Рішення № 20111996, 14.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.11р.Справа № 16/5005/14566/2011 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський Вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софтранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 120 093 грн. 53 коп.

СУДДЯ ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт, дов. від 17.10.2011р. №60 (був присутній у судовому засіданні 07.12.2011р.);

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 120 093 грн. 53 коп., що складає: 119 700 грн. 00 коп. - заборгованості, що виникла внаслідок непоставки металопродукції, та 393 грн. 53 коп. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач у повідомленні (вх. №85500/11 від 07.12.2011р.) зазначає про те, що відповідач в період з 27.10.2011р. по 08.11.2011р. частково перераховано суму боргу у розмірі 59 000 грн. 00 коп. та станом на 06.12.2011р. сума основного боргу складає 60 700 грн. 00 коп.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- як вбачається з матеріалів справи відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Софтранс" позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" було виставлено на оплату рахунки-фактури від 25.07.2011р. №2507/1 на суму 119000 грн. 00 коп. та №2507/2 на суму 700 грн. 00 коп.;

- в подальшому вказані рахунки-фактури були оплачені у повних сумах, що підтверджується платіжним дорученням від 26.07.2011р. №5710 на суму 119700 грн. 00 коп.;

- 30.08.2011р. позивачем було спрямовано відповідачу заявку від 29.08.2011р. №4305 на поставку металопрокату, що підтверджується фіскальний чеком «Укрпошта»від 30.08.2011р. №4700 та квитанцією від 30.08.2011р. (а.с. 16);

- позивачем на вимогу суду не було надано оригіналу листа від 25.07.2011р. №2507, що підписаний сторонами, що в свою чергу не може свідчити про наявність між сторонами на його підставі договірних відносин;

- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини;

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);

- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобовязання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення обєктів інтелектуальної власності та інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання;

- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку; майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобовязання по поставці обумовленого у рахунку-фактурі від 25.07.2011р. №2507/1 товару на суму 119000 грн. 00 коп. з урахуванням транспортних послуг згідно рахунку-фактурі від 25.07.2011р. №2507/2 на суму 700 грн. 00 коп.;

- відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

- отже, з урахуванням поштового пробігу заявки на поставку металопрокату відповідач повинен був здійснити таку поставку до 13.09.2011р.;

- отже, строк поставки товару вважається таким, що настав;

- як вбачається відповідачем поставка товару здійснена не була, позивачем було спрямовано на адресу відповідача вимогу від 23.09.2011р. №635-ю про повернення грошових коштів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18);

- відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати;

- отже, суд вважає, що право покупця, що здійснив попередню оплату за продукцію і не отримав її у встановлений строк, обмежено законом, а тому позивач відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України має право вимагати від відповідача поставки металопрокату у кількості 10 тн на суму 119000 грн. 00 коп. (транспортні витрати складають 700 грн. 00 коп.) або повернення суми здійсненої попередньої оплати у розмірі 119 700 грн. 00 коп.;

- тому позивач відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України має право на повернення йому суми попередньої оплати у розмірі 119700 грн. 00 коп., яку слід стягнути з відповідача;

- як вбачається після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було повернено частину попередньої оплати у розмірі 59 000 грн. 00 коп., про що свідчать виписки банку від 27.10.2011р. на суму 10000 грн. 00 коп., від 04.11.2011р. на суму 5000 грн. 00 коп., від 08.11.2011р. на суму 12000 грн. 00 коп., від 08.11.2011р. на суму 32 00 грн. 00 коп.;

- згідно із пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору;

- у зв'язку з цим провадження у справі у частині стягнення 59 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмета спору;

- таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 700 грн. 00 коп.;

- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Що стосується стягнення з відповідача суми річних у розмірі 393 грн. 53 коп., то вони заявлені позивачем безпідставно, оскільки:

- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- проте, із правовідносин, що склалися між сторонами, не вбачається грошового зобовязання у відповідача перед позивачем через те, що у відповідача виникло зобовязання з поставки передоплаченого позивачем товару.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, у тому числі на відповідача покладаються судові витрати із сплаченої ним суми після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись статтями 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі у частині стягнення 59 000 грн. 00 коп. боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Софтранс” (49000,м. Дніпропетровськ, вул. Вдовенко, 25; ідентифікаційний код 34734344) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський Вагоноремонтний завод" (93300, м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, 1; ідентифікаційний код 34502350) 60700 грн. 00 коп. - заборгованості, 1 197 грн. 00 коп. - витрати по сплаті державного мита та 235 грн. 23 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„19„ грудня 2011р.