Постанова № 20117149, 23.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

23.12.2011

Постанова

Іменем України

20.12.2011 р. справа №4/275

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мартюхіна Н.О.

суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А.

за участю представників сторін: від позивача:не зявився від відповідача:ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.09.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Рент”, м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області

від08.11.2011р. (повний текст підписано 08.11.2011р.)

у справі№4/275 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Гледфарм ЛТД”, м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Рент”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 26916,41грн., пені в розмірі 2086,02грн., індексу інфляції в розмірі 9458,58грн., 3% річних в розмірі 2257,54грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гледфарм ЛТД”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Рент”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 26916,41грн., пені в розмірі 2086,02грн., індексу інфляції в розмірі 9458,58грн., 3% річних в розмірі 2257,54грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. (повний текст підписано 08.11.2011р.) у справі №4/275 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Фенікс-Рент”на користь ТОВ “Гледфарм ЛТД” заборгованість у сумі 25358,72грн., інфляційні у сумі 9458,58грн., 3% річних у сумі 2257,54грн., пені в розмірі 2086,02грн. (з врахуванням ухвали від 25.11.2011р.) в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що 08.10.2008р. між ТОВ “Гледфарм ЛТД”(продавець) та ТОВ “Медфармсервіс”(покупець) був укладений договір купівлі-продажу №261, на виконання якого продавець передав у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, а покупець, відповідно, прийняв цей товар згідно видаткових накладних; у звязку із невиконанням покупцем своїх зобовязань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 25358,72грн.; відповідач у справі є правонаступником покупця.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. у справі №4/275 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник вказав на доведеність правонаступництва “Фенікс-Рент”в частині зобовязань ТОВ “Медфармсервіс ” з оплати придбаного за договором купівлі-продажу №261 від 17.07.2008р. товару у сумі 26916,41грн., а також на те, що умовами договору не визначено строків оплати отриманого товару та позивач не звертався з відповідною вимогою до покупця або відповідача, тому момент платежу не настав. Крім цього, скаржник посилався на те, що накладні, за якими заявлена заборгованість, складені з порушенням законодавства, підпис особи уповноваженої на прийняття матеріальних цінностей не відповідає справжньому підпису, а на деяких накладних взагалі відсутня печатка підприємства та прізвище особи ТОВ “Медфармсервіс”, що нібито приймала товар. Крім того скаржник вказує на той факт, що суд першої інстанції незаконно застосував штрафні санкції у вигляді пені, оскільки під час розгляду справи у суді відповідач заперечував про застосування пені з огляду на сплив строку позовної давності.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судові засідання не зявився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

12 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гледфарм ЛТД” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №261, згідно пункту 1.1. якого продавець зобовязався протягом дії цього договору передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, а покупець зобовязався приймати та оплачувати товар.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 2.1., 2.2.. 2.3., 2.4. договору, поставка товару покупцю здійснюється партіями. Кількість, асортимент, ціна, комплектність, а також строки оплати вказуються в накладних на кожну партію товару, які є невідємними частинами цього договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом продавця або за домовленістю сторін іншим видом транспорту. Датою поставки товару вважається дата прийомки товару покупцем. Прийомка товару здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийомки продукції по кількості №П-6 від 15.06.65р. та по якості №П-7 від 25.04.66р. Покупець зобовязується довіреності та накладні на отримання товару кожен раз засвідчувати підписом та печаткою та передавати продавцю після отримання товару.

Вимоги щодо якості товару та порядок вирішення спору з приводу якості та кількості товару визначено у розділі 3 договору.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, покупець зобовязується оплатити товар на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування покупцем грошових коштів за отриманий товар на розрахунковий товар продавця.

За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (пункт 5.4. договору).

Даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2008р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. У разі, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах та на той же строк (пункт 6.3. договору).

У пункті 6.6. договору передбачено обовязок сторін протягом 3 банківських днів повідомити в письмовій формі іншу сторону про зміни реквізитів (поштову, юридичну адресу, банківські реквізити, відомості про реєстрацію, перереєстрацію та ліквідацію).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обовязки були передбачені договором між ТОВ „Гледфарм ЛТД” та ТОВ „Медфармсервіс”.

Факт передачі продукції у період з 17.07.2008р. по 16.09.2008р. на загальну суму 29923,15грн. підтверджується видатковими накладними №2517 від 17.07.2008р. на суму 1370,46грн., № 3217 від 21.07.2008р. на суму 636,28грн., № 3417 від 23.07.2008р. на суму 1144,92грн., № 3717 від 24.07.2008р. на суму 798,75грн., № 4517 від 30.07.2008р. на суму 993,30грн., № 118 від 01.08.2008р. на суму 1053,65грн., № 1318 від 08.08.2008р. на суму 463,94грн., № 1518 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн., № 2818 від 13.08.2008р. на суму 657,20грн., № 3818 від 20.08.2008р. на суму 4028,39грн., № 4318 від 27.08.2008р. на суму 3591,25грн., № 319 від 02.09.2008р. на суму 1731,80грн., № 919 від 08.09.2008р. на суму 3022,62грн., № 1719 від 11.09.2008р. на суму 5646грн., № 2519 від 16.09.2008р. на суму 3226,90грн.

Вказані накладні містять підпис в графі “Прийняв” уповноваженого представника відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЙ № 599145, № 4 від 25.07.2008р., № 35 від 08.08.2008р., № 56 від 20.08.2008р., № 81 від 09.09.2008р.

Оригінали вказаних видаткових накладних та довіреностей додані до матеріалів справи та досліджені судом апеляційної інстанції.

Фактично ТОВ „Медфармсервіс” прийняло продукцію на суму 29923,15грн., не відмовилось від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направило, доказів того що вказана продукція ним не отримана не представлено.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги поставку товару за видатковою накладною № 15/18 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн., оскільки відсутня довіреність на отримання товару та печатка юридичної особи.

Проте, такий висновок суду першої інстанції спростовується матеріалами справи зокрема довіреністю № 35 від 08.08.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей у тому числі й за накладною № 15/18 від 08.08.2008р., про що зазначено у самій довіреності, оригінал якої міститься в матеріалах справи. Зокрема із змісту довіреності № 35 від 08.08.2008р. вбачається, що остання видана саме на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладною № 15/18 від 08.08.2008р. Довіреність № 35 від 08.08.2008р. наявна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гледфарм ЛТД», що відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Відсутність на накладній печатки підприємства у будь-якому разі не спростовує факту отримання товару, оскільки ТОВ “Медфармсервіс ” були видані уповноваженій особі підприємства довіреності на отримання матеріальних цінностей від продавця.

З огляду на викладене судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за накладною № 15/18 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн., у звязку з чим рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судовою колегією встановлено, що вищевказані видаткові накладні згідно п.1.3 договору містять дати оплати поставленого товару покупцем. Між тим, у пункті 4.1. договору сторони передбачили, що покупець зобовязується оплатити товар на умовах відстрочки платежу у кількості 60 календарних днів. Отже, покупцю надана відстрочка виконання грошового зобовязання, яка більше ніж строки вказані у видаткових накладних, що надає покупцю строк для оплати.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно встановлює строк (термін) виконання зобовязання ТОВ „Медфармсервіс” згідно п.4.1 договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання продавцем своїх зобовязань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, покупець свої зобовязання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого у ТОВ „Медфармсервіс” перед позивачем виник борг у сумі 26916,41грн.

Як стверджує відповідач, 16.08.2010р. ТОВ „Медфармсервіс ” було надіслано на юридичну адресу ТОВ “Гледфарм ЛТД” повідомлення про реорганізацію підприємства шляхом злиття з ТОВ “Медфармсервіс Плюс” та акт звірки розрахунків станом на 01.08.2010р., про що надано до матеріалів справи фотокопію фіскального чеку №9686 від 16.08.2010р.

Як вбачається з розділу 7 договору, ТОВ „Медфармсервіс” було обізнано про юридичну, фактичну та поштову адреси ТОВ “Гледфарм ЛТД”. В матеріалах справи відсутні докази надіслання повідомлення про реорганізацію на фактичну та поштову адреси позивача.

В п.1.1. статуту ТОВ „Фенікс-рент”, затвердженого протоколом загальних зборів Засновників (Учасників) №1 від 10.12.2010р., зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс-рент” створено в результаті злиття Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, та є правонаступником всіх прав та обовязків вищевказаних товариств.

Згідно передавального акту станом на 30.11.2010р., у звязку з реорганізацією (припинення) ТОВ „Медфармсервіс Плюс” передало на баланс майно, усі активи та пасиви, о ТОВ „Фенікс-Рент” їх прийняв.

Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (ст.104 ЦК України).

Відповідно до ст.59 ГК України, у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до передавального акту не надано розшифровки (додатку) до нього в підтвердження своїх заперечень щодо не передачі кредиторської заборгованості ТОВ „Медфармсервіс ”, яка, на його думку, є спірною, оскільки на час реорганізації не було відомо чи списана заборгованість контрагентом як прострочена, чи не ліквідований контрагент тощо.

Посилаючись на приписи ст.107 ЦК України відповідач безпідставно не врахував, що передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Незатвердження учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, передавального акта чи розподільчого балансу або недотримання вимог стосовно нотаріальної форми документів тягне за собою відмову у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державної реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Тобто державний реєстратор відмовляє у внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державні реєстрації створюваної юридичної особи лише з підстав ненадання всіх необхідних документів для внесення таких змін.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач по справі є правонаступником покупця за договором.

Доказів у підтвердження відсутності боргу у сумі 26916,41грн. відповідачем надано не було.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача основного боргу.

Позивач у позові також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2257,54грн. за періоди з 15.09.2008р. по 15.10.2008р. (борг 1370,46грн.), з 19.09.2008р. по 21.10.2011р. (борг 636,28грн.), з 21.09.2008р. по 28.10.2008р. (борг 1144,92грн.), з 28.10.2008р. по 10.08.2010р. (борг 144,92грн.), з 10.08.2010р. по 10.08.2011р. (борг 144,92грн.), з 22.09.2008р. по 10.08.2010р. (борг 798,75грн.), з 10.08.2010р. по 10.08.2011р. (борг 798,75грн.), з 28.09.2008р. по 10.08.2010р. (борг 993,3грн.), з 10.08.2010р. по 10.08.2011р. (борг 993,30грн.), з 30.09.2010р. по 10.08.2011р. (борг 1053,65грн.), з 07.10.2008р. по 10.08.2011р. (борг 463,94грн.), з 07.10.2008р. по 10.08.2011р. (борг 1557,69грн.), з 12.10.2008р. по 10.08.2011р. (борг 657,2грн.), з 19.10.2008р. по 10.08.2011р. (борг 4028,39грн.), з 26.10.2008р. по 10.08.2011р. (борг 3591,25грн.), з 01.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 1731,80грн.), з 07.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 3022,62грн.), з 10.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 5646грн.), з 15.11.2008р. по 10.08.2011р. (борг 3226,90грн.) та інфляційні втрати у сумі 9458,58грн. за період з вересня 2008р. по липень 2011р.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2257,54грн. та інфляційних у сумі 9458,58грн., оскільки правомірно врахував положення ст.625 ЦК України та вірно із дотриманням положень пункту 4.1. договору визначив момент виникнення права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 09.09.2011р. подав до господарського суду Донецької області відзив № 29 від 07.09.2011р., в якому просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено строк, в межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

При цьому, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, в яких буде доведено факт порушення або оспорювання права. Отже, якщо є інші підстави для відмови у позову ніж застосування судом спливу строків позовної давності, то суд відмовляє у позові з тих підстав.

У пункті 5.4. договору сторонами передбачено, що штраф нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Оскільки, словосполучення “за кожен день прострочки” може стосуватися як періоду за який дозволено нараховувати пеню, так і визначення розміру подвійної облікової ставки, що застосовується при розрахунку пені, то судова колегія вважає, що сторони у договорі чітко, визначили що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, нараховується за весь час прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи, що прострочка з оплати виникла з 15.09.2008р., 19.09.2008р., 21.09.2008р., 22.09.2008р., 28.09.2008р., 30.09.2008р., 07.10.2008р., 12.10.2008р., 19.10.2008р., 26.10.2008р., 01.11.2008р., 07.11.208р., 10.11.2008р. та 15.11.2008р. та у даному випадку при нарахуванні пені підлягав застосуванню строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України.

Однак, заявлена до стягнення пеня у сумі 2086,02грн., нарахована на підставі п. 5.4. договору за період з 10.08.2010р. по 10.08.2011р., тобто поза межами шестимісячного строку, у межах якого нараховуються штрафні санкції, що є підставою для відмови у позові в цій частині та поза межами строку позовної давності для стягнення пені, про застосування якої заявлено відповідачем.

Як видно з матеріалів справи строк позовної давності, до вимог про стягнення неустойки судом першої інстанцією застосовано не було у звязку з чим рішення господарського суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ніяким чином не вирішено клопотання відповідача про призначення по справі судової технічної експертизи.

З приводу зазначеного апеляційна інстанція зазначає, що доводи скаржника щодо необхідності призначення по справі судової технічної експертизи документів відхиляються судовою колегією, оскільки згідно приписів ст.41 ГПК України необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень. Як встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ “Медфармсервіс” були видані уповноваженій особі підприємства довіреності на отримання матеріальних цінностей від продавця, отже у суду відсутні підстави сумніватися у справжності складених первинних документів контрагентами.

Щодо клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження по справі № 4/275 до розгляду апеляційної скарги по справі № 4/275 на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2011р., то воно задоволенню не підлягає, оскільки така скарга розглянута Донецьким апеляційним господарським судом по суті 20.12.2011р.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі обґрунтовані, та частково доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення знайшли свого підтвердження, в звязку з чим у суду апеляційної інстанції є підстави для часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. (повний текст підписано 08.11.2011р.) у справі №4/275.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційній скарзі покладаються на скаржника пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс-Рент”, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. (повний текст підписано 08.11.2011р.) у справі №4/275 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. у справі № 4/275 скасувати частково.

Викласти абзац 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. у справі №4/275 в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гледфарм ЛТД», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент», м. Донецьк про стягнення 40718,55грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент»(83085, м. Донецьк, вул. Відважних, 1 «а», ЄДРПОУ 37545308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гледфарм ЛТД»(01133, м. Київ, вул. Первомайського, 6; 02092, м. Київ вул. Алма-Атинська, 58, 58 адреса для листування, ЄДРПОУ 20075891) заборгованість в сумі 26916,41грн., 9458,58грн. інфляційні, 2257,54грн. 3% річних, державне мито в розмірі 386,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 223,90грн. В решті позовних вимог відмовити.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. по справі № 4/275 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гледфарм ЛТД»(01133, м. Київ, вул. Первомайського, 6; 02092, м. Київ вул. Алма-Атинська, 58, 58 адреса для листування, ЄДРПОУ 20075891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Рент»(83085, м. Донецьк, вул. Відважних, 1 «а», ЄДРПОУ 37545308) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 18,50грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяН.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.А. Марченко