Рішення № 20111651, 20.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2011Справа №5002-19/4809-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» (Феолентовське шосе, 1, м.Севастополь, АР Крим, 99053; ідентифікаційний код 22288148)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой» (вул.Червонознаменна, 16-1, м.Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 32703508)

про стягнення 77455,74 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 19.12.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство «Механізація будівництва» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой», у якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за невиконаними грошовими зобовязаннями, які виникли на підставі гарантійного листа №68 від 24.03.2008 р. у розмірі 53047,97 грн., суму інфляційного коефіцієнту у розмірі 19580,03 грн., 3% річних у розмірі 4827,74 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Механізація будівництва» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва», що підтверджується копією статуту ПАТ «Механізація будівництва» (а.с.9-22) та копією свідоцтва про державну реєстрацію даного підприємства (а.с.23).

Товариством з обмеженою відповідальність «Укрспецстрой» на адресу Закритого акціонерного товариства «Механізація будівництва» був направлений гарантійний лист №68 від 24.03.2008 р., згідно якого позивач прийняв на себе зобовязання виділення для проведення будівельних робіт будівельно-дорожну техніку з персоналом, а відповідач у свою чергу зобовязання стосовно оплати роботи позивача (а.с.24).

З матеріалів справи судом вбачається виконання позивачем своїх зобовязань, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання вартості виконаних робіт машинами та механізмами ЗАТ «Механізація будівництва» № 740 за жовтень 2008 р. на суму 22516,32 грн., № 828 за листопад 2008 р. на суму 24171,65 грн., № 853 за грудень 2008 р. на суму 19082,8 грн., підписаними як позивачем та і відповідачем (а.с.25-27).

Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за проведені роботи виконав не в повному обсязі та сплатив за роботи не в повному обсязі, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом про стягнення заборгованості.

З наданих позивачем документів судом вбачається часткова сплата відповідачем заборгованості на суму 12722,88 грн., що підтверджується платіжною вимогою дорученням № 1405 від 17.10.2008 р. (а.с.28).

Таким чином заборгованість відповідача склала 53047,97 коп. - сума основного боргу, 19580,03 грн. - індекс інфляції, 4827,74 грн. - 3% річних.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, позивач свої зобовязання щодо виділення для проведення будівельних робіт будівельно-дорожної техніки з персоналом виконав у повному обсязі, проте відповідачем взяті на себе зобовязання щодо оплати за проведені роботи були виконані лише частково, доказів оплати зазначених робіт відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 53047,97 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 19580,03 грн. та 3% річних у розмірі 4827,74 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Позивач правовою підставою позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції визначає положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Зі змісту наведених приписів закону слідує, що правовою природою цих платежів є відповідальність боржника за порушення строку виконання грошового зобовязання.

Однак, з матеріалів справи суд не вбачає, що позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату за надані послуги, оскільки роботи фактично були виконанні без Договору і строк оплати за надані послуги сторонами визначений не був.

Крім того, з розрахунку позивача суд не вбачає період нарахування 3% річних та індексу інфляції.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецстрой» на користь Публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» суму осиного боргу у розмірі 53047,97 грн., державне мито у розмірі 530,48 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 161,63 грн.

·У задоволенні позову в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 19580,03 грн. та 3% річних у розмірі 4827,74 грн. відмовити.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.