Рішення № 20118799, 14.12.2011, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-3099/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Соколова О. М. ,

при секретарі Фатєєва Я. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 28658 доларів США 40 центів заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року з яких: 22857 швейцарських франків 20 сантимів заборгованість за кредитом; 4378 швейцарських франків 67 сантимів заборгованість по процентах; 922 швейцарських франки 28 сантимів пеня за прострочення сплати кредиту; 500 швейцарських франків 25 сантимів пеня за прострочення сплати процентів, а також 1700 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11115919000. З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором, того ж дня між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 94969. Відповідачі не виконують взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення суми кредиту та плати за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Під час розгляду справи в суді позивач неодноразово змінював позовні вимоги, і відповідно до останньої заяви про збільшення позовних вимог, яку було подано його представником в судовому засіданні 19 серпня 2011 року, просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 33902 швейцарських франки 98 сантимів заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року та судові витрати.

31 жовтня 2011 року, під час проведення судового засідання, представник відповідача ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”, в якій просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року. Обґрунтовуючи вимоги, зазначив, що вказаний договір укладений із порушенням діючого законодавства.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідачів за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, проти первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2007 року, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11115919000 (а.с. 9-12, том 1). Згідно умов договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 30000 швейцарських франків 00 сантимів, зі сплатою 8,990 % річних, з кінцевим терміном повернення 13 лютого 2014 року, шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1, відкритий за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 13 лютого 2007 року (а.с 7-13, том 2), що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 191, том 1). У звязку з невиконанням взятих на себе зобовязань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість за користування кредитними коштами, яка станом на 18 серпня 2011року склала 33902 швейцарських франки 98 сантимів, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 195-208. том 1).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 13 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 94969 (а.с. 15, том 1). Згідно умов вказаного договору поруки, ОСОБА_2 взяла на себе зобовязання солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобовязань за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачами порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, то позов публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, тобто в сумі 33902 швейцарських франки 98 сантимів.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Надані суду документи свідчать про те, що 13 лютого 2007 року при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 відповідача було проінформовано про всі істотні умови договору, про спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, умови дострокового розірвання договору тощо, що підтверджується підписом відповідача на кредитному договорі.

Таким чином, відповідач був вільним у своєму виборі щодо укладення або не укладення вищевказаного кредитного договору на умовах, визначених цим договором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент укладення вищевказаного договору сторонами цього договору були повністю додержані вимоги, які в силу ст.203 ЦК України являються необхідними для чинності правочину.

За наведених обставин у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року слід відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року підлягають задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках 1700 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 525, 526, 530, 554, 610, 612, 627, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005 33902 (тридцять три тисячі девятсот два) швейцарських франків 98 сантимів, що станом на 14 грудня 2011 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 швейцарських франків 853 грн. 09 коп.) становить 289222 (двісті вісімдесят девять тисяч двісті двадцять дві) грн. 93 коп. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп., на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп., на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005 60 (шістдесят) грн. 00 на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005 60 (шістдесят) грн. 00 на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11115919000 від 13 лютого 2007 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. М. Соколов