Рішення № 20068850, 12.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р.

Справа № 15/17-4579-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача –Литовченко Ю.П.,

від відповідача - Кульшик К.В.,

від третіх осіб:

1) ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” –не з’явився,

2) ТОВ „Глобал Сервіс Логістікс” - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” до Державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс”, про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 07.12.2011 р. оголошувалась перерва до 12.12.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою Державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт”, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс” про:

- визнання права власності на товари, які були поставлені Манітовок Кран Груп Франція САС за контрактами № 2008/80,125-148 від 08.04.2008 p., № 2007/127 від 20.06.2007 р. що знаходяться в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В 351011);

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” видати вантаж в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805); ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011);

- зобов'язання Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” видати вантаж в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805); ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011);

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс” виконати умови договору № 4 від 10.05.2008 р. про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових та транзитних вантажів в частині обов'язку доставити автотранспортом контейнери ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805); ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011) з м. Одеса у місце доставки за адресою, визначене в заявках позивача, а саме в м. Буча, вул. Кірова, 144.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

20 червня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (покупець) та Манітовок Кран Груп Франція САС (69132-Екюльї-Франція, вул. Де Шарбонньер, 18-А/С 173) (продавець) був укладений контракт № 2007/127, відповідно до ст. 1 якого продавець - Манітовок Кран Груп Франція САС - зобов'язався поставити (передати у власність) позивачу товар - баштові крани: МС 175В № 350789, МС 175В № 350805, МС 175В № 350806, МС 175В № 350802, МС 175В № 350799, МС 175В № 350797, МС 175В № 350804, МС 175В № 350800.

Також 08 квітня 2008 р. між позивачем та продавцем був укладений другий контракт № 2008/80,125-148, відповідно до ст. 1 якого продавець зобов'язався поставити (передати у власність) позивачу товар - баштові крани: МС 235В № 351011.

Згідно пункту 3.2 зазначених контрактів на продаж кранів право власності на крани переходить позивачу з моменту 100% оплати продавцю їх вартості.

Як вказує позивач, ним була сплачена продавцю вартість кранів в повному обсязі та у встановлений контрактами термін, що підтверджується банківськими виписками та актами прийому-передачі кранів.

На підставі викладеного позивач стверджує, що перераховані вище 9 кранів є власністю позивача з 2008 р.

В подальшому з метою організації доставки вантажу в Україну позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс” (експедитор) договір № 4 від 10.05.2008 р. на організацію транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів в рамках міжнародних та внутрішніх угод.

У відповідності до умов вказаного договору (п. 1.1., 1.2.) експедитор за рахунок позивача бере на себе зобов'язання з організації від свого імені або від імені замовника перевезень погодженим видом транспорту, перевалки, зберігання, транспортно-експедиційного обслуговування вантажів позивача через південні порти України, а також надання інших послуг, необхідних для виконання зобов'язань за домовленістю сторін.

Згідно розділу 2.1 договору № 4 вантаж повинен бути доставлений на склад покупця у м. Буча Київської області.

Як зазначає позивач, у період з червня по серпень місяць 2008 р. позивач направив експедитору 9 заявок на організацію доставки з Китаю в м. Буча 9-ти баштових кранів, про що свідчать копії заявок і квитанцій.

Так, оскільки транспортування кранів здійснювалося з використанням змішаних перевезень (морським і автотранспортом) експедитор:

- скористався послугами судноплавної компанії, представником якої в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”;

- в п.3.2. договору № 4 передбачив попередню оплату за морський фрахт у розмірі 50% від вартості фрахту, решту (50%) від вартості фрахту не пізніше 2-3х днів після доставки кранів на склад позивача.

Так, за ствердженнями позивача, з 9-ти кранів, що підлягали транспортуванню, 6 одиниць експедитор доставив на адресу позивача: МС 175В № 350806, МС 175В № 350802, МС 175В № 350799, МС 175В № 350797, МС 1475В № 350804, МС 175В № 350800. Таким чином, позивач в повному обсязі сплатив експедитору послуги, включаючи фрахт, що підтверджується ВМД, актами виконаних робіт, рахунками, банківськими виписками.

За інші 3 крана МС235В № 351011, МС175В № 350789, МС 175В № 350805 позивач в повному обсязі оплатив експедитору вартість фрахту і доставку по території України, що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Отже експедитор прийняв заявки позивача на доставку 9-ти кранів до виконання та доставив позивачу 6 кранів, в свою чергу позивач сплатив експедитору вартість доставки 6 кранів в повному обсязі. Зокрема, для виконання експедитором зобов'язань по доставці трьох кранів, що залишилися, позивач повинен був попередньо сплатити експедитору 50% вартості морського фрахту, а решту 50% вартості фрахту і вартість перевезення по Україні - після доставки кранів на склад позивача. Так, як вказує позивач, він перерахував експедитору 790173,80 грн., які включають в себе 100% оплати за морський фрахт і оплату за транспортно-експедиторське обслуговування трьох кранів по території України, але крани не отримав.

Як стверджує позивач, ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” доставило в Одеський порт три крани в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В № 350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В 351011).

При цьому позивач посилається на те, що після доставки контейнерів в Україну ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” повинно надати дозвіл експедитору на вивіз контейнерів з території порту. Дозвіл оформляється у вигляді штампа, який ставиться ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” на оформленому експедитором наряді на вивіз вантажу.

В свою чергу експедитор повинен був провести розрахунки за надані послуги по експедируванню та перевезенню вантажу з морським перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, що є підставою для видачі вказаним товариством дозволу для вивозу кранів.

Однак, як зазначає позивач, контейнери з кранами знаходяться в порту з чого випливає, що експедитор не розрахувався з ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” за якісь раніше надані послуги.

Разом з тим позивач вказує, що у листопаді 2010 р. на виконання вимог законодавства України Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, в Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях, що діє на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 16.05.1996 р. № 536 „Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни”, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2001 р. № 574 „Про часткову зміну постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. № 536”, вказаний вище вантаж, що знаходиться у спірних контейнерах було вилучено та передано Одеському порту для подальшої реалізації, що підтверджується відповідним актом від 03.11.2009 р. № 54 про вилучення та передачу вантажів, що зберігаються понад установлені терміни в Одеському морському торговельному порту.

Також позивач вказує, що ні експедитор, ні ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, ні Одеський морський порт, ні комісія, не поставили до відома позивача як власника кранів про прийняте рішення щодо вилучення та передачу на реалізацію трьох кранів, тим самим порушивши права позивача, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України.

02.02.2010 р. експедитор звернувся з проханням перерахувати йому 626453,00 грн. При цьому вказаним листом експедитор повідомив, що у випадку сплати вказаної суми контейнери протягом 10 днів будуть доставлені на склад покупця. У своєму листі експедитор не навів пояснення щодо утворення зазначеної суми, не вказав про прийняте комісією рішення щодо вилучення та реалізації кранів, хоча згідно виставлених експедитором рахунків позивач сплатив експедитору за три крани 790173,80 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, позивач вказує, що сплативши вартість товару і вартість його перевезення, позбавлений можливості отримати його, тобто реалізувати своє право власності.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4579-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду представник відповідача – ДП „Одеський морський торгівельний порт” заявив клопотання про заміну ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, який виступав відповідачем по справі, на третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

При цьому представником позивача в засіданні суду було пояснено, що вимоги до ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” у позивача відсутні.

З огляду на те, що перевезення вантажу у спірних контейнерах здійснювалось морським перевізником - ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, суд дійшов висновку про те, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов’язки ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” щодо однієї з сторін. У зв’язку з цим ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” було залучено до участі у справі № 15/17-4579-2011 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та виключено з кола відповідачів.

Крім того, в ході розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” подало до господарського суду Одеської області уточнену позовну заяву, згідно якої позивач просив суд визнати право власності за позивачем на товари, які були поставлені Манітовок Кран Груп Франція САС за контрактами № 2008/80,125-148 від 08.04.2008 p., № 2007/127 від 20.06.2007 р., що знаходяться в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), CSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В 351011), а також зобов’язати відповідача - ДП „Одеський морський торгівельний порт” видати вантаж у вказаних вище контейнерах на користь позивача.

Згідно вказаних уточнень позовних вимог позивачем вимоги заявлені лише до ДП „Одеський морський торгівельний порт”, вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс” відсутні та вказане товариство визначено позивачем третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача. При цьому представник позивача пояснив, що оскільки ТОВ „Глобал Сервіс Логістікс” здійснювало транспортно-експедиційне обслуговування вищевказаного вантажу за укладеним з позивачем договором № 4 від 10.05.2008 р., тому вважає, що вказане товариство може брати участь у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов’язки вказаного товариства.

Вказану уточнену позовну заяву було прийнято судом до розгляду. У зв’язку з цим судом було ухвалено змінити процесуальний статус відповідача - ТОВ „Глобал Сервіс Логістікс” на третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач проти передачі спірного вантажу позивачу не заперечує за умови надання останнім доказів погодження Комісією повернення позивачу як вантажовласнику вантажу в контейнерах, а також за умови сплати усіх витрат відповідача, пов’язаних із перебуванням вантажу у контейнерах на території Одеського порту та дотримання встановлених в Одеському порту правил документообороту, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 102-104 т. 2).

Треті особи письмові пояснення по суті спору не надали, також представники третіх осіб у судові засідання не з’явились.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

20 червня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (покупець) та Манітовок Крейн Груп Франція САС (69132-Екюльї-Франція, вул. Де Шарбонньер, 18-А/С 173) (продавець) був укладений контракт № 2007/127.

Також 08 квітня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (покупець) та Манітовок Крейн Груп Франція САС був укладений контракт № 2008/80,125-148.

Відповідно до вказаних контрактів Манітовок Крейн Груп Франція САС як продавець зобов'язався на умовах FCA (вантажопостачальник) правил Інкотермс-2000 поставити (передати у власність) позивачу товар - баштові крани: МС 175В № 350789, МС 175В № 350805, МС 175В № 350806, МС 175В № 350802, МС 175В № 350799, МС 175В № 350797, МС 175В № 350804, МС 175В № 350800, МС 235В № 351011.

Згідно пункту 3.2 зазначених контрактів право власності на крани переходить до позивача з моменту 100% оплати продавцю їх вартості.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем була сплачена продавцю вартість кранів в повному обсязі та у встановлений контрактами термін, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Також згідно актів прийому-передачі обладнання № 1 і № 3 від 08.07.2008 р. до вказаних контрактів № 2007/127 та № 2008/80,125-148 право власності на крани перейшло до позивача з моменту отримання продавцем повної оплати за крани.

На підставі викладеного позивач стверджує, що перераховані вище 9 кранів є власністю позивача з 2008 р.

В подальшому з метою організації доставки вантажу в Україну позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс” (експедитор) договір-доручення № 4 від 10.05.2008 р. на організацію транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів в рамках міжнародних та внутрішніх угод.

У відповідності до умов вказаного договору (п. 1.1., 1.2.) експедитор за рахунок позивача бере на себе зобов'язання з організації від свого імені або від імені замовника перевезень погодженим видом транспорту, перевалки, зберігання, транспортно-експедиційного обслуговування вантажів позивача через південні порти України, а також надання інших послуг, необхідних для виконання зобов'язань за домовленістю сторін.

Згідно розділу 2.1 договору № 4 експедитор зобов’язався доставити вантаж на склад позивача за адресою, вказаною у транспортній заявці і товарно-транспортній накладній, а також здати вантаж під розпис вантажоотримувачу.

Як зазначає позивач, у період з червня по серпень місяць 2008 р. позивач направив експедитору 9 заявок на організацію доставки з Китаю в м. Буча 9-ти баштових кранів, про що свідчать надані позивачем копії заявок і квитанцій.

Так, оскільки транспортування кранів здійснювалося з використанням змішаних перевезень (морським і автотранспортом) експедитор:

- скористався послугами судноплавної компанії, представником якої в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”;

- в п.3.2. договору № 4 передбачив попередню оплату за морський фрахт у розмірі 50% від вартості фрахту, решту (50%) від вартості фрахту не пізніше 2-3х днів після доставки кранів на склад позивача.

Так, за ствердженнями позивача, з 9-ти кранів, що підлягали транспортуванню, 6 одиниць експедитор доставив на адресу позивача: МС 175В № 350806, МС 175В № 350802, МС 175В № 350799, МС 175В № 350797, МС 1475В № 350804, МС 175В № 350800. Таким чином, позивач в повному обсязі сплатив експедитору послуги, включаючи фрахт, що підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями, актами здачі-приймання виконаних послуг відповідно до договору № 4 від 10.05.2008 р., рахунками (інвойсами) і банківськими виписками.

За інші 3 крана МС235В № 351011, МС175В № 350789, МС 175В № 350805 позивач в повному обсязі оплатив експедитору вартість фрахту і доставку по території України, що підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Отже, експедитор прийняв заявки позивача на доставку 9-ти кранів до виконання та доставив позивачу 6 кранів, в свою чергу позивач сплатив експедитору вартість доставки 6 кранів в повному обсязі. Зокрема, для виконання експедитором зобов'язань по доставці трьох кранів, що залишилися, позивач повинен був попередньо сплатити експедитору 50% вартості морського фрахту, а решту 50% вартості фрахту і вартість перевезення по Україні - після доставки кранів на склад позивача. Так, як вказує позивач, він перерахував експедитору 790173,80 грн., які включають в себе 100% оплати за морський фрахт і оплату за транспортно-експедиторське обслуговування трьох кранів по території України, але крани не отримав.

Як стверджує позивач, ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” доставило в Одеський порт три крани в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В № 350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011).

При цьому позивач посилається на те, що після доставки контейнерів в Україну ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” повинно надати дозвіл експедитору на вивіз контейнерів з території порту. Дозвіл оформляється у вигляді штампа, який ставиться ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” на оформленому експедитором наряді на вивіз вантажу.

В свою чергу експедитор повинен був провести розрахунки за надані послуги по експедируванню та перевезенню вантажу з морським перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, що є підставою для видачі вказаним товариством дозволу для вивозу кранів. Однак, як зазначає позивач та з’ясовано судом, контейнери з кранами знаходяться в порту.

Як вказує відповідач, вищевказані контейнери, в яких знаходились крани МС175В № 350805, МС175В № 350789, МС235В № 351011 прибули на контейнерний термінал Одеського порту двома партіями, а саме контейнери ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 –02.09.2008 р. на судні „Winoward”, а контейнери ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601, ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 –19.10.2008 р. на судні „Liguria”,

Як з’ясовано судом, у листопаді 2009 р. на виконання вимог законодавства України Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, в Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях, що діє на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 16.05.1996 р. № 536 „Про реалізацію вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни”, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2001 р. № 574 „Про часткову зміну постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. № 536”, вказаний вище вантаж, що знаходиться у спірних контейнерах, було вилучено та передано Одеському порту для подальшої реалізації, що підтверджується відповідним актом від 03.11.2009 р. № 54 про вилучення та передачу вантажів, що зберігаються понад установлені терміни в Одеському морському торговельному порту.

Відповідно до п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 33-93 „Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни” вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних портах чи на припортових залізничних станціях понад установлені договорами терміни, та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення, а також вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажовідправника) та з незалежних від морських торговельних портів чи припортових залізничних станцій причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо) підлягають вилученню та реалізації.

Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявою керівника морського торговельного порту чи припортової залізничної станції комісією, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, і оформляється актом, який підписується членами комісії (п. 3 зазначеного вище Декрету). Це ж передбачено п. 6 Положення про комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях, розташованих на території Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, затвердженого відповідним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19.03.2002 р. № 178/75.

Оскільки перевезення контейнерів здійснювалося контейнерною лінією, представником в Україні якої є Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, відповідач відповідно до вимог чинного законодавства України (ст.ст. 167, 169 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 1, п. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993р. № 33-93 „Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни”) неодноразово звертався до вказаного товариства з вимогами (листи вих. № 18-23/18 від 09.01.2009р., № 18-23/154 від 12.02.2009р., № 18-23/825 від 31.08.2009 р.) щодо необхідності розпорядитися вантажем у контейнерах, при цьому повідомлено, що у протилежному випадку вантаж буде передано до комісії Одеської обласної державної адміністрації з питань вилучення та реалізації вантажів.

У відповідь на зазначені звернення відповідача ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” згідно листів № 2601091140/НВГ від 26.01.2009р., № 5186 від 18.02.2009р., № 5586 від 24.09.2009 р. повідомило, що вантажоотримувачів попереджено про необхідність розпорядитися вантажем, однак вантаж, що знаходиться у спірних контейнерах, не був забраний власником.

З огляду на викладені обставини, Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях було вилучено та передано Одеському порту для подальшої реалізації вантажі, серед яких є контейнери, зі спірним вантажем.

Складські площі (контейнерний термінал), на яких зберігаються спірні контейнери з вантажем, розташовані на території Одеського порту та є державною власністю. Станом на дату їх вивантаження зазначені площі відповідно до умов договору № КД-6421 від 18.11.2004 р. знаходились в управлінні Дочірнього підприємства „ГПК Україна” Компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ”, яке згідно з умовами зазначеного договору та ст. 1029 Цивільного кодексу України здійснювало управління майном в інтересах його власника. Як вказує відповідач, станом на теперішній час територія контейнерного терміналу Одеського порту знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства „ГПК Україна” Компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” на підставі договору оренди №ДФ-304 від 25.06.2011р.

Між тим, за ствердженнями позивача, ні експедитор, ні ТОВ „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД”, ні відповідач або Комісія, не поставили до відома позивача як власника кранів про прийняте рішення щодо вилучення та передачу на реалізацію трьох кранів, тим самим порушивши права позивача, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України.

Більш того, 02.02.2010 р. експедитор звернувся з проханням перерахувати йому 626453,00 грн. При цьому вказаним листом експедитор повідомив, що у випадку сплати вказаної суми контейнери протягом 10 днів будуть доставлені на склад покупця.

Проте, матеріалами справи підтверджено факт здійснення позивачем оплати за поставлені йому 3 крани в сумі 790173,80 грн., що підтверджується банківською випискою. Таким чином, позивач вказує, що сплативши вартість товару і вартість його перевезення, позбавлений можливості отримати його, тобто реалізувати своє право власності, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту свого права власності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Так, підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між позивачем та Манітовок Крейн Груп Франція САС (продавець) контракти № 2007/127 та № 2008/80,125-148 стали підставою для набуття позивачем спірного вантажу –3 кранів МС175В № 350805, МС175В № 350789 у контейнерах ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780, ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601, ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача про те, що ним було набуто право власності на крани у спірних контейнерах після здійснення ним оплати вартості вказаних кранів.

Між тим право власності на спірні контейнера не визнається третіми особами, якими створюються перешкоди у здійсненні позивачем права власності.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб’єктивному праві щодо вантажу у спірних контейнерах.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на товари (крани), які були поставлені Манітовок Крейн Груп Франція САС за контрактами № 2008/80,125-148 від 08.04.2008 p., № 2007/127 від 20.06.2007 р. що знаходяться в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011).

При цьому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов’язання відповідача видати позивачу вантаж у вищезазначених контейнерах, що випливають зі змісту вимог про визнання права власності та заявлені з метою можливості реалізації такого права. Адже за відсутністю майна у власника останній позбавлений реалізувати свої повноваження щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В свою чергу відповідач не заперечував проти видачі позивачу як вантажовласнику вказаних контейнерів за умови надання останнім доказів погодження Комісією повернення позивачу як вантажовласнику вантажу в контейнерах, а також за умови сплати усіх витрат відповідача, пов'язаних із перебуванням вантажу у контейнерах на території Одеського порту, що визначається на дату його вивезення, та дотримання встановлених в Одеському порту правил документообігу.

Так, відповідач послався на п. 13 Регламенту роботи обласної комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, Іллічівському морському рибному порту і на припортових залізничних станціях, згідно якого з моменту прийняття Комісією рішення про вилучення та передачу вантажів забороняється їх повернення вантажовласнику без згоди Комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялись відповідачу листи № 432 від 22.01.2010 р., № 739/1 від 25.08.2011 р. про готовність вивезення з території порту спірних кранів у вищезазначених контейнерах, при цьому позивач гарантував оплату всіх витрат порт за рахунок ТОВ „РА-Лоджистік”. Так, згідно листа ТОВ „РА-Лоджистік” вих. № 98 від 01.12.2011 р. на адресу ДП „Одеський морський торговельний порт” вказане товариство гарантує оплату витрат, понесених портом у зв’язку з знаходженням вищевказаних контейнерів на території порту.

Під час розгляду справи позивач підтвердив готовність про отримання вантажу у спірних контейнерах у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” до Державного підприємства „Одеський морський торгівельний порт”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗІМ Інтегрейтид Шипінг Україна Сервісиз ЛТД” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Сервіс Логістікс”, про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

2. ВИЗНАТИ за Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (04073, м. Київ, пр-т Московський, 5; код ЄДРПОУ 34045133; інд. № ПП 340451326548, № св. ПДВ 100334163; р/р 2600426374 в АБ „Укргазбанк” МФО 320478) право власності на товари (крани), які були поставлені Манітовок Крейн Груп Франція САС за контрактами № 2008/80,125-148 від 08.04.2008 p., № 2007/127 від 20.06.2007 р. що знаходяться в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011).

3. Зобов’язати Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125666) видати у встановленому законодавством порядку вантаж в контейнерах: ZCSU8679285, FSCU9195900, ZCSU8113092, CRXU9906231, FSCU6851780 (кран МС175В №350805), ZCSU8890050, ZCSU8647884, TGHU7582240, TRLU6760836, UESU4633601 (кран МС175В №350789); ZCSU6009936, ZCSU8140837, ZCSU8231789, FSCU6833960, TRLU6763645, ZCSU8517094, ZCSU8302223 (МС235В №351011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр торгівлі” (04073, м. Київ, пр-т Московський, 5; код ЄДРПОУ 34045133; інд. № ПП 340451326548, № св. ПДВ 100334163; р/р 2600426374 в АБ „Укргазбанк” МФО 320478).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011 р.