Рішення № 20127114, 28.10.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-2460/11

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

           за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «ВК «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП ВК «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.07.1996 року по 25.08.2010 року він працював на підприємстві відповідача.

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 31 травня 2011 року.

05.09.2011 року він був оглянутий МСЕК, йому встановлена 3 група та 50% втрати професійної працездатності.

Внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно перебуває у хворобливому стані у зв»язку з захворюванням.

На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом.

У відповідності до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду, яка була йому завдана професійним захворюванням, позивач оцінює в 80 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх в повному обсязі.

          Представник відповідача –ДП ВК «Краснолиманська»в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи –відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, вважає їх обґрунтованими, розмір моральної шкоди просив визначити на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП ВК «Краснолиманська»з 17.07.1996 року по 25.08.2010 року, був звільнений на підставі ст. 40 КЗпП України в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я (а.с. 5-6).

Під час роботи позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. . Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 31 травня 2011 року (а.с. 17-8).

Згідно виписці з акту огляду МСЕК № 020199 від 05.09.2011 року позивачу було встановлено 50% втрати професійної працездатності (по професійному захворюванню з 12.07.2011 року по 01.08.2013 року, а також він визнаний інвалідом 3 групи по професійному захворюванню. (а.с. 10).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50 % працездатності в зв»язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, яке виникло в зв»язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, пов»язаних з важкою фізичною працею (а.с. 7-8), за показниками факторів виробничої середи, важкості та напруженості праці робоче місце необхідно вважати з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці.

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 268 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП ВК «Краснолиманська», р\р 26003301241 в Філії-Красноармійське відділення № НОМЕР_1 «Державний Ощадний банк України», МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ДП ВК «Краснолиманська», р\р 26003301241 в Філії-Красноармійське відділення № НОМЕР_1 «Державний Ощадний банк України», МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

28.10.2011