Рішення № 20116237, 13.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р.Справа № 16/17-3877-2011 Господарський суд Одеської області

у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 683/11.5.2 від 06.09.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю від 03.11.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі „Одеська регіональна дирекція” публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” до товариства з обмеженою відповідальністю „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” про стягнення 17625903,38 грн., а також за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” до публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі „Одеська регіональна дирекція” публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція” публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (далі по тексту ПАТ „ВТБ Банк”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” (далі по тексту ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”) про стягнення заборгованості на загальну суму 17625903,38 грн., яка складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 11466932,98 грн., суми пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 642776,55 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408,53 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 4851825,44 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 253989,37 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159,20 грн., суми комісії за користування грошовими коштами в розмірі 96018,75 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219,21 грн., трьох відсотків річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1 010,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань, які винили з наступних правочинів: договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. з урахуванням додаткових угод до нього, укладеним між позивачем (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” (Позичальник), і договором про переведення боргу № 1/16 від 11.11.2010р., укладеного між ПАТ „ВТБ Банк” та відповідачем, на підставі якого було замінено первісного боржника на ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” у зобовязанні, що виникло з вищезазначеного договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р.

Ухвалою від 19.10.2011р. господарським судом на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України за клопотанням позивача було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” на праві власності, в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 17625903,38 грн. до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами по справі № 16 / 17 3877 2011 по суті.

Не погоджуючись з позовними вимогами, 14.11.2011р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ „ВТБ Банк” з вимогами про визнання недійсними наступних договорів, укладених між сторонами по справі: договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р.; договору від 11.11.2010р. про внесення змін до іпотечного договору від 05.08.2008р. Згідно з ухвалою суду від 16.11.2011р. зустрічну позовну заяву ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” було прийнято до розгляду з обєднанням позовних вимог ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” за зустрічним позовом зі справою № 16 / 17 3877 2011 в одне провадження.

В процесі розгляду даної справи ПАТ „ВТБ Банк” повністю заперечувало проти позовних вимог ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” за зустрічним позовом, наголошуючи на їх необґрунтованості та безпідставності. В свою чергу, позовні вимоги за первісним позовом були підтримані позивачем у повному обсязі.

Відповідач повністю заперечував проти позовних вимог ПАТ „ВТБ Банк”, наполягаючи на необхідності задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

05.08.2008р. між відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” (Банк), правонаступником якого є ПАТ „ВТБ Банк” у відповідності до п. 1.2 нової редакції статуту останнього, погодженої Національним банком України від 07.06.2011р., зареєстрованої Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 17.06.2011р. за № 10741050076002928, та товариством з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 16 / 08, згідно з п.п. 1.1, 2.1 2.3 якого предметом цього договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії (кредит) на таких умовах: ліміт кредитної лінії 1250000 доларів США 00 центів; строк кредитування до 04.02.2010р.; проценти за користування кредитом 14,0% річних; щорічна комісія за управління кредитом в розмірі 1% від діючого ліміту кредитування; комісія за невикористаний ліміт кредитної лінії в розмірі 1% річних від суми невикористаного кредиту. Для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № 20633301000206.840.1. Кредит надається шляхом перерахування коштів на поточних рахунок Позичальника в Одеській філії ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 388410 в межах встановленого п. 1.1 кредитного договору ліміту на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у триденний термін з дня отримання Банком заяви. Цільове призначення кредиту за цим договором: поновлення обігових коштів.

В подальшому, між ПАТ „ВТБ Банк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Азот транс ЛТД” було укладено додаткову угоду № 1 від 18.05.2009р. до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р., згідно з якою деякі положення основного договору було викладено в іншій редакції. Так, після внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. визначено, що для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № 2063 9010026806.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

До обовязків Банку за договором про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. віднесено надання Позичальникові грошових коштів (кредиту) у розмірі та на строк, що встановлені в розділі 1 Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. з метою отримання кредитних грошових коштів від позивача, товариство з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” звернулось до ПАТ „ВТБ Банк” із заявою від 05.08.2008р. за вих. № 05/08/08 про надання траншу в розмірі 1250000 доларів США шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок № 26002301000206, відкритий у ПАТ „ВТБ Банк”. На виконання умов названого кредитного договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок № 26002301000206, належний товариству з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД”, грошові кошти в сумі 1250000 доларів США, з визначенням еквіваленту в національній валюті України на момент здійснення платежу в сумі 6055625,00 грн., що підтверджується меморіальним валютним ордером № TR.11315.1.

В подальшому, між ПАТ „ВТБ Банк” (Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю „Продсервістранзіт” (перейменованим з товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД”; Первісний боржник) та ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р., згідно з п.п.1.1 1.3 якого передбачено, що цим договором регулюються відносини, повязані із заміною зобовязаної сторони (Первісного боржника) у зобовязанні, що виникає із договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткової угоди до нього № 1 від 18.05.2009р.), укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі по тексту договору про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р. іменується „Основний договір”). В порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний боржник переводить свій борг (обовязки) за Основним договором, укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник замінює первісного боржника у зобовязанні, що виникає із Основного договору і приймає на себе обовязки Первісного боржника за Основним договором у повному обсязі, в тому числі, однак не виключно, обовязки щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення і сплати яких встановлюються Основним договором. Всі права Кредитора за Основним договором залишаються за Кредитором і можуть бути реалізовані ним по відношенню до Нового боржника в порядку та на умовах, передбачених основним договором. Кредитор надає згоду на заміну Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У звязку з укладенням договору про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р., між ПАТ „ВТБ Банк” (Банк) та ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” (Позичальник) було укладено договір № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р., за умовами якого основний договір було викладено в новій редакції. Так, згідно з п.п. 1.1, 2.1, 2.2 договору № 2 від 11.11.2010р. Банк на умовах цього договору надав Позичальнику кредит в сумі 1250000,00 доларів США та 1 4999 807,98 грн., а Позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит у строк до 11 травня 2011р., але не пізніше дня реалізації предмету іпотеки, визначеного у п. 1.3.1 цього договору, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобовязання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором. Цільове використання кредиту: поновлення обігових коштів. Надання кредиту Позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заявки Позичальника за формою додатку № 1, далі заявка, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника № 26000010069098 у відділенні „Одеська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321797 (або за іншими реквізитами, що вказані в заявці) за умови виконання Позичальником своїх зобовязань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених цим договором. Надання кредиту може здійснюватись окремими частинами, розмір яких визначається Позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування. Надання кредиту здійснюється у строки, зазначені в заявці, за умови, що заявка подана Позичальником до Банку щонайменше за 2 (два) банківські дні до передбачуваної дати отримання Позичальником кредиту.

Положеннями п. 1.3 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. передбачено, що виконання Позичальником своїх зобовязань за цим договором забезпечується іпотекою нежитлових будівель та споруд, загальною площею 2080,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66/3, та належать на праві власності Позичальнику, заставною вартістю 7506149,00 грн.

В свою чергу, на виконання п. 1.3 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. між сторонами по справі було укладено договір, посвідчений 11.11.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за № 5489, про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_3., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, пятого серпня дві тисячі восьмого року за реєстровим № 6153 (далі по тексту договір від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору), за яким ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” передало ПАТ „ВТБ Банк” в іпотеку в забезпечення виконання власних зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. (з наступними змінами та доповненнями) нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва (вул. Московська), буд. 66/3, загальною площею 2080.0 кв.м., які складаються з: будівлі літ. „М1”, літ. „Р1”, літ. „П1”, літ. „З1”, літ. „З11”, літ „З21”, літ. „З31”, літ. „Й1”, які належать йому на праві власності, і на які, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

За твердженнями позивача, відповідач на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) звернувся до нього із заявкою від 11.11.2010р. про видачу кредиту в сумі 1499807,98 грн. в погашення боргу на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервістранзіт” (перейменованого з товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс Лтд” за наступними реквізитами: номер рахунку № 20673010026806 в ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767. Позивач, в свою чергу, на виконання прийнятих на себе зобовязань, згідно з меморіальним ордером № 35387 від 11.11.2010р. перерахувало грошові кошти в сумі 1499807,98 грн. на рахунок отримувача товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” № 20673010026806.

Крім того, виходячи з положень п. 3.1 (з урахуванням відповідних підпунктів) договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. за користування кредитом Позичальник зобовязаний сплатити Банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах, обумовлених договором. Плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус „диференційованої” ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне. Кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання Позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовуються підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором. Встановлення диференційованої процентної ставки є особливою умовою кредитування в частині визначення плати за користування кредитними коштами, а застосування диференційованої процентної ставки (підвищеної та базової процентної ставки) не змінює правовідносин за цим договором та/або його істотних умов. Вищезазначена умова про збільшення розміру процентів за користування кредитом застосовується за взаємним волевиявленням та згодою сторін, що виражено шляхом укладення цього договору та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до нього договору або нового договору. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 11% (одинадцять) процентів річних у доларах США та 18,5% процентів у гривні. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню повного його погашення із розрахунку факт/360 для кредиту, наданого в доларах США, та із розрахунку факт/365 для кредиту, наданого в гривнях.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.7, 4.3 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. платежі по сплаті боргових зобовязань мають бути сплачені у повному розмірі та вважаються здійсненими у встановлений строк, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунки Банку, визначені у п. 10.1 цього договору, в строк, встановлений цим договором. Позичальник зобовязаний повернути Банку кредит в повному обсязі в строк, визначений в договорі, а саме до 11.05.2011р. Крім того, на Позичальника покладається обовязок своєчасного внесення плати за кредит наступним чином. Сплата процентів здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів, визначений п. 10.1 цього договору, а саме: проценти. Нараховані з 11 листопада 2010 року відповідно до п. 3.1.2 цього договору, сплачуються щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно в сумі 2000 доларів США та 5000 грн.

Сторонами погоджено, що для обліку заборгованості Позичальника за названим договором Банк використовує наступні рахунки: рахунок обліку/сплати кредиту 20631010069098; рахунок обліку/сплати процентів 20686010069098; рахунок для обліку/сплати комісії 35789010069098.

За твердженнями позивача, відповідачем були порушені прийняті на себе зобовязання за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, що укладається у неповерненні отриманого кредиту в сумі 1250000 доларів США та в сумі 1499 807,98 грн. в погоджений сторонами по справі строк. Через допущене ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” порушення прийнятих на себе грошових зобовязань за названим кредитним договором, ПАТ „ВТБ Банк” звернулось до відповідача із листами від 16.05.2011р. № 627/2300-08-2 та від 23.05.2011р. № 676/2300-08-2 з вимогою про погашення заборгованості за вищезазначеним договором у повному обсязі, які були залишені з боку ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” без відповіді та задоволення.

Вищевикладені обставини, а саме непогашення відповідачем заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) незважаючи на настання строку повернення кредиту та на предявлені вимоги і зумовили звернення ПАТ „ВТБ Банк” до суду із даним позовом про стягнення з ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” заборгованості на загальну суму 17625903,38 грн., яка складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 11466932,98 грн., суми пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 642776,55 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408,53 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 4851825,44 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 253989,37 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159,20 грн., суми комісії за користування грошовими коштами в розмірі 96018,75 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219,21 грн., трьох відсотків річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1 010,17 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” виникли кредитні правовідносини, врегульовані договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. На виконання умов даного договору та поданої товариством з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” заявки ПАТ „ВТБ Банк” перерахувало на позичковий рахунок № 20002301000206, належний Позичальнику, грошові кошти в сумі 1250000 доларів США, що еквівалентно 6055625,00 грн. на момент здійснення платежу. Викладені обставини підтверджуються меморіальним ордером № TR.11315.1 від 06.08.2008р. та, відповідно, свідчать про належне виконання позивачем прийнятих на себе обовязків за даним договором і також про той факт, що даний кредитний договір набув чинності, оскільки виходячи з положень ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, між ПАТ „ВТБ Банк” (Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю „Продсервістранзіт” (перейменованим з товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД”; Первісний боржник) та ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” (Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р., за яким боргові зобовязання Первісного боржника за договором про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. перейшли до відповідача. При цьому, позивач як кредитор у зобовязанні, в якому здійснюється заміна боржника, надав згоду на таку заміну.

В силу положень ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

З огляду на те, що договір про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р. був вчинений в тій самій формі, що й договір, на підставі якого у товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” виникли відповідні грошові зобовязання договір про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р., тобто у простій письмовій формі, а також приймаючи до уваги надану позивачем як кредитором за названим кредитним договором згоду на заміну боржника у відповідних кредитних зобовязаннях, господарський суд на підставі ст.ст. 513, 520, 521 ЦК України дійшов висновку, що до ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” перейшли права та обовязки Позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р.

В свою чергу, після укладення вищезазначеного договору про переведення боргу, між ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” та ПАТ „ВТБ Банк” було укладено договір № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., на підставі якого положення основного договору (договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р.) було викладеного в новій редакції та визначено, що позивач, серед іншого, надав відповідачу кредит в сумі 1499807,98 грн. Однак, за переконанням ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, названий договір про внесення змін було укладено із порушенням вимог чинного законодавства, що має наслідком його недійсність.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ПАТ „ВТБ Банк” засновані саме на факті порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням змін, внесених до нього згідно з договором № 2 від 11.11.2010р.), а також враховуючи твердження та доводи ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” щодо недійсності вищезазначеної додаткової угоди, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, надати правову оцінку договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. на предмет відповідності його умов положенням чинного законодавства.

Обгрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., відповідачем було висунуто низку тверджень та доводів, на дослідженні кожного з яких господарський суд вважає за необхідне зупинитись окремо.

Так, відповідач наголошує, що незважаючи на перехід до нього прав та обовязків Позичальника за кредитним договором та всупереч положенням п. 1.1 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., якими передбачено, що Банк на умовах цього договору надав Позичальнику кредит в сумі 1250000 доларів США та 1499807,98 грн., ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” не отримало від ПАТ „ВТБ Банк” будь-яких грошових коштів. Викладені обставини, за переконанням відповідача, свідчать про той факт, що: по-перше, оспорювана додаткова угода не була спрямована на настання реальних правових наслідків її вчинення отримання ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” кредитних грошових коштів; по-друге, вчинена відповідачем під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, та шляхом навмисного введення ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” в оману з боку ПАТ „ВТБ Банк”.

Відповідно до ст.ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст оспорюваної додаткової угоди на предмет реальності настання правових наслідків, обумовлених змістом даного правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, правовою підставою для укладення оспорюваної додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. стало укладення між сторонами по справі та товариством з обмеженою відповідальністю „Просервістранзіт” договору про переведення боргу № 1 / 16 від 11.11.2010р., на підставі якого, як встановлено судом, до відповідача по справі перейшли права та обовязки позичальника за вищезазначеним кредитним договором. Однак названий договір про переведення боргу взагалі не містить положень щодо виникнення у ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” права вимагати від позивача надання кредиту в сумі 1250000,00 доларів США. Більш того, як встановлено судом, грошові кошти в сумі 1250000 доларів США були отримані саме первісним боржником за кредитною угодою товариством з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД”, а за змістом договору про переведення боргу на відповідача виключно покладається обовязок виконання відповідних грошових зобовязань щодо отриманого первісним боржником кредиту.

Таким чином, викладені обставини дозволяють суду дійти висновку, що ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, набувши статусу боржника у зобовязанні, що виникло з договору про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р., не мало право вимагати від ПАТ „ВТБ Банк” надання кредиту в сумі 1250000,00 доларів США. Суд зазначає, що права та обовязки позичальника за кредитним договором перейшли до відповідача в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, оскільки в відповідному договорі про переведення боргу відсутнє застереження про інше.

В свою чергу, юридичним наслідком вчинення оспорюваної угоди, за переконанням суду, є подальше врегулювання правовідносин між ПАТ „ВТБ Банк” та ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” після набуття останнім прав та обовязків позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 16 / 08 від 05.08.2008р. в тому обсязі, в якому ці права та обовязки існували у товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД” на момент переходу цих прав. За таких обставин, суд дійшов висновку, що отримання відповідачем кредиту від ПАТ „ВТБ Банк” в сумі 1250000 доларів США не було визначено сторонами по справі як юридичний наслідок вчинення оспорюваного додаткового договору, а тому посилання ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” на невідповідність договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. положенням чинного законодавства як такого, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, є декларативними, надуманими та необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про неотримання ним кредиту в сумі 1499807,98 грн., як це передбачено п. 1.1 оспорюваної додаткової угоди, господарський суд зазначає наступне. Дійсно, положеннями п. 1.1 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. передбачено право відповідача на отримання кредиту в сумі 1499807,98 грн., з визначенням в якості підстави надання цих грошових коштів відповідну заяву позичальника При цьому, положенням п. 2.4 даного договору передбачено, що кредит надається за реквізитами, вказаними у заявці Позичальника. Як вже зазначалось вище по тексту рішення, ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” звернулось до ПАТ „ВТБ Банк” із заявкою про надання кредитних коштів від 11.11.2010р., згідно з якою просило позивача перерахувати грошові кошти в сумі 1499807,98 грн. в погашення боргу на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Продсервістранзіт” (перейменоване з товариства з обмеженою відповідальністю „Азот Транс ЛТД”) на розрахунковий рахунок останнього № 20673010026806, відкритий у ПАТ „ВТБ Банк”, що й було здійснено позивачем згідно меморіального ордеру № 35387 від 11.11.2010р. Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” скористалось своїм правом на отримання кредитних коштів в сумі 1499807,98 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок первісного боржника у спірних кредитних правовідносинах, тобто і в цій частині оспорювана додаткова угода мала юридичні наслідки її вчинення у вигляді виконання сторонами по справі відповідних зобовязань, повязаних з наданням відповідних кредитних коштів.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., укладений між сторонами по справі, створив правові наслідки його вчинення виходячи з умов, визначених його змістом, у звязку з чим посилання ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” на недійсність цього договору з підстав нестворення ним юридичних наслідків його вчинення через неотримання останнім кредитних коштів від ПАТ „ВТБ Банк” є надуманими та необґрунтованими, а, отже, й не можуть бути підставою для визнання даного правочину недійсним.

Стосовно посилань відповідача на необхідність застосування до даного оспорюваного кредитного договору положень ст.ст. 229, 230 ЦК України слід зазначити наступне. Виходячи з положень ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Верховний Суд України в узагальненнях від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»наголошує, що воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважаємо, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Здійснюючи посилання на наведені положення цивільного законодавства як на підставу для недійсності договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. відповідачем взагалі не визначено, саме в чому полягала помилка з його боку при укладенні даної угоди та/або введення ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” в оману стосовно обставин, які мають істотне значення, з боку ПАТ „ВТБ Банк”. Більш того, відповідач взагалі не зазначає, що на його думку мало місце: помилка чи введення в оману. За відсутності взагалі будь-яких доказів, підтверджуючих введення позивачем в оману відповідача при укладенні оспорюваного договору, суд дійшов висновку про відсутність доказів стосовно допущення з боку ПАТ „ВТБ Банк” протиправних дій при укладенні договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р.

За переконанням суду, в даному випадку відповідачем не було допущено й помилки щодо обставин, які мають істотне значення, при укладенні оспорюваної додаткової угоди. Наведене вбачається, перш за все, з того факту, що відповідачем було укладено договір про переведення боргу № 1/16 від 11.11.2010р., на підставі якого, в свою чергу, і був укладений договір № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. як юридична форма закріплення та конкретизації правовідносин між кредитором та новим боржником у зобовязанні. Неотримання відповідачем кредитних грошових коштів від ПАТ „ВТБ Банк” стало результатом цілеспрямованої поведінки ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, підтвердженням чого, в свою чергу, є відповідна заявка про видачу кредиту від 11.11.2010р., про яку зазначалось вище по тексту рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” не доведено суду факту укладення договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. під впливом помилки та факту введення останнього в оману позивачем при вчиненні даного правочину.

Окремо суд зазначає, що всі вищезазначені доводи ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” зводяться до того факту, що оспорювана угода начебто не була спрямована на настання правових наслідків її вчинення. Чинним законодавством визначено таку угоду як фіктивну та встановлено спеціальну норму закону ст. 235 ЦК України, яка передбачає підстави для визнання фіктивного правочину недійсним. Однак ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, неодноразово наголошуючи на фіктивності оспорюваного договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., відповідних посилань на ст. 235 ЦК України зроблено не було.

Ще однією підставою для визнання недійсним вищезазначеного договору про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. та договору від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору, за твердженнями ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, є укладення даних угод неупоноваженою на це особою. Обгрунтовуючи наведені доводи, відповідач посилається на положення п. 7.6.2 нової редакції статуту ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, чинної на момент укладення оспорюваних угод, якими передбачено, що директор як виконавчий орган цього товариства має право на укладення всіх договорів, ціна яких перевищує суму 60000 грн. на день підписання договору або в іноземній валюті, яка на день підписання договору за курсом НБУ перевищує 60000 грн. виключно за рішенням учасників (засновників) цього товариства, які оформлюються відповідним протоколом загальних зборів. Як стверджує відповідач, укладаючи договір про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. та договір від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору, директор ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” порушив вищезазначені обмеження його компетенції, оскільки одноособово, без попереднього рішення вищого органу управління даного господарського товариства, уклав ці угоди, ціна яких значно перевищує суму в розмірі 60000 грн.

Однак такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” № 04-10 від 04.11.2010р., яким Бурлаченко О.В., єдиний засновник даного товариства на час укладення оспорюваних договорів, вирішила: звернутись до ПАТ „ВТБ Банк” з клопотанням про переведення боргів згідно кредитних договорів № 16/08 від 05.08.2008р. та № 17/08 від 05.08.2008р., укладених між ТОВ „Продсервістранзіт” (перейменованого з ТОВ „Азот Транс ЛТД”) та Банком, на ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” через укладення договору переводу боргу та внесення відповідних змін до кредитних договорів (в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції), договору поруки з Бурлаченко А.Ф. та договору іпотеки від 05.08.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., реєстровий номер 6154; звернутися до Банку з клопотанням про збільшення ліміту зокрема кредитного договору № 16/08 від 05.08.2008р. на 1499807,98 грн. та продовження строку дії даного кредитного договору до травня 2011 року з погашенням основної суми боргу у кінці строку або із суми продажу обєкту іпотеки; передати в іпотеку нерухомість, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66/3 (реєстраційний номер 11684846) (внести зміни відносно заміни іпотекодавця в чинний Іпотечний договір); надати директору ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” Бурлаченко А.Ф. право підпису договорів переводу боргів, відповідних додаткових угод зокрема до кредитного договору № 16/08 від 05.08.2008р., іпотечного договору, інших необхідних документів та право визначати на власний розсуд інші умови вищезазначених договорів.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази визнання вищезазначеного рішення зборів учасників ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” недійсним, так само як і докази його фальсифікації, що могло б дозволити суду поставити під сумнів достовірність цього протоколу як доказу надання вищим органом управління відповідача права відповідному виконавчому органу на укладення оспорюваних договорів. У звязку з викладеним, господарський суд дійшов висновку, що договір № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. та договір від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору були укладені від імені ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” повноважною особою виконавчим органом товариства на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників даного господарського товариства.

Відповідач також стверджує, що укладення договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. поставило його у скрутний фінансовий стан через те, що на момент укладення основного кредитного договору встановлений Національним банком України курс гривні до долара США складав: 1 долар США = 4,85 грн., а на момент вирішення даного спору чинним є наступний курс: 1 долар США = 7,98 грн. За переконанням ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, така зміна курсу національної валюти України по відношенню до валюти кредиту та відповідне збільшення боргових зобовязань останнього є істотною зміною обставин, на які відповідач не міг розраховувати при укладенні оспорюваного договору. Відповідач також наголошує, що викладені обставини також є порушенням принципу справедливості, закріпленому у ст. 3 ЦК України. З цього приводу господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, по-перше, істотна зміна обставин, яка мала місце в ході виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за договором, по відношенню до тих обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, законодавчо не віднесена до підстав для визнання правочину (договору) недійсним. Навпаки, статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, у випадку наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, такий договір може бути виключно змінений або розірваний, а не визнаний недійсним.

По-друге, виходячи з положень ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст.ст. 524, 533 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, положеннями чинного законодавства не передбачено стабільного курсу іноземної валюти до національної валюти України гривні, з чітким законодавчим закріпленням загального правила визначення грошового еквіваленту іноземної валюті в національній валюті України виходячи з офіційного курсу відповідної валюти на день здійснення платежу.

Виходячи з загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст.ст. 3, 6, 628 ЦК України, до яких віднесені в тому числі свобода договору, учасники цивільних відносин вправі визначити на власний розсуд валюту виконання грошового зобовязання, в тому числі іноземну, за відсутності на це прямої законодавчої заборони. Обираючи в якості валюти виконання зобовязання іноземну валюту, у сторони договору в момент його укладення існувала можливість передбачити зміни курсу гривні у відношенні до іноземної валюти, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації. Крім того, сторони будь-якого договору, в тому числі кредитного, вправі обрати в якості валюти даного зобовязання національну валюту України.

Таким чином, посилання на значну зміну курсу національної валюти України до долара США, який обраний однією із валют виконання грошових зобовязань відповідача за договором № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., не може бути підставою для визнання даного правочину недійсним.

Посилання ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” про невідповідність оспорюваної додаткової угоди до кредитного договору положенням Закону України „Про захист прав споживачів” судом також не приймаються до уваги з огляду на наступне. Преамбулою Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; надалі за текстом Закон України „Про захист прав споживачів”) встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

У відповідності до п.п. 22, 23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно зі ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Таким чином, положення Закону України „Про захист прав споживачів” застосовуються виключно до правовідносин, які виникають між банками та споживачами - фізичними особами в ході укладання договорів споживчого кредиту. Положеннями Закону України „Про захист прав споживачів” не регулюються правовідносини між банками та юридичними особами щодо укладання кредитних договорів.

Ще одним доводом, яким, на думку ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”, підтверджується невідповідність договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., є відсутність у ПАТ „ВТБ Банк” відповідної індивідуальної ліцензії на надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління Національного банку України N 275 від 17.07.2001, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. З матеріалів справи вбачається, що Національним банком України було видано позивачу генеральну банківську ліцензію № 79, зареєстровану 11.11.1992р. під № 128, а також відповідний дозвіл на право здійснення банківських операцій із використанням іноземної валюти.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Наведені висновки зроблені судом з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, висловленої в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010р.

З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність у ПАТ „ВТБ Банк” відповідної індивідуальної ліцензії на надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу, як на підставу для недійсності договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. є такими, що не грунтуються на законних підставах

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що всі без виключення твердження та доводи ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” стосовно невідповідності договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. вимогам чинного законодавства є декларативними, необґрунтованими та надуманими, у звязку з чим позовні вимоги ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД” в цій частини задоволенню не підлягають

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору, суд зазначає, що ці вимоги обґрунтовані наступними обставинами: відсутності у директора ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД” відповідних повноважень на укладення даного договору; недійсністю договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (в редакції згідно з договором № 2 від 11.11.2010р.), виконання зобовязань відповідача за яким забезпеченого даним іпотечним договором в силу похідного характеру іпотеки як забезпечувального зобовязання. Однак оскільки даним обставинам судом надана правова оцінка по тексту рішення вище, наслідком якої є встановлення факту їх необґрунтованості та декларативності, суду не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору.

З огляду на викладене, підсумовуючи вищевикладені обставини та висновки суду, зроблені в ході надання правової оцінки оспорюваним угодам, господарському суду не вбачаються правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” за зустрічним позовом про визнання недійсними договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. та договору від 11.11.2010р. № 5489 про внесення змін до іпотечного договору.

Таким чином, оскільки судом встановлена відповідність договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. вимогами чинного законодавства, у відповідача як позичальника у даних правовідносинах виникають відповідні обовязки, визначені законом та договором.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. було видано кредит в сумі 1250000 доларів США та 1499807,98 грн. При цьому, згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями п.п. 1.1, 4.3 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., редакція яких вже наводилась вище по тексту рішення, на відповідача покладений обовязок повернення кредиту у строк до 11.05.2011р. Однак у названий строк даний обовязок з боку ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” був залишений без виконання, що останнім не заперечується, та вбачається з наданих ПАТ „ВТБ Банк” виписок з особового рахунку № 20631010069098, відкритого для обліку заборгованості відповідача за кредитом.

Крім того, згідно з п.п. 4.3.6, 5.1, 5.2 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. Позичальник зобовязаний достроково сплатити боргові зобовязання за кредитом у повному обсязі у різ надходження заявленої вимоги Банку щодо дострокового виконання боргових зобовязань у випадках, передбачених п.п. 3.1.7, 5.2, 6.12 цього договору. За погодженням сторін однією із несприятливих подій визначено невиконання та/або неналежне виконання Позичальником зобовязань за цим договором чи будь-якими іншими договорами, укладеними з Банком. У випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право відкликати власні зобовязання з кредитування за цим договором та/або вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальнику кредит, а Позичальник зобовязаний, незважаючи на положення п. 1.1.2 цього договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання цього договору), що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно умов цього договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із листами від 16.05.2011р. № 627/2300-08-2 та від 23.05.2011р. № 676/2300-08-2 з вимогою про погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) у повному обсязі, які були залишені з боку ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” без відповіді та задоволення після їх отримання 30.06.2011р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку, незважаючи на імперативні приписи п.п. 4.3.6, 5.1, 5.2 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. щодо обовязкового виконання позичальником всіх боргових зобовязань за даною кредитною угодою у триденний строк з моменту отримання відповідної вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги неповернення відповідачем на користь ПАТ „ВТБ Банк” кредиту у встановлений для виконання даного обовязку строк до 11.05.2011р. незважаючи на предявлені останнім вимоги про повернення даних грошових сум, господарський суд дійшов висновку про порушення ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” прийнятих на себе зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) щодо повернення кредитних грошових коштів, тобто невиконання їх у встановлений угодою сторін строк. Наведені обставини дозволяють суду дійти висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ПАТ „ВТБ Банк” про стягнення з відповідача заборгованості за вищезазначеною кредитною угодою в сумі 1250000 доларів США, що еквівалентно 9967125,00 грн. в національній валюті України, та в сумі 1499807,98 грн., а всього заборгованості за кредитом в розмірі 11466932,98 грн.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, за користування кредитом відповідач зобовязаний сплачувати на користь ПАТ „ВТБ Банк” відповідну плату у вигляді базової відсоткової ставки в розмірі 11 відсотків річних за кредит, отриманий у доларах США, та в розмірі 18,5 відсотків річних за кредит, отриманий у гривні.

В силу приписів ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями п.п. 3.1.2, 3.1.3, 10.1 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., редакція яких наводилась вище по тексту рішення, передбачено обовязок ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” сплачувати на користь ПАТ „ВТБ Банк” відсотки у валюті отриманого кредиту щомісячно в сумі 2000,00 доларів США та 5000,00 грн. відповідно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця. Для обліку заборгованості відповідача щодо сплати відсотків за користування кредитом позивачем було відкрито відповідний рахунок № 20686010069098.

Проте, як вбачається з виписок з позичкового рахунку № 20686010069098, відповідачем прийняті на себе зобовязання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати відсотків за користування отриманим кредитом у відповідній валюті кредиту не сплачувались у погоджений договором строк, внаслідок чого ПАТ „ВТБ Банк” було нараховано до сплати ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” відсотки за користування кредитом в сумі 480013,45 доларів США, що еквівалентно 3827479,65 грн., а також в сумі 1024345,79 грн., а всього на суму 4851825,44 грн. З огляду на вищевикладені обставини, які свідчать про порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань щодо сплати відсотків за користування кредитом, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ВТБ Банк” у названій частині позову.

Крім того, за користування кредитними коштами позивачем було нараховано відповідну комісію, як це передбачено п. 3.3.1 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р., в сумі 96018,75 грн. Оскільки строк погашення даного платежу настав по закінченню строку кредитування за даним договором, у господарського суду наявні всі правові підстави для присудження до стягнення на користь ПАТ „ВТБ Банк” суми комісії за користування кредитом в сумі 96018,75 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Положеннями п.п. 7.1, 7.2 договору № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобовязань з погашення заборгованості за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення, з розрахунку факт/факт. У разі прострочення Позичальником зобовязань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом), Позичальник сплачує Банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобовязань враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

Керуючись вищенаведеними положеннями п.п 7.1, 7.2 кредитної угоди, як вбачається з розрахунків, доданих позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання ТОВ „БК УКРМОНАТЖБУД ЛТД” зобовязань з повернення кредиту та сплати відсотків ПАТ „ВТБ Банк” було додатково нараховано до сплати відповідачу пеню за наступні порушення грошових зобовязань: за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 642776,55 грн.; за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 253989,37 грн.; за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219,21 грн. За переконанням суду, наведені розрахунки здійснені позивачем обґрунтовано, підстави нарахування даних сум штрафних санкцій, як і їх розмір, не оспорюються та не спростовуються відповідачем, у звязку з чим позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитною угодою, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем було додатково нараховано до сплати відповідачу три відсотки річних в національній валюті України щодо наступних грошових зобовязань: три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408,53 грн.; три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159,20 грн.; три відсотки річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1010,17 грн. Нарахування даних відсотків підтверджено обґрунтованими розрахунками, долученими позивачем до позовної заяви, правильність яких з боку ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” не заперечується, у звязку з чим суд, за наявності факту порушення вищезазначених грошових зобовязань відповідачем, вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ „ВТБ Банк” в частині стягнення на його користь трьох відсотків річних, нарахованих за порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань за договором № 2 від 11.11.2010р. про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування загальної заборгованості відповідача перед ПАТ „ВТБ Банк” за договором про відкриття кредитної лінії № 16/08 від 05.08.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) в загальному розмірі 17491340,20 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 11466932,98 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 642776,55 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408,53 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 4851825,44 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 253989,37 грн., трьох відсотків річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159,20 грн., суми комісії за користування грошовими коштами в розмірі 96018,75 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219,21 грн., трьох відсотків річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1 010,17 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується матеріалами справи, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог. Доказів, спростовуючи викладене, відповідачем відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

При цьому, в процесі вирішення спору судом встановлена арифметична помилка, яка була допущена позивачем при розрахунку загальної суми заборгованості відповідача, яка повинна складати 17491340,20 грн., в той час як вказана на 134563,18 грн. більше, яка є різницею між загальним розміром заборгованості, заявленим до стягнення, та розміром підтверджених матеріалами справи вимог до ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД”. З урахуванням відсутності у суду правових підстав для стягнення з відповідача сплати даних грошових коштів, в позові в даній частині вимог ПАТ „ВТБ Банк” необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ПАТ „ВТБ Банк” позовних вимог та необхідності їх часткового задоволення на суму 17491340,20 грн. Таким чином, з ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” слід стягнути на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 11466932,98 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 642776,55 грн., три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408,53 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 4851825,44 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 253989,37 грн., три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159,20 грн., суму комісії за користування грошовими коштами в розмірі 96018,75 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219,21 грн., три відсотки річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1 010,17 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 513, 520, 521, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 345 Господарського кодексу України.

В свою чергу, у задоволенні зустрічного позову ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” слід відмовити виходячи з положень ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 192, 202, 203, 229, 230, 235, 523, 533, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст. 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління Національного банку України N 275 від 17.07.2001, п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Крім того, відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Враховуючи, що заходи до забезпечення позову, які були застосовані господарським судом у вигляді накладання арешту на майно, що належить ТОВ „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” на праві власності, про що постановлено ухвалу від 19.10.2011р., вживались до розгляду по суті спору, який виник між сторонами по даній справі, а також приймаючи до уваги вирішення цього спору даним судовим рішенням, заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.10.2011р., підлягають скасуванню згідно зі ст. 68 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 192, 202, 203, 229, 230, 235, 509, 513, 520, 521, 523, 525, 526, 530, 533, 549, 610, 611, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 345 Господарського кодексу України, ст. 345 Господарського кодексу України, ст. 99 Конституції України, ст.ст. 1, 11 Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст. 5 Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління Національного банку України N 275 від 17.07.2001, п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 483, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „БК УКРМОНТАЖБУД ЛТД” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 35767695, п/р 26000010069098 у відділенні „Одеська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк”) на користь публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі „Одеська регіональна дирекція” публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (65026, м. Одеса, пров. Червоний, 12, код ЄДРПОУ 14359319, п/р 29095000015031 в ПАТ „ВТБ Банк”, м. Київ, МФО 321767) суму заборгованості по кредиту в розмірі 11466932 грн. 98 коп. /одинадцять мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч девятсот тридцять дві грн. 98 коп./, суму пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 642776 грн. 55 коп. /шістсот сорок дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 55 коп./, три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасного повернення кредиту в сумі 124408 грн. 53 коп. /сто двадцять чотири тисячі чотириста вісім грн. 53 коп./, відсотки за користування кредитом в сумі 4851825 грн. 44 коп. /чотири мільйони вісімсот пятдесят одна тисяча вісімсот двадцять пять грн. 44 коп./, суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 253989 грн. 37 коп. /двісті пятдесят три тисячі девятсот вісімдесят девять грн. 37 коп./, три відсотки річних за прострочення грошового зобовязання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитом в сумі 49159 грн. 20 коп. /сорок девять тисяч сто пятдесят девять грн. 20 коп./, суму комісії за користування грошовими коштами в розмірі 96018 грн. 75 коп. /девяносто шість тисяч вісімнадцять грн. 75 коп./, пеню за несвоєчасну сплату комісії за користування кредитом в сумі 5219 грн. 21 коп. /пять тисяч двісті девятнадцять грн. 21 коп./, три відсотки річних за порушення грошового зобовязання зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 1010 грн. 17 коп. /одна тисяча десять грн. 17 коп./, витрати зі сплати держмита в сумі 25500 грн. 00 коп. /двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5.Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2011р. по справі № 16 / 17 3877 2011 - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду підписано 19.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.