Рішення № 20115866, 14.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р.Справа № 9/17-4182-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" До відповідача: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"

про стягнення 394 871,17 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: НОМЕР_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 18.10.2011 року за вх. № 6339/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"(далі Відповідач) 394871,17 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу відповідача - Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „за зазначеною адресою вибув”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою вибув", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Позивачем (Продавець) - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" та Відповідачем (Покупець) - Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" 12 травня 2011 року було укладено договір поставки № 01-12-511, відповідно до якого Продавець - Позивач зобов'язався передати у власність Покупцю - Відповідачу товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець - Відповідач зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.

Позивач надав продукцію Відповідачу, що підтверджується товарно - транспортною накладною (на перевезення харчової продукції) №3 та видатковими накладними: ВН №РН-0000001 від 14 травня 2011 року на суму 232 068,77 коп.; ВН №РН-0000003 від 01 червня 2011 року на суму 199 780,80 коп.

Відповідач товар приймав та проводив частковий розрахунок. Загальна вартість наданої продукції становить: 431 849,57 гривень 57 коп.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 30 днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.

Зі свого боку Позивач всі необхідні умови виконав в повному обсязі та на умовах Договору. Відповідач умови Договору належним чином не виконав, за переданий йому товар повної оплати здійснено не було.

На сьогоднішній день борг Покупця складає 384 849,57 гривень 57 коп., сплата за накладними прострочена.

Відповідач надав Позивачу графік погашення заборгованості, проте цей графік не був виконаний. В зазначений термін кошти так і не надійшли.

Згідно пункту 9.1. Договору, за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та даного Договору.

Крім того, пунктом 9.2.1. Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

В розрахунку до позову наведено розрахунок витрат від інфляції, розміру трьох процентів річних та розрахунок пені. Здійснюючи розрахунок по індексу інфляції, 3% річних та сумі пені Позивачем було враховано всі зроблені Відповідачем проплати.

Витрати від інфляції згідно рахунку склали 788,28 гривень 28 коп., три відсотки річних склали 2 576,74 гривень 74 коп., сума пені склала 6 656,58 гривень 58 коп.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем складається з основного боргу, витрат від інфляції, трьох відсотків річних та пені і складає: 394 871,17 грн.

12.09.2011 року Позивачем було направлено Відповідачу претензію в якій Позивач просив у триденний термін сплатити заборгованість та попереджав про наміри звернутися до суду. Однак, Відповідач жодним чином не відреагував на претензію Позивача.

Таким чином Відповідач порушив умови Договору та норми чинного законодавства, не здійснив оплату наданих Позивачем послуг.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" суму основного боргу у розмірі 394 871,17 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі 12 травня 2011 року укладено договір поставки № 01-12-511, згідно з яким, Позивач Продавець, передає у власність Відповідачу - Покупцю товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Відповідач зобовязався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору, а також поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо поставки Відповідачу товару у вигляді пресованого та фасованого білого цукру загальною вартістю 434849,57 гривень, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 14 травня 2011 року та № РН-0000003 від 01 червня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної в якій зазначається кількість, асортимент та ціна Товару.

Пункт 1 статті 691 ЦК України встановлює що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Поряд з вищезазначеним судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень які знаходяться у матеріалів справи (аркуш справи з 19 по 28) Відповідачем була здійснена часткова проплата у розмірі 47.000 грн.

В силу положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник повинен відшкодувати збитки кредиторові. За статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Також судом встановлено, що 12.09.2011 року Позивачем було надіслано Відповідачу Претензію, у якої Позивач звертається з проханням до Відповідача виконати договірні зобов'язання та погасити суму заборгованості у розмірі 384849,57 гривень протягом трьох днів з дня отримання вищезазначеної Претензії. Але, відповідь на зазначену Претензію на час подання позову Позивач так і не отримав.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" становить 384849,57 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу Інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 229 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 788,28 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу - становить 2576,74 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу - становить 6656,58 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, провулок Ляпунова, 5, р/р 260022342341 в АБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32833859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДКА КРАЇНА-К" (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, 20, офіс 2, код ЄДРПОУ 37322549, р/р 26004013002616 в АТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) суму основного боргу 384849, 57 грн., інфляційні витрати у розмірі 788,28 грн., 3 % річних 2576,74 грн., пеню в розмірі 6656,58 грн.,3 949 грн. - витрат по держмиту; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2011 року.