Рішення № 20114412, 07.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.11 р. Справа № 29/235

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Акціонерного товариства закритого типу „Хортиця”, с.Спас, Львівська область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 91549,22грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №4);

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариства закритого типу „Хортиця”, с.Спас, Львівська область (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 91549,22грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №1/А від 01.10.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №1/А від 01.10.2009р., листів, накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, правоустановчих документів Акціонерного товариства закритого типу „Хортиця”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 15, 54, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 692 Цивільного кодексу України.

22.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних та довідку за підписом директора та головного бухгалтеру яка свідчить про те, що АТЗТ „Хортиця” і ТОВ ПБП „Азовінтекс” працювали тільки в рамках одного договору купівлі-продажу №1/А від 01.10.2009 року, інших договорів не укладалось.

01.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №522/1339-06 від 30.11.2011р. у якому позовні вимоги визнає, посилається на тяжке матеріальне становище, просить розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців, зі щомісячною сплатою суми боргу рівними частинами, починаючи з січня 2012 року. Крім того було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельного підприємства „Азовінтекс”.

07.12.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення, у яких зазначає, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців з щомісячною оплатою суми боргу у розмірі 15258,20грн. починаючи з січня 2012р.

Представник Позивача у судове засідання 07 грудня 2011 року зявився, підтримав позовні вимоги, не заперечив проти розстрочення виконання рішення.

Представник Відповідача у судове засідання 07 грудня 2011 року зявився, проти позовних вимог не заперечив, наполягав на розстроченні виконання рішення.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (Покупець) та Акціонерним товариством закритого типу „Хортиця” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1/А, відповідно п.1.1 якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених у даному договорі у кількості, за цінами, а також на інших умовах встановлених в узгоджених специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

У розділі 6 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків: - Покупець здійснює оплату за продукцію відповідно виставлених Продавцем рахунків наступним чином: (п.6.1 Договору) - перерахування 50% вартості заявленої продукції протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунків (п.6.1.1 Договору);

- перерахування 50% вартості що залишилась, заявленої та фактично поставленої продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання Покупцем Продукції та виставлення рахунку (п.6.1.2 Договору);

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка що підтверджується накладними №1 від 20.02.2009р. на суму 1860,00грн., №2 від 02.10.2009р. на суму 11374,00грн., №2А від 08.10.2009р. на суму 11519,49грн., №3/А від 13.10.2009р. на суму 4740,00грн., №3А від 09.11.2009р. на суму 945,00грн., №5 від 27.11.2009р. на суму 46021,50грн., №1 від 05.01.2010р. на суму 9450,00грн., №2 від 13.02.2010р. на суму 4725,00грн., №4 від 24.11.2010р. на суму 29295,00грн., №3 від 23.02.2010р. на суму 28350,00грн., №4 від 23.03.2010р. на суму 33654,00грн., №5 від 23.04.2010р. на суму 18960,00грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена часткова оплата за поставлений товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 91549,22грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами оплатити заборгованість, що підтверджується листами які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-31/02/09 від 06.02.2009р., з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №1/А між 01.11.2009р. Відповідач взяв на себе зобовязання прийняти та оплатити продукцію відповідно до розділу 6 договору, проте Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 91549,22грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 91549,22грн. до матеріалів справи не надав, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”.

01.12.2011р. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” звернувся з заявою, в якій просить розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців.

Позивач у заяві № б/н від 07.12.2011р. не заперечує проти розстрочки виконання рішення строком на 6 місяців.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обовязком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обовязок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Тобто, підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи, що Позивач не заперечує проти надання розстрочки, суд вважає, що наведені Відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь Позивача. У звязку із чим, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, та з огляду на незаперечення Позивача, суд дійшов висновку, що заява про розстрочку виконання рішення строком на 6 підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Хортиця”, с.Спас, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 91549,22грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (87500, м.Маріуполь, вул.Леніна, 68 а, ЄДРПОУ 24155428) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Хортиця” (Львівська область, Старосамбірський р-н, м.Спас, ЄДРПОУ 22384981) заборгованість у розмірі 91549,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розстрочити виконання рішення по справі № 29/235 строком на 6 місяців за наступним графіком:

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” (87500, м.Маріуполь, вул.Леніна, 68 а, ЄДРПОУ 24155428) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Хортиця” (Львівська область, Старосамбірський р-н, м.Спас, ЄДРПОУ 22384981) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 915,49грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 07.12.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.11р.