Ухвала суду № 20096492, 04.10.2011, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа №2/0108/2440/2011 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2011 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Цветкова О. Я.

при секретарі Пшеничній Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Керченського відділення № 4552 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Керченського міського суду АР Крим з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1625, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 125000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 25.12.2017 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 15,5 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору. В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем 26.12.2007 р. був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстр. № 3471, за яким іпотекодавець зобовязався відповідати за невиконання ним усіх її зобовязань перед кредитором за кредитним договором № 1625 від 26.12.2007 року. Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору. Згідно з наведеним у позові розрахунком та довідкою станом на 12.07.2011 р. заборгованість складає 96880,62 грн. Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а також на суму заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, що належить на праві приватної власності відповідачу, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, виселити з вказаної квартири проживаючих в ній осіб зі зняттям з реєстраційного обліку.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, від представника позивача за довіреністю ОСОБА_4 до суду надійшла письмова заява, в якій вона позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі, не заперечувала проти заочного вирішення справи.

Відповідач, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання (а.с.30,32), у судове засідання не зявилась, про причини неявки до суду не повідомила, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У звязку з неявкою у судове засідання осіб, що беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 26.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1625, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 125 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 25.12.2017 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 15,5 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору (а.с.13-18).

В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем 26.12.2007 р. був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстр. № 3471, за яким іпотекодавець зобовязався відповідати за невиконання ним усіх її зобовязань перед кредитором за кредитним договором № 1625 від 26.12.2007 року (а.с.9-12).

Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору. Згідно з наведеним у позові розрахунком та довідкою станом на 12.07.2011 р. заборгованість складає 96880,62 грн. (а.с.8).

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як такий що зроблений відповідно до умов договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що передане відповідачем в іпотеку за договором іпотеки від 26.12.2007 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 572, 574, 575 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтями 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Право заставодержателя вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених договором, що передбачено ст. 592 Цивільного Кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 12 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи основне зобовязання ним належним чином не виконується, у звязку з чим відповідачеві в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», надсилалась письмова претензія (а.с.19), яка залишилась без відповіді та задоволення, отже вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Втім, вимоги про виселення не можуть бути задоволені, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений : сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

За відсутності доказів надіслання вказаної вимоги про звільнення приміщення, вимоги про виселення задоволенню не підлягають.

Що стосується зняття з реєстрації проживаючих в будинку осіб суд зазначає, що по-перше, це не передбачено Законом України «Про іпотеку», а по-друге, відповідно до ст. ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», набрання законної сили рішенням суду про виселення є самостійною підставою для зняття такої особи з реєстрації, тому у даному випадку відсутній спір, оскільки права позивача з приводу зняття відповідачів з реєстрації на день розгляду справи не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати, а саме документально підтверджені судові витрати в сумі 1700,00 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 1820,00 грн. (а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 572, 574, 575, 589, 590, 592, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 109 ЖК УРСР, ст.ст. 1, 3, 12, 33, 39-40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРIШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Керченського відділення № 4552 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1625 від 26.12.2007 року звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) на суму заборгованості за кредитним договором № 1625 від 26.12.2007 року у розмірі 96880 (девяносто шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 62 коп., на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстр. № 3471, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1,на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(ЄДРПОУ 00032129) судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рiшення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом десяти днiв з дня отримання його копiї. У разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення заочне рiшення може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляцiйному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Я. Цветков