Рішення № 20067046, 20.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа № 26/242/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Мєтастіл”, м.Луганськ

до Публічного акціонерного товариства „Сталь”, м.Луганськ

про стягнення 9326 грн. 59 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №12 від 26.09.2011;

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №б/н від 12.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9326 грн. 59 коп.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12466934 від 16.12.2011 правильним найменуванням відповідача є Публічне акціонерне товариство „Сталь”, що приймається судом до уваги.

Відповідач листом б/н від 20.12.2011 повідомив, що дійсно оплата за поставлену продукцію здійснювалась несвоєчасно і що він не має заперечень стосовно правильності розрахунку, зробленому позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мєтастіл” (продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Сталь”, яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство „Сталь” (покупець, відповідач) 02.08.2010 був укладений договір №47 (далі-договір), за умовами якого продавець зобовязався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію брухт стальний №2 в кількості 2000 тон (п.1.1 договору).

В розділі 2 договору сторони обумовили строки та порядок поставки продукції.

В розділі 4 договору сторонами узгоджено вартість брухту, а в розділі 5 порядок розрахунків.

20.08.2010 між сторонами було укладено протокол узгодження ціні №1 до договору, в якому сторони визначили ціну за 1 тону брухту в розмірі 2820 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив протягом серпня 2010 року відповідачу продукцію на загальну суму 4000347 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару виконував з простроченням платежів, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як було зазначено позивачем та не оспорено відповідачем, останній свої зобовязання з оплати поставленої продукції здійснював не своєчасно, тобто не належним чином, тому позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 9326 грн. 59 коп. згідно розрахунку (а.с.116-117).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мєтастіл” до Публічного акціонерного товариства „Сталь” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Сталь”, вул.Фрунзе, б.107Д, м.Луганськ, код 13386478 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мєтастіл”, вул.Днєпровская, б.53 а, м.Луганськ, код 36637848 3% річних в сумі 9326 грн. 59 коп., судовий збір в сумі 1411 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.12.2011.

Суддя С.С. Єжова