Постанова № 20117205, 23.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.12.2011 р.           справа №28/5009/5456/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,

суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса на рішення господарського суду Запорізької області

від05.10.2011р. (повний текст підписано 06.10.2011р.)

у справі№28/5009/5456/11 (суддя Яцун О.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса

доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергопривод», м. Запоріжжя

простягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1426,42грн., 101,42грн. інфляційних втрат та 38,22грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергопривод», м. Запоріжжя, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1426,42грн., 101,42грн. інфляційних втрат та 38,22грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області 05.10.2011р. (повний текст підписано 06.10.2011р.) у справі №28/5009/5456/11 відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що перерахування грошових коштів позивачем було здійснено на підставі рахунку-фактури №Ф-000101 від 16.08.2010р., отже між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов’язання, за якими позивач зобов’язався здійснити передплату товару, а відповідач, в свою чергу, мав передати товар позивачу. Оскільки, між сторонами відбувся правочин, який за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, то приписи ст.1212 Цивільного кодексу України в даному випадку не застосовуються, у зв’язку з тим, що виниклі правовідносини регулюються нормами зобов’язального права, які застосовуються до окремих видів угод.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області 05.10.2011р. у справі №28/5009/5456/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції встановлено, що: відповідачем не поставлено продукцію, яку він зобов’язався поставити у відповідності із рахунком-фактурою №Ф-0000101 від 16.08.2010р.; у зв’язку з неотриманням замовленої продукції, позивач, у відповідності до ст.530 ЦК України, листом №2572/02/02 від 07.10.2010р. запропонував відповідачу повернути отримані грошові кошти на рахунок позивача, вказаний лист отриманий відповідачем 14.10.2010р.; у відповіді на зазначений лист відповідач зобов’язався повернути вказані грошові кошти до 26.11.2010р.; станом на 27.11.2010р. грошові кошти не повернуто, у зв’язку з чим позивачем 27.12.2010р. була надіслана претензія №2996/02/02 з вимогою повернути кошти, зазначена претензія отримана відповідачем 05.01.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.12.2010р.; претензія залишена відповідачем без відповіді, грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача не перераховані, товар не поставлений. Тобто, з наявних у справі матеріалів суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти позивача, більш того відповідач не заперечує проти свого обов’язку повернути їх позивачу. Втім, судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних відносин приписів ст.1212 ЦК України, внаслідок чого суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав позивача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у справі №28/5009/5456/11. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 08.11.2011р. та 09.11.2011р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку судовою колегією було враховано, що рішення прийняте господарським судом Запорізької області, а місцем знаходження позивача є м. Одеса, також враховано нормативні строки пересилання поштових відправлень та календарний штемпель, наявний на поштовому конверті, в якому надійшла апеляційна скарга.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. та 07.12.2011р. судовий розгляд відкладався з метою надання сторонами можливості скористатись своїм правом на захист, а також надати витребувані апеляційним судом документи.

13 грудня 2011 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про приєднання до матеріалів справи довідки УДК у Київському районі ГУДКУ у Донецькій області №56/03-67/592 від 25.11.20011р. щодо зарахування до Держбюджету сплаченого скаржником державного мита.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, причини неявки апеляційному господарському суду не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористалися, про місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, а також те, що явка сторін не була визнана обов’язковою судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж»та ТОВ НВП «Енергопривод» виникли фактичні взаємовідносини з поставки товару. Так, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №Ф-0000101 від 16.08.2010р. на сплату визначеного в цьому рахунку товару на загальну суму 1426,42грн. Позивач перерахував відповідачу 1426,42грн., які визначив як оплату товару згідно рахунку №Ф-0000101 від 16.08.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 21.09.2010р.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було погоджено строків поставки товару, визначеного в рахунку-фактурі №Ф-0000101 від 16.08.2010р. та з вимогою про поставку товару у порядку ч.2 ст.530 ЦК України позивач до відповідача не звертався.

Листом №2572/02/02 від 07.10.2010р. позивач просив відповідача повернути грошові кошти сплачені платіжним дорученням №1116 від 21.09.2010р., згідно рахунку-фактури №Ф-0000101 від 16.08.2010р. у сумі 1426,42грн., у зв’язку з відсутністю товару.

В листі №24 від 23.11.2010р. відповідач у відповідь на лист №2572/02/02 від 07.10.2010р. зобов’язався повернути перераховані грошові кошти за рахунком-фактурою №Ф-0000101 від 16.08.2010р. у розмірі 1426,42грн. до 26.11.2010р. Слід зазначити, що підпис директора ТОВ НПП «Енергопривод»Матвєєва С.М., наявний на листі, співпадає з підписом особи, що виписала рахунок-фактуру №Ф-0000101 від 16.08.2010р., а також посвідчений печаткою відповідача.

Отже, сторони шляхом обміну листами дійшли згоди щодо припинення зобов’язання з поставки товару та повернення передплати, здійсненої за його поставку.

Оскільки, відповідач у визначений ним же строк не повернув позивачу передплати, позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2996/02/02 від 27.12.2010р., в якій вимагав повернення йому грошових коштів, сплачених платіжним дорученням №1116 від 21.09.2010р., згідно рахунку-фактури №Ф-0000101 від 16.08.2010р., у сумі 1426,42грн. Претензія була отримана відповідачем 05.01.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, не відреагував на звернення позивача, не надав позитивної відповіді або відмови не поставляти замовлений товар та повернути передплачені кошти, не заявляв про понесення ним збитків в зв’язку з відмовою позивача прийняти товар та відшкодування їх за рахунок останнього. Доказів протилежного до матеріалів справи надано не було. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок апеляційного суду матеріали справи не містять.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб’єкта господарювання без достатніх на те підстав.

Згідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 ЦК України включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК, але й гроші (грошові кошти).

Оскільки, позивачем передплачено замовлений товар у сумі 1426,42грн., а в подальшому сторони дійшли згоди щодо припинення зобов’язання відповідача з поставки товару та повернення передплати, оскільки відповідачем не представлено доказів поставки товару як до, так і після обміну листами, то у відповідача відсутні будь-які правові підстави для збереження грошових коштів у розмірі 1426,42грн. Наразі відповідачем грошові кошти у цій сумі позивачу не повернуті.

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК визначено: “1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.; 2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.

Визначені у статті 536 ЦК України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

З огляду на викладені приписи статей 536, 1212 та 1214 ЦК України, судова колегія доходить висновку про наявність у позивача права на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами з урахуванням інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 38,22грн. обчислені за період з 15.10.2010р. по 07.09.2011р. та інфляційні втрати у сумі 101,42грн. за індексом інфляції у період з листопада 2010 року по 1 липня 2011 року.

Апеляційним судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що пред’явлені до стягнення суми порушують вимоги чинного законодавства України та є необґрунтованими. Так, позивачем при нарахуванні відсотків та інфляційних не враховано строку встановленого відповідачем для повернення ним передплати, що у даному випадку є вирішальним, оскільки позивач не зініціював встановлення строку поставки товару в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. Апеляційним судом визначені належні періоди нарахування 3% річних з 27.11.2010р. по 07.09.2011р. та інфляційних втрат з грудня 2010 року по червень 2011 року, за якими розмір 3% річних складає 33,41грн. та розмір інфляційних втрат –97грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1426,42грн., інфляційних втрат у розмірі 97грн., 3% річних у розмірі 33,41грн., в решті позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що предметом регулювання ст.1212 ЦК України є цивільно-правові відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Правовідносини, що виникають з договору поставки, врегульовані, зокрема, ч.2 ст.693 ЦК України, якою передбачено наступне: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Сторонами було досягнуто згоди щодо поставки товару у спрощений спосіб. В подальшому, шляхом обміну листами сторони дійшли згоди щодо припинення зобов’язання з поставки товару та повернення передплати, здійсненої за його поставку, встановивши для цього строк. Отже, застосування у даному випадку положень ст.1212 ЦК України не суперечить приписам чинного законодавства. До того ж, посилання позивача в позові на ст.1212 ЦК України не впливає на правову оцінку правовідносин сторін, оскільки господарський суд повинен самостійно надати правову оцінку правовідносинам і визначити, яке законодавство повинно бути застосоване.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга ТОВ «ВКФ «Енергоспецмонтаж»підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011р. (повний текст підписано 06.10.2011р.) у справі №28/5009/5456/11 частковому скасуванню.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду та задоволенням позовних вимог судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса на рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011р. (повний текст підписано 06.10.2011р.) у справі №28/5009/5456/11 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011р. (повний текст підписано 06.10.2011р.) у справі №28/5009/5456/11 –скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1426,42грн., інфляційних втрат у розмірі 97грн., 3% річних у розмірі 33,41грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж», м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергопривод», м. Запоріжжя про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1426,42грн., інфляційних втрат у розмірі 97грн., 3% річних у розмірі 33,41грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергопривод»(м. Запоріжжя, вул. Літературна, 30/А; ЄДРПОУ 36277464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо –комерційна фірма «Енергоспецмонтаж» (65012, м. Одеса, вул. Базарна, 50/3; ЄДРПОУ 32521827, п/р 260028648 у АТ «Ерсте Банк»м. Київ, МФО 380009) безпідставно отримані грошові кошти у сумі 1426,42грн., інфляційні втрати у сумі 97грн., 3% річних у сумі 33,41грн., витрати по сплаті державного мита за подачу позовної заяві у сумі 100,98грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 233,64грн., витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у сумі 50,49грн.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 4,42грн., 3% річних у сумі 4,81грн. рішення господарського суду залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.О. Мартюхіна

                                                                                                    В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС