Рішення № 20072748, 09.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2011 р.Справа № 11/73-10-3115 За позовом: Міністерство інфраструктури України; До відповідача: Одеської міської ради;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання права власності.

Головуючий суддя Власова С.Г.

суддя Д'яченко Т.Г. суддя Смелянець Г.Є.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи (ДП "ОМТП"): ОСОБА_2 за довіреністю;

Від третьої особи (РВ ФДМ України по Одеській області): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 13.09.2010 р. за вх. № 7530 до Господарського суду Одеської області звернулось Міністерство транспорту та зв'язку України з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання права власності, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".

Провадження у справі було порушено 15.09.2010 р. суддею Власовою С.Г., справі присвоєно № 11/73-10-3115.

Ухвалою від 27.09.2010 р. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Ухвалою від 29.10.2010 р. було змінено процесуальний статус Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та залучено останнього, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

Ухвалою суду від 24.11.2010 р. у справі було призначено судову оціночну експертизу.

У зв'язку з надходженням до суду висновку судової експертизи, 02.11.2011р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 07.11.2011 р. справу № 11/73-10-3115, відповідно до ст. 46 ГПК України, було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Автоматизованою системою документообігу суду було визначено склад колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 11/73-10-3115, а саме: головуючий суддя: Власова С.Г., судді: Д'яченко Т.Г., Смелянець Г.Є.

Ухвалою від 08.11.2011 р. справу було прийнято до провадження зазначеною колегією суддів.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 27.09.2010 р. за вх. № 25562 надав письмові пояснення по справі, заявою від 07.11.2011 р. за вх. № 38123 уточнив позовні вимоги та просить суд визнати право власності на об'єкт: адміністративний корпус № 5 (інв. № 089081, площею 869,7 кв. м., літера А технічного паспорту) за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4 за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України з закріпленням на праві господарського відання за Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт", код юридичної особи 01125666.

Третя особа (ДП "Одеський морський торговельний порт") 24.11.2010 р. за вх. № 31521 надав письмові пояснення по справі, в судовому засіданні від 09.12.2011 р. додаткові пояснення у справі.

Третя особа (РВ ФДМУ по Одеській області) 10.11.2010 р. за вх. № 30058 надано пояснення по справі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно тверджень позивача на балансі у Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" згідно довідки за № 082-10/141 від 09.11.2009 р., знаходиться об'єкт основних фондів: адміністративний корпус (інв. № 089081, площею - 1048 кв.м.), розташований за адресою: м. Одеса, Успенська, 4.

21.03.1998 р. Одеською міською радою було прийнято рішення № 477 надати Одеському порту фактично займану земельну ділянку загальною площею 0,7051 га по вул. Успенська, 4-4а, для експлуатації комплексу будівлі адміністративно-побутового призначення строком на 25 років. У зв'язку з чим між Одеським портом та виконавчим комітетом Одеської міської ради був укладений Договір № КД-95 від 21.03.1998 р. про право тимчасового користування землею.

Позивач стверджує, що Портом сплачується земельний податок за користування земельною ділянкою, що на його думку підтверджується податковими накладними за 2007 р., 2008 р., 2009 р., 2010 р. Позивач наполягає на тому, що будівля експлуатується Одеським портом, окрім того останній виконує ремонтні роботи, несе витрати на його утримання.

14.01.2010 р. КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" було виготовило технічний паспорт на адміністративну будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4, де користувачем зазначено Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт". Згідно з довідкою державного архіву Одеської області № 235/05-03 від 18.06.10 р., державний архів не володіє відомостями стосовно будівлі порту (адміністративний будинок № 5).

Позивач вказує, що листом № 1577/04/14-10 від 02.04.2010 р. звернувся до міського голови м. Одеса з проханням оформити право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на адміністративний корпус № 5 (інв. № 089081, з 1930 р. введений в експлуатацію), який знаходиться у загальнодержавній власності та закріплений за Одеським портом на праві господарського відання, з видачею Одеському порту свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт нерухомості, однак Одеська міська рада відмовила відносно оформлення свідоцтва на право власності на зазначений об'єкт (лист № 1483 вих від 14.05.2010 р.)

Позивач також вказує, що згідно до Положення Міністерства транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 789/2006 від 06.06.2006 р., Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікації та інформації, користування радіочастотним ресурсом України. Мінтранс відповідно до покладених на нього завдань, зокрема забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Посилаючись на приписи ст. 11 Конституції СРСР 1977 р., Закону України "Про економічну самостійність УРСР", Закону УРСР "Про власність" прийняттям у 1991 р. ,Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. за № 1452-XXII ,Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. ,ст.116 Конституції України, ЦК України та Господарський кодекс України в редакції Закону України від 16.01.2003 р. № 436-IV Позивач зазначає , що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади, Кабінет Міністрів здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної влади.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. № 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Позивач вказує, що статутом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" Порт є державним підприємством, заснованим на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Майно Порту складається оборотних та необоротних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Порту, майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання.

Посилаючись на положення ст.41 Конституції України та ст.321, Позивач вказує, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але, на його думку дії Відповідача обмежують права держави в особі Мінтрансу та Одеського порту у здійсненні ними прав на будівлю.

З урахуванням викладеного та заяви від 07.11.2011 р. за вх. № 38123 Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати право власності на об'єкт: адміністративний корпус № 5 (інв. № 089081, площею 869,7 кв. м., літера А технічного паспорту) за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4 за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України з закріпленням на праві господарського відання за Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт", код юридичної особи 01125666.

Третя особа (РВ ФДМУ по Одеській області) 10.11.2010 р. за вх. № 30058 надала пояснення по справі в яких зазначила, що підтримує позовні вимоги Міністерства.

Третя особа (ДП "Одеський морський торговельний порт") 24.11.2010 р. за вх. № 31521 надав письмові пояснення по справі, в судовому засіданні від 09.12.2011 р. додаткові пояснення у справі, в яких повністю підтримує позовні вимоги Міністерства.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно вимог ст.11 Конституції СРСР 1977 р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань , що стоять перед державою.

У 1990 р. був прийнятий Закон України "Про економічну самостійність УРСР", згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР "Про власність" зявилися нові обєкти та субєкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про власність" власність в Україні виступає в таких формах: приватна , колективна , державна. Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є субєкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України "Про власність" визначає субєктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.2 цієї ж статті субєктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю України.

Відповідно до ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів здійснює управління обєктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. № 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

У зв'язку з реорганізацією Міністерства транспорту та зв'язку України, відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та Указу Президента України "Про Положення про Міністерство інфраструктури України" № 581/2011 р. від 12.05.2011 р., Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідно до п.п.4.1.56 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 р. за № 581/2011, Міністерство інфраструктури України виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

Як вбачається з статуту ДП "Одеський морський торговельний порт", останнє є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Згідно п.4.2. розділу 4 Статуту майно Порту є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту ДП "Одеський морський торговельний порт" дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, субєктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство інфраструктури України.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, повязаними з охороною права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, в судові засідання не з'явився, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 25, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Замінити Міністерство транспорту та зв'язку України його правонаступником - Міністерством інфраструктури України.

3. Визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України (м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код 37472062) право власності на об'єкти нерухомого майна - адміністративний корпус № 5 (інв. № 089081, площею 869,7 кв. м., літера А технічного паспорту), що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4, із закріпленням на праві господарського відання за Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (код 01125666).

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 14.12.2011 р.

Головуючий - Власова С.Г.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Суддя Смелянець Г.Є.