Рішення № 20132902, 20.12.2011, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"20" грудня 2011 р.                                                                                       Справа № 2-613/11

РІШЕННЯ

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді  Тандира О.В., при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач)  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останнього 43096,84 грн. матеріальної шкоди, зокрема, вартість автотоварознавчого дослідження 750 грн., матеріального збитку завданого пошкодженням належного йому автомобіля марки «Mitsubishi Colt 1,3»31548,32 грн., вартості фармацевтичних препаратів та медичних засобів, які застосовувалися для лікування 10798,52 грн., та 50000 грн. моральної шкоди та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19 серпня 2008 року близько 23 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Фрунзе в смт. Макарів Макарівського району Київської області вчинив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з належним мені автомобілем марки «Mitsubishi Colt 1,3», реєстраційний номер НОМЕР_2 під моїм керуванням.

Внаслідок ДТП позивач отримав значних тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.08.2010 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2, було закрито у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року. На підставі ст. 49 КПК України позивача було визнано потерпілим по зазначеній кримінальній справі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим неправомірним правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А відповідно до ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини          фізичної або юридичної особи, яка її завдала,  якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, виходячи з зазначених положень закону, саме ОСОБА_2 як володілець джерела підвищеної небезпеки, автомобілем марки «Opel Astra»і має нести цивільну відповідальність.

Зазначеним злочином позивачу було завдано матеріальна шкоди, яка складається з вартості автотоварознавчого дослідження та відновлювального ремонту автомобіля, витрат пов'язаних з проведенням стаціонарного і амбулаторного лікування. Окрім матеріальної шкоди, йому також було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних стражданнях, які я переніс як під час отримання тілесних ушкоджень, так і в період тривалого лікування. В обґрунтування моральної шкоди зазначив, що отримавши під час ДТП значної кількості тяжких тілесних ушкоджень, він зазнав не тільки фізичного болю, а також значної психологічної травми. В результаті психологічного навантаження втратив спокій та моральну рівновагу, порушився нормальний ритм життя, сон, апетит, значно знизилася працездатність. При зміні погоди постійно відчуває біль в місцях ушкоджень, а як наслідок її з'являється сильна головна біль. Внаслідок отриманої травми та тривалого лікування не відбулися заплановані поїздки і зустрічі. Це, в свою чергу, негативно відобразилося на стосунках з оточуючими та близькими.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили, просили в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначили, що під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не тільки відповідач але й позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується відповідною довідкою яка міститься у кримінальній справі порушеній за ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Зазначив, що постановою Макарівського суду Київської області від 16.08.2010 року його звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальну справу закрито, у зв’язку з чим ця постанова обов’язкова для суду лише з питань чи мали місце дії та чи вчиненні вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положенням ст. 212 ЦПК України. У зв'язку з цим вважали, що вказана постанова не є доказом його вини у вчиненні ДТП, а інших належних доказів які б підтвердили його вину у вчиненні ДТП позивач не навів.

Крім того, зазначили, що ОСОБА_1, не є власником автомобіля марки «Mitsubishi Colt 1,3», реєстраційний номер НОМЕР_2, а керував ним за довіреністю, тому він не має права отримувати відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, оскільки збитки завдані не йому. Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди позивачем визначено без урахування вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, матеріали кримінальної справи № 1-14/2010 по обвинуваченню ОСОБА_2, за ст. 268 ч. 1 КК України, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 серпня 2008 року близько 23 години по вулиці Фрунзе в смт. Макарів Макарівського району Київської відбулася ДТП, а саме автомобіль марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, яким він і керував перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зіткнувся з автомобілем марки «Mitsubishi Colt 1,3», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП автомобілі отримали пошкодження, зокрема  «Mitsubishi Colt 1,3», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, витрати на ремонт якого згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 773-1/9 від 07.04.2009 року складають 31548,32 грн.

Згідно висновку експерта №106/д наявного в матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_1, знаходився на лікуванні з приводу закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, закритого перелому верхньої третини лівої стегнової кістки, закритих переломів лівої стегнової кістки, внутрішньої гомілки справа і таранної кістки справа, що відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи № 5237/5238 від 21.10.2009 року, що наявний в матеріалах кримінальної справи, місце зіткнення автомобілів відбулося на смузі руху автомобіля «Mitsubishi Colt 1,3»; дії водія автомобіля «Opel Astra»ОСОБА_2, в даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п.п. 1.2 та 10.1 ПДР; В діях водія автомобіля «Mitsubishi Colt 1,3»ОСОБА_1,невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР з технічної точки зору не вбачається.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.08.2010 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2, було закрито у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року. На підставі ст. 49 КПК України мене було визнано потерпілим по зазначеній кримінальній справі.

Розглядаючи між сторонами спір про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як зазначено у ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 цього ж Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за загальним правилом необхідними підставами (елементами) відповідальності за завдану шкоду є протиправна поведінка особи, наявність шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та настанню наслідків у виді шкоди, вина особи, що завдала таку шкоду.

Відповідальність за заподіяння шкоди, що завдана джерелом підвищеної небезпеки, є винятком із загального правила та настає за відсутності вини особи, що її завдала.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка визначає підстави звільнення від доказування. Такими обставинами, зокрема, є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.   

Оскільки позивач не є власником автомобіля «Mitsubishi Colt 1,3», який було пошкоджено в ДТП, а керував ним по дорученню, він не має права на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням цього автомобіля, так як ця шкода завдана не йому і його права цим не порушені. Тому в задоволенні вимог щодо відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження 750 грн., та матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля марки «Mitsubishi Colt 1,3»31548,32 грн., слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача (порушення ним правил дорожнього руху), наявність шкоди (вартості фармацевтичних препаратів та медичних засобів, які застосовувалися для лікування 10798,52 грн.),  причинний зв’язок між протиправною поведінкою та настанню наслідків у виді шкоди, позовні вимоги про стягнення 10798,52 грн. зазначених витрат підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що діями відповідача позивачу була заподіяна і моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, які позивач переніс як під час отримання тілесних ушкоджень, так і в період тривалого лікування, яку суд оцінює у розмірі 10000 грн. В задоволенні решти вимог щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки на підтвердження розміру цієї шкоди не надано жодного доказу.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України враховуючи, що позивач був звільнений від їх сплати, підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 207,98 грн.

Також з відповідача на підставі ст. 84 ЦПК України підлягають стягненню 2000 грн. витрат на правову допомогу, що були сплачені згідно квитанції від 10.05.2010 року.

Керуючись ст.ст.  15, 60, 79, 88, 212-215, 223 ЦПК України , суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10798,52 грн., вартості лікування, 10000 грн. моральної шкоди, 2000 грн. за послуги адвоката.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач: УДК у Макарівському районі (Макарівський район) 22030001, ЄДРПОУ 23570013, банк: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ, рахунок: 31214206700385) 207,98 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                     О.В.Тандир