присудженню їй як компенсацію за припинену 1/12 частку в будинковолодінні, просила призначити повторну будівельну технічну експертизу, оскільки вважала оцінку майна заниженою; також висловила міркування про можливість претендувати на частину земельної ділянки, бо в тому числі на прибудинковій земельній ділянці знаходиться ще її власний металевий гараж.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позов про припинення права на частку у спільному майні необхідно задовольнити в межах позовної вимоги виходячи з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі договору дарування Р-№4607 від 29.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 Самбірського райнотокругу, є власником 11/12 часток домоволодіння №16 по вул. Спадистій у м. Самборі Львівської області (а. с. 7, 8). ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину Р-№1-1201 від 17.08.2004 року стала власником 1/12 частки вказаного домоволодіння (реєстраційний номер 2045525, номер запису 4506 в книзі 60) (а. с. 10).

Зазначене є описане у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №12388085 від 03.11.2006 року, виданому ОСОБА_3 для відчуження 1/12-ї част. домоволодіння загальною площею 9,93м.кв., житловою пл. 6,68м.кв., загальною вартістю 5595грн., включаючи ПДВ. Житловий будинок –«Б-2»та сарай «Е»побудовані самочинно ОСОБА_4 у вартість та площу частини, яка відчужується, не включені. Згідно примітки господарську будівлю –«Б» самочинно переобладнано в житловий будинок –«Б-2»(а. с. 184).

Судом при огляді спірного у цивільній справі домоволодіння 07.08.2008року із пояснень сторін в присутності їх представників-адвокатів було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 із належною їй 1/12 часткою у будинковолодінні в м. Самборі по вулиці Спадистій, 16 може претендувати на власність безпосередньо у житловому будинку «А-1», а також на перший поверх літньої кухні (літ. «Б-2»), де самостійно брала участь у будівництві. Аналогічне було підтримане представником позивача ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 під час провадження у цивільній справі.

На ухвалу суду Львівським НДІСЕ 23.03.2011 року складено висновок №1015/1016 судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого встановлено дійсну вартість в цілому будинковолодіння №16 по вулиці Спадистій в м. Самборі Львівської області, що становить 297847грн.; дійсна вартість першого поверху літньої кухні (літ «Б-2») –43768грн. Виділити співвласнику ідеальну часку в розмірі 1/12 у будинковолодінні №16 на вул. Спадистій в м. Самборі Львівської області не надається можливим (а. с. 53-60).

Відповідач ОСОБА_3 під час провадження у цивільній справі після проведеної експертизи неодноразово зверталася як і в останньому по суті запереченні на позов від 07.12.2011р. із клопотанням про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, однак, навела власні нічим не обґрунтовані математичні підрахунки; не мотивувала у зв’язку з чим не довіряє проведеній експертизі, у котрій експерт може понести кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; провів дослідження на підставі вивчених матеріалів цивільної справи, візуального огляду об’єкта, його інструментальних обмірів, фотографуванням з фото фіксацією, зіставленням результатів візуально-інструментального обстеження та наданої документації, визначенням дійсної вартості будинковолодіння окремо його частини, визначенням варіантів розподілу згідно часток 11/12 і 1/12; а також експертом проведено розрахунок вартості користування земельною ділянкою. ОСОБА_3 не довела суду жодним чином, що немає підстав вірити проведеному 16.09.10р. дослідженню в присутності сторін у цивільній справі, яке було викладене у висновку від 23.03.2011р., - де в кінцевому результаті визначено вартість в цілому будинковолодіння та неможливість виділення ідеальної 1/12 частки.

Згідно довідки управління земельних ресурсів у місті Самборі Львівської області №958 від 25.08.08. земельна ділянка під будинковолодінням №16 по вул. Спадистій в м. Самборі не зареєстрована у приватній власності (а. с. 103). Зазначене підтвердили сторони у судовому засіданні, що земельна ділянка є неприватизованою і не може бути, оскільки земельна ділянка підлягає приватизації в цілому за одним будинковолодінням на одного власника, або у відповідних частках за співвласниками; а оскільки між сторонами виник спір про власність, то Держкомзем у м. Самборі відмовився проводити приватизацію.

Окрім наведеного відповідач ОСОБА_3 із часу відновлення провадження у цивільній справі після проведеної експертизи неодноразово зверталась до суду із власними беззмістовними заявами, у яких зазначала про особисте право власності на металевий гараж і про усунення перешкод в його користуванні; про невірну Самбірським МБТІ реєстрацію Ѕ частини будинковолодіння за її вже покійним на час реєстрації батьком ОСОБА_6; про неправильне оформлення спадкування та дарування часток будинковолодіння; про самочинну добудову без її згоди другого поверху до літньої кухні (літ «Б-2»), що просила суд присудити їй у власність із виплатою для ОСОБА_4 коштів як компенсації за надлишкову площу (а. с. 69, 79, 85-88, 107, 108, 109, 110, 112).

Також відповідач ОСОБА_3 через неодноразову потребу в правовій допомозі та часте перебування на лікуванні просила суд відкладати розгляд справи; не з’являлась на виклик до суду, а зверталась знову ж із малозмістовними заявами про фальсифікацію позивачем документів, про необхідність витребування доказів і знайомитись із матеріалами справи; про сфальсифіковане архівне рішення місцевого суду за 1975 рік, - у зв’язку з чим воно завірене тризубом, коли має бути на печатці герб Радянського союзу (а. с. 124-125, 187, 222).

Аналогічно 07.12.2011 року до суду звернулася із нібито зустрічною позовною заявою, де за змістом викладеного вбачається лише пояснення на позов про припинення її часки в спільному майні; ОСОБА_3 висловлює позицію, що претендує на суму коштів як компенсацію в розмірі понад 100000грн. або на один із трьох будинків.

Із її ж пояснень під час провадження у цивільній справі та, як установлено судом, ОСОБА_3 може претендувати на 1/12 частку в будинку «А»та першого поверху літної кухні «Б-2», що підтвердили представник позивача і рідний брат ОСОБА_3 ОСОБА_7, що по суті не заперечила сама відповідач. Окрім цього представник позивача ОСОБА_1 внесла на депозит суду суму коштів в розмірі 25000грн., що є збільшеною сумою як компенсацію за 1/12 частки у спільному майні сторін, котру просила повністю присудити відповідачу без вираховування іншого, - що із висновку експерта ОСОБА_3 може належати 14,7кв.м. із загальної площі 176,6кв.м., де враховано житловий будинок «В-1», який повністю належав ОСОБА_7; а також враховано цілий житловий будинок (літну кухню), де ОСОБА_3 немає жодного відношення до другого поверху. Як ствердив суду представник позивача ОСОБА_2 фактично відповідач ОСОБА_3 могла б претендувати на 1/12 домоволодіння загальною площею 9,93м.кв. (із неї житловою - 6,68м.кв.), що є визначеним у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.11.2006 року (а. с. 184), однак, задля нормальних відносин та в задоволення потреб відповідача що не завдасть шкоди її інтересам, представник позивача ОСОБА_1 просила суд присудити всю суму коштів, внесену нею на депозитний рахунок суду.

Підсумовуючи наведене, велику кількість відкладених судових засідань із-за неявки відповідача ОСОБА_3, свідоме затягування нею із розглядом справи свідчить не інакше як про недобросовісну процесуальну поведінку ОСОБА_3 як сторони у цивільному спорі.

Окрім цього суд відзначає про складні сімейні відносини між усіма членами родини ОСОБА_1 із безпосередньо ОСОБА_3, котра невідомо яку мету переслідує.

Стосовно права відповідача на гараж, що не заперечила представник позивача ОСОБА_1, то це є окремим питанням і сторони не заперечили щоб його розібрати і забрати, тобто дане не пов’язане з позбавленням права власності ОСОБА_3 на річ, котра знаходиться без документів на території будинковолодіння №16 по вул. Спадистій у м. Самборі Львівської області.

Щодо плутанини із частками та реєстрації рішенням виконкому Самбірської міської ради №572 від 19.11.98р. Ѕ частини житлових будинків за ОСОБА_6, котрий помер напередодні ще 06.11.90р., то по суті зазначене не є спірним у даній цивільній справі та не може вже бути, оскільки представником позивача ОСОБА_1 звернуто увагу суду на сплив строку позовної давності. Аналізуючи наведене та відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 як стороною у справі, є підставою для відмови ОСОБА_3 в дослідженні документів, котрі є наявними у матеріалах даної цивільної справи, про фальсифікацію котрих чи нотаріусом чи Самбірським МБТІ заявляла ОСОБА_3 Підстав для його продовження суду не наведено і судом не здобуто ані з матеріалів справи, ні з пояснень учасників судового розгляду поважних причин пропуску обидвома сторонами цього строку. Разом з тим зустрічного позову з цього приводу відповідачем ОСОБА_3 не заявлялось.

Оскільки судом достовірно встановлено із наявних у цивільній справі та чинних документів, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування Р-№4607 від 29.11.2003 року є власником 11/12 часток домоволодіння №16 по вул. Спадистій у м. Самборі Львівської області, а ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину Р-№1-1201 від 17.08.2004 року є власником 1/12 частки зазначеного домоволодіння; а також того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу користування спільним майном, де частка останньої є незначною і не може бути виділеною в натурі, будинковолодіння є неподільним, спільне володіння і користування сторонами майном є неможливим, суд приходить до висновку про задоволення позову, що разом з тим не задасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та членам її сім’ї.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Тому ОСОБА_4 звернулася до місцевого суду із таким позовом виходячи у тому числі з наступного, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження:

Належна ОСОБА_3 1/12 частка є незначною. Дане суд оцінив виходячи з обставин даної цивільної справи і виниклих спірних правовідносин між співвласниками, де інший володіє 11/12 частинами житлового будинку («А») і першого поверху літної кухні («В-2»), на що могла б претендувати ОСОБА_3 Виходячи з дослідження експерта ОСОБА_3 може належати 14,7кв.м. із загальної площі 176,6кв.м. із врахуванням у тому числі житлового будинку «В-1», що не є спірним між сторонами, бо фактично належав повністю ОСОБА_7; а також із врахуванням цілого житлового будинку (літної кухні) незавершеного будівництвом. Оскільки законом регламентовано про незначний розмір самої частки, а не майна, яке на цю частку припадає зокрема у даних спірних правовідносинах, тому саме з ідеального виразу частки суд зробив висновок про її незначний характер.

Розділити з облаштуванням окремої ізольованої квартири, що б відповідала вимогам будівельних норм та правил, з влаштуванням виходу на земельну ділянку з припиненням спільної часткової власності виявилось неможливим. Детально досліджено дане у висновку експерта із посиланням на ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України»; ДБН В.2..2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Тому встановлено, що частка 1/12 ідеальної долі становить 14,7кв.м., що є значно менше ніж передбачено вимогами ДБН щодо мінімальної площі квартири, а тому виділити дану частку в будинковолодінні №16 по вул. Спадистій у м. Самборі не надається можливим. Відтак, судом установлено, що річ є неподільною (ст. 183 ЦК України).

Також у судовому засіданні встановлено, що спільне володіння та користування майном обґрунтовується недоброзичливими стосунками між співвласниками, що перешкоджають один одному у повному здійсненні прав володіння та користування. Зокрема, як пояснила суду представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні та не заперечила відповідач ОСОБА_3, остання у 2003 році протягом лише одного місяця проживала у спірному будинковолодінні, однак провокувала щоденні конфлікти, сварки між родиною. Із того часу по сьогоднішній день ОСОБА_3 проживає окремо у власній квартирі АДРЕСА_1 з внучкою Тетяною. Рідний брат ОСОБА_3 ОСОБА_7 при огляді будинковолодіння судом на місці та до початку розгляду справи по суті в залі суду при пропозиції укласти мирову угоду ствердив, що по родині всі між собою із сестрами проживають у злагоді, що всі співвласники у 2003 році та в тому числі ОСОБА_3 мали б відчужити свої частки договором дарування позивачу ОСОБА_4, однак, в останній момент відповідач знехтувала такою позицією родини і виїхала за межі України; що поведінка відповідача ОСОБА_3 є такою, що вона вимагає щось сама не знаючи чого. Тому спільне володіння і користування майном по вулиці Спадистій, 16 у м. Самборі Львівської області є неможливим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України припинення права на частку ОСОБА_3 не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам її сім’ї. Зокрема, як установлено у судовому засіданні відповідач більше десяти років фактично не проживала у спірному будинковолодінні, не приймала участі в його утриманні, не несла з цього приводу жодних витрат. Особисто володіє 1/3 часткою у квартирі АДРЕСА_2. Іншими співвласниками, зокрема 1/3 - є колишній чоловік ОСОБА_11, котрий фактично проживає по вулиці Шухевича в іншій власній квартирі; ОСОБА_12, котра є власником решти 1/3 частини зазначеної квартири, - перебуває на тимчасових роботах за межами України, де і фактично проживає. Як суду ствердила представник позивача ОСОБА_1 і не заперечила відповідач ОСОБА_3, остання в цю квартиру поселила квартирантів, а сама проживає окремо із фактичним чоловіком у цивільному шлюбі.

Отже, припиняючи в судовому порядку право ОСОБА_3 на частку у спільному майні (житлі), судом взято до уваги, що відповідач не буде позбавленою в результаті такого вирішення справи житла. У свою чергу ОСОБА_3 не довела суду, що таким чином можуть бути істотно порушені її інтереси, чи позбавлення її частки у праві спільної часткової власності призведе до істотних матеріальних втрат, чи інше.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України представником позивача ОСОБА_1 05.05.2011р. внесено вартість частки на депозитний рахунок суду в розмірі 25000грн., що є завищеною сумою коштів у відношенні до оціненої 1/12 частки, однак, у судовому засіданні вона просила суд повністю цю суму компенсувати ОСОБА_3 за припинену частку у спільному з її довірителькою майні (а. с. 73).

Враховуючи наведені вище мотиви та підстави у зв’язку з чим ОСОБА_4 звернулася за вирішенням спору до суду, враховується і те, що позивач звернулася виходячи із захисту власного права власності. Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ст. 47 регламентує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до Цивільного закону України сторони є суб’єктами права приватної власності, де в тому числі регламентовано право використовувати належне майно; власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків; захист права власності здійснюється судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому суд констатує, що спірні правовідносини поширені на час дії вказаних вище норм Конституції України, ЦК України 2003 року, а разом з тим – Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону від 17.07.97р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції...1950р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Вслід цьому, гарантуючи захист права власності, закон надає ОСОБА_4 як основному власнику право вимагати усунення порушення її права, хоча це порушення і не є поєднане з позбавленням володіння у спосіб, передбачений ст. ст. 16, 386 ЦК України на об’єкт права власності житловий будинок, який розташований в м. Самборі по вул. Спадистій, 16 Львівської області (ст. 383 ЦК), відповідно житло ОСОБА_3 знаходиться у м. Самборі по вул. Стебельського, 38/4 (ст. 379 ЦК). А право власника квартири визначені ст. ст. 382, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Відповідач ОСОБА_3 є забезпеченою окремим житлом.

У справі «ОСОБА_13 проти України»від 21.03.2011 року Європейський суд з прав людини у подібній справі, пов’язаній із застосуванням ст. 365 ЦК України констатував, що відповідно до вимог ст. 1 Першого протоколу можливе втручання у право на мирне володіння майном, якщо воно законне. Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», тобто за всіх умов, передбачених ст. 365 ЦК України.

Аналізуючи наведене, матеріали цивільної справи в сукупності з поясненнями сторін у судовому засіданні, котрим неодноразово пропонувалось добровільно у позасудовому порядку вирішити спір, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_4 та припинити право ОСОБА_3 на 1/12 частку в спільному майні, а саме у домоволодінні №16 по вулиці Спадистій у місті Самборі Львівської області, - оскільки таке вирішення спору є справедливим і законним, - відповідає повністю вимогам статті 365 ЦК України.

Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов’язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів.

Під час провадження в справі та під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 наполягала на позитивному вирішенні спору; відповідач ОСОБА_3 позову завуальовано не визнавала, але разом з тим до суду не подала клопотань про доказування чи про звільнення від доказування, що їй може належати більша частка у майні, що їй може бути присуджена завищена сума коштів не порушуючи прав та інтересів позивача чи членів її сім’ї; а окрім цього проявила недобросовісну процесуальну поведінку та жодним чином у правовому полі не відреагувала на цивільний спір, порушений позивачем ОСОБА_4 за ініціативи попередніх співвласників, котрі разом відчужили їй одній власні частки у спірному будинковолодінні.

Оскільки суд прийшов до такого висновку, то підлягає стягненню із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_4 понесені судові витрати та оплату за проведену експертизу; та судові витрати з розгляду даної цивільної справи у дохід держави за мінусом понесених позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 183, 379, 382, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 365 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Припинити право ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, - право на 1/12 частку в спільному майні, - домоволодінні №16 по вулиці Спадистій у м. Самборі Львівської області та зареєструвати зазначену частку за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобов’язати Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 2045525, номер запису 4506 в книзі 60).

Стягнути із рахунку 37313005000789, ЄДРПОУ 26306742, МФО 825014, банк ГУДК у Львівській області Територіального управління судової адміністрації у Львівській області на користь ОСОБА_3 25000(двадцять п’ять тисяч)гривень, що внесені 05.05.2011 року ОСОБА_1 як заставу для ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави 241,5(двісті сорок одну гривню 50коп.)грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 3220грн. за проведену експертизу та 16грн. сплачених судових витрат, - всього 3236(три тисячі двісті тридцять шість)гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Даний примірник рішення виготовлений в нарадчій кімнаті та має силу оригіналу.

Суддя