Рішення № 20075060, 21.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

21.12.11 <>

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 року справа № 5028/12/121/2011

За позовом: Прокурора Менського району

15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Жовтнева, 9,

в інтересах держави

В особі: Менської виправної колонії №91 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області,

провул. Леніна 5, смт. Макошино, Менський район, Чернігівська область, 15652

Відповідач: Приватне підприємство "Завод "Сільгоспмаш",

вул. Борисенка, 45, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення заборгованості 10010,30 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 2 від 31.05.2011 представник

від відповідача: не з"явився

від прокуратури: Єреп В.В. прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення № 134 від 05.09.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Менського району подано позов в інтересах держави в особі Менської виправної колонії № 91 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області до Приватного підприємства «Завод «Сільгоспмаш»про стягнення 5885,90 грн. боргу та 4124,40 грн. пені за період з 11.07.2011р. по 05.12.2011р. з за порушення договірних зобов»язань згідно Договору № 1 на використання праці спецконтингенту для виконання робіт і послуг на виробничих об»єктах організацій та підприємств всіх форм власності від 04.01.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2204440 від 12.12.2011 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 09.12.2011 року суду не надав.

Від відповідача до початку судового засідання надійшла письмова заява вих..№ 43 від 19.12.2011 р. про відкладення розгляду справи у зв»язку з тим, що директор ПП «Завод «Сільгоспмаш»Концевий В.І. до 16.01.2012 р. знаходиться у відпустці, тому направити повноважного представника для участі у справі не мають можливості. Дане клопотання підписано головним бухгалтером.

Прокурор та представник позивача заперечували щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки не подано документів , які підтверджують повноваження головного бухгалтера щодо підпису таких клопотань.

Також відповідачем не подано доказів, які підтверджують викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи обставини, а саме не подано доказів неможливості явки повноважного представника в судове засідання. Коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, не обмежується. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, ними можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені установчими документами та документами, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства. Повноважним представником в судовому засіданні є керівник підприємства, установи, організації, який має право, а не зобовязаний направляти іншого повноважного представника в судове засідання. Явка представників сторін в судове засідання не була визнана судом обовязковою. Також ухвалою суду від 09.12.2011 року, сторони були повідомлені, що не зявлення в судове засідання повноважних представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Прокурор в поданих в судовому засіданні письмових поясненням повідомив, що основним видом діяльності Менської виправної колонії № 91 УДДУПВП у Чернігівській області є діяльність у сфері юстиції та правосуддя, відноситься до центральних органів державного управління і за КІСЕ входить до інституційного сектору економіки. Зазначене підтверджується Довідкою АБ № 328220 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /ЄДРПОУ/. Розділами 2 та 3 Положення про Менську ВК № 91, затвердженого начальником УДДУПВП у Чернігівській області 03.12.2008 року, визначені основні завдання та обов»язки установи виконання покарань, якій відповідно до п.3.10 р. З надано право залучення засуджених до праці на виробництві виправної колонії або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником. До позовної заяви надана Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій вказані всі здійснені записи про проведення реєстраційних дій відносно відповідача - ПП «Завод»Сільгоспмаш». Описи вкладень в рекомендаційні листи разом із квитанціями про їх направлення позивачу та відповідачу додані до позовної заяви. Оригінали документів для огляду будуть надані в судове засідання позивачем.

Судом в судовому засіданні було здійснено огляд оригіналів: Договору № 1 від 04.01.2011 р., Актів № 6 та № 7 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2011р. та 29.07.2011 р., табелів виходу на роботу за червень, липень 2011 р. , нарядів № 6 від 30.06.2011 р. та № 7 від 29.07.2011 р., листів-вимог та виписки з рахунків про часткову оплату боргу.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.01.2011 року між Менською виправною колонією № 91 (виконавець) та Приватним підприємством «Завод «Сільгоспмаш»(замовник) було укладено Договір № 1 на використання праці спецконтингенту для виконання робіт і послуг на виробничих об»єктах організацій та підприємств всіх форм власності.

Згідно п.п.1.2., 1.3 Договору Виконавець (позивач по справі) надав в розпорядження Замовника (відповідача по справі), згідно з його розрахунком робочу силу з числа спецконтингенту для проведення робіт. Кількість чоловік погоджується сторонами. Замовник (відповідач) забезпечує зайнятість роботою, надану Виконавцем (позивачем) робочу силу із числа спецконтингенту на території виробничих площ Замовника (відповідача) протягом всього строку дії договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.4. Договору № 1 від 04.01.2011 р., даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня.2011р.

Пунктом 3.4. Договору, визначено, що роботи виконуються по нарядам, що видаються Замовником, в яких вказується вид роботи, об»єм, норма, розцінка за одиницю та загальна вартість виконаних робіт.

Згідно 3.5. Договору, Замовник приймає на себе зобов»язання забезпечити роботою всіх засуджених, виведених на роботу, в обсязі який забезпечить заробіток не нижче 6,23 грн. за годину з обов»язковим нарахуванням 50 % встановлених в системі виконання покарань (Наказ Держдепертаменту від 21.05.1999 р. № 40 «Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України»від 22.04.1999 р. № 653 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного Департементу з питань виконання покарань»), які щомісячно включаються в загальну суму оплати. В подальшому оплата праці повинна відповідати розцінкам, які виходять із мінімальної заробітної плати, яка змінюється відповідно закону про Держбюджет України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору № 1 від 04.01.2011 року, позивач виконав взяті на себе зобовязання та надав в розпорядження замовника робочу силу з числа спецконтингенту, якими були виконані підсобні роботи на суму 8185,90 грн. що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт № ОУ-6 від 30.06.2011 р. на суму 6883 грн. 04 коп.,, що включає в себе: вартість підсобних робіт 4588,69 грн. та обов»язкове нарахування 50 % встановлених в системі виконання покарань 2294,35 грн., а також акт № ОУ-7 від 29.07.2011 р. на суму 1302 грн. 86 коп., що включає в себе: вартість підсобних робіт 868,57 грн. та обов»язкове нарахування 50 % встановлених в системі виконання покарань 434,29 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками, копії яких додано до матеріалів справи.

Відповідно до п.4.2. Договору, оцінка вартості робіт проводиться Замовником (відповідачем) по діючим нормам, розцінкам, тарифам, посадовим окладам та преміальним системам для відповідної категорії робітників та службовців відповідача з використанням установлених коефіцієнтів та надбавок до заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість підсобних робіт була визначена сторонами згідно табелів виходу на роботу за червень 2011 р. та липень 2011 р., складених та підписаних відповідачем відповідно 30.06.2011 р. та 29.07.2011 р, а також Наряду № 6 від 30.06.2011 р. та Наряду № 7 від 29.07.2011 р. , копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.4. Договору № 1 від 04.01.2011 року сторони визначили, що оплата вартості виконаних робіт відповідачем проводиться один раз на місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п.п.4.5., 4.6. Договору, підставою для розрахунку служить реєстр закритих нарядів, які передаються виконавцю до 2-го числа слідуючого за звітним місяця. Перерахування заробітної плати на поточних рахунок позивача здійснюється на підставі акта, підписаного сторонами. Всі розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на поточних рахунок позивача.

Таким чином по Акту № ОУ-6 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року замовник (відповідач) зобовязаний був розрахуватися в термін до 11.07.2011 року включно (оскільки 10.07.2011 р. припадає на вихідний день), а по Акту ОУ-7 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2011 року в термін до 10.08.2011 року включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобовязання стосовно оплати наданих послуг (виконаних робіт) виконав лише частково, сплативши 03.08.2011 р. 2300,00 грн., згідно акту № ОУ-6 виконаних робіт від 30.06.2011 р., що підтверджується випискою з рахунку позивача, копія якої міститься в матеріалах справи. Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 5885,90 грн.

26.08.2011 року позивачем було направлено відповідачу грошову вимогу №2015 та повторну вимогу № 2273 від 20.09.2011 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0678 від 20.09.2011 року, в яких позивач просить здійснити оплату виконаних робіт на суму 5885,89 грн.

Відповідач вимогу та повторну вимогу позивача не виконав, заборгованість в сумі 5885,89 грн. не оплатив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 4124,40 грн. пені за прострочку оплати виконаних робіт за період з 11.07.2011 року по 05.12.2011 року, розраховану відповідно до п. 4.7 Договору № 1 на використання праці спецконтингенту для виконання робіт і послуг на виробничих об»єктах організацій та підприємств всіх форм власності від 04.01.2011 р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. З

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.08 року.

Пунктом 4.7. Договору № 1 від 04.01.2011 р. сторони визначили, що у випадку затримки відповідачем платежів у п.4.4. цього Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв»язку з вищевикладеним суд доходить висновку, що пеня за прострочку оплати наданих послуг за період з 12.07.2011 р. (оскільки день оплати послуг 10.07.2011 р. припадає на вихідний день) по 05.12.2011 р. підлягає стягненню з відповідача в сумі 350 грн. 27 коп.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011р..

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 5885 грн. 90 коп. боргу та 350 грн. 27 коп. пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в розмірі 1411 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 626, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 230, 231, 343 Господарського кодексу України ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Завод "Сільгоспмаш", вул. Борисенка, буд. 45, м. Чернігів, 14037 (р/р 2607240081 в ВАТ „Мегабанк” в м. Харкові, МФО 351629, код ЄДРПОУ 35956142) на користь Менської виправної колонії № 91 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області, пров. Леніна, 5, смт. Макошино, Менський район, Чернігівська область, 15652 (р/р 31252273210217 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 08731849) 5885 грн. 90 коп. боргу, 350 грн. 27 коп. пені.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Завод "Сільгоспмаш", вул. Борисенка, буд. 45, м. Чернігів, 14037 (р/р 2607240081 в ВАТ „Мегабанк” в м. Харкові, МФО 351629, код ЄДРПОУ 35956142) в доход Державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 21.12.2011 року.