Постанова № 20117477, 20.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.

Справа № 5024/1636/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А.,

Шевченко В. В.,

при секретарі - Ткачук Є.О.,

за участю представників:

Від позивача: Донець Д.О.

Від відповідача: Андрєєв Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”

на рішення господарського суду Херсонської області

від 04.10.2011 року

по справі № 5024/1636/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”

до Державного підприємства „Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури

про стягнення 7749,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” (далі - Завод) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства „Судмаш” (далі –Підприємство) про стягнення витрат, пов’язаних з поставкою неякісної продукції в сумі 7749,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно з укладеною між сторонами угодою № 193/08 від 11.12.2007р. відповідач за накладною № 000441 від 21.02.2011р. відвантажив позивачеві гідроциліндри, при прийманні яких було встановлено, що гідроциліндри в кількості 30 шт. є неякісними із-за пошкодження лакофарбного покриття та випадіння із проушин гумових кілець, про що складено відповідний акт № 44 від 28.02.2011р. Згідно з кошторисною калькуляцією до зазначеного акту витрати пов’язані з виправленням ушкоджених гідроциліндрів становлять 7749,87 грн. Оскільки пред’явлену позивачем претензію № 85/26 від 26.04.2011р. про відшкодування вказаних витрат відповідач відхилив листом № 07/55-340 від 13.05.2011р. та вважаючи, що зафіксовані актом № 44 від 28.02.2011р. дефекти є наслідком неякісної зборки циліндрів і неякісного їх кріплення у відповідача при відвантаженні в його тарі, позивач на підставі ст.ст. 224, 225, 268, 269 ГК України просив задовольнити позов.

Відповідач - Державне підприємство „Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури” позов не визнав посилаючись на те, що товар доставлявся позивачем самостійно за допомогою вантажоперевізної організації „САТ”. Товар був переданий позивачу в момент продажу без недоліків і на момент відвантаження на склад позивача вже належав позивачу. Під час отримання товару представником позивача ніяких претензій щодо якості отриманого товару перевізнику не висувалося. Наведене, на думку відповідача, дає підстави вважати, що позивач отримав товар належної якості.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.10.2011 року (суддя –Клепай З.В.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі Завод просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2007 року між Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової арматури (продавець), найменування якого у наступному було змінено на Державне підприємство „Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури”, та ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, найменування якого у наступному було змінено на Публічне акціонерне товариство „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, (покупець) було укладено договір № 193/08 на поставку обладнання, за яким продавець зобов’язався виготовити і поставити продукцію, згідно з специфікацією, що додається, а покупець зобов’язався прийняти й оплатити цю продукцію.

Умовами даного договору з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей до нього сторони встановили, що відвантаження продукції здійснюється автотранспортом продавця і за його рахунок; продавець зобов’язується виготовити продукцію у точній відповідності з державним стандартом, технічними умовами і кресленнями, вказаними в специфікації; вироби постачаються без упаковки у пофарбованому вигляді (темно –сірий колір „RAL 7016”), в тару продавця; приймання продукції покупцем за якістю здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7, а за кількістю –на підставі Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6; товаром неналежної якості (невідповідаючим, дефектним, забракованим) вважається товар, зокрема, в якого хоча б один із параметрів не відповідає вимогам узгодженої нормативної документації; при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування товарів, що надійшли, їх упаковки, тари вимогам стандартів, технічних умов, креслень, договору чи даним, зазначених в супровідних документах, що посвідчують якість та комплектність товарів, покупець призупиняє приймання і телеграфом або іншим способом повідомляє постачальника про виявлені невідповідності товарів; посвідчення представнику громадськості видається строком на 1 рік; усунення недоліків чи заміна товару здійснюється в 15-ти денний термін після отримання повідомлення від покупця про виявлені недоліки; цей договір укладений на строк до 01.04.2008 року і вступає в силу з дати його підписання сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 25.01.2008р. до даного договору сторони доповнили п. 4.6 договору умовою про те, що постачальник відшкодовує покупцю всі понесені витрати із-за поставки неякісної продукції.

У наступному, додатковими угодами № 3, № 5, № 7 до даного договору строк його дії продовжувався до 31.12.2008р., до 31.12.2009р., до 31.12.2010р. відповідно.

Додатковою угодою № 10 від 31.12.2010р. до даного договору сторони домовилися доповнити договір специфікацією № 4 на поставку продукції в 2011 році; цією специфікацією узгодили найменування, креслення продукції –гідроциліндри 80х50-280 ІПРФ 370.30.131.00 та гідроциліндри 100х50-250 ІПРФ 370.30.132.00, кількість, ціну та загальну вартість продукції; продовжили строк дії договору до 31.12.2011 року.

На виконання договору поставки № 193/08 від 11.12.2007р. та додаткової угоди № 10 від 31.12.2010р. до нього відповідач 21.02.2011 року відвантажив позивачу через його представника Красноносову Н.В., який діяв на підставі довіреності № 449 від 21.02.2011р., гідроциліндри ІПРФ 370.30.132.00 в кількості 30 шт. загальною вартістю 33480 грн., що підтверджується наказом –накладною № 000441 від 21.02.2011р. та не заперечується сторонами.

24.02.2011 року комісія у складі уповноважених на приймання продукції компетентних осіб позивача здійснила огляд гідроциліндрів, що надійшли на склад № 4 Заводу 23.02.2011 року за накладною № 000441 від 21.02.2011р. у металевому ящику, стан тари задовільний, без пошкоджень. При їх огляді було виявлено, що 30 гідроциліндрів мають значні пошкодження лакофарбного покриття, гумові кільця У-ШС-40 випали або не встановлені в проушинах гідроциліндрів і знаходяться на дні тари. Після цього подальше приймання продукції було призупинено, ящик з гідроциліндрами сфотографований і поміщений на склад № 4 в ізолятор браку, який опломбовано пломбою, з висновком комісії, що продукція у кількості 30 штук є браком і не підлягає запуску у виробництво, про що складено акт № 43 про виявлені дефекти продукції від 24.02.2011р.

Повідомленням № 77/А-123 від 25.02.2011 року позивач повідомив відповідача про те, що у стані поставки забраковано 30 гідроциліндрів (по кресленню ІПРФ 370.30.132.00), які надійшли 23.02.2011 року за накладною № 000441 від 21.02.2011р., із-за пошкодження на них лакофарбного покриття, а також випадіння із проушин гумових кілець У-ШС-40 та виклав прохання терміново відрядити свого представника для участі у продовженні приймання продукції та вжити заходів по недопущенню у подальшому поставки продукції „навалом”.

У відповідь на це повідомлення відповідач надіслав позивачеві листа № 07/30-132 від 28.02.2011р., в якому повідомив про те, що у зв’язку з терміновою комплектацією у лютому місяці, по заявці відділу комплектації, ним були відправлені гідроциліндри по кресленню ІПРФ 370.30.132.00 –30 шт. службою доставки „САТ”, на яку було покладено якісне і своєчасне транспортування виробів, у зв’язку з чим претензію вважає необґрунтованою.

Після цього, комісією позивача у складі осіб компетентних в питаннях визначення якості продукції, що підлягає прийманню, за участю компетентного представника громадськості, що діяв на підставі належним чином оформленого посвідчення № 40 від 28.02.2011р., було здійснено приймання за якістю продукції виготовленої відповідачем, що надійшла за накладною № 000441 від 21.02.2011р., за результатами якої складено та підписано акт № 44 приймання продукції за якістю від 28.02.2011р., в якому зазначено, що 30 гідроциліндрів мають пошкодження лакофарбного покриття, випадіння із проушин гумових кілець У-ШС-40, які мають виробничий характер та виникли з вини постачальника. За висновком цієї комісії забраковані гідроциліндри у кількості 30 шт. підлягають відновленню силами Заводу за рахунок постачальника.

Згідно з кошторисною калькуляцією від 12.04.2011р. складеною позивачем, вартість робіт по відновленню зазначених гідроциліндрів складає 7749,87 грн.

Претензією № 85/26 від 26.04.20114р. позивач повідомив відповідача про неналежну якість продукції поставленої за накладною № 000441 від 21.02.2011р. згідно з договором поставки № 193/08 від 11.12.2007р. та додатковою угодою № 10 від 31.12.2010р. до нього, про що складено акт № 44 від 28.02.2011р. та виклав вимогу перерахувати йому витрати на відновлення забракованої продукції в сумі 7749,87 грн. в місячний термін і попередив, що в противному разі матеріали будуть передані в господарський суд для стягнення вказаної суми в примусовому порядку.

Проте, листом № 07/55-340 від 13.05.2011р. відповідач відхилив вказану претензію з посиланням на те, що за якість доставки продукції повністю несе відповідальність служба доставки –перевізник „САТ”, а тому претензію слід направляти на адресу перевізника.

У зв’язку з цим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від встановлення та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд послався на те, що із наданої позивачем копії накладної № 000441 від 21.02.11р. вбачається, що товар відпущений позивачу на підприємстві позивача через працівника позивача, який діяв на підставі довіреності № 449 від 21.02.11р. Товар на момент відвантаження на склад позивача вже належав позивачу. Позивач також не виконав ухвалу господарського суду по справі про надання документів. Відповідач доказів того, що позивач отримав товар належної якості з механічними пошкодженнями, не довів (мова оригіналу, а.с. 63 об. ). За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи та вимог закону, що регулює виниклі між сторонами правовідносини, а також з істотним порушенням норм процесуального права.

Так, згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічна норма міститься в ст. 265 ГК України, згідно з якою за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже було зазначено вище, умовами п.п. 3.2, 4.2, 4.3 договору поставки передбачено, що відвантаження продукції здійснюється автотранспортом продавця і за його рахунок; вироби поставляються в пофарбованому вигляді, в тару продавця; приймання продукції продавцем за якістю здійснюється на підставі Інструкції № П-7 від 25.04.1966р., затвердженої постановою Держарбітражу при РМ СРСР.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції № П-7 з метою збереження якості продукції, що поставляється, створення умов для своєчасного і правильного приймання її за якістю підприємство –виробник зобов’язане забезпечити, зокрема, суворе дотримання встановлених правил пакування і тарування продукції, маркування і опломбування окремих місць; суворе дотримання діючих на транспорті правил здачі вантажів до перевезення, їх навантаження і закріплення, а також спеціальних правил навантаження, встановлених стандартами і технічними умовами.

Належних доказів у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, які б підтверджували твердження відповідача про те, що всупереч умові п. 3.2 договору поставки спірний товар доставлявся позивачем самостійно –за допомогою вантажоперевізної організації „САТ”, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. При цьому, наявне в справі листування між відповідачем та службою доставки „САТ”, датоване вереснем 2011 року, не є таким доказом, оскільки ніяк не підтверджує те, що позивач самостійно за допомогою цієї організації доставляв на свій склад спірну продукцію, поставлену відповідачем за накладною № 000441 від 21.02.2011р.

Також, відповідачем не надано доказів виконання вимог п. 2 Інструкції № П-7 щодо суворого дотримання встановлених правил пакування і тарування продукції та діючих на транспорті правил здачі вантажу до перевезення, його навантаження і закріплення. Навпаки, наявні в справі матеріали свідчать про те, що відповідач навантажив гідроциліндри в металевий ящик насипом, без будь –якого закріплення їх у ньому, яке б унеможливило їх контактування між собою під час перевезення, що призвело до пошкодження лакофарбного покриття гідроциліндрів. Але, у всякому разі, випадіння гумових кілець із проушин гідроциліндрів свідчить лише про неякісну зборку виготовленої відповідачем продукції.

У зв’язку з цим, не заслуговують на увагу посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що товар був переданий позивачу в момент продажу без недоліків, оскільки під час отримання товару представником позивача ніяких претензій щодо якості отриманого товару не висувалося, що на його думку, дає підстави вважати, що позивач отримав товар належної якості.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, спірна продукція надійшла на склад № 4 Заводу в непошкодженій тарі відповідача. Згідно з умовами п.п. 5, 6 Інструкції № П-7 приймання за якістю продукції перевезеної з іншого міста в справній тарі здійснюється на складі отримувача, в строк не пізніше 20 днів. Отже, під час отримання продукції на складі відповідача в його тарі представник позивача і не повинен був перевіряти її якість.

З огляду на наведене не має ніякого значення для даної справи питання про те, ким саме здійснювалася доставка продукції до позивача, чи відповідачем, як-то передбачено умовами п. 3.2 договору, а чи позивачем самостійно за допомогою вантажоперевізної організації.

Відповідно до умов п.п. 14, 15, 16, 19, 20, 22, 24, 25, 29 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов’язаний призупинити приймання продукції і скласти акт, в якому зазначити кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів, а також викликати для участі в прийманні продукції представника постачальника. Вказані пункти Інструкції також визначають інші вимоги, зокрема, щодо прав осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також передбачають, що у разі нез’явлення представника виробника (постачальника) за викликом отримувача у встановлений строк, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів –експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо, перевірка здійснюється за участю компетентного представник іншого підприємства або представника громадськості підприємства - отримувача у встановленому порядку. За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю вказаних представників складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, в якому повинні бути зазначені відомості, вичерпний перелік яких наведений в п. 29 Інструкції.

Матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем умов договору поставки та вимог Інструкції № П-7 при прийманні за якістю продукції, поставленої відповідачем за накладною № 000441 від 21.02.2011р. Таким чином, складений позивачем відповідно до вимог Інструкції акт № 44 приймання продукції за якістю від 28.02.2011р. є належним доказом у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України підтвердження достовірності факту передання відповідачем продукції неналежної якості позивачеві. Також, доведеним є той факт, що недоліки продукції виникли до її передання відповідачем позивачеві.

Статтею 678 ЦК України передбачені правові наслідки передання товару неналежної якості, зокрема, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як вже було зазначено вище, додатковою угодою № 2 від 25.01.2008р. договору поставки сторони доповнили п. 6.4 договору умовою про те, що постачальник відшкодовує покупцю всі понесені витрати із-за поставки неякісної продукції.

Розмір витрат на усунення недоліків поставленої відповідачем неякісної продукції складає 7749,87 грн., що підтверджується обчисленою позивачем кошторисною калькуляцією від 12.04.2011р., яку відповідач не спростував як в цілому так і за її складовими.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, що визначено ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитків); 3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка відповідача полягає у неналежному виконанні свого договірного зобов’язання щодо поставки позивачеві якісної продукції, параметри якої повинні відповідати стандартам, технічним умовам, кресленням та вимогам узгодженої нормативної документації і умовам договору поставки, внаслідок чого у позивача виникли реальні збитки в сумі 7749,87 грн. у вигляді понесення витрат на виконання додаткових робіт та витрачення додаткових матеріалів для усунення недоліків поставленої відповідачем неякісної продукції. При цьому, між неналежним виконанням відповідачем свого договірного обов’язку та виниклими у позивача реальними збитками існує прямий причинно –наслідковий зв’язок. Відповідачем не доведено за допомогою законодавчо –встановлених засобів доказування відсутність своєї вини у завданні збитків позивачеві.

З цих же підстав колегією суддів не приймаються до уваги безпредметні посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на ч. 1 ст. 679 ЦК України, згідно з якою продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Тобто, відповідно до даної статті, якщо продавцем надані гарантії якості щодо товару, то саме він повинен відповідати за його недоліки.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами п.п. 4.6, 4.8 договору поставки в редакції протоколу врегулювання розбіжностей до нього, відповідачем надані гарантії щодо якості всього товару, що поставляється ним за даним договором. Належних доказів, які б свідчили про те, що недоліки спірного товару виникли після його передачі позивачеві внаслідок порушення останнім правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 7749,87 грн. на усунення недоліків поставленого неякісного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, остання була розглянута місцевим господарським судом за відсутності в судовому засіданні 04.10.2011 року представника позивача. Будь –які дані, які б спростовували доводи позивача про те, що він не був повідомлений судом належним чином про день, час і місце судового засідання, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. ст. 64, 77 ГПК України суд повідомляє сторони, зокрема, про день, час і місце проведення судового засідання, в якому призначена справа до розгляду, надсилаючи ухвалу про порушення провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи. Нез’явлення в засідання представників сторін, не повідомлених належним чином про день, час і місце судового засідання, є обставиною, за якої спір не може бути вирішений у цьому засіданні і підставою для відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 13.09.2011 року у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 04.10.2011 року, зобов’язано позивача надати суду визначені цією ухвалою документи та постановлено –копію ухвали надіслати сторонам до відома та виконання. Втім, зазначену ухвалу сторонам надіслано не було, що підтверджується відсутністю відмітки канцелярії суду про відправку на зворотньому аркуші цієї ухвали.

Таким чином, вимоги вищевказаних норм процесуального закону судом дотримані не були, що призвело до неповного встановлення обставин справи та порушення процесуальних прав позивача. З огляду на наведене, додані позивачем до своєї апеляційної скарги додаткові докази прийняті судом апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи, оскільки позивач не мав можливості подати їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та припустився істотного порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 153 грн., у тому числі 51 грн. за подання апеляційної скарги, а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.10.2011 року у справіф № 5024/1636/2011 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури” (73019, м. Херсон, Карантинний острів, 1, ЄДРПОУ: 24944438) на користь Публічного акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, ЄДРПОУ 05750295) витрати на усунення недоліків неякісної продукції в сумі 7749,87 грн. та судові витрати в сумі 389 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.