Постанова № 20117485, 19.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2011 року Справа № 5002-8/3726-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЛатиніна О.А.,

суддівМаслової З.Д.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Буколова Антоніна Анатоліївна, довідка №461348 від 24.02.11, керівник;

ОСОБА_1, довіреність №27 від 30.09.11;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №24/01-55/2442 від 30.08.11;

третіх осіб: ОСОБА_2, довіреність №815/40/01 від 29.08.11, Сімферопольська міська рада;

не з'явився, Перше міське дитяче клінічне об'єднання;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 листопада 2011 року у справі №5002-8/3726-2011

за позовом Союзу офіцерів міста Сімферополя

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради

3-ті особи Сімферопольська міська рада

Перше міське дитяче клінічне об'єднання

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Союз офіцерів" міста Сімферополя звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про зобов'язання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 55-тої сесії Сімферопольської міської ради V-го скликання від 24.12.2009 №882 "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік" в частині приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень, розташованих по вул. Павленко, 9а, у м. Сімферополі Союзом офіцерів м. Сімферополя.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 листопада 2011 року у справі №5002-8/3726-2011 позов задоволено.

Зобовязано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 55-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 24.12.2009 №882 "Про затвердження програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік" в частині приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень, розташованих по вул. Павленко, 9-а у м. Сімферополі Союзом офіцерів міста Сімферополя.

Задовольняючі позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було представлено суду доказів виконання рішення Сімферопольської міської ради від 24 грудня 2009 року №882 в частині приватизації приміщень, за адресою вул. Павленко,9-а, площею 91,1кв.м. шляхом викупу Союзом офіцерів м. Сімферополя, яке у свою чергу в судовому порядку недійсним не визнавалось та не скасовувалось органом місцевого самоврядування.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було прийнято рішення про задоволення вимог, які не змінюють правовідносин між сторонами, у звязку з чим такі вимоги не узгоджуються з способами захисту, визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України і статтею 20 Господарського кодексу України. Також заявник скарги зазначає, що продаж окремо розташованого обєкту нерухомості в порядку приватизації здійснюється разом із продажею земельної ділянки , на якій вказаний обєкт розташований.

У судовому засіданні 19.12.2011 представник відповідача і третьої особи, Сімферопольської міської ради, підтримав вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог скарги заперечували з підстав, зазначених у відзиві, та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник третьої особи, Першого міського дитячого клінічного об'єднання, в засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2006 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №2133 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень по вул. Павленко,9А", відповідно до якого вирішено: у встановленому порядку дозволити Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради укласти договір оренди нежитлових приміщень з Союзом офіцерів міста Сімферополя, розташованих по вул. Павленко, 9-А, загальною площею 92 кв.м., для розміщення громадської організації строком на 11 місяців (том 1 аркуш справи 17).

21 грудня 2006 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (орендодавець) і Союзом офіцерів міста Сімферополя (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень по вул. Павленко 9-а, які належать до комунальної власності міста Сімферополя (том 1 аркушів справи 18-19).

Відповідно до пункту 1.1. договору від 21 грудня 2006 року орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 24 листопада 2006 року №2133, передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Павленко,9-а, площею 91,1 кв.м., що знаходяться на балансі першого міського клінічного об'єднання міста Сімферополя Управління охорони здоровя міської ради. Приміщення передаються для розміщення громадської організації.

Згідно пункту 10.1. договору оренди договір укладений строком на 11 місяців, діє з 21 грудня 2006 року по 21 листопада 2007 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 24 грудня 2009 року на 55-ій сесії 5-ого скликання Сімферопольською міською радою було прийнято рішення №882 "Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік" (том 1 аркуш справи 30).

Відповідно до рішення Сімферопольської міської ради від 24 грудня 2009 року №882 було вирішено: затвердити Програму приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік (додаток №1); затвердити Перелік обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що належить приватизації (додаток №2).

Так, згідно до пункту 39 "Переліку обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що належить приватизації" шляхом викупу Союзом офіцерів м. Сімферополя підлягає приміщення за адресою вул. Павленко,9-а, площею 91,1кв.м (том 1 аркуш справи 31).

09 грудня 2010 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (орендодавець) і Союзом офіцерів міста Сімферополя (орендар) була укладена угода про зміни договору оренди нежитлових приміщень від 21 грудня 2006 року по вул. Павленко,9-а, а саме продовжений строк дії договору оренди нежитлових приміщень від 21 грудня 2006 року по вул. Павленко,9-а до 20 листопада 2011 року (том 1 аркуш справи 21).

Листом від 30 грудня 2010 року за вих.№1450/40/03 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повідомив орендаря про те, що у зв'язку з тим, що відповідно до законодавства про землю, змін до законодавства про приватизацію, продаж обєктів, що підлягають приватизації, здійснюється разом із продажем земельних ділянок, на яких вони розташовані, на аукціоні, фонд не має можливості провести приватизацію вищезазначеного обєкта шляхом викупу (том 1 аркуш справи 32).

Союз офіцерів міста Сімферополя знов звертався до відповідача з листом від 31.12.2010 вих. №329, в якому просив внести до плану приватизації на 2011 рік приміщення по вул. Павленко,9-а у місті Сімферополі для викупу Союзом офіцерів міста Сімферополя (том 1 аркуш справи 94). Однак, Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради вимоги позивача виконано не було, що і стало підставою для звернення з відповідними позовними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у звязку з наступним.

Частиною 4 статті 289 Господарського кодексу України визначено, що приватизація цілісних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А, окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.

В силу статті 4 цього Закону, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими Радами.

Враховуючи вимоги статей 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає затвердження місцевими радами переліків обєктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Згідно норм статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Отже, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Обов'язок проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу в силу статей 8, 9, частини 1 статті 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покладається на органи приватизації, які зобов'язані шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики визначити ціну продажу об'єкта приватизації та при потребі можуть залучати відповідні організації та спеціалістів.

Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (частина 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Відповідно до пункту 3.8 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1511 від 30.07.1998, орган приватизації на підставі акта оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готує проекти договору купівлі-продажу та акта передачі об'єкта, що приватизується.

Згідно частині 7 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Отже, рішення 55-ої сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 24.12.2009 №882 "Про затвердження Програми приватизації обєктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік", яким спірні приміщення включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем, є обов'язковим для виконання відповідачем, як виконавчим органом Сімферопольської міської ради. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що вказане рішення оскаржене, скасовано або визнано нечинним у встановленому порядку.

Згідно частині 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того у пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.04.2001 N01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" відмова у приватизації припустима лише з підстав, визначених частиною третьою статті 12 Закону та абзацом другим частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. Акти органів приватизації про відмову у приватизації можуть визнаватись недійсними на загальних підставах за заявами заінтересованих осіб. У разі ухилення державного органу приватизації від розгляду заяви про приватизацію особа, заяву якої не розглянуто у встановлений законом строк, не позбавлена права звернутись до арбітражного суду з заявою про спонукання державного органу приватизації прийняти належне рішення.

Пунктом 19 вказаного Листа визначено, що відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не було представлено доказів виконання рішення Сімферопольської міської ради від 24 грудня 2009 року №882 в частині приватизації приміщень, за адресою вул. Павленко,9-а, площею 91,1кв.м. шляхом викупу Союзом офіцерів м. Сімферополя, тому вимоги позивача про зобовязання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради виконати вказане рішення ґрунтуються на вимогах законодавства, а також узгоджуються із способами захисту, визначеними нормами Цивільного кодексу України, зокрема, із примусовим виконанням обовязку в натурі.

При цьому, дії, які мають бути здійснені Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради у виконання рішення Сімферопольської міської ради від 24 грудня 2009 року №882, визначені нормативно-правовими актами про приватизацію та не потребують додаткового удосконалення рішенням суду.

Що стосується доводів відповідача про те, що продаж окремо розташованого обєкту нерухомості в порядку приватизації здійснюється разом із продажею земельної ділянки , на якій вказаний обєкт розташований, то судова колегія вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що продаж земельних ділянок у процедурі приватизації відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" здійснюється у випадках, коли земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації відносяться до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, тобто включені до переліку таких обєктів у встановленому Законом порядку.

Вимоги щодо обовязкового продажу земельних ділянок, на яких розташовані обєкти приватизації, не містять а ні норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а ні норми Закону України "Про приватизацію державного майна". А посилання заявника апеляційної скарги на норми статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає неспроможним, оскільки зазначеними нормами врегульовано порядок набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, та не можуть застосовуватись до правовідносин з приватизації комунального майна нежитлових приміщень.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог Союзу офіцерів міста Сімферополя місцевим господарським судом, внаслідок чого підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не вбачається.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що згідно з статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент звернення з апеляційною скаргою) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Судовою колегією встановлено, що апеляційну скаргу було подано нарочним 24.11.2011, про що свідчить штамп господарського суду, отже вказана скарга має відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір".

Більш того Вищим господарським судом України в пункті 1 Інформаційного листа від 21.11.2011 N01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків. Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (частина 1, підпункти 2 та 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду яким вирішено позовні вимоги немайнового характеру має складати 470,50 грн.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте як вбачається з апеляційної скарги Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до апеляційної скарги докази сплати судового збору в сумі 470,50 грн. заявником не додавались.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради було зобовязано надати у судове засідання докази сплати судового збору у встановленому нормами Закону України "Про судовий збір" розмірі, а саме 470,50 грн.

Однак, представником заявника апеляційної скарги у судовому засіданні 19.12.2011 було надано платіжне доручення №768 від 24.11.2011, згідно якого відповідачем за подачу апеляційної скарги на рішення суду було сплачено судовий збір лише у розмірі 42,50 грн. (том 2 аркуш справи 29).

Абзацом 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору у розмірі 428,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі №5002-8/3726-2011.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі №5002-8/3726-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (рах.№35410001000903 у ГУДКУ в АРК м. Сімферополь, ЄДРПОУ 20687358, МФО 824026) до Державного бюджету України (рах.№31210206700001 у ГУДКСУ в м. Севастополі, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509, код ЄДРПОУ суду 26014947) суму недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 428,00 грн. на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у справі №5002-8/3726-2011.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >О.А.Латинін

Судді< Підпис >З.Д. Маслова

< Підпис >О.Г. Градова

Розсилка:

1. Союз офіцерів міста Сімферополя (вул. Тургенева, 7,Сімферополь,95000)

2. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

3. Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

4. Перше міське дитяче клінічне об'єднання (вул. Семашко, 6,Сімферополь,95026)