Рішення № 20078016, 11.11.2011, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-2403/11

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           11.11.2011 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Лободенка О.С.,

при секретарі – Євтушенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», третя особа ОСОБА_2, про визнання правочину частково недійсним та про стягнення 165999.52 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Автокразбанк» про стягнення 165999.53 доларів США. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що згідно договору строкового банківського валютного вкладу № 65245 від 26 жовтня 2009 року, донька позивачки, ОСОБА_3, внесла на депозит відповідачу 148000 доларів США на умовах слати 15.5% річних зі строком дії договору до 31 жовтня 2010 року. Згідно п. 3.3 договору проценти по депозиту банк зобов’язався нараховувати до дня, який передує його поверненню вкладнику або списання з рахунку вкладника з інших підстав. Факт внесення коштів відповідачу підтверджується копією квитанції № 2568 від 26 жовтня 2009 року. 04 квітня 2010 року ОСОБА_3 померла. У відповідності до свідоцтва про право на спадщину від 15 листопада 2010 року єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 є її мати – ОСОБА_1, представник якої звернувся з позовом до суду.

Незважаючи на неодноразові вимоги повернути вклад, відповідач вклад не повернув, виплативши лише відсотки за користування вкладом.

Позивач також просить визнати частково недійсним договір строкового валютного вкладу № 65245 від 26 жовтня 2009 року в частині припинення нарахування процентів після закінчення строку дії депозитного договору з підстав суперечності цього пункту вимогам ст. 1070 ЦК України.

Також просить нарахувати належним чином проценти на суму вкладу за період з 26 жовтня 2009 року по 26 жовтня 2010 року, а також проценти в розмірі облікової ставки НБУ за період з 26 жовтня 2010 року по день винесення судового рішення, 3% річних та проценти за незаконне списання коштів у відповідності до абзацу 2 п. 32. 3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідач проти заявленого позову заперечує з таких підстав, що у банку не було підстав для виплати грошових коштів позивачу, так як позивач в установленому законодавством порядку не звертався до банку за коштами і відповідач не мав змоги його належним чином ідентифікувати, що і було підставою для не виплати коштів.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про своє відношення до позову суду не повідомила.

Ухвалою від 02 червня 2011 року суд витребував у відповідача документи, необхідні для розгляду справи. Ухвала була отримана ПАТ «Автокразбанк» 15 червня 2011 року, проте не була виконана відповідачем в повній мірі. Посилання відповідача на те, що документи, які були витребувані судом надані на вимогу прокурора судом не приймаються в якості поважних причин для невиконання вимог ухвали, так як відповідач зобов’язаний користуватись своїми правами добросовісно та мав можливість перед поданням до прокуратури оригіналів документів зняти з них копії та подати їх до суду. За таких обставин суд вирішує справу за наявними доказами, обсяг яких вважає достатнім для вирішення цивільно – правового спору, що виник між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

26 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Автокразбанк» було укладено договір строкового депозитного вкладу на суму 148000 доларів з умовою виплати 15% річних, строк дії договору – до 31 жовтня 2010 року.

Факт внесення коштів до ПАТ «Автокразбанк» підтверджується копією квитанції № 2568 від 26 жовтня 2009 року та відповідачем не заперечується.

04 квітня 2010 року ОСОБА_3 померла. У відповідності до свідоцтва про право на спадщину від 15 листопада 2010 року єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 є її мати – ОСОБА_1, позивач по справі.

Суд не пов'язаний відомостями щодо розміру коштів на рахунку, що внесені до свідоцтва про право на спадщину за законом, так як у відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкоємець є універсальним правонаступником померлого в частині всіх наявних у останнього прав та обов’язків на момент смерті і моментом переходу цих прав до спадкоємця є день смерті спадкодавця, а не день оформлення свідоцтва про право на спадщину (ст.ст. 1216, 1220 ч.2, 1223 ч.3 ЦК України), тому суд вирішує спір що виник між сторонами по суті виходячи із змісту правовідносин, що виникли між ними, а не із змісту свідоцтва про право на спадщину за законом.

З листа ПАТ «Автокразбанк» № 0.1000 – 16/05 від 16 листопада 2010 року встановлено, що в цей день до банку звернувся представник позивача ОСОБА_4 з проханням зняти 148000 доларів США з нарахованими відсотками, що належать ОСОБА_1. Проте банк вимогу вкладника, в порушення вимог ст. 1060 ч.2 ЦК не виконав до сьогоднішнього дня.

25 листопада 2010 року представник ОСОБА_1 громадянка ОСОБА_5 звернулась до відповідача з письмовою вимогою про видачу вкладу, надавши банку належним чином посвідчену довіреність на право діяти в інтересах ОСОБА_1 Ця вимога також була залишене відповідачем без реагування. Доказом подання цієї вимоги є відмітка банку про її отримання.

29 листопада 2010 року ОСОБА_5 подала голові правління відповідача скаргу на бездіяльність, яка була залишена останнім без реагування.

17 грудня 2010 року до ПАТ «Автокразбанк» надійшла письмова заява громадянина ОСОБА_2Г.з вимогою негайного виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.10 року по справі № 2-5080/10 та ухвали Голосіївського районного суду від 07.12.10р. по справі № 6-1279/10 про зміну способу і порядку виконання рішення, які були додані до заяви.

21 грудня 2010 року відповідачем було перераховано ОСОБА_2 на рахунок АТ «Златобанк» 1178 000 гривень.

Опитаний правоохоронними органами ОСОБА_2 пояснив, що громадянка ОСОБА_3 йому не відома, до Голосіївського районного суду м. Києва він з позовними заявами до ОСОБА_3 не звертався, банківських рахунків в жодній з установ не відкривав.

Відповідачем, наведені факти, будь-якими доказами не спростовано.

Згідно свідоцтва нотаріуса від 22 лютого 2011 року відповідачу 10 лютого 2011 року було передано заяву ОСОБА_1 з вимогою про виплату їй коштів за депозитним вкладом та надання інформації.

14 лютого 2011 року на виконання отриманої заяви відповідач перерахував на рахунок ОСОБА_1, відкритий в АКБ «Укрсіббанк» 22877 доларів США.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо неможливості своєчасної виплати коштів вкладнику з таких підстав.

Заперечення відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов’язання у зв’язку з не проведенням ідентифікації позивача або його представника, відхиляються з огляду на наступне.

П. 5.4 договору від 26 жовтня 2009 року дійсно встановлює обов’язки вкладника для отримання коштів пред’явити паспорт, договір, заяву на переказ готівки з позначкою каси банку про прийняття грошей.

П. 3.4 договору встановлено обов’язок банку повернути вкладнику депозит не пізніше строку, зазначеного в п. 1.1 договору шляхом видачі готівки з каси банку або перерахування коштів на вказаний валютний рахунок вкладника.

Відсутність позивача в день закінчення дії договору в приміщенні банку не унеможливлює для боржника виконання зобов’язання, так як в такому випадку банк мав діяти у відповідності до ст. 537 ЦК України та внести належні вкладнику кошти у депозит нотаріуса з підстав відсутності вкладника у місці виконання зобов’язання в день виконання зобов’язання або з підстав ухилення вкладника від прийняття виконання. Для вчинення таких дій відповідач не мав жодних перешкод правового або іншого характеру.

За змістом ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Позивач не може вважатись таким, що прострочив, так як не з’явлення вкладника до банку в день закінчення договору та не надання паспорту, примірнику договору та заяви на переказ коштів не перешкоджало банку виконати своє зобов’язання повернути кошти шляхом внесення належних кредиторові коштів у депозит нотаріуса. Крім того, станом на день закінчення договору вкладник ОСОБА_3 померла, а позивач вступила в спадщину 15 листопада 2010 року, і вже наступного дня її представник звернулась до банку з вимогою про видачу вкладу.

Посилання відповідача на вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму» як на підставу неможливості виконання своїх грошових зобов’язань перед позивачем не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

В преамбулі цього Закону встановлено, що він спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями. Тобто, закон прийнято з метою запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму.

У відповідності до ст. 9 ч.3 цього Закону фінансова операція з виплати готівкових коштів на суму більше 150000 гривень вимагала обов’язкової ідентифікації особи, якій такі кошти виплачуються. Ідентифікація, згідно ст. 9 ч.11 цього Закону для фізичної особи полягала в у встановленні прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, серії і номеру паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дати видачі та органу, що його видав. Під час ідентифікації з'ясовують місце проживання або місце перебування фізичної особи, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів або серію та номер паспорта, в якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про відмову від одержання ідентифікаційного номера.

У відповідності до ст. 10 ч.1 цього Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства є неможливим, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок такого клієнта. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови повідомити Спеціально уповноважений орган про проведення таких операцій та осіб, які мають або мали намір їх провести.

Відповідач не подав суду доказів того, що він прийняв рішення про відмову від проведення відповідної фінансової операції з позивачем саме з підстав неможливості його ідентифікації та про повідомлення Спеціального органу про проведення такої операції та особу, яка мала намір її провести.

Суд приймає до уваги, що відмова від проведення фінансової операції можлива лише з підстав неможливості ідентифікації клієнта. Неможливість проведення ідентифікації має бути доведена стороною по справі. У відповідності до ст. 9 ч.7 цього Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а державні органи зобов'язані протягом десяти робочих днів надати відповідно до законодавства інформацію стосовно ідентифікації клієнта. Зазначена інформація надається безоплатно. Порядок надання відповідної інформації встановлено Порядком надання державними органами на запит суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації про ідентифікацію клієнта, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 746 від 25 серпня 2010 року. Відповідач не подав суду доказів того, що ним вживались установлені законодавством належні заходи до ідентифікації позивача і ці заходи не дали можливості його ідентифікувати. Також суд приймає до уваги той факт, що вже 27 жовтня 2010 року відповідачу було відомо про смерть особи, з якою ним було укладено депозитний договір, так як банк листом від 27 жовтня 2010 року № 0.1200-27/01 надав приватному нотаріусу на запит останнього інформацію про розмір нарахованих за депозитним договором коштів в зв’язку з оформленням спадщини.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту неможливості ідентифікації позивача, не доведено факту прийняття ним рішення про відмову від фінансової операції з позивачем з підстав неможливості його ідентифікації, що відповідачем вживались заходи до ідентифікації, і ці заходи не призвели до позитивних результатів. Відповідачем також не подано будь-яких доказів інформування позивача про необхідність проходження ідентифікації та про відмову в проведенні фінансової операції саме з цієї підстави.

Таким чином, з 01 листопада 2011 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання перед позивачем.

Відповідач не подав суду будь-яких належних доказів, що підтверджували б наявність підстав для списання коштів з депозитного рахунку позивача. Постановою першого заступника прокурора Полтавської області від 28 липня 2011 року підтверджується факт незаконного списання коштів з рахунку позивача на користь ОСОБА_2 Списання цих коштів відповідачем на письмову вимогу фізичної особи суперечить вимогам ст. 1.39, 1.40, 20.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст.ст. 2,3 Закону України «Про виконавче провадження», так як фізична особа, згідно вимог діючого законодавства, не може мати статусу «стягувача», якому у нормативних актах, що регламентують порядок примусового стягнення коштів з банківських рахунків надано право на примусове списання грошових коштів з рахунків клієнтів банків.

Суд не приймає наведений позивачем розрахунок процентів, так як цей розрахунок суперечить фактичним обставинам справи.

У відповідності до ст. 1061 ч.6 ЦК України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. П. 4.5 договору № 65245 строкового банківського валютного вкладу від 26 жовтня 2009 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 встановлено, що нараховані та не отримані проценти по депозиту не зараховуються до суми депозиту, на яку нараховуються проценти. Таким чином, у відповідності до п. 1.1 договору станом на 31 жовтня 2010 року, на момент закінчення дії договору, на депозитному валютному рахунку позивача мала знаходитись сума процентів в розмірі:

148000 х15.5% + 148000 х 15.5% х5 днів/365 = 22940 + 314.25 = 23254.25 доларів США.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 5.6 депозитного договору в частині припинення нарахування процентів після закінчення строку депозитного вкладу, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує останньому проценти в розмірі, що встановлений в договорі, якщо інше не встановлене в договорі.

В той же час, згідно ст. 1058 ч.3 ЦК України встановлено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку, якщо інше не встановлено главою 71 ЦК або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Ст. 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Ст. 1061 ЦК України, в якій міститься імперативний обов’язок сплачувати проценти на суму вкладу до дня, що передує фактичному поверненню вкладу, має пріоритет в застосуванні перед ст. 1070 ЦК у правовідносинах що виникли. Із змісту цієї статті суд вбачає обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства, внаслідок чого свобода відступу від положень цивільного законодавства на цю норму закону розповсюджена бути не може.

За таких обставин положення п. 5.6 договору депозитного вкладу № 65245 від 26 жовтня 2009 року в частині припинення нарахування процентів на вклад після закінчення строку дії договору мають бути визнані недійсними з моменту укладення цього договору на підставі ст. 203 ч.1, ст. 215 ч.1 ЦК України, так як вони суперечать ст. 1061 ЦК України.

Згідно ст. 1061 ЦК України якщо договором не встановлено розмір процентів на суму вкладу, банк зобов’язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України. Так як розмір облікової ставки НБУ окремо для коштів у іноземній валюті не встановлюється, то слід при визначенні розміру цих процентів для валютного вкладу користуватись розміром офіційної облікової НБУ, яка застосовується і до рефінансування в національній валюті. Такий зміст цієї норми закону випливає з того, що в ній прямо відсутні обмеження застосування облікової ставки НБУ для коштів в іноземній валюті, тому посилання в ст. 1061 ч.1 абз. 2 ЦК України на облікову ставку НБУ стосується лише розміру цієї ставки, а не її суті.

          Розмір процентів за період з 01 листопада 2010 року по 14 лютого 2011 року слід розраховувати виходячи з розміру 7.75% річних на загальну суму вкладу разом з процентами, що становить:

          (148000 + 23254.25) х 7.75% х 106/365 = 171254.25 х 7.75% х 106/365 = 3854.39 доларів США.

          У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив, зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми. Ці проценти є платою за користування чужими коштами. Так як суд дійшов до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача плати за користування коштами вкладу в розмірі облікової ставки НБУ, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних з простроченої суми задоволенню не підлягають.

Після погашення 14 лютого 2011 року 22877 доларів США, залишок коштів на депозитному рахунку мав становити:

171254.25 + 3854.39 – 22877 = 152231.64 доларів США.

За період з 15 лютого 2011 року по 06 травня 2011 року плата за користування коштами вкладу становить:

152231.64 х 7.75% х 80/365 = 2585.85 доларів США.

За період з 07 травня 2011 року по день винесення рішення 10 листопада 2011 року:

152231.64 х 7.75% х 198/365 = 6399.90 доларів США, всього проценти з дня закінчення дії договору по день винесення судового рішення становлять 3854.39 + 2585.85 + 6399.90 = 12840.10 доларів США

Загальний розмір суми основного боргу та процентів на день винесення судового рішення 10 листопада 2011 року до суду становить:

148000 + 23254.25 + 3854.39 – 22877 + 2585.85 + 6399.90 = 161217.39 доларів США.

Судом встановлено, що сума коштів в розмірі 148000 доларів США була списана з рахунку позивача 21 грудня 2010 року без законних підстав.

У відповідності до абз. 2 п. 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі переказу коштів з рахунка платника без законних підстав або за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Згідно листа відповідача від 02 листопада 2011 року № 11/02 процентна ставка ПАТ «Автокразбанк» по короткостроковим кредитам становить 6% річних в доларах США,

Пеня за період з 21 грудня 2010 року по 10 листопада 2011 року становить:

148000 х 6% х 324/365 = 7882.52 доларів США.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 203 ч.1, 215 ч.1, 525, 526, 537, 1058, 1061, 1070, 1071, 1216, 1220 ч.2, 1223 ч.3 ЦК України, ст. 1, 20, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 10, 11, 60, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного банку «Автокразбанк» про визнання правочину частково недійсним та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати частково недійсним п. 5.3 договору № 65245 строкового банківського валютного вкладу ( депозиту) від 26 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» в частині припинення нарахування процентів за коштами строкового валютного вкладу після спливу строку, встановленого цим договором.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», м. Кременчук, вул. Київська, 7, код 20046323 на користь ОСОБА_1 148000 доларів США основного боргу (1181143,60 гривень за офіційним курсом НБУ 7.9807 гривень за один долар США) , 12840 доларів 10 центів США процентів за користування коштами вкладу (102472,98 гривень за офіційним курсом НБУ 7.9807 гривень за один долар США), 7882 доларів 52 центи США пені ( 62908,03 гривень за офіційним курсом НБУ 7.9807 гривень за один долар США) всього 168722 доларів 62 центів США (1364524,61 гривень за офіційним курсом НБУ 7.9807 гривень за один долар США).

В іншій частині позовним вимог до ПАТ «Автокразбанк» - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», м. Кременчук, вул. Київська, 7, код 20046323 на користь державного бюджету УДК у м. Кременчуці, рахунок 31213206700008, код ЄДРПОУ 34698778, МФО 831019, ГУДКУ у Полтавській області, код ЄДРПО Автозаводського районного суду м. Кременчука 02886019 - 2955 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного ОСОБА_5 Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: