Рішення № 20136207, 15.12.2011, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-45/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" грудня 2011 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі:          головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Кафтан О.Ю.,

                    із участю:          представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права останнього на 1/12 частку в будинковолодінні за адресою в м. Самборі по вулиці генерала Шухевича, 109 Львівської області. В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що вона є співвласником зазначеного домоволодіння та їй належить 5/6 часток, а власником решти незначної частки у зазначеному будинку по 1/12 кожен є ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, котрий там не проживає тривалий час і жодної участі у витратах по утриманню будинковолодіння не приймає; а оскільки його частка у спільному майні є незначною і не може бути виділеною в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, тому позивач просить суд прийняти рішення про припинення права на частку відповідача у спільному майні, що не завдасть шкоди його інтересам.

Підчас судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі та посилався на обставини, викладені довірителькою у зверненні до суду, - просив постановити рішення про припинення права ОСОБА_2 на 1/12 частку в спільному майні з ОСОБА_3, котра володіє 5/6 частками і його, ОСОБА_1 1/12 часткою будинковолодіння №109 в м. Самборі по вулиці генерала Шухевича Львівської області, оскільки в тому числі представником позивача попередньо перед початком судового засідання сплачено компенсацію вартості цієї частки в спільному майні відповідачу ОСОБА_2 безпосередньо.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав по суті власних пояснень та просив суд у судовому порядку за рішенням суду припинити його право на особисту часку в спільному майні, звернувся із відповідною письмовою заявою.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позов про припинення права на частку у спільному майні необхідно задовольнити в межах позовної вимоги виходячи з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить 5/6 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться у м. Самборі по вулиці Шухевича, 109 Львівської області. Як довірителю позивача ОСОБА_1 так і відповідачу ОСОБА_2 кожному належить по 1/12 частки вказаного домоволодіння (реєстраційний номер 20237448, номер запису 1213/1980 в книзі 26).

На ухвалу суду приватним підприємством «Юридично-експертна компанія «Юрекс»11.07.2011 року складено висновок №03/11е судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого встановлено дійсну вартість з врахуванням права користування земельною ділянкою 1/12 будинковолодіння №109 по вулиці Шухевича в м. Самборі Львівської області, що становить 28846грн. Виділити співвласнику ідеальну часку в розмірі 1/12 у будинковолодінні не надається можливим.

Оскільки судом достовірно встановлено із наявних у цивільній справі та чинних документів, що сторони ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є власниками у сумі 11/12 часток домоволодіння №109 по вул. генерала Шухевича у м. Самборі Львівської області, а ОСОБА_2 є власником 1/12 частки зазначеного домоволодіння; а також того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу користування спільним майном, де частка останнього є незначною і не може бути виділеною в натурі, будинковолодіння є неподільним, спільне володіння і користування сторонами майном є неможливим, суд приходить до висновку про задоволення позову, що разом з тим не задасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 та членам його сім’ї.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Тому ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду із таким позовом виходячи у тому числі з наступного, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження:

Належна ОСОБА_2 1/12 частка є незначною. Дане суд оцінив виходячи з обставин даної цивільної справи і виниклих спірних правовідносин між співвласниками, де інші володіють 11/12 частинами житлового будинку. Виходячи з дослідження експерта ОСОБА_2 може належати 12,1кв.м. із загальної площі. Оскільки законом регламентовано про незначний розмір самої частки, а не майна, яке на цю частку припадає зокрема у даних спірних правовідносинах, тому саме з ідеального виразу частки суд зробив висновок про її незначний характер.

Розділити з облаштуванням окремої ізольованої квартири, що б відповідала вимогам будівельних норм та правил, з влаштуванням виходу на земельну ділянку з припиненням спільної часткової власності виявилось неможливим. Детально досліджено дане у висновку експерта із посиланням на ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України»; ДБН В.2..2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Тому встановлено, що частка 1/12 ідеальної долі становить 12,1кв.м., що є значно менше ніж передбачено вимогами ДБН щодо мінімальної площі квартири, а тому виділити дану частку в будинковолодінні №109 по вул. Шухевича у м. Самборі не надається можливим. Відтак, судом установлено, що річ є неподільною (ст. 183 ЦК України).

Також у судовому засіданні встановлено, що спільне володіння та користування майном обґрунтовується недоброзичливими стосунками між співвласниками, що перешкоджають один одному у повному здійсненні прав володіння та користування. Зокрема, позивач є матір’ю як довірителя ОСОБА_1 так і відповідача ОСОБА_2, у котрих між собою виникають непорозуміння, сварки; поведінка відповідача ОСОБА_2 є такою, що він не піклується про матір і вимагав щось сам не знаючи чого. Тому спільне володіння і користування майном по вулиці Шухевича, 109 у м. Самборі Львівської області є неможливим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України припинення права на частку ОСОБА_2 не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника та членам його сім’ї. Зокрема, як установлено у судовому засіданні відповідач більше десяти років фактично не проживав у спірному будинковолодінні, не приймав участі в його утриманні, не ніс з цього приводу жодних витрат. Особисто з дружиною володіє будинком №1 по вулиці Молодіжній с. Ралівка Самбірського району Львівської області.

Отже, припиняючи в судовому порядку право ОСОБА_2 на частку у спільному майні (житлі), судом взято до уваги, що відповідач не буде позбавленим в результаті такого вирішення справи житла. У свою чергу ОСОБА_2 не доводив суду, що таким чином можуть бути істотно порушені його інтереси, чи позбавлення його частки у праві спільної часткової власності призведе до істотних матеріальних втрат, чи інше.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України представником позивача ОСОБА_1 15.12.2011р. перед початком судового засідання вручено суму коштів відповідачу ОСОБА_2 як суму коштів у відношенні до оціненої 1/12 частки.

Аналізуючи наведене, матеріали цивільної справи в сукупності з поясненнями сторін у судовому засіданні, котрим неодноразово пропонувалось добровільно у позасудовому порядку вирішити спір, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_3 та припинити право ОСОБА_2 на 1/12 частку в спільному майні, а саме у домоволодінні №109 по вулиці Шухевича у місті Самборі Львівської області, - оскільки таке вирішення спору є справедливим і законним, - відповідає вимогам статті 365 ЦК України.

Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов’язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів.

Під час провадження в справі та під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_1 наполягав на позитивному вирішенні спору; відповідач ОСОБА_2 позов визнав і звернувся до суду із такою письмовою заявою. Судом не встановлено підстав для неприйняття визнання відповідачем позову, що не порушує в тому числі законних прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1, чи безпосередньо позивача ОСОБА_3; разом з тим відповідач до суду не подав клопотань про доказування чи про звільнення від доказування обумовленої між сторонами суми коштів як компенсації за припинене право на 1/12 часку у спірному майні, - відтак, позов є підставний і такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, - право на 1/12 частку в спільному майні, - будинковолодінні №109 по вулиці генерала Шухевича у м. Самборі Львівської області та зареєструвати зазначену частку за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зобов’язати Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 20237448, номер запису 1213/1980 в книзі 26).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Даний примірник рішення виготовлений в нарадчій кімнаті та має силу оригіналу.

Суддя