Рішення № 20092913, 03.11.2011, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 2-379/11 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                     У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

          головуючого                                                                                Соловйова В.В.

          при секретарі                                                                                Погорілій О.С.

          за участю:          позивача                                                            ОСОБА_1

                              відповідача                                                            ОСОБА_2

                              третьої особи                                                            ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що на початку 2010 року він дізнався, що ПП «Ковальчин», який розташований в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області по вул. Чкалова 85 а, займається виготовленням парканів з армобетону. Так як він вирішив обгородити своє домоволодіння то звернувся до ПП «Ковальчин»(на той час керуючим був ОСОБА_3В.) з проханням виготовити на його замовлення 12 стовпів довжиною 2 метра та 30 секцій паркану, на що ОСОБА_3 погодився та вони обговорили умови, а саме: як буде проводитися оплата –готівкою, предоплатою; візерунок паркану; колір; кількість секцій та стовпів, а також доставку. Так, за домовленістю між ними вартість вказаного паркану та стовпів коштуватиме 3570 гривень. Через деякий час, а саме 15.05.2010 року він заїхав на вказану фірму та сплатив ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3570 гривень, що було визначено раніше за домовленістю між ними, тобто відповідно до ст. 638 ЦК України слід вважати, що договір є укладеним в усній формі, так як ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі –продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому. Тобто з вищевикладеного слідує, що між ним та ПП «Ковальчин»був укладений договір купівлі –продажу, який згідно ст. 629 ЦК України є обов»язковим для виконання стонами. Зазначити, що про сплату коштів ОСОБА_3 йому ніякої квитанції, чи то накладної не надав, а лише пояснив, що кошти внесе на депозитний рахунок ПП «Ковальчин»та дасть розпорядження про виготовлення замовлення. ОСОБА_3 також пояснив, що замовлення буде виконано упродовж декількох місяців, так як є об»ємним. Також пояснив, що грошові кошти він сплати саме ОСОБА_3 тому, що він у його присутності приймав платежі від інших людей, які також замовляли паркан, і всі робітники, які працювали у ПП «Ковальчин»вказували, що приймає замовлення та проводить розрахунок саме ОСОБА_3 Також під час сплати ним грошових коштів за замовлення паркану були присутні свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які можуть підтвердити вказані обставини. Після спливу часу, на який вказав ОСОБА_3 він звернувся до нього з вимогою щодо виконання умов договору, але він йому пояснив, що на даний час ОСОБА_2 сам займається виготовленням парканів, а він вже не працює і всі вимоги необхідно ставити до нього, так як грошові кошти у сумі 3570 гривень він вніс на рахунок ПП «Ковальчин», і передав їх ОСОБА_2 разом з рахунками. При зверненні до ПП «Ковальчин»останній пояснив, що ОСОБА_6 замовлення на виготовлення паркану не залишав, щодо грошових коштів внесених на рахунок ПП «Ковальчин», то він нічого не знає. Також під час розмови з ним він зрозумів, що він не збирається ні виконувати замовлення, ні повертати грошові кошти, і вказане мотивує тим, що між ними не було ніякої домовленості. Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже з вищевикладеного слідує, що порушуються його права передбачені ст. 41 Конституції України та ЗУ «Про захист пав споживачів». Статтею 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено, що споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав. Позивач просить суд стягнути з ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2 на його користь попередню оплату товару у розмірі 3570 гривень, або виготовити замовлення, а саме: 12 стовпів довжиною 2 метра та 30 секцій паркану.

У судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2 на його корить, кошти за попередню оплату товару у розмірі 3570 гривень, а також судові витрати. Додатково пояснив, що у в травні місяці 2010 року він звернувся до ПП «Ковальчин», дана фірма займалась виготовленням парканів та стовпів, він вибрав забор, йому сказав бригадир фірми ОСОБА_3, що даний забор коштуватиме 3570 грн. Він заїхав на вказану фірму 15.05.2010 року разом з ОСОБА_5П, та ОСОБА_4В, сплатив ОСОБА_3 як домовлялись раніше - 3570 грн. ОСОБА_3 сказав, що забор буде виготовлений, але до цих пір його ніхто не виготовив. ОСОБА_2 на фірмі не було, і він з ним не домовлявся, а домовлявся з ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що про дане замовлення він нічого не знав. Гроші йому ніхто не давав за паркани та стовпи. Тому він не має до позову ніякого відношення. Заказом ОСОБА_1 займався ОСОБА_3, а документи були оформлені на нього, тому що на ОСОБА_3 підприємницька діяльність відкрита не була. Він не може пояснити чому ОСОБА_3 до цих пір не виконав замовлення. Додатково пояснив, що на той час ОСОБА_3 офіційно у нього не працював, він міг ОСОБА_3В дати в оренду приміщення. У нього з ОСОБА_3 була усна домовленість, і він йому довіряв, якби він приймав замовлення, брав гроші виготовляв стовпи та паркани - все було на чесному слові. Після того як до суду дійшла справі, дане ПП «Ковальчин»арештоване ухвалою суду. Виробництво налагоджувалось його фінансами, кредитами які він брав. На той час на ОСОБА_3 були покладені обов'язки тільки приймати замовлення, а оформлено було все на нього. За найману працю він ОСОБА_3 не платив. Трудового договору оформлено теж не було між ними.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що виробництво було відкрито спільно з ОСОБА_2 Він керував виробництвом бетонних виробів, а ОСОБА_2 керував магазином. До нього під'їхав ОСОБА_1 вибрав з каталогів паркан. ОСОБА_1 віддав йому особисто 100% передоплату. Паркан був зроблений в минулому році, але він не знає чому ОСОБА_1 одразу його не забрав. А потім вони з ОСОБА_2 посварилися, справа дійшла до суду, справа ще знаходиться на розгляді. ОСОБА_2 закрив виробництво, так всі документи були оформлені на нього і як йому стало відомо, перепродав цей забор, а замовлення не віддав. Додатково пояснив, що він керував базою, була територія, документація вся була у нього, яка зберігалась у автомобілі, він у блокнот вносив всі замовлення.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він заїхав на СТО «Сінькевич»разом з ОСОБА_1С, щоб підкачати скат. А потім поїхали до Фірми ПП «Ковальчин», де виготовляли забори. ОСОБА_1 розрахувався з ОСОБА_3 за забор який повинні були виготовити ще в 2010 році. Він бачив як ОСОБА_1 давав гроші ОСОБА_3, але ОСОБА_2 він там не бачив.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що до нього приїхав ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 на СТО, і ОСОБА_1 запропонував поїхати з ними до ПП «Ковальчин», де виготовляли забори, сказав що заказав собі забор і треба заплатити гроші. Коли вони приїхали, то він бачив як ОСОБА_1 віддав гроші ОСОБА_3, але ОСОБА_2 там не бачив. Додатково пояснив, що він приїхав разом з ОСОБА_1, тому що йому треба було подивитись каталог.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

З пояснень сторін видно, що на початку травня 2010 року позивач звернувся до ПП «Ковальчин», але на той час керуючим був ОСОБА_3 з проханням виготовити на його замовлення 12 стовпів довжиною 2 метра та 30 секцій паркану, на що ОСОБА_3 погодився та вони обговорили істотні умови договору, а саме: як буде проводитися оплата – готівкою, передоплатою; візерунок паркану; колір; кількість секцій та стовпів, а також доставку. Так, за домовленістю між ними вартість вказаного паркану та стовпів складає 3570 гривень. 15.05.2010 року позивач заїхав на вказану фірму та сплатив ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3570 гривень, що було визначено раніше за домовленістю між ними, а також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, тобто відповідно до ст. 638 ЦК України слід вважати, що договір є укладеним в усній формі, так як ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі –продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому.

Тобто з вищевикладеного слідує, що між позивачем та ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_3 був укладений договір купівлі –продажу, який згідно ст. 629 ЦК України є обов»язковим для виконання стонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав, що між ним та позивачем була домовленість на виготовлення стовпів та паркану, також визнав, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3570 гривень, які були ним особисто внесені на р/р ПП «Ковальчин», так як на той час він займався господарською діяльність вказаного ПП. Крім того з його пояснень видно, що ним було виготовлено вказане замовлення згідно договору, вказані секції та стовпи знаходилися на території ПП «Ковальчин», але на даний час він там не працює, то і не знає де вони поділися.

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов»язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про продукцію.

З вказаного слідує, що фактично договір купівлі –продажу паркану та стовпів був укладений між позивачем та ПП «Ковальчин», так як: обговорення умов договору, а власне і сам договір укладався на території вказаного ПП; грошові кошти отримав ОСОБА_3В, який займався господарською діяльність вказаного ПП; замовлення виготовлялося працівниками та у приміщенні ПП «Ковальчин», а також за документами ПП «Ковальчин», а тому суд вважає, що не визнання відповідачем ОСОБА_2 позову, та його пояснення, про те, що він не укладав договору з позивачем та не отримував від нього грошових коштів, не можливо покласти в основу відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, так як вказані обставини свідчать, що за вказаним договором відповідальність несе саме ПП «Ковальчин»як виробник.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов»язань за договором.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. ст. 526, 626, 655, 693 ЦК України, ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати від ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2 стягнення попередньої оплати товару, тобто коштів у розмірі 3570 гривень, так як відповідачем порушені умови договору на не виконано замовлення, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у розмірі 120 гривна, оскільки вони підтверджені: квитанцією № 21121893 на суму 120 грн. (а.с.).

Статтею 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов»язані з порушенням їх прав, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК судовий збір у розмірі 188,20 гривень підлягає стягненню на користь Державного бюджету з відповідача ПП «Ковальчина»в особі ОСОБА_2.

На підставі ст. ст. 526, 626, 629, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 6, 10, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст. 60, 61, 88, 212-125 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за попередню оплату товару у розмірі 3570 гривень та судові витрати у розмір 120 гривень, а всього кошти у сумі –3690 (три тисячі шістсот дев»яновсто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПП «Ковальчин»в особі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок на користь Державного бюджету 22030001, Великолепетиський районний суд Херсонської області, Код отримувача 24103839, Банк отримувача ГУДКУ у Херсонській області, МФО 852010, Рахунок отримувача 31217206700083, Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду 02886752, Призначення платежу: Судовий збір 02886752.

Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                          підпис

КОПІЯ ВІРНА

В.о. голови суду                                                                                ОСОБА_7