Рішення № 20091943, 21.12.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

                                                                                          Справа № 1407/2-2092/11

РІШЕННЯ

іменем України

"21" грудня 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі –Кашарайло А.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору купівлі-продажу та стягнення несплаченої частини вартості будинку,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди в якому вказував, що у вересні 2011 року між ним та відповідачкою відбулася усна домовленість щодо майбутнього укладення договору купівлі-продажу належного останній житлового будинку №7 по вулиці Петровського в м. Вознесенську Миколаївської області.

На підтвердження такої домовленості позивач передав ОСОБА_3 8250 доларів США завдатку про що остання написала відповідну розписку та зобов’язалася в подальшому в належній формі укласти договір купівлі продажу.

В подальшому дізнавшись про те, що відповідачка є власником не цілого будинку, а лише 5/9 часток цього майна, позивач відмовився від укладення правочину, проте відповідачка не бажає повертати отримані в якості завдатку кошти.

Враховуючи такі обставини справи, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 переданий ним завдаток - еквівалент переданих коштів в національній валюті України, а саме в розмірі 65829,22 грн..

Також позивач, вказуючи на те, що відповідачка ввела його в оману щодо належності їй будинку в цілому, що призвело до відмови від укладення договору, фактичної втрати ним житла, а також враховуючи відмову ОСОБА_3 в поверненні сплачених коштів та створення нею перешкод в користуванні житлом, що призвело до погіршення стану його здоров’я та як наслідку, до моральних страждань, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду, еквівалент якої оцінює в 50000 грн.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 подала суду зустрічний позов в якому вказувала, що між нею та позивачем відбулася усна домовленість щодо майбутнього укладення договору купівлі-продажу належних їй 5/9 часток житлового будинку №7 по вулиці Петровського в м. Вознесенську Миколаївської області, підтвердила факт отримання нею завдатку від позивача.

В той же час вказуючи на те, що позивач, вселившись з сім’єю до будинку, зробивши там ремонт, в подальшому безпідставно в односторонньому порядку відмовився від укладення договору купівлі-продажу, наполягаючи на укладенні договору дарування, а тому просила суд спонукати ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу відповідно до попередньо досягнутої домовленості, а також стягнути з нього на свою користь несплачену частину вартості будинку в розмірі 14017,70 грн.

Ухвалою суду від 07 грудня 2011 року зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду разом з первісним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої вимоги підтримали в повному обсязі, зустрічний позов не визнали.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, свої вимоги підтримала в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

1) в частині первісних вимог про стягнення завдатку:

Судом встановлено, що у вересні 2011 року сторони домовилися про майбутнє укладення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_3 частки житлового будинку по вул. Петровського, 7 в м. Вознесенську Миколаївської області, при цьому узгодивши вартість предмета договору в 10 000 доларів США.

В підтвердження домовленості позивач передав відповідачці грошові кошти в розмірі 8 250 доларів США, про отримання яких ОСОБА_3 було складено відповідну розписку щодо отримання завдатку.

Позивач з сім’єю вселився до будинку, де проживає й на час розгляду справи, проте відмовляється від укладення договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів, зокрема договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

При цьому положення ст. 657 ЦК України встановлюють певні вимоги щодо обов’язкової форми договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В разі недодержання цих вимог договір купівлі-продажу вважається нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Тобто, правовідносини при здійсненні оплатної передачі нерухомого майна його власником за грошові кошти іншій особі, а також відповідні наслідки цих правовідносин виникають лише після укладення в письмовій формі договору купівлі-продажу, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Тому й поняття «завдаток»та його наслідки виникають лише в тому випадку, якщо між особами було укладено договір відповідно до вимог чинного законодавства, але він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі, відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

За таких обставин позивач має право на повернення переданого ним авансу в національній валюті України відповідно до обмінного курсу, встановленого Національним банком України на час звернення до суду (797,93 грн. за 100 дол. США), що складає 65829,22 грн.

2) в частині первісних вимог щодо відшкодування моральної шкоди:

Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено нормами Конституції України або спеціальним законодавством.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка ввела його в оману щодо належності їй будинку в цілому, що призвело до відмови від укладення договору, фактичної втрати ним житла, відмови ОСОБА_3 в поверненні коштів, створення перешкод в користуванні житлом, що призвело до погіршення стану його здоров’я та відповідно до моральних страждань.

Оскільки між сторонами виник спір цивільно-правового характеру, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди, а тому питання щодо відшкодування моральної шкоди в цьому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Проте, оскільки договір купівлі-продажу в належній формі між сторонами укладено не було, тобто між сторонами не виникли зобов’язання, що унеможливлює застосування положення норм Цивільного кодексу України щодо стягнення моральної шкоди, як наслідку порушення (невиконання) зобов’язання з вини однієї зі сторін.

Водночас ст. 23 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди.

Зокрема особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак судом не встановлено обставин каліцтва, ушкодження здоров’я позивача, знищення його майна, приниження честі та гідності.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як це передбачають ст.ст. 10, 60 ЦК України, наявність протиправної поведінки щодо нього або членів його сім’ї, факту завдання йому шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між такою поведінкою та шкодою.

Оскільки судом не встановлено наявність у позивача моральних страждань, заподіяних протиправними діями та з вини відповідачки, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

3) в частині зустрічних вимог про спонукання до укладення договору купівлі-продажу та стягнення несплаченої частини вартості будинку:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 638-642 ЦК України договір є укладеним з моменту, коли сторони досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Проте, як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, останні не досягли двосторонньої домовленості щодо необхідності укладення цивільно-правового договору, не узгодили всі істотні умови договору, інші, необхідні для укладення правочину обставини.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Таким чином особа, звертаючись до суду, може обрати не будь-який, а цілком конкретний спосіб захисту своїх прав, що передбачений законодавством України.

Способи захисту цивільних прав особи визначені у ст. 11 ЦК України.

Однак в цьому переліку, як і в інших нормативно-правових актах України не передбачено можливість захисту цивільних прав особи, способом, обраним відповідачкою з врахування того, що ніхто не може бути примушений до вчинення дій, що не передбачені законом.

Таким чином судом встановлено, що сторони не виявили обопільного бажання на укладення цивільно-правового договору, не узгодили всі істотні умови договору, інші, необхідні для укладення правочину обставини, обраний відповідачкою спосіб захисту своїх прав та інтересів не передбачений законом, суперечить загальним засадам цивільного законодавства та вимогам закону щодо свободи договору, а тому суд прийшов до висновку, що зустрічні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В силу ст. 88 ЦПК України:

- з відповідачки на користь позивача відповідно до розміру задоволених первісних позовних вимог підлягають стягненню 855 грн. витрат на правову допомогу та 658,29 грн. судового збору;

- понесені відповідачкою в зв’язку з поданням зустрічного позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 65 829 (шістдесят п’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) гривень 22 копійки, витрати на правову допомогу в розмірі 855 (вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень та судовий збір в розмірі 658 (шістсот п’ятдесят вісім) гривень 29 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди –відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору купівлі-продажу та стягнення несплаченої частини вартості будинку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: